15 липня Україна відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке сягає своїми витоками української середньовічної держави Русь, з центром у Києві. Прийняття Київським князем Володимиром у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором і сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності. Саме у день вшанування пам’яті видатного державотворця Київського князя Володимира Великого та у День Хрещення Київської Руси–України встановлено День Української Державності.
Embedded Files
Історія українського державотворення сягає своїми витоками середньовічної української держави Русь, центром якої був Київ. Саме Русь заклала фундамент державницьких традицій українців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України.
Київська Русь — східноєвропейська феодальна монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть. Назва Київська Русь є усталеною в історіографії, у тогочасних же джерелах відома як Руська земля, або Русь.
Ядром Русі вважається Середнє Подніпров'я. У часи найбільшої могутності простягалася від Білого моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до середньої Волги на сході. Основним населенням країни були нащадки східнослов'янських племен, також проводилась активна експансія й асиміляція сусідніх балтських та фіно-угорських племен.
Династичний виклад історії Русі у літописі починається з 860-х років, коли у Києві правили легендарні князі Аскольд і Дір. 882 року Київ захопив варязький конунг, напівлегендарний князь Олег, який привіз з собою Ігоря і правив від його імені, що вважають початком утворення держави. Після смерті Олега Ігор воював із Візантією і загинув від рук деревлян. Вдові Ігора, княгині Ользі вдалося стабілізувати державу будучи регентом її малолітнього сина Святослава. Ставши самостійним правителем, Святослав Ігорович здійснив низку походів на схід та південь, розгромив Хозарський каганат (968). Його син Володимир Святославич, що посів трон після братовбивчої війни, розширив терени держави, розбудував Київ і охрестив Русь (988).
Хрещення Київської Русі-України — процес прийняття і поширення християнства у Київській Русі.
Ключова подія — масове хрещення у 988 році мешканців Києва, а згодом інших міст держави князем Володимиром Святославовичем, у результаті чого християнство стало провідною релігією на Русі.
Хрещення Русі князем Володимиром було лише продовженням тривалого процесу християнізації українських земель. У літописах йдеться про хрещення князя Аскольда у 860 р. під час походу на Константинополь, який нібито навіть намагався хрестити киян, але у 882 р. його вбили.
Хрещення Русі князем Володимиром було лише продовженням тривалого процесу християнізації українських земель. У літописах йдеться про хрещення князя Аскольда у 860 р. під час походу на Константинополь, який нібито навіть намагався хрестити киян, але у 882 р. його вбили.
Першою правителькою Київської Русі, що офіційно прийняла християнство, стала вдова князя Ігоря, княгиня Ольга.
Продовжити справу своєї бабусі - хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією - зміг лише князь Володимир Великий. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояв ідол Перуна, з'являються шість різноплемінних богів – Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош. Але трохи згодом Володимир, переконавшись, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра, вирішив прийняти християнство та охрестити весь свій народ.
В кінці літа 988 р. князь Володимир зібрав усіх киян на березі Дніпра і в його водах їх хрестили візантійські священики. Ця подія увійшла в історію як Хрещення Русі, ставши початком тривалого процесу утвердження християнства.
В кінці літа 988 р. князь Володимир зібрав усіх киян на березі Дніпра і в його водах їх хрестили візантійські священики. Ця подія увійшла в історію як Хрещення Русі, ставши початком тривалого процесу утвердження християнства.
Причини прийняття християнства
Тільки єдинобожжя могло згуртувати країну і висвітлити авторитет одноосібної княжої влади.
Прийняття християнства вводило Русь в сім’ю європейських народів, а язичництво прирікало на ізоляцію та ворожість з боку християнізованих сусідів
Зростаюча соціальна неоднорідність, а також мінливі духовні запити еліти суспільства створювали умови для переходу до більш складної світоглядної системи.
Прийняття Володимиром християнства було зумовлено одруженням на сестрі візантійського імператора. Це надзвичайно піднімало його авторитет, а, отже, зміцнювало і княжу владу.
Значення прийняття християнства
Сприяло остаточному розкладу родових відносин у східних слов'ян.
Стало підґрунтям для створення могутньої централізованої держави; консолідації суспільства; зростання авторитету і могутності княжої влади, яка була освячена церквою.
Під впливом християнства поступово відбувалися докорінні зміни у світосприйнятті та світорозумінні східних слов'ян.
Сприяло зростанню міжнародного авторитету Київської Русі.
Сприяло формуванню якісно нових підвалин у культурній сфері, на яких розвивалася писемність, література, мистецтво тощо.
Хрещення Русі означало прихід на ці терени європейської цивілізації
Хрещення Русі означало прихід на ці терени європейської цивілізації
Хрещення Київської Русі, здійснене у 988 році за ініціативи князя Володимира Великого, стало визначальною подією, що справила глибокий вплив на розвиток державності, права, культури та зовнішньополітичних відносин Київської держави. Воно стало важливим етапом цивілізаційного вибору Русі, що закріпив її належність до європейського культурного і правового простору.
Зміцнення державності та формування правової системи
Зміцнення державності та формування правової системи
Прийняття християнства сприяло консолідації політичної влади князя та централізації управління. Об'єднання розрізнених племінних союзів навколо спільної релігії посилило легітимність монарха як світського і духовного лідера.
Християнські норми поступово інтегрувалися у суспільне життя, доповнюючи традиційне звичаєве право. Особливої ваги набуло церковне право, що регулювало питання шлюбу, родинних відносин, моралі та поведінки.
Запровадження церковних судів як нової юридичної інституції сприяло формуванню більш диференційованої правової системи, що охоплювала як світське, так і духовне життя.
Цивілізаційні, культурні та правові засади розвитку
Цивілізаційні, культурні та правові засади розвитку
З хрещенням Русі починається активне впровадження писемності на основі кирилиці, створеної учнями Кирила і Мефодія. Розвивається шкільна справа, засновуються монастирські школи, де викладали грамоту, богослов’я, основи права і риторики.
Розширюється коло писемних джерел: з'являються переклади грецьких релігійних і філософських творів, створюються оригінальні тексти на церковну та історичну тематику.
Християнство стимулювало розвиток архітектури, іконопису та музики, що стали важливими елементами національної культурної ідентичності.
Правові засади прийняття християнства на Русі були тісно пов'язані з політичними та соціальними потребами тогочасного суспільства, зокрема, з прагненням князя Володимира зміцнити державу та підвищити її авторитет. Хрещення Русі відбулося не лише як релігійна подія, але й як важливий етап у формуванні державності та культури.
Прийняття християнства, як державної релігії, дозволило князю Володимиру обґрунтувати свою владу над об'єднаними землями та підвищити її авторитет як серед місцевої знаті, так і на міжнародній арені. Єдина релігія, християнство, мала сприяти об'єднанню розрізнених племен та земель, що входили до складу Русі, у єдину державу. З прийняттям християнства на Русі почали впроваджуватись певні правові норми та звичаї, що базувалися на церковному праві та були запозичені з Візантії. Християнство відіграло важливу роль у розвитку писемності, літератури та мистецтва на Русі, а також у формуванні нової духовної культури. Прийняття християнства, зокрема, через шлюб Володимира з візантійською принцесою Анною, значно підвищило міжнародний авторитет Русі та встановило тісні зв'язки з Візантійською імперією. Таким чином, прийняття християнства на Русі мало комплексний вплив на різні сфери життя, включаючи правову, політичну, соціальну та культурну.
Міжнародне визнання та дипломатичні зв’язки
Міжнародне визнання та дипломатичні зв’язки
Завдяки хрещенню Київська Русь отримала визнання серед провідних християнських держав того часу, що посилило її геополітичні позиції та міжнародну суб’єктність.
Активно застосовувалась “шлюбна дипломатія” - укладання династичних союзів із впливовими європейськими дворами, що підвищувало авторитет держави та зміцнювало її зовнішньополітичні позиції.
Інтеграція у християнську спільноту сприяла культурному обміну, поширенню нових правових, етичних і філософських ідей, які згодом вплинули на формування правової думки в Україні.
Хрещення Київської Русі стало не лише релігійним актом, але й комплексним історико-правовим явищем, яке визначило подальший розвиток державності, сприяло правовій еволюції суспільства та інтеграції Русі у простір європейської християнської цивілізації.
День Хрещення Русі в Україні офіційно відзначається 15 липня. Це свято було встановлено указом Президента України 25 липня 2008 року. Раніше святкувалося 28 липня, але з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар, дата святкування була змінена.
Згідно з указом Президента України, День Хрещення Русі-України відзначається щорічно 15 липня, щоб вшанувати пам'ять святого рівноапостольного князя Володимира, який охрестив Русь. Цей день також є Днем Української Державності, що підкреслює історичний зв'язок між християнізацією Русі та розвитком української державності.
День Української Державності
День Української Державності
Витоки української державності – у Русі. На початку ІХ столітті на просторах східної Європи довкола Києва почалася консолідація перед- і ранньодержавних слов’янських племінних об’єднань – утворилася середньовічна держава – Русь. У наступні століття Русь стала важливим суб’єктом європейського політичного простору. Підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу від Візантійської імперії до Французького королівства. У період Русі почала формуватися українська мова.
Відповідно до указу Президента України Володимира Зеленського від 24 серпня 2021 року Україна та її мужній народ відзначатиме важливу подію – День Української Державності.
З 2024 року подія буде відзначатися щорічно 15 липня. Законопроект №9431 було підтримано Верховною Радою України, відповідно до якого День Української Державності переноситься з 28 липня на 15 липня. День Державності України прив'язаний до Дня хрещення Київської Русі, який своєю чергою відзначається разом зі святом Рівноапостольного князя Володимира Великого. Саме така дата була обрана через те, що хрещення Русі князем Володимиром приєднувало державу до цивілізованих країн Європи, тим самим вказуючи на вибір Київської Русі рухатися у напрямку західної європейської культури. День української державності – це змістовний і важливий день для всіх українців. Цей день призначений для того, щоб подякувати Богу за нашу державу, за нашу історію і за наші традиції. У цей день ми також відзначаємо всі видатні досягнення України та українців. Українська державність – це наша спільна історія. Ми розвивалися разом, боролися за нашу державу і досягли багатьох видатних досягнень. Українська державність – це наше спільне майбутнє. Ми прагнемо до того, щоб жити в цілісній та сильній державі, яка буде захищати наші інтереси і права.
День Української Державності має на меті нагадувати про тисячолітню історію державотворення України, витоки якої сягають середньовічної держави Київської Русі.
Інформаційні матеріали до Дня Української Державності – 2025
Інформаційні матеріали до Дня Української Державності – 2025
День Української Державності нагадує нам про тисячолітню історію державотворення нашої країни. У це свято ми згадуємо всі етапи нашого державотворення – від Русі до сьогодення, і всіх, хто доклав зусиль, щоб Україна існувала як незалежна, демократична держава.
Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення і запорука цілісного існування нації.
Українська державність. Історико-правничі нариси / [керівники проєкту: С Кубів, О. Святоцький ; наук. ред.: В. А. Смолій (заг. ред.) та ін.] ; НАН України, Ін-т історії України, Всеукр. правозахис. орг. "Меморіал" ім. Василя Стуса, Юрид. журн. "Право України". - Київ : Право України, 2021. - 969 с.
Це видання є колективною працею – збіркою 22 нарисів відомих українських правників, філологів, істориків права та церкви. В основу історико-правничого дослідження покладено концепцію безперервності та спадкоємності української державності від IX ст. і дотепер. Нариси присвячені ціннісним і теоретичним засадам української державності, її символам та атрибутам, витокам та етапам становлення і розвитку. Нариси мають науково-популярний характер. Вони у доступній формі розкривають читачеві результати багаторічних досліджень низки архівних матеріалів і формують цілісне уявлення про ціннісні засади та сутність української державності, її ґенезу через призму досвіду державотворення. Нариси доповнюють 500 ілюстрацій, серед яких портрети постатей-символів української державності, а також унікальні зображення графіті Софії Київської та картини видатних художників України.
Слабошпицький М. Ф. З голосу нашої Кліо : події і люди української історії: аудіокнига / М. Ф. Слабошпицький. - Київ : Ярославів вал, 2013. - 224 с.
Розповідь про складні й драматичні періоди української історії У книзі подані біографічні ескізи про видатних синів і доньок українського народу. Охоплює період від часів зародження першої української держави - Київської Русі аж до зруйнування Запорозької Січі.
Хрещення Русі-України: 988 – 2018: альманах присвячений 1030-літньому ювілею / Ін-т релігієзнавства ЛМІР; упоряд. О. Киричук, О. Омельчук, І. Орлевич. – Львів: Логос, 2018. – 112 с.
Публікуються дослідження науковців, присвячені проблемам історичної генези християнства на землях сучасної України до Володимирового хрещення та поширення християнської віри після 988 р. Окремі статті розкривають концепцію “симфонії влад” у системі державно-церковних відносин Київської Русі, питання обрання митрополитом Київським русина Іларіона тощо.
Котляр М. Ф. Історія України в особах. Давньоруська держава / М. Ф. Котляр. – Київ: Україна, 1996. – 238 с.
З низки нарисів про видатних осіб читач дістане уявлення про Давньоруську державу ІХ - ХІІІ ст. у всьому розмаїтті політичного, економічного і культурного життя.
Власто А. П. Запровадження християнства у слов’ян : вступ до середньовічної історії слов’янства / А. П. Власто. – Київ : Юніверс, 2004. – 496 с.
Власто А. П. Запровадження християнства у слов’ян : вступ до середньовічної історії слов’янства / А. П. Власто. – Київ : Юніверс, 2004. – 496 с.
У книзі проаналізовано ранню історію слов’янських народів і простежено поступовий процес формування у них християнських держав у рамках як східно-, так і західноєвропейської культури. Особливу увагу автор приділяє політичному та культурному протистоянню між Сходом та Заходом у боротьбі за прихильність окремих слов’янських народів, а також рівневі культурного обміну в межах слов’янського світу, пов’язаного із застосуванням церковнослов’янської мови.
Скляренко С. Володимир / С. Скляренко – Харків : Фоліо, 2018. –540 с.
Скляренко С. Володимир / С. Скляренко – Харків : Фоліо, 2018. –540 с.
В романі «Володимир» відомий український письменник Семен Скляренко розповідає про великі й трудні діла, які випали на долю великого князя Володимира, сина Святослава, коли брат ішов на брата, земля на землю та гроза стояла над Київською Руссю.
Чос В. Історія християнства в Україні / В. Чос. – Сміла: Блискавиця, 2007 .
Історія православної, католицької, протестантської церков в Україні. Автор ставить собі за мету показати чільну роль в історії України християнства як явища, що століттями визначало історичні процеси в нашій країні, та й саму свідомість українського народу.
Гай-Нижник П. П. Догматика віри в Кафолічній Церкві й запровадження християнства у Давній Русі (кінець ІХ – середина ХІ ст.). Нарис історико-герменевтичної інтерпретації / П. П. Гай-Нижник, О. П. Батрак – Київ: «МП Леся», 2015. – 278 с.
Гай-Нижник П. П. Догматика віри в Кафолічній Церкві й запровадження християнства у Давній Русі (кінець ІХ – середина ХІ ст.). Нарис історико-герменевтичної інтерпретації / П. П. Гай-Нижник, О. П. Батрак – Київ: «МП Леся», 2015. – 278 с.
У монографії аналізується складний і неоднозначний процес запровадження християнства у Русі кінця ІХ – середини ХІ ст. У контексті тогочасних європейського світогляду та християнської релігії висвітлюються теологічні спільність та відмінності ще єдиної на той час Християнської Церкви, але яку уже тоді роздирали політико-ідеологічні та догматичні протиріччя. З’ясовується місце, роль і самовизначення Русі у тих процесах.
Білоус П. В. Літературна медієвістика. Вибрані студії: У 3-х т. : монографія / Білоус П. В. – Житомир : [б. в.], 2011. – Т. 1 : Зародження української літератури. – 376 с.
Білоус П. В. Літературна медієвістика. Вибрані студії: У 3-х т. : монографія / Білоус П. В. – Житомир : [б. в.], 2011. – Т. 1 : Зародження української літератури. – 376 с.
У монографії з ’ясовуються історичні, культурні, лінгвістичні та естетичні обставини виникнення українського письменства на його ранньому етапі. Автор аргументовано доводить неспроможність чужорідних міфів довести загальний («о6- щерусский») характер літературної творчості за часів Київської Русі. Розпізнавання генетичного коду української літератури, її самобутність та органічність у вітчизняній історії і культурі, постколоніальний дискурс в осмисленні давніх пам’яток - такий зміст і наукове спрямування цієї книги.
Ричка В. М. «…И просвѣти ю крещеньем святым» (Християнізація Київської Русі) / В. М. Ричка ; Ін-т історії України НАН України — Київ, 2013. — 222 с.
Ричка В. М. «…И просвѣти ю крещеньем святым» (Християнізація Київської Русі) / В. М. Ричка ; Ін-т історії України НАН України — Київ, 2013. — 222 с.
Праця присвячена осягненню складних і суперечливих процесів християнізації Київської Русі. Виявляються книжні контексти літописних звісток про слов’яно-руську язичницьку практику, простежуються шляхи проникнення християнства у Східній Європі до 988 р., з’ясовується ідейно-символічний зміст та доленосні наслідки Володимирового хрещення Русі.
Калакура Я. С. Українська культура: цивілізаційний вимір. / Я. С. Калакура, О. О. Рафальський, М. Ф. Юрій. – Київ : ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2015. – 496 с.
Калакура Я. С. Українська культура: цивілізаційний вимір. / Я. С. Калакура, О. О. Рафальський, М. Ф. Юрій. – Київ : ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2015. – 496 с.
З’ясовується сутність цивілізаційного розуміння культури, місце українського культурного ландшафту в українській регіональній цивілізації, у європейському та світовому цивілізаційному і культурному просторі.
З’ясовується сутність цивілізаційного розуміння культури, місце українського культурного ландшафту в українській регіональній цивілізації, у європейському та світовому цивілізаційному і культурному просторі.
Єрмолаєв В. М. Історія держави і права України : підручник. 2-ге вид., допов. та розшир. Харків : Право, 2025. – 496 с.
У підручнику висвітлюються історія права, суспільно-політичний, державний лад України з найдавніших часів і до сьогодення – їх основні етапи, закономірності та особливості розвитку. Вивчаються досвід вітчизняного державо- і правотворення, його традиції.
У підручнику висвітлюються історія права, суспільно-політичний, державний лад України з найдавніших часів і до сьогодення – їх основні етапи, закономірності та особливості розвитку. Вивчаються досвід вітчизняного державо- і правотворення, його традиції.
Духопельников В. Хрещення Русі / В. Духопельников. – Київ : Фоліо, 2019. – 130 с.
В історії Київської Русі 988 рік став визначальним. У цьому році великий князь Володимир Святославич хрестив киян. Він поклав початок подальшому і всеосяжному процесу християнізації всіх земель Русі.
З прийняттям християнства також пов'язана поява слов'янського письма, богослужбових християнських книг, народження системи освіти; починає розвиватися архітектура, іконопис, література й духовна музика, тобто відбувається становлення традиційної культури Русі.
З цього часу Київська Русь як рівноправний партнер входить в коло християнських держав Європи.
Бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Page updated
Google Sites
Report abuse