З творчих джерел

Зоря її покликання і творчості

Кажуть, зорі – то долі людські. Що не зоря – то чиясь доля. Мерехтять вони вгорі, дивляться на нас – великі і маленькі, яскраві і не тьмяні, загадкові і незвідані. Спалахнула зоря і засвітила чиюсь долю…

Доля Світлани Василівни Король, як і її зоря, яскрава, промениста. Щедра на душевних, щирих людей, на повагу, взаєморозуміння, на гарних обдарованих учнів, вона доля, ще жодного разу не зрадила своїй обраниці. Напевно, тому й так любить життя Світлана Василівна, те саме життя, яке їй подарували мама Майя Болеславівна і тато Василь Іванович 5 травня 1961 року.

Зростала маленька Світланка у мальовничих місцях, відомих як Надслучанська Швейцарія. Надзвичайні краєвиди манили до себе дівча, чарували своєю красою і неповторністю. На все життя запам’ятались картини розкішної природи. А ще – мамина пісня. Зворушлива, ніжна. І зараз, через роки, вона бринить у душі ніжним дзвіночком.

У сім’ї шанували народні звичаї, дотримувались їх. Мама, вчителька фізики і математики, любила, щоб усе було до ладу, у строгій відповідальності, без усіляких компромісів. Надзвичайно вимоглива до себе, від членів сім’ї чекала того ж. Цю мамину вимогливість ще більше відчула Світлана, коли пішла до школи. Адже тут донька мала бути найрозумнішою, найактивнішою, словом, найпершою у всьому. Та саме знанням з фізики і математики Світлана Василівна завдячує своїй мамі, звичайній сільській вчительці, для якої любов до дітей, бажання передати свої знання – було найсвятішим обов’язком.

Шкільні роки запам’ятались нестримною енергійністю. Все було цікаво, скрізь потрібно взяти участь, усюди встигнути. Піонерське і комсомольське життя було бурхливим, як невгамовний океан.

У 1978 році Світлана закінчила школу. Десь глибоко в душі жевріла іскорка любові до професії вчителя. Але вступати поїхала до Житомирського філіалу Київського політехнічного інституту. Та не судилось, не вистачило 1 бала. Повернувшись додому, дівчина вступає до Рівненського ТУ-1, яке закінчила з відзнакою 1979 року, отримавши професію монтажника-вакуумника. Вже тоді відчула, що не її покликання ця професія, не лежить душа до неї. Педагогічна праця манила до себе, як магнітом притягувала. Тому цього ж року Світлана стала студенткою енергетичного факультету Українського заочного політехнічного інституту м. Харкова за спеціальністю інженер-викладач електроенергетичних дисциплін. Тепер цей виш перейменовано в Харківську інженерно-педагогічну академію.

Саме з Харковом пов’язані найкращі, найяскравіші спогади. Студентське життя Світлани завирувало: староста групи, член студкому, активний учасник студентських будівельних загонів, комісар буд загону «Імпульс», який 1982 року працював у містечку Свердловськ на Луганщині. Грамоти, подяки за активну участь у житті інституту. Там і зустріла молода студентка свою другу половинку. Віктор (так звали коханого Світлани) приїхав у Свердловськ з Одеси. Разом працювали на будівництві алюмінієвого заводу. А 1січня 1983 року Світлана і Віктор одружились. У червні 1984 року молоде подружжя святкувало закінчення Світланою інституту, в липні цього ж року – народження донечки Валентини. Тоді і повертається молода сім’я на Рівненщину.

З 1986 року Світлана Василівна Король працює викладачем інформатики та спецдисциплін операторів ЕОМ у ВПУ-1 м. Рівне. Любов до професії педагога передалась Світлані від мами, саме на неї рівняється донька все своє життя, по ній звіряє свої педагогічні здобутки.

Світлана Василівна – ініціативний педагог з високим рівнем професіоналізму, багатогранна особистість. На її думку, головне призначення викладача – допомагати, супроводжувати, спрямовувати й підтримувати діяльність учнів у навчально-виховному процесі. Все це неможливо без створення сприятливих умов для творчого розвитку особистості. Тому викладач повинен виступати в ролі активного організатора і учасника навчального процесу. Пріоритетним у своїй роботі Світлана Василівна вважає набуття учнями глибоких знань із спецдисциплін операторів електронно-обчислювальних машин. Вміле використання ефективних форм та методів навчання, багатий досвід, ерудиція забезпечують позитивні результати навчання та виховання. Її учні є переможцями Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності з професії оператор електронно-обчислювальних машин серед учнів професійно-технічних навчальних закладів у 2001, 2006, 2008 роках.

Світлана Василівна працює над впровадженням у навчальний процес новітніх технологій, зокрема, особистісно зорієнтованої технології навчання, методу проектів, забезпечує теоретичну основу вивчення предметів. Викладач постійно працює над удосконаленням форм і методів організації навчальної діяльності учнів, створенням роздаткового і дидактичного матеріалів. Викладачем розроблено методичні посібники «Адміністрування операційної системи Windows XP», «Операційні системи», «Основи алгоритмізації та програмування», «Основи роботи в Linux», опорні конспекти з предметів «Архітектура ПК», «Системне програмне забезпечення та операційні системи», «Комп’ютерні мережі», електронні навчальні комплекси «Комп’ютерні мережі», «Операційні системи», та навчально-тематичний сайт «Архітектура ПК». Неодноразово була переможцем обласних конкурсів-оглядів навчальних та навчально-контролюючих програм.

Уроки Світлани Василівни носять чітку практично-професійну спрямованість, базуються на сучасних досягненнях науки і техніки в даній галузі виробництва. Постійно працює над удосконаленням уроку: впроваджує в навчальний процес системи атестаційних і залікових робіт, диференційований підхід до організації навчальної діяльності учнів.

Педагог постійно ділиться досвідом роботи з колегами, очолює методичну комісію загально технічних дисциплін училища. Є обласним тренером програми «Інтел – навчання для майбутнього». Протягом 2006-2009 більше 120 чоловік пройшли навчання за цією програмою.

Багатогранна і розмаїта її діяльність поза уроками. Цікаво проходять тижні з професії «Оператор ЕОМ», під час яких проводяться конкурси, вікторини, вечори, зустрічі з талановитими людьми.

Світлана Василівна перебуває у постійному творчому пошуку, її хвилюють питання, як допомогти учневі осмислити оточуючу дійсність, не розгубитись серед моря знань, як пробудити і утвердити в його душі благородні почуття і переживання, як виховати людську гідність, вміння слухати, розуміти, формувати свою думку, як посіяти в душі зерна добра, любові, справедливості, співпереживання.

Часто для окремого учня існує лише свій вчитель, той, по якому потім він звірятиме свій кожен крок, усе своє подальше життя. Тому справжньою нагородою за нелегку працю в училищі для Світлани Василівни є хвилини, коли заглядають хлопці та дівчата через декілька років після випуску в затишний кабінет № 17, не розгубивши по далеких дорогах настанов улюбленого викладача, приходять, щоб подякувати, а іноді – й на пораду.

Відзнаками за сумлінну роботу Світлани Василівни є грамоти облдержадміністрації, Почесна Грамота МОН України, подяка МОН України та представництва корпорації Інтел в Україні, нагрудний знак «Відмінник освіти України».

Працелюбна, вимоглива, постійно в пошуку нових форм та методів навчання і виховання, Світлана Василівна ще й турботлива дружина, любляча мама і бабуся. Донька Валентина теж обрала фах педагога. Мабуть це спадкове.

До пізнього вечора горить світло у вікні Світлани Василівни. Переглядаючи учнівські роботи, не раз задумується вона над долею своїх вихованців: який шлях оберуть вони у житті, що винесуть з її уроків, що повинна зробити вона, щоб цей шлях був прямим і чесним, щоб через десятиліття пишались вони прожитими роками.

Палає зоря Світлани Василівни Король. Іскриться, пломеніє. Зігріває всіх, хто доторкнувся до її тепла, мудрістю, добром, турботливістю і безмежною любов’ю. Схиляються в пошані голови учнів, колег, батьків, всіх, хто знає цю надзвичайну людину, з щирою душею і відкритим серцем. Доземний уклін Вам, учителю, і Божого благословення у всіх Ваших починаннях на стернястій педагогічній ниві.

Р.В. Юдіна

викладач ВПУ №1 м. Рівне