для учасників освітнього процесу

Соціальний педагог – це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, які покликані створювати сприятливі умови для розвитку та становленню особистості здобувача освіти. Він виконує роль захисника інтересів та законних прав дітей в закладі освіти, сім’ї, соціумі. Соціальний педагог займається індивідуальною роботою з дітьми, підлітками та їх батьками, допомагає сім’ям у вихованні дітей.

Основна мета соціального педагога полягає у забезпеченні соціально-правового захисту здобувачів освіти та попередженнї впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини. У закладі освіти він є громадським інспектором з охорони дитинства.

Вивчає та оцінює особливості діяльності й розвитку здобувачів освіти (вихованців), мікроколективу (класу чи референтної групи), колективу загалом, неформальних молодіжних об'єднань;

Досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерела негативного впливу на дітей і підлітків;

Напрямки роботи соціального педагога:

- психологічна підготовка до навчання;

- адаптація дітей до умов перебування у навчально-виховному закладі;

- організація роботи з “важкими” дітьми;

- організація роботи з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;

- сприяння психологічному здоров’ю дітей, підлітків, батьків та педагогів

- попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків, насильницьких дій у родині та навчально-виховному закладі;

- організація роботи з дітьми пільгового контингенту;

- методична робота.

Види роботи соціального педагога в закладі освіти:

- діагностична робота;

- прогностична робота;

- консультаційна робота;

-соціально-перетворювальна робота;

-профілактична (просвітницька) робота;

- навчальна діяльність;

- організаційно-методична робота;

- зв’язки з громодськістю.

Здобувачам освіти та їхнім батькам соціальний педагог надає наступні види соціальних послуг:

- допомагає в адаптації дітей при вступі до Центру;

- виступає посередником між закладом освіти та сім’єю, між батьками і вчителями;

- слідкує за відвідуванням здобувачами освіти навчального закладу, допомагає у подоланні причин, що призводять до пропусків занять;

- попереджує конфлікти, які можуть виникнути в учнівському колективі.

Разом із педагогічним колективом навчального закладу соціальний педагог:

- проводить консультації з учителем та іншими працівниками Центру з різних соціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя та навчання учнів;

- організовує співробітництво з учителями та іншими спеціалістами Центру (психолог, лікар) при розробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги дезадаптованим учням;

- надає допомогу в оцінці та аналізі дисциплінарних порушень здобувачів освіти.

- бере участь у педрадах, батьківських зборах та нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя закладу освіти.

Основним у діяльності соціального педагога є особистісний підхід. Особистісний підхід – один з самих важливих у практичній діяльності соціального педагога, пов’язаній з вихованням людини. Розроблена технологія здійснення спілкування з дитиною, модель якої містить 6 правил. Ця технологія побудована на особистісному підході до діяльності соціального педагога, як вихователя.

правило 1. Формування почуття МИ. Реалізація педагогіки співробітництва.

правило 2. Обов’язкове встановлення особистісного контакту з дітьми за допомогою слова, погляду, дотику.

правило 3. Демонстрування схильності педагога у відношенні до дітей за допомогою посмішки, інтонації, руху.

правило 4. Показ яскравої мети діяльності. Вчення А.С.Макаренка про перспективу близьку, середню, далеку.

правило 5. Постійний вияв інтересу до учнів. Для цього необхідно слухати, чути, співпереживати, задавати питання, цінити думку, казати компліменти.

правило 6. Надання допомоги та прохання про допомогу. Важливий позитивний психологічний тон педагога, який можна проявити через авансування, зняття страхів, надання прихованої допомоги, мобілізація активності, посилення мотивації.

Наведені правила дозволяють розглядати їх як модель співробітництва педагога та учня.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службами щодо захисту прав дітей;

2018 РІК - РІК РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВООСВІТНИЦЬКОГО ПРОЕКТУ "Я МАЮ ПРАВО!"

Указ Президента України "Про оголошення в Україні 2018 року Роком реалізації правоосвітницького проекту "Я маю право!"

ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНИЙ ПРАВООСВІТНИЦЬКИЙ ПРОЕКТ "Я МАЮ ПРАВО!"

Реалізується Міністерством юстиції у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Мета - пвідвищити юридичну грамотність українців та сформувати нову правову культуру в суспільстві.

Профілактика правопорушень серед неповнолітніх

Сьогодні надто актуальною виступає проблема зростання правопорушень серед молоді. Профілактика правопорушень неповнолітніх є передусім проблемою педагогічною, бо вона пов’язана з вирішенням певного кола виховних завдань. Тому в цій справі особливе місце має зайняти рання профілактика, яка має розпочинатися вже з дитячого садка й початкових класів школи, коли закладаються основи характеру, ставлення до оточуючих, поведінки в побуті. Що сьогодні робиться в цьому плані? Небагато. Не все можливе робить і школа, хоч саме вона повинна нести моральну відповідальність за вчинки своїх вихованців.

Криміногенна ситуація, яка склалася в Україні, переросла в найбільш небезпечне соціальне лихо. Тому особливою сьогодні є проблема педагогічного впливу на учнів з різними відхиленнями в моральному розвитку. У роботі з такими підлітками дуже важливим є особистісно орієнтований підхід. Як свідчить практика, його ефективність залежить безпосередньо від врахування педагогом найважливіших типологічних особливостей, властивих цій категорії учнів.

При визначенні типології учня-правопорушника, покладено вивчення комплексу ознак, які відображають: особливості середовища, в якому формувалася особа правопорушника; особливості його духовного світу (відхилення у сфері потреб, інтересів, звичок); моральне обличчя; ставлення до провідної діяльності; статус у класному колективі; роль, виконувана у групі з протиправною спрямованістю; взаємозв’язок внутрішньої готовності і зовнішніх можливостей при виборі протиправної поведінки; ставлення до вчиненого правопорушення. На цій основі виділено чотири типи правопорушників, назва кожного з яких залежить від спрямованості особистості.

До першого типу правопорушників – конфліктно-ситуативного з переважаючою позитивною спрямованістю – відносяться неповнолітні, формування особистості яких проходило в позитивному середовищі. У таких підлітків переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні. У них спостерігаються здебільшого соціально-корисні інтереси, хоча правомірні шляхи їх задоволення обмежені. Звички до безцільного проведення часу майже не виражені. Для цього типу правопорушників характерними є попередня морально-позитивна поведінка, середня якість діяльності мислення й самоорганізації, сумлінне ставлення до навчання, відносно висока працездатність. Вони – члени колективу класу, не ізольовані. Потрапляючи до групи правопорушників, тримаються незалежно, часто з ними не рахуються, проте такі особи відіграють роль виконавців.

Такі неповнолітні правопорушення вчинили вперше, випадково, всупереч загальній спрямованості особистості. Це стало можливим головним чином унаслідок ситуації. У виборі варіанта поведінки велику роль відіграють легковажність, помилкова оцінка дій та їх наслідків, поєднана із самовпевненістю. Підлітки розкаюються у вчиненому.

До цієї групи слід віднести і неповнолітніх, які вчинили правопорушення внаслідок сильного душевного хвилювання і стресового стану. Проте навіть якщо правопорушення має поодинокий характер і є випадковим у процесі формування особистості, воно завжди виступає як ознака, що свідчить про недоліки морального й емоційно-вольового виховання індивіда.

До другого типу правопорушників – неврівноважено-ситуативного з незначною негативною спрямованістю – віднесено учнів, особа яких формувалася у середовищі з невеликими відхиленнями. У них найбільше розвинуті матеріальні потреби. Вони віддають перевагу особистим інтересам перед колективними, але правомірні можливості їх реалізації обмежені.

У правопорушників цього типу, як правило, спостерігаються звички догідливості, безцільного проведення часу, бродяжництва. Моральні елементи їх свідомості є досить невиразними. Це учні з відносно середньою якістю діяльності, мислення і самоорганізації, низьким інтересом до навчання, середньою працездатністю. Вони безвольні, грубі, егоїстичні, підозрілі, переживають постійну образу, ізольовані в шкільному колективі. У класі їх нерідко принижують. Нестійкість поведінки і безволля призводять таких неповнолітніх до групи з негативною спрямованістю, де вони виступають у ролі виконавців. Для учнів цього типу вчинення правопорушення можливо з урахуванням нестійкості їх спрямованості, але воно є ситуативним з точки зору приводу і обставин його вчинення. Вони вперше вчинили правопорушення, хоча окремі з них вже допускали протиправні проступки під впливом конфліктної чи іншої несприятливої життєвої ситуації, яка раптово виникла, займалися бродяжництвом, вживали спиртні напої, доставлялися в органи внутрішніх справ.

Поведінка таких учнів залежить від мікро середовища, яке відіграє не останню роль у вчиненні ними правопорушень, або викликається престижними, пристосовницькими до мікро групи мотивами, прагненням «гострих почуттів». У боротьбі мотивів їх безпосередні потреби виявляться сильнішими, ніж моральні почуття й наміри, і моральні мотиви реалізуються вже тільки у вигляді жалю з приводу вчиненого. У них виникає почуття страху перед несприятливими наслідками непокори, намагання уникнути покарання. Після вчиненого правопорушення у підлітків з’являється часткове розкаяння, хоч не завжди глибоке, оскільки вони виправдовують мотиви своїх негативних дій і вчинків.

Третій тип правопорушників – нестійкий з переважаючою негативною спрямованістю – становлять неповнолітні, які формувалися в несприятливому, суперечливому середовищі. Вони схильні до вживання спиртних напоїв, паління. У таких школярів спостерігається розрив між особистими інтересами і громадським обов’язком, правомірні можливості задоволення інтересів обмежені.

Учні цього типу прагнуть до самостійності. Вони агресивні, часто влаштовують бійки, наслідують негативні звички дорослих осіб. Моральні установки деформовані, тверді переконання і глибокі почуття відсутні. Їм притаманні відносно низькі якість мислення і самоорганізації, формальне, недбале ставлення до навчання, низька працездатність. Вони практично ізольовані від позитивного впливу колективу, характеризуються конфліктністю у відносинах з ним. Уміють легко пристосовуватися до умов, не змінюючи при цьому своїх установок та ціннісних орієнтацій. Рідко виступають як лідери, але часто є ініціаторами вчинення правопорушення. У групі з протиправною спрямованістю вони додержуються принципу «Постою сам за себе». Це – опора лідерів групи. Вчинювані ними правопорушення є наслідком переважаючої негативної спрямованості, моральні деформації. Такі неповнолітні перебувають на обліку в міліції, складною аморальною системою поглядів, інтересів і потреб, які не вперше вчинюють правопорушення за переконанням і вже притягалися до відповідальності, перебувають на обліку в міліції.

У таких підлітків примітивні й низькі потреби, відсутні колективні інтереси, а особисті не відповідають правомірним можливостям їх задоволення. Простежуються звички до безцільного проведення часу, споживчого способу життя, «вуличного» фольклору. Яскраво виражена деформація моральних устоїв, як правило, послаблено почуття сорому, спостерігаються грубість, жадібність, невитриманість у поведінці, а іноді й жорстокість. Визначальними для них є байдужість до переживань інших осіб; неприязнь до позитивного середовища; перекручені уявлення про сміливість і товариськість; агресивність, егоїзм. Протиправні вчинки позначені зневажанням їх наслідків. Це учні з низькою якістю навчання і самоорганізації, низькою працездатністю, які позбулися інтересу до навчання. Вони ізольовані від колективу школи, протиставляють себе йому; намагаються вплинути на останній відповідно до своїх ціннісних орієнтацій. Це найчастіше лідери протиправної групи, навколо яких групуються інші її члени. Як правило, для вчинення правопорушення вони не просто використовують ситуацію, а іноді й активно її створюють.

Правопорушення у неповнолітніх цього типу є наслідком загальної негативної спрямованості, яка не досягла, проте, рівня злочинної установки особистості. Протиправні вчинки у них знаходять підтримку в аморальних переконаннях. Вони бравують скоєними правопорушеннями.

Практика свідчить, що «чисті» типи зустрічаються дуже рідко, найчастіше особі різною мірою притаманні характеристики кількох з них, їх зіставлення дозволяє зробити висновок про те, до якого типу можна віднести правопорушника. Безумовно, між визначеними типами немає чітко окреслених меж, поділ має уявний характер. Склад кожного типу рухливий, він залежить від ефективності запобіжно-виховної роботи у школі й поза нею. Однак такий поділ дає змогу скласти уявлення про ступінь розвитку негативних якостей, особливості соціального середовища, прогнозувати умови, за яких можна чекати вчинення правопорушення тим чи іншим учнем. Це допоможе педагогу своєчасно організувати виховну роботу з метою запобігання протиправної поведінки з боку неповнолітнього.

Правова освіта і правове виховання-це цілісна система ,що охоплює всі сфери діяльності навчального закладу, сприяє вихованню правової свідомості, демократичних громадянських цінностей і поведінки всіх учасників освітнього процесу, передбачає використання практично-орієнтованих та інтерактивних методів навчання.

Ми будуємо правову державу, громадянське суспільство, тому в дітях необхідно сформувати певні суспільні цінності: політичні (суверенітет, незалежність, народовладдя, право нації на самовизначення); правові, ідеологічні (мир, свобода, рівність ,справедливість,толерантність); економічні (економічне благополуччя, матеріальний добробут, економічна стабільність); соціальні (соціальна стабільність, самореалізація особистості, соціальна захищеність).

Правове виховання – це складова частина виховання в цілому. Але правове виховання впливає не тільки на свідомість, а й на відповідальну сторону поведінки, формує переконаність у необхідності суворого додержання законів, прав та обов’язків. Кінцевим результатом правового виховання є реальні справи, вчинки у сфері правових відносин, які свідчать про дієвість правового виховання.

Загальна мета та конкретні завдання правового виховання вирішуються в процесі навчальної діяльності. Одночасно виділяються конкретні задачі правового виховання. До них відносяться:

*формування в кожного учня системи знань з питань основ держави та права, розвиток інтересу до цієї галузі знань і зв’язок права з навколишньою дійсністю;

*формування поваги до держави, до її законодавчих та виконавчих органів;

*прищеплення навичок правосвідомої поведінки;

*виховання нетерпимості до різноманітних правопорушень;

*формування потреб та умінь активно захищати в установленому законом порядку свої права та законні інтереси інших осіб.

Обов’язковими є проведення в кожному навчальному році місячника правових знань, який спрямований на формування правової культури, профілактики правопорушень серед учнівської молоді. Головне завдання правового виховання – формування правової установки, з позиції якої неповнолітній зможе керувати своїм настроєм, бажаннями, вчинками, де свої правові знання він використовує в повсякденному житті. При здійсненні правового виховання учнів також враховується вікова категорія. Значна увага приділяється кожній віковій групі (це є одним із пріоритетних напрямків роботи шкільного психолога).Правове виховання учнівської молоді має два взаємопов’язаних аспекти. З одного боку, воно спрямоване на необхідність дотримуватись правил поведінки у школі, громадських місцях, за місцем проживання. З іншого боку, дає учням перспективу на майбутнє, навчає поважати закони. Ось чому в своїй роботі школа звертає увагу на ті норми та розділи права, які захищають їх права та законні інтереси: норми сімейного, трудового, житлового громадянського права, тобто на ті питання, з якими вони зустрінуться за стінами навчального закладу. Профілактичне значення виховного впливу на поведінку учнів, яке може бути сформоване тільки знаннями про правові вимоги, про юридичні наслідки здійснених правопорушень і злочинів, впливає на вироблення позитивних настанов. Все це, як правило, попереджує правопорушення та здійснення злочинів неповнолітніми. Правове виховання в школах району тісно пов’язане з іншими видами виховання: моральним, трудовим, естетичним. Наприклад, моральне виховання готує учнів до сприйняття та засвоєння норм права. Робота в школі з естетичного виховання зменшує можливість здійснення учнями хуліганських вчинків, привчає їх до бережливого ставлення до природи, до пам’яток культури, творів мистецтва.

Здійснюється і правове виховання вчителів. Свій правовий рівень вони підвищують на педагогічних нарадах, семінарах класних керівників, на зустрічах з лікарями, юристами, правоохоронцями для того, щоб проводити грамотно й ефективно правоосвітню та правовиховну роботу з учнями.

Правове виховання батьків здійснюється у межах «Батьківського всеобучу», а також безпосередньо класними керівниками. В ст.61 Кодексу законів про сім’ю та шлюб України «Права та обов’язки батьків по вихованню дітей» говориться, що батьки мають право та зобов’язані виховувати своїх дітей, турбуватися про їх здоров’я , фізичний ,духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьківські права не можуть здійснюватись врозріз з інтересами дітей. Тому на засіданнях «Батьківського всеобучу» систематично розглядаються питання правового виховання. Індивідуальна робота з батьками (індивідуальні бесіди та консультації. Зустрічі з батьками в «батьківські дні») сприяє становленню міцних та дружніх стосунків з родинами учнів.

Сьогодні надто актуальною виступає проблема зростання правопорушень серед молоді. Профілактика правопорушень неповнолітніх є передусім проблемою педагогічною, бо вона пов’язана з вирішенням певного кола виховних завдань. Тому в цій справі особливе місце має зайняти рання профілактика,яка має розпочинатися вже з дитячого садка й початкових класів школи, коли закладаються основи характеру, ставлення до оточуючих, поведінки в побуті.

Сучасна правова освіта неможлива без упровадження інноваційних форм і методів,які роблять весь процес навчання та виховання більш ефективним, а значить і більш якісним. Ми виходимо з того, що реалізація нових підходів до здійснення профілактичної роботи та визначення в ній місця особистості має починатися зі зміни характеру управлінської діяльності закладу освіти та наповнення її інноваційним змістом. Передбачається поступовий перехід від репродуктивної, авторитарної освіти до освіти інноваційного, гуманістичного типу. У гуманістичній педагогіці суб’єкти процесу навчання та виховання діють разом, паралельно та спільно, є партнерами, тому на тренінгах, бесідах, диспутах на уроках права повинен переважати діалогічний стиль спілкування, відбувається взаємодія між учнями, заснована на принципах інтерактивного навчання, ініціатива дітей підтримується вчителем, власний досвід учнів максимально залучається у процес спілкування. Профілактика правопорушень вимагає осмислення змісту виховної роботи в закладах освіти. Поки ж що вона слабо реагує на відносно нові форми правопорушень та їх фонові явища-токсикоманію і наркоманію, проституцію, азартні ігри, рекет тощо. Наша виховна система не завжди формує ставлення до цих явищ, а просто йде по шляху заборон. У закладах освіти мають переважати такі форми, які дозволяли б кожному учню самовиразитись,- конкурси, змагання, олімпіади, вікторини тощо. Це дозволить здобувачам освіти займатись улюбленою справою, спонукатиме їх до творчості, привчатиме до розумного використання вільного часу. Заклади освіти повинні стати центрами виховної роботи в мікрорайонах, бо мають як матеріальну базу, так і досвідчені педагогічні колективи.

Зміст профілактичної роботи-комплекс ідей, думок, факторів, основних напрямків попереджувального виховного впливу. Цілісність системи профілактичної роботи вимагає наступності та єдності всіх ланок загального виховання та перевиховання. Особистісно орієнтований зміст профілактичної роботи принципово виключає ситуацію, коли намагання учня-правопорушника досягти певних позитивних цілей не помічаються, проте будь-які його відхилення від правомірної поведінки викликають яскраво виявлене незадоволення, підкреслюється їх невідповідність тим чи іншим суспільним нормативам, навіюється, що учень не такий, яким би його хотіли бачити дорослі. Форми і методи загального виховання та перевиховання – це способи досягнення прогнозованих цілей і завдань.

Педагогічні колективи сьогодні готові вирішувати будь-які завдання навчання і виховання здобувачів освіти та з упевненістю крокують у завтрашній день.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

1. З якого віку наступає відповідальність дітей за злочини?

Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України (КК) кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років.

Також до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідання чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.

2. Яке покарання може бути визначено дитині?

Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1. Штраф.

Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Громадські роботи

Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основній роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.

3. Виправні роботи

Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків.

4. Арешт

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.

5. Позбавлення волі на певний строк

Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвідку та інші особливості особи неповнолітнього.

3. Чи є якісь особливі умови правосуддя, коли підсудним є неповнолітня дитина?

Правосуддя у кримінальному процесі здійснюється відповідно до кримінально-процесуального кодексу України.

Окремої норми, яка регламентує особливі умови правосуддя, коли підсудним є неповнолітня дитина не передбачено. Але встановлено норми, які враховують вік підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, зокрема, відповідно до ст.45 КПК України у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років обов’язкова участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справі у суді першої інстанції (з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення).

4. Де відбувають покарання у види позбавлення волі неповнолітні засуджені?

Позбавлення волі на певний строк – це саме суворе покарання у системі покарань, які можуть призначатися неповнолітнім.

Покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх виконують виховні колонії. Ці колонії займають особливе місце середь установ, які призначені для відбування покарання, що виражається, по-перше, у встановленні більш пільгових умовах у порівнянні з умовами утримування дорослих злодіїв, та, по-друге, в орієнтації на застосування різноманітних виховательно-психолого-педагогічних заходів як основних засобів впливу на неповнолітніх в процесі їх навчання, проведення спортивних, культурних заходів, а також в процесі трудової діяльності.

5. Чи несуть батьки, та в якій мірі, за злочини, скоєні малолітніми, неповнолітніми дітьми?

Кримінальну відповідальність батьків за злочини, скоєні малолітніми та неповнолітніми дітьми законодавець не передбачає. Але батьки несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми та неповнолітніми дітьми, у тому числі і заподіяну у результаті злочину.

Відповідно до ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов’язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Обов’язок батьків (усиновлювачів) або опікуна чи іншої фізичної особи, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов’язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров’ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, батьки (усиновлювачи) або опікуни чи інша фізична особа, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, є неплатоспроможними або померли.

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Обов’язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ ОСНОВНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

ПРОФІЛАКТИКА ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД МОЛОДІ – ЦЕ СУКУПНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ І ГРОМАДСЬКИХ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА НЕЙТРАЛІЗАЦІЮ ПРИЧИН ТА УМОВ ПРАВОПОРУШЕНЬ І ЗЛОЧИННОСТІ. СКЛАДОВИМИ ЦІЄЇ ВАЖЛИВОЇ СПРАВИ Є ФОРМУВАННЯ У ПІДЛІТКІВ ПРАВИЛЬНИХ ПОТРЕБ ТА ІНТЕРЕСІВ, ПІДВИЩЕННЯ ЇХ ПРАВОСВІДОМОСТІ. ДОСВІД ПОКАЗУЄ, ЩО УВАГА ДО ЦЬОГО ПИТАННЯ НЕВИПАДКОВА, АДЖЕ СТАТИСТИКА СВІДЧИТЬ, ЩО КІЛЬКІСТЬ ЗЛОЧИНІВ ТА ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ, ЯКІ БУЛИ ВЧИНЕННІ НЕПОВНОЛІТНІМИ ПОСТІЙНО ЗРОСТАЄ. ЦЕ ВЕЛИКЕ ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ. В ЙОГО ПРАВИЛЬНІЙ ПОСТАНОВЦІ І РОЗВ’ЯЗАННІ ЗАІНТЕРЕСОВАНІ ВСІ: ДЕРЖАВНІ СТРУКТУРИ, ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ШКОЛА І СІМ'Я. ВОНО ЗАЧІПАЄ ДОЛЮ МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ, БІЛЬШЕ ТОГО – МАЙБУТНЄ НАШОЇ КРАЇНИ. ІДЕЇ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ І ГУМАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ОСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ СЛІД РЕАЛІЗОВУВАТИ В ТІСНІЙ ВЗАЄМОДІЇ З РЕЛІГІЙНИМИ ЗАКЛАДАМИ, МЕДИЧНИМИ, ЮРИДИЧНИМИ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ. ТІЛЬКИ В СПІВПРАЦІ ТА ПЛІДНІЙ ВЗАЄМОПОВ’ЯЗУЮЧІЙ РОБОТІ, ВКЛЮЧАЮЧИ І СПІВПРАЦЮ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА ТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА, МОЖНА ПРИЙТИ ДО БАЖАНИХ ЗМІН, ЗАБЕЗПЕЧИТИ ВІДПОВІДНУ КОРЕКЦІЙНУ РОБОТУ З ОКРЕМИМИ УЧНЯМИ, ЯКІ МАЮТЬ АСОЦІАЛЬНУ СПРЯМОВАНІСТЬ ПОВЕДІНКИ. НЕОБХІДНІСТЬ СТВОРЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ПРОФІЛАКТИКИ ПІДЛІТКОВОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ЗУМОВЛЕНА ПЕРЕДУСІМ ПОТРЕБОЮ В НОВІЙ, БІЛЬШ ЕФЕКТИВНІЙ СИСТЕМІ РЕАГУВАННЯ НА ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ. НОВЕ РОЗУМІННЯ ПРИНЦИПІВ ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА РЕКОМЕНДАЦІЯХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, ДОКУМЕНТАХ ООН ТА ЮНІСЕФ. БЕЗПЕРЕЧНО, ПРАВОПОРУШЕННЯ ТІСНО ПОВ’ЯЗАНІ З ПРОЦЕСАМИ ДЕМОРАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА, БЕЗДОМНОСТІ, БЕЗРОБІТТЯ, З СТРІМКИМ РОЗВИТКОМ НАРКОМАНІЇ, ТОКСИКОМАНІЇ, З РОЗПАДОМ СІМ’Ї, З РОЗПОВСЮДЖЕННЯМ ІНШИХ СОЦІАЛЬНО НЕГАТИВНИХ ЯВИЩ.ПРИНЦИПИ, НА ЯКИХ БАЗУЄТЬСЯ СУЧАСНА СИСТЕМА ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ:

1. ПРОАКТИВНИЙ, ВІДНОВНИЙ ПІДХІД.ЗАПОБІГАЄ ПРАВОПОРУШЕННЯМ, УСУВАЮЧИ ПРИЧИНИ ТА ОБСТАВИНИ, ЩО МОЖУТЬ СПОНУКАТИ ПІДЛІТКІВ ЧИНИТИ ПРОТИПРАВНІ ДІЇ (ПРОАКТИВНИЙ ПІДХІД);ПЕРЕДБАЧАЄ АКТИВНУ УЧАСТЬ ГРОМАДИ В ПРОЦЕСІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ У КОНФЛІКТІ З ЗАКОНОМ АБО ВИЯВЛЯЮТЬ ДЕВІАНТНУ ПОВЕДІНКУ, ЗОКРЕМА НАДАННЯ ПІДТРИМКИ ТА ДОПОМОГИ В ЇЇ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ТА РЕІНТЕГРАЦІЇ (ВКЛЮЧЕННЯ В ГРОМАДУ);СТВОРЮЄ УМОВИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ПРАВОПОРУШНИКИ ВЗЯЛИ НА СЕБЕ НАЛЕЖНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЇ ВЧИНКИ: УСВІДОМИЛИ НАСЛІДКИ СКОЄНОГО Й СПРЯМУВАЛИ СВОЇ ДІЇ НА ЇХ ВИПРАВЛЕННЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ СТОСУНКІВ І МИРУ В ГРОМАДІ (ВІДНОВНИЙ ПІДХІД)

.2. ВРАХУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ (ВРАХОВУЮТЬСЯ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО ТА ФІЗИЧНОГО СТАНУ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ В ПЕРІОД ФОРМУВАННЯ ЇЇ ОСОБИСТОСТІ, КОЛИ ЇЙ ОСОБЛИВО ПОТРІБНІ ПІДТРИМКА І ТУРБОТА З БОКУ ДОРОСЛИХ, І ТОМУ ВОНА МАЄ НЕСТИ СПРАВЕДЛИВУ ТА ПРОПОРЦІЙНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЇ ДІЇ).

3. ПОВАГА ДО СУСПІЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ (ПРОФІЛАКТИКА ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ЗАСАДАХ ПОВАГИ ДО СУСПІЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ, ОРІЄНТОВАНА НА ФОРМУВАННЯ В СОЦІУМІ ШАНОБЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ МОРАЛЬНИХ ЗАСАД, ПОВАГИ ДО ОСОБИСТОСТІ, А ТАКОЖ ҐЕНДЕРНИХ, ЕТНІЧНИХ, КУЛЬТУРНИХ ТА МОВНИХ ВІДМІННОСТЕЙ).

4. ВИЗНАННЯ ПРАВ ДИТИНИ (ВИЗНАЮТЬСЯ ПРАВА ТА СВОБОДИ ДИТИНИ, ЯКІ ЗАКРІПЛЕНІ В МІЖНАРОДНІЙ КОНВЕНЦІЇ ПРО ПРАВА ДИТИНИ, ЗОКРЕМА ЇЇ ПРАВО БУТИ ВИСЛУХАНОЮ ТА БРАТИ УЧАСТЬ У ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЇЇ ЖИТТЯ).

НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ОБ'ЄДНАННЯ РЕСУРСІВ ГРОМАДИ З МЕТОЮ ЗМЕНШЕННЯ РІВНЯ ЗЛОЧИННОСТІ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ. В ПЕРШУ ЧЕРГУ ЦЕ ЗАЛУЧЕННЯ ДО ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ ПРЕДСТАВНИКІВ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ, ЗОКРЕМА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ, А ТАКОЖ ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ, СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ І НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ЯКІ СПІЛЬНО СТВОРЮЮТЬ КООРДИНАЦІЙНУ РАДУ З ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ. КООРДИНАЦІЙНА РАДА МАЄ ПОВНОВАЖЕННЯ УХВАЛЮВАТИ РІШЕННЯ ЩОДО АДАПТАЦІЇ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОДЕЛІ НА РІВНІ МІСТА, РАЙОНУ ЧИ ОБЛАСТІ. КООРДИНАЦІЙНА РАДА ТАКОЖ СПРИЯЄ ФОРМУВАННЮ МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНОЇ КОМАНДИ, ДО СКЛАДУ ЯКОЇ ВХОДЯТЬ ПРЕДСТАВНИКИ ВІДПОВІДНИХ СЛУЖБ ГРОМАДИ. ЧЛЕНИ МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНОЇ КОМАНДИ — ЦЕ ФАХІВЦІ РІЗНОМАНІТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА УСТАНОВ, ЯКІ ОБ'ЄДНАЛИСЯ ДЛЯ НАДАННЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДОПОМОГИ В КОЖНОМУ КОНКРЕТНОМУ ВИПАДКУ, В ЦЬОМУ ПОЛЯГАЄ КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ, ЩО ВИЯВЛЯЮТЬ ДЕВІАНТНУ ЧИ ДЕЛІНКВЕНТУ ПОВЕДІНКУ.ТРИ РІВНІ ПРОФІЛАКТИКИТРИ РІВНІ ПРОФІЛАКТИКИ ПІДЛІТКОВОЇ ЗЛОЧИННОСТІ РІЗНЯТЬСЯ ЦІЛЬОВИМИ ГРУПАМИ, МЕТОДАМИ РОБОТИ ТА ІНСТРУМЕНТАМИ.ПЕРВИННА ПРОФІЛАКТИКА СПРЯМОВАНА НА НАЛАГОДЖЕННЯ ПОЗИТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПІДЛІТКІВ (СОЦІАЛЬНО ПРИЙНЯТНОЇ, ЗАКОНОСЛУХНЯНОЇ ПОВЕДІНКИ). ОСНОВНИМИ СУБ'ЄКТАМИ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЦЬОМУ РІВНІ Є СИСТЕМА ОСВІТИ ТА ШКІЛЬНІ СЛУЖБИ ПОРОЗУМІННЯ (ШСП), ЯКІ ПІД ЧАС ТРЕНІНГІВ ТА «КІЛ» ПРОВОДЯТЬ ЦІННІСНО-ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ ПІДЛІТКІВ НАВИЧКАМ КОНСТРУКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ. ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ ТАКОЖ ВКЛЮЧЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ КОМПОНЕНТІВ З ВІДНОВНОГО ТА ПРОАКТИВНОГО ПІДХОДІВ В ІНФОРМАЦІЙНУ СТРАТЕГІЮ МІЛІЦІЇ ДЛЯ ІНФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ТА ДІТЕЙ, УЧНІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ. СТРАТЕГІЮ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КАМПАНІЇ РОЗРОБЛЯЄ РАДА ПРОФІЛАКТИКИ ШКОЛИ — ЯК НЕВІД'ЄМНА ЧАСТИНА МОДЕЛІ ПРОФІЛАКТИКИ ПІДЛІТКОВОЇ ЗЛОЧИННОСТІ.ВТОРИННА ПРОФІЛАКТИКА НЕОБХІДНА ТОДІ, КОЛИ КРИМІНАЛЬНА МІЛІЦІЯ У СПРАВАХ ДІТЕЙ АБО ДІЛЬНИЧНИЙ МІЛІЦІЇ РЕЄСТРУЮТЬ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ АБО ІНШИЙ ПРОЯВ ДЕВІАНТНОЇ/ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ, ЩО НЕ ПІДПАДАЄ ПІД ДІЮ СТАТЕЙ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ. В ОСНОВНОМУ (ЯКЩО ВИПАДОК НЕ НАДЗВИЧАЙНО СЕРЙОЗНИЙ) ПРОФІЛАКТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ЗДІЙСНЮЄ ШКІЛЬНА РАДА ПРОФІЛАКТИКИ, ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ АБО СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ.ВАЖЛИВИМ НАПРЯМКОМ В РОБОТІ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА І СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА Є ПСИХОКОРЕКЦІЯ (ПЕДАГОГІЧНА КОРЕКЦІЯ — СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА), А ПСИХОДІАГНОСТИКА ПОВИННА НОСИТИ ЛИШЕ ПРИКЛАДНИЙ ХАРАКТЕР. ОСНОВУ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СКЛАДАЄ РОБОТА З ПСИХОКОРЕКЦІЙНИМИ ГРУПАМИ, В ЯКІ ВХОДЯТЬ ПІДЛІТКИ, СХИЛЬНІ ДО АСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ, ЯКІ ВЖЕ СКОЇЛИ НЕЗНАЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, СТОЯТЬ НА ШКІЛЬНОМУ ОБЛІКУ ВАЖКОВИХОВУВАНИХ ДІТЕЙ АБО НА ОБЛІКУ В КОМІСІЯХ В СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ. ПСИХОЛОГОМ В ТІСНІЙ СПІВДРУЖНОСТІ З СОЦІАЛЬНИМ ПЕДАГОГОМ ОРГАНІЗОВУВАЛИСЬ ТА ПРОВОДИЛИСЬ ЛЕКЦІЇ, СЕМІНАРИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ, БАТЬКІВ З МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ЇХ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ. ЇХ ОЗНАЙОМЛЮВАЛИ З ПРИЧИНАМИ ВІДСТАВАННЯ У НАВЧАННІ ШКОЛЯРІВ, З ПРОБЛЕМАМИ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ СІМЕЙ І Т.Д. НА ЗАПЛАНОВАНІ ВИХОВНІ ЗАХОДИ ЗАПРОШУВАЛИСЬ ДО ШКОЛИ ТАКІ СПЕЦІАЛІСТИ, ЯК ЮРИСТ, ІНСПЕКТОР У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ, НАРКОЛОГ, ГІНЕКОЛОГ, АНДРОЛОГ, СЕКСОПАТОЛОГ І Т.Д. ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ТАКИХ ЗАХОДІВ ЗНАЧНО ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ ЧИСЛО КОНСУЛЬТАЦІЙ З ПИТАНЬ ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ ПІДЛІТКІВ, АДЖЕ НА ОСНОВІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ, БЕСІД, СПОСТЕРЕЖЕНЬ НАДАВАЛИСЬ КОНКРЕТНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ УЧИТЕЛЯМ І БАТЬКАМ ПРО ДАЛЬШУ РОБОТУ З НИМИ.ТАКИМ ЧИНОМ, ШКІЛЬНИМ ПСИХОЛОГОМ І СОЦІАЛЬНИМ ПЕДАГОГОМ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ ПРОВОДИТЬСЯ ЗНАЧНА ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА З НЕПОВНОЛІТНІМИ, СХИЛЬНИМИ ДО ПРАВОПОРУШЕНЬ. ЦЕ, ЗОКРЕМА:ШКІЛЬНИЙ ОБЛІК ВАЖКОВИХОВУВАНИХ ПІДЛІТКІВ ТА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ДОПОМОГИ, ПІДТРИМКИ; ОРГАНІЗАЦІЯ ВІДПОВІДНОЇ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З НИМИ.ВІДВІДУВАННЯ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ, ПРОБЛЕМНИХ СІМЕЙ (ЩОТИЖНЯ).СПІЛЬНІ ВИСТУПИ НА БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРАХ, КОНСИЛІУМАХ, ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ СЕМІНАРАХ.ПРОВЕДЕННЯ ВИХОВНИХ ГОДИН НА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ, ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ, ПОВАГИ.ВЕДЕННЯ КАРТОТЕКИ (НЕБЛАГОПОЛУЧНІ СІМ’Ї, ДІТИ-ІНВАЛІДИ, ДІТИ З ПОСЛАБЛЕНИМ ЗДОРОВ’ЯМ, ДІТИ-СИРОТИ, ОБДАРОВАНІ ДІТИ, ВАЖКОВИХОВУВАНІ І Т.Д.)КОНСУЛЬТАТИВНА РОБОТА З УЧНЯМИ, БАТЬКАМИ, ВЧИТЕЛЯМИ.СПІВРОБІТНИЦТВО З КОМІСІЄЮ У СПРАВАХ ДІТЕЙ.СПІВРОБІТНИЦТВО З МЕДИЧНИМИ ЗАКЛАДАМИ.СПІВРОБІТНИЦТВО З ЦЕНТРАМИ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ МОЛОДІ.РОБОТА З ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ ШКОЛИ: (ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НОВИНКАМИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, БЕСІДИ, КОНСУЛЬТАЦІЇ З ПИТАНЬ ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ І Т.Д.).ТРЕТИННА ПРОФІЛАКТИКА ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ЩОДО ПІДЛІТКІВ, ЯКІ СКОЇЛИ ПРАВОПОРУШЕННЯ АБО ЗЛОЧИНИ. ТОЖ МЕТА ПРОФІЛАКТИКИ ЦЬОГО РІВНЯ — РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРАВОПОРУШНИКА ТАПОВЕРНЕННЯ ЙОГО В ГРОМАДУ. ДЛЯ ЦЬОГО ЗАЛУЧАЮТЬ НАЛЕЖНІ РЕСУРСИ ГРОМАДИ ТА СТВОРЮЮТЬ СЕРЕДОВИЩЕ ПІДТРИМКИ, ЩО ДОПОМАГАЄ УСУНУТИ ПРИЧИНИ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ.ОСНОВНИМ НА ЦЬОМУ РІВНІ Є ПРОГРАМА ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ. ЇЇ СУТЬ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ВСІ ОСОБИ, ПРИЧЕТНІ ДО ЗЛОЧИНУ, МАЮТЬ ЗМОГУ ЗУСТРІТИСЯ І СПІЛЬНО ОБГОВОРИТИ ЙОГО ПРИЧИНИ Й НАСЛІДКИ ТА ВИЗНАЧИТИ ДІЇ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ УСУНУТИ (ВИПРАВИТИ) ЗАВДАНУ ЗЛОЧИНОМ ШКОДУ. ЗАВДЯКИ ТАКІЙ ЗУСТРІЧІ ПІДЛІТОК МАЄ УСВІДОМИТИ ВПЛИВ СВОЄЇ ПРОТИПРАВНОЇ ПОВЕДІНКИ ТА ВЗЯТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЇЇ НАСЛІДКИ, ВИЯВИВШИ ЦЕ ЧЕРЕЗ ВИПРАВЛЕННЯ ЗАПОДІЯНОЇ ШКОДИ.ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ПРОФІЛАКТИКИ ПІДЛІТКОВОЇ ЗЛОЧИННОСТІ:ВИКОРИСТАННЯ ДІЛЬНИЧНИМИ ІНСПЕКТОРАМИ МІЛІЦІЇ, ШКІЛЬНИМИ ПСИХОЛОГАМИ ТА СОЦІАЛЬНИМИ ПЕДАГОГАМИ ВІДНОВНИХ ПІДХОДІВ У РОБОТІ З ДІТЬМИ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У КОНФЛІКТІ З ЗАКОНОМ.ЗМЕНШЕННЯ КІЛЬКОСТІ ВИПАДКІВ ДЕВІАНТНОЇ ТА ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД ДІТЕЙ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ.ЗМЕНШЕННЯ КІЛЬКОСТІ ПОВТОРНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД ОСІБ.ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА ГРОМАДСЬКОСТІ ОРГАНІЧНО ПОЄДНУЄ ЧУЙНІСТЬ ДО ПІДЛІТКА, ПОСТІЙНУ ГОТОВНІСТЬ ПРИЙТИ ЙОМУ НА ДОПОМОГУ З ГЛИБОКОЮ ПРИНЦИПОВІСТЮ, БЕЗ БУДЬ-ЯКИХ ВІДХИЛЕНЬ ВІД СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ. А ЦЕ ОЗНАЧАЄ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОРАЛЬНОГО ЗДОРОВ'Я НАШОГО СУСПІЛЬСТВА, СПРАВДІ ГУМАННИХ ВІДНОСИН І ВЗАЄМНОЇ ПОВАГИ МІЖ ЛЮДЬМИ.ЦІЙ МЕТІ ПІДПОРЯДКОВАНІ ВСІ ЗАСОБИ ЕКОНОМІЧНОГО, КУЛЬТУРНОГО ТА ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ: ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ, ЦІЛЕСПРЯМОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПО УСУНЕННЮ ОБСТАВИН, ЩО СПРИЯЮТЬ ПРАВОПОРУШЕННЯМ, КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА ВИХОВАННЯ В СІМ'Ї, ШКОЛІ. ЦІЛІСНИЙ ПІДХІД ДО СПРАВИ ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПЕРЕДБАЧАЄ ВИКОРИСТАННЯ І ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ, І МЕТОДІВ ПЕРЕКОНАННЯ, І ЗАКОНУ.

ПРОФІЛАКТИКА ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ