Кашперівка – невеличке село, мальовниче. Саме тут, на березі річки Гуйви, серед буйної зелені знаходиться Кашперівській загальноосвітній ЗНВК І-ІІ ступенів „Школа-дитячий садок”
Школа в селі Кашперівці була і в дореволюційний час. Мала вона назву „Церковно-приходская одноклассная школа”. Термін навчання в цій школі – 3 роки, так як школа мала три групи. Дата її заснування невідома. Треба гадати, що школа заснована після реформи 1861 року. Належала вона до відомства, яке мало назву „ Бердичевское Уездное отделение Киевского Епархиального Училищного Совета ”, і знаходились на його утриманні. Щороку число учнів доходило до 45 – 50.
Проводив навчання один учитель, але завідуючим школи був один піп, який викладав так званий „закон божий”.
Для навчання в приміщенні школи відводилась одна кімната. В цьому ж будинку була і квартира для учителя, яка складалася з трьох кімнат.
Викладались у школі такі предмети : закон божий, русский язык, арифметика, славянский язык, чистописание. Навчання тривало майже цілий день з перервою на обід. Дисципліна в школі підтримувалася шляхом застосовування фізичних заходів з боку вчителя. Діти виховувались в дусі відносності релігії, церкві та батьківщині. Всі учні змушені були виконувати всі встановлені церквою ритуали й обряди.
Учитель повинен мати освіту за „Второклассное учительское училище”.
Офіційно школа жодного зв’язку з населенням не мала, лише в позаурочний час учитель готував з учнів старшого віку співаків для церковного хору. Учителі не проводили революційної роботи в селі, однак такі вчителі, як Дробович і Величко тісно були зв’язані з населенням і таємно проводили роз’яснювальну роботу в напрямі проти царського абсолютизму. Відкритого революційного прикладу з боку вчителів не було. Жодних документів про до революційну школу не збереглося.
До заснування церковно – приходської школи поводилось так зване „навчання грамоти” церковним служником – дяком у його власній квартирі. Дяк навчав дітей тих батьків, які цього хотіли. Взагалі грамота для селян і їх дітей була необов’язковою. Посилали дітей в школу не всі селяни, а переважно заможна частина населення.
У 1917 – 1918 р.р. після Великої Жовтневої соціалістичної революції за рішенням громадян села навчання продовжувалось у приміщенні старої школи. Учителем громадою села був призначений місцевий селянин Ливун Григорій, який закінчив у свій час церковно-приходську школу. У 1919 році будинок старої школи був розібраний і діти навчалися у дяковій хаті. Вчителем на той час був Перейма Петро Михайлович. У 1922 році за рішенням Бердичівського повітового відділу народної освіти школа булла переведена в поміщицький будинок, що належав Змігроцькому Луціяну. На посаду завідувача школи був призначений Дробович Іван Якович. Для пероведення ремонту цього будинку і пристосування його до вимог школи повітовими організаціями була надіслана бригада на чолі з підрядчиком Ойстрахом. Оплата робочим бригади давалась зібраними з населення хлібом й іншими продуктами.
У 1923 році Кашперівська школа стала 4-річною трудовою школою, в якій навчалось 120 учнів. У 1932 році школа перетворилась у прогресивну семирічну школу, а 1935 року був перший випуск учнів. Семирічною (неповно-середньою) школою Кашперівська школа проіснувала до Вітчизняної війни. Охвачувала вона понад 280 учнів, працювало в школі 10 учителів.
В час тимчасової окупації, в роки Вітчизняної війни, двері школи були закриті для дітей. Приміщення школи використовувалось фашистськими загарбниками для інших потреб. Лише восени 1942 року в селі було відкрито школу з чотирьохрічним навчанням. Фашисти зробили це для окозамилювання. Вони хотіли показати, що також при їхній владі можна навчатися, що ніби вони нічого не змінили. Але важко було обдурити людей, діти яких виховувались раніш в комуністичному дусі. Навчання зводилось до вивчення молитв в основному: в класах появилися ікони, з'явились портрети Гітлера. За недостатню уважність і за найменшу незначну провину учень терпів фізичну кару. Та недовго існувала й така форма навчання й виховання. Коли загарбники втратили надію на своє панування в нашій країні, діти були позбавленні й цієї „школи”.
Як важко ранений звір, який в останні хвилини життя намагається нашкодити своєму противнику, так і фашисти, зазнавши ряд невдач в ході війни, по-звірячому знищували найкращі дерева шкільного парку, приміщення школи перетворили в штаб постачання, куди завозили різні продукти, награбовані у населення. Господарюючи тут, вони не рахувалися ні з чим: палили парти, столи, дошки; двері використовували для загорожі свиней, птиці, що тут же відгодовували. Класні кімнати були перетворені на сараї, де окупанти розміщували своє господарство. Фашисти завдали будинку школи, шкільній садибі великої шкоди, і шкільний парк набагато втратив свій такий раніш прекрасний вигляд.
Учителі, які залишились на окупованій території, допомагали радянським людям, що боролися в тилу проти ворога. Так Савлюк Оксана Миколаївна допомагала харчами і в лікуванні пораненого партизана, який знаходився на квартирі в учительки Матвієвої Ольги Михайлівни. Учителька вилікувала партизана і допомогла йому перебратися до свого закону. Після звільнення нашої священної землі від німецько-фашистських загарбників. Врятований народний месник, що продовжував боротися проти ворогів в рядах Радянської Армії, не забув своєї рятувальниці. Довгий час писав їй листи, сповненні гарячої подяки. Радянський уряд відзначив заслуги Ольги Михайлівни перед Вітчизною ; нагородив її медаллю.
Коли фашисти забирали юнаків і дівчат в Німеччину, наша молодь чинила одчайдушний опір окупантам: тікала з села, ховалася в лісі й по інших селах. Але декому довелося попасти в звірячі лапи фашистам. Вихованка нашої школи Мороз Галина Трохимівна була схоплена поліцаями . Однак вона вирішила будь-що уникнути неволю. Дівчина тікає і йде в партизанський загін, який діяв в Шепетівському лісі. Після визволення нашого села від фашистів вихованці нашої школи, які досягли призовного віку й уникнули фашистських таборів, з радістю пішли в ряди Радянської Армії, разом з усіма воїнами громили ненависного ворога і багато з них нагороджено орденами й медалями.
В кінці 1943 року Радянська Армія звільнила село Кашперівку від ворога, а з перших днів 1944 року розпочалося навчання в школі. За відсутністю відповідних умов навчання провадилось спочатку в межах чотирьохрічки. Школа мала жалюгідний вигляд: не було ні вікон, ні дверей, зірвана підлога, кабінети були пусті. Призначений завідувачем школи Мамчур Костянтин Логвинович зразу ж почав налагоджувати роботу в школі.
Велику роботу серед населення в справі відбудови школи та організації навчання проводили вчителі – Кушнірук В.В., Плаксій К.М., Савлюк О.М. й інші. Були організовані недільники по ремонту школи, в яких приймало участь доросле населення, а також учні школи. Збудовано груби в класних кімнатах, відремонтовано дах, зроблено побілку, зібрано матеріал на віконні, рами двері. В кінці 1944 – 1945 н.р. виготовлено 18 парт з матеріалу, зібраного у населення. Особливо активну участь приймали в обладнані школи колгоспники – Ливун Тимофій, Коток Мусій, Ткачук Антон; жінки-колгоспниці – Миколайчук Марія, Терещук Катерина, Плащовата Одарка та учні – Дмитрук Павло, Касянчук Іван, Чишкун Лєна, Тукало Антоніна, Голоснюк Марія.
У 1944 – 1945 н.р. Кашперівська початкова школа перетворилась у семирічну прогресивку при директорові Довгалюку Василеві Максимовичу, який працював до 1947 року; при директорові Серветникові Трохиму Лукичу 1947 року відбулися перший післявоєнний випуск 7 класу. За цей період школа в основному була відремонтована. Зроблено парти, 4 класних дошки, поповнено фізичний і біологічний кабінети необхідним наочним приладдям. Заняття школа проводила в дві зміни. В 1954 році школу прийняв директор Ковтонюк Федір Барткович. У 1954 – 1955 н.р. в школі відремонтовано ще одну кімнату, де обладнано майстерню по обробці дерева. В 1955 – 1956 н.р. при допомозі Козятинського райпрофсоюзу школа провела ремонт трьох кімнат у півпідвальному приміщені, в якому розмістили фізичний кабінет з наочними приладами на суму 2561 крб. В цьому ж році відремонтовано три класні кімнати, що дало змогу перевести навчання в одну зміну.
В зв’язку введенням в школах політехнічного навчання учительський колектив організував роботу гуртків: фізичного, технічного, літературного, гуртка юних мічурінців. Поруч з прищепленням учням любові до техніки, сільського господарства, до природи, школа розвивала в дітей смак до художньої творчості: організовані гуртки: хореографічний, спортивний, гурток „Умілі руки”. Про наслідки роботи гуртків свідчать окремі вироби з вишивки, аплікації, фотознімки, похвальні грамоти райкому комсомолу.
У серпні 1959 року Кашперівська семирічна школа набула статусу восьмирічної.
Таким чином школа жила й працювала протягом певного часу, виховуючи і навчаючи дітей. Але будівля, яка з кожним роком ставала старішою, аварійною, потребувала заміни на нове, сучасне приміщення. Такий момент наступив. У 1988 році на сході села було вирішено будувати школу. Завдяки великому ентузіазму і підтримці районного керівництва
( очолюваного Г.О.Дубінковим), місцевого колективного господарства ( очолюваного Л.Т.Топчієм), при допомозі ПМК-9 (керівник Шкурба Ю.Б.), ПМК-60 (керівник Валєтіцький М.П.), Глухівці ЖБК (керівник Ковальчук А.І.), школа була побудована за кілька місяців. Оцінюючи зроблене з огляду сьогодення, то усім , хто був причетний до введення нашої школи в експлуатацію, низький уклін і велике спасибі. Адже мати в селі таку, без перебільшення, казкову школу то велика радість і щастя.
Кашперівський НВК рішенням райради починає свою новітню історію з січня 2003 р. На той час в комплексі навчається і виховується 142 дитини, з них:
Дитячий садок – 32 ;
ЗОШ І – ступеня – 47 ;
ЗОШ ІІ – ступеня – 63.