22 грудня

Мій день почався о 7.15. О 9.00 у нас був сніданок. Їли ми смачну кашу з котлетою, але підлива мені не дуже подобається, тому я майже кожен раз відточую свою майстерність в знятті підливи з каші. Мені це вдається. Після сніданку ми пішли в актову залу. Де нам розповіли про плани на день.

Ми з нетерпінням чекали коли ми підем на вулицю грати в спрощений волейбол. Ліга «Поляни» з волейболу в розпалі. Спочатку нам вдавалося тримати рахунок, але потім вдача, як і вчора знову відвернулася від нас. А найбільше відвернулась від Зражевського Артема. Він проспорив шоколадку.

Новорічний ранок почався об 11.00. Ми прибули на нього своєчасно. Вистава була цікавою адже в ній акторами були наші однокласники. Роль ведмедя грав Палагнюк Максим, роль білочок- Жара Софія і Кучеренко Настя, роль Зірки виконувала Гузенко Маргарита, яка незважаючи на хворобу вирішина не підводити колектив та не зривати виставу. От молодець. Я б мабуть так не зміг.

Час на виставі промайнув так швидко, що відразу після неї ми пішли на обід. Обід мені подобається, він особливо смачний, коли я перед ним не наїдаюсь печива. Після обіду ми пішли в палати, у нас була сонна година.

Полуденок був стандартим – бабка як завжди була смачною. Попрошу маму, щоб дома таку саму спекла.

Олена Володимирівна запропонувала влаштувати фотосесію. Дівчата сміно позували, а ми на фотках намагались виглядати мужніми. А потім влаштували ходіння змійкою навколо ялинки, взявши один одного за плечі. Веселились досхочу. Щоб вечір не був нудним, ми пішли на мультфільм «Кіт у чоботях». Мені було дуже цікаво. Ось так непомітно і прийшов час вечері. На вечерю нам подавали чай, картоплю з м’ясом і яйця.

Після вечері ми пошикувалися і пішли в розташування, щоб під час вільного часу приготуватися до фінальної дискотеки.

Дискотека складалася з двох частин: до другої вечері і після. На дискотеці було весело і жарко, емоції просто зашкалювали. А коли діджей поставив пісню «Воїни світла» ми гуртом підспівували, та взявши за плечі один одного дружно танцювали. Після шикування ми почистили зуби, вмились і о 21.45 був оголошений відбій. Але який там відбій, якщо попереду королівська ніч, а у мене туб з зубною пастою ще зовсім не порожній.

Для вас старався Лаврентьєв Глєб.

21 грудня

Для мене день почався о 6.45, бо мені потрібно було іти на УЗД. Сніданок був смачний. Приблизно об 11.30, після процедур, які залишилось пройти деяким з нас, в ігровій кімнаті ми репетирували пісню. О 12.00 ми пішли грати в вільний волейбол. На вулиці було похмуро але знову тепло. У нас відбувався фінальний матч. Боротьба була запеклою. Ми спочатку вели в рахунку. Вирвались далеко вперед. Але вдача раптом відвернулася від нас. Ми програли з рахунком 24:26. Прикра поразка. Для перемоги нам не вистачило зовсім трошки волі та удачі. Удачі не хватило особливо Глєбу Лаврентьєву. Він проспорив шоколадку.

Після цього ми пішли на обід. Сьогодні були пельмені, тому обідом я задоволений. Пельменів дають малувато. Зате супу чомусь дають набагато більше.

Після обіду ми готувалися іти в ліс, виконувати бойове завдання по рейдовим діям та виявлення і знищення ДРГ. Отримавши бойовий наказ ми вирушили в лісові хащі, де нас чекали пригоди, мінні поля та розтяжки. Одну з них ми не помітили і зачепили, але це не завадило нам своєчасно виявити ДРГ в засідці. Заточився бій. ДРГ відступила. Ми, немов в комп’ютерній грі, відновили свої життя та здоров’я. Наш загін вирушив далі. Тепер ми були набагато обережнішими ніж в перший раз, уважно дивились під ноги де можуть бути пастки, не забуваючи спостерігати за місцевістю. Коли ми помітили ДРГ, то тепер вже своєчасно розгорнулися в бойовий порядок. Після чого ДРГ вже ніяк не могла нас атакувати меншими силами і ледь не захопили деяких з них в полон. Відтіснивши ДРГ ми успішно добралися до точки призначення, де нас вже чекала Олена Володимирівна з смачним салом, яке ми смажили на вогні. Після сала ми підкрипились маршмело. Аж раптом навколо нас почали рватися пітарди (їх підкидував майор Хітров). Це був черговий напад ДРГ. І тут ми допустили фатальну помилку. Ми гуртом побігли за одним нападником, намагаючись захопити його в полон. А тим часом кадет Бреус захопив таємні документи ( в вигляді пляшки з-під води), які ми залишили без охорони. Після цього наша гра закінчилась. Перемога була за ДРГ. Наївшись досхочу жареного на вогні сала, закусивши маршмело, ми пішли строєм на полуденок їсти сирну запіканку.

Фінальна репетиція нашого виступу відбулася вже в актовому залі.

Конкурс загадок був цікавий та пізнавальний, а наш виступ вразив всіх. Наші хлопці вже не сподівалися сьогодні йти на дискотеку, але за зразкове виконання пісні майор Хітров зняв з нас всі раніше накладені стягнення. Тому ввечері, хто хотів, міг танцювати досхочу.

Військовий кореспондент Зражевський Артем.

20 грудня

.

День почався як завжди з ранкового підйому. Після ранкового туалету 6 наших хлопців, тепло одягнувшись, так як нарешті на термометрі ми побачили мінусову температуру, пішли зі мною на УЗД. Цю процедуру ми пройшли напрочуд швидко, що свідчило про те що відхилень у здоров’ї у них не виявлено. Далі все по накатаному: сніданок, процедури, обід.

А от після обіду почалося саме цікаве. Дівчата майже тиждень готували для хлопців цікавий квест, з задачами, зашифрованими координатами, таємними схованками в лісі, знаками-підказками, та сюрпризами. Потрудились вони на славу. Хлопцям потрібно було сильно поморщити лоб, щоб вирішувати задачки з математики, робити завдання з української мови та природознавства. Та і фізична підготовка повинна була бути на висоті. Ходити по азимуту непроста справа. В ході квесту виявилося, що кадети в 5-го класу не вміють визначати сторони горизонту за сонцем. Прикра новина. Але з іншими завданнями юні дослідники справились на «відмінно». Не пройшло і години як ціль була досягнута. Останню секретну точку своєчасно помітив кадет Ропало Роман. Вона в вигляді сердечка була високо пришпилена на одній із величезних сосен в лісі. Те що там було написано здивувало і мене. Відео, де Соня Жара зачитує послання, ви скоро зможете побачити на нашому каналі в YuoTube. Але і це не все. Дівчата так надійно заховали головний солодкий сюрприз, що вимушені були підказувати хлопцям, де він знаходиться. Шоколадкам «Lion» були раді всі.

Після полудня ми в ігровій кімнаті розучували пісню. Бо у нас виникла ідея виступити на сцені санаторію всім класом, щоб ніхто не сумнівався, що слова кадетського девізу для нас не пустий звук.

О 17.00 годині, в актовій залі почався конкурс візажистів. Наш взвод на конкурсі представляли: Гузенко Маргарита та Жара Соня, моделями у яких були: Курмаз Влада, Кучеренко Анастасія і Бреус Тимофій.

Професійну роботу дівчат оцінювало компетентне журі. Все як майже завжди. Перше місце нас повністю влаштувало. Не останню роль в цьому зіграв виступ братика і сестрички Думанського Романа. Меленький Назарчик просто обояв зал, виконуючи пісню бременських музикантів, смішно перекручуючи слова. Крім того його мама також здивувала всіх, виконавши англомовну пісню,та так, що ніхто не шкодував своїх долонь.

Після традиційної картоплі з куркою в вигляді жаркого на вечерю був фільм. А потім відбій.

майор О.С. Хітров

19 грудня

Сьогодні у мене іменини. Мого дня ангела чекають всі діти. Сьогодні День Миколая.

Коли я прокинувся, побачив що Анатолій дивиться мені під подушку. А потім під ліжко. Він поглядом шукав там солодощі. Такий хитрий у нас Анатолій. Потім ми почали кидатися в Максима подушками, бо він читав комікси, але раптом нас покликали на ранковий огляд, на який ми шикувалися довго, так як всі веселилися, знищували свої солодкі подарунки, бо сьогодні свято всіх дітей. На шикуванні майор Хітров нам довів що до солодких подарунків він не має ніякого відношення як і Олена Володимирівна. Але ми підозрюємо що це не так. Що прізвище Миколая було Хітров, а допомагала йому снігуронька Оленка. Максим говоре, що був свідком як майор розносив подарунки. Хітров не зізнається- каже що Палагнюку все наснилося.

Сніданок затримали десь на 15 хвилин. Ми були дуже голодні. Подали нам кашу з шматочками м’яса. На звітуванні командирів мене привітали і подарували шоколадку. Мені була приєна і увага і подарунок.

Ще нам розповіли, що смартфон, при неправильному використанні це зло.

О 12.44 я програв Сайчеку Назару в шашки і Гузенко Маргариті в УНО. Але я не розчарувався. Мої перемоги ще попереду.

О 13.46 я, Бреус Тимофій, Третяк Микита, Онопрієнко Сергій, Думанський Роман виграли в грі вільний волейбол. Ввечері о 16.00 ми знову виграли. Після цього всі кадети піднялися в ігрову кімнату для того щоб вивчити пісню «Воїни Світла». Але я отримав інше завдання. Ввечері я був з Анатолієм в палаті. Вів з ними розмови. Підтримував його.

Фільм сьогодні був страшний, під назвою «Дім крокодила».

Лягли спати ми як завжди о 22.00

Спеціальний кореспондент Юзвак Микола.

18 грудня

Цей чудовий день почався з того деякі кадети ненароком пропустили ранкову пробіжку яка починається о 7.20. Почався цей день добре у всіх була посмішка на обличчі, всі грали в шахи, шашки, та в інші настольні ігри. На сніданку який розпочався о 8.10 , ми вживали кашу та смачні тефтелі. На лінійці розповідали на плани на цей день. План був такий: фільм об 11.00, конкурс «Показуха», для старших дітей. Але найголовніше сьогодні буде ДИСКОТЕКА!!!!, з нетерпінням чекав 19.00 коли вона розпочалася.

Після закінчення лінійки всі кадети, які вже пройшли процедури, мали можливість грати в шахи та шашки з 10.00 до 10.40.

Об 11.45 ми пішли грати в футбол і вільний волейбол. Одного разу ми обіграли дітей, яким було 14-16 років. Нашій радості не було меж.

Об 12.15 коли всі пішли на фільм я Третяк, Бойко і Сайченко грали в шахмати та шахи. Гра в шахи мені дуже полюбилася. Я захопився в неї і мене є успіхи в цій грі. Мене ніхто в класі обіграти вже не може крім Бреуса Тимофія, який поки що чемпіон в цій грі. Але це ненадовго. Зовсім скоро я і його обіграю.

В шахматах ще йде запекла боротьба між Бойко і Третяком. Інколи емоції під час їх гри зашкалюють.

Інші кадети пішли на фільм, який називається «Матриця». Це дуже цікавий фільм . Обід був нормальний пельмені ми дуже любимо, в тарілках їх ніколи не залишається, на відміну від борща. О 12.45 ми вийшли на вулицю і почали грати у вільний волейбол. Команда в складі: капітан Бреус Тимофій, Зражевський Артем, Гузенко Маргарита, Горошко Іван, Палагнюк Максим і Андрусяк Ярослав знову всіх перемогла. Але ми тренуємося, рано чи пізно перемога буде за нами. Погода була сонячною і теплою не віриться що на календарі вже 18 грудня.

Коли розпочалась тиха година ми почали здавати правила з української мови. Після тихої години ми пішли на полудень. Сирна запіканка з мармеладом мені подобається.

В актовій залі після полудня, нам розповідали як надавати першу допомогу при кровотечах, коли немає аптечки. А також показували мультики про те як діяти при виникненні пожежі, як їй запобігти.

О 17.00 розпочався запланований зранку конкурс « Показуха». Три команди з старших дітей жестами показували різних тварин, предмети які відносились до новорічних свят.

18.20 ми пішли на вечерю, нам подавали картоплю і соковите м’ясо. Після вечері ми пішли в розташування для того щоб перодягнутися та причепуритися на дискотеку. На дескотеці було круто, весело і жарко. Коли дискотека закінчилась у нас залишився час для того щоб пограти в шахи та шашки, чим я і скористався щоб перемогти Бреуса Тимофія. Поки що мені не вдається, поки що я віце чемпіон.

О 21.00 у нас було шикування, де оголосили відбій. Часу у нас було до 21.40 щоб вмитися, почистити зуби і лягти в ліжка.

Власний кореспондент Тарасенко Андрій.

17 грудня

Сьогодні я прокинувся в хорошому гуморі. Застелив ліжко і пішов чистити зуби. Вдягнувся та пішов до ігрової кімнати, там всі грани в УНО. Я приєднався до гри. Мені випала одна колода і я виграв свою гру. Після цього я виграв у Ярослава в шахи та в шашки. До сніданку я встиг пройти УЗД. Лікар мені сказала, що у мене все в порядку. На сніданок я встиг разом з усіма.

Процедури стали вже рутиною. В цей день я цю рутину закінчив. В моїй карточці кругом вже стоїть відмітка «Виконано». Так непомітно прийшов обід. На обіді я їв суп овочевий, пюре з котлетою і пив чай.

Замість тихої години у нас була справжня битва на ньорфах. Я воював разом з Тимофієм Бреусом проти Зражевського Артема та Палагнюка Максима, поки не прийшов з міста майор Хітров.

Після сонного часу який прийшов разом з товаришем майором ми пішли на вулицю де війна продовжилась. Ми вчилися тікати від гранат, ходити маршем в колонах, та наступати на уявних ворогів.

Завершилось все стройовою підготовкою. Але без розваг ми не залишились. Світла пора доби завершалась для хлопців турніром з стритболу. На полудень ми їли млинці з яблучним повидлом.

В актовій залі сьогодні, був конкурс «Казковий калейдоскоп». В ньому приймали участь наші кадети Кучеренко Настя, Онопрієнко Сергій, Бреус Тимофій. У конкурсу назва дитяча, але насправді він був складним. Наша команда виступила достойно, зайнявши друге місце.

Повечерявши ми пішли на фільм з тваринами-мутантами. Фільм мені дуже сподобався. Друга вечеря була, як завжди, в антракті.

Відбій відбувся як завжди в 22 00

Наш власний кореспондент Шерстобітов Назар

16 грудня

Сьогодні я прокинувся зрання. Настрій в мене був піднесений, бо у мене сьогодні День народження. Застелив ліжко, зробив ранні процедури і вирішив почитати комікси, які вчора мені привезли батьки. Коли я зайшов в ігрову кімнату о 7.30 там вже наші кадети грали в шашки та шахи, а також відкрився салон «Оленка», біля кімнати Олени Володимірівни, де наші дівчата кожен ранок користуються послугами досвідченого візажиста і стиліста. І тут мене почали всі вітати з моїм святом, з Днем коли я народився. Першим мене привітав кадет Палагнюк Максим.

О 8.00, як завжди прозвучала команда шикуватися на раковий огляд. І тут раптом майор Хітров дав мені та Насті Кучеренко вийти зі строю. Для мене це було несподіванкою. Я не очікував, що раптом всі наші хлопці почали скандувати слова « З Днем народження» але це було не головне. Раптом із-за рогу почулося якесь шипіння , коридор осяло помаранчеве світоло і на центральний прохід вийшла Олена Володимірівна з маленькими тістечками з яких вилітали іскри полум ‘я. Мені і Насті було дуже приємно, я не очікував такого привітання.

Надалі ми пішли на сніданок. Все було як завжди смачно та поживно. Потім ми пішли в актову залу. Я доповів про те що відбувалося вчора та сьогодні вранці, розповівши всім як ми їздили в Переяслав на екскурсії, та про внутрішній порядок в наших кімнатах, порушників дисципліни, яких у нас для інших санаторійців немає. Старший вихователь після заслуховування довів нам які сьогодні будуть ігри та конкурси. Також розповіли що буде чемпіонат з вільного волейболу. У нас є сильна команда, будемо боротися за головний приз.

Сьогодні я дізнався що таке УЗД. Це ультразвукове дослідження. Сьогодні мені дослідили щитовидну залозу, завтра на черзі мій живіт. Результати дослідження лікарська таємниця. Дослідження пройшло так швидко, що у мене залишився час для проходження процедур, які залишились. Після цього я пішов дивитися мультфільм мого дитинства.

Після обіду відбулася цікава лялькова вистава «Вогонь друг чи ворог?». Ляльководами виявилися наші старші колеги по санаторію з гастро-відділення. Але ми, кадети, не пасли задніх, я з кадетом Бойко представили, написану нашим початковим письменником, автором оповідання «Асасіни яблуко Едема», легенду виникнення вогню. Ви обов’язково скоро її прочитаєте на нашому сайті.

Сонний час сьогодні був не зовсім сонним, тому що ніхто не хотів спати. Всі були сповнені емоціями чи то сьогоднішнім подвійним святом Дня народження, чи легендами про вогонь. Чи то просто всі були в очікуванні смачненького від Насті Кучеренко. Вона роздавала всім нашим солодкі подарунки. На відміну від мене, вона не стала робити це зранку.

А ще я був дуже вражений як я швидко поставив кадету Шерстобітову мат в шахах. Це був самий швидкий мат в моїй шаховій кар’єрі. Потім був полудень. Всі наїлись солодощів, тому не їли сирну бабку, але ніхто і не наполягав.

Потім була репетиція вистави на «Новорічний ранок». Репетиція була веселою, музика бадьорою.

На конкурсі «Чарівний пензлик», нажаль, ми зайняли тільки четверте місце. Але не біда, попереду ще багато змагань, де ми покажемо себе тільки з кращої сторони. Так як наприклад це зробив кадет Бойко, заспівавши пісню «Історія України за п’ять хвилин». Зал був в нокауті. Ніхто не вірив, навіть ведуча, що Ілля справиться з цією важкою піснею. Але Ілля не просто справився, він порвав зал в прямому сенсі. Співав в цей вечір і я . Пісня гурту «Мозгі» 999 подобається і мені і моїй мамі. Як у мене вийшло ви зможете побачити згодом на нашому Ютубканалі. Я впевнений, що це не останній мій музикальний виступ на цій сцені.

Далі по плану у нас був перегляд фільму «Том Соєр». Але для акторів новорічної п’єси був виняток. Нас чекала несподівана репетиці. Виявляється, що поставити новорічну казку це не така вже і проста справа.

Це забирає багато часу і сил. Але сили ми змогли поновити на 2 вечері. Так що сон буде міцним.

А після вечері ми дивилися фільм «Один дома».

День у мене закінчується виснажливим набором цього тексту. Чекаю ваших лайків, ми стараємося для Вас.

Цей День народження мені запам’ятається надовго.

Заступник командира взводу кадет Мазуренко Анатолій.

15 грудня

Цього дня ми поїхали в місто, яке ми всі знали до цього дня як Переяслав-Хмельницький. Насправді воно зараз називається по іншому – Переяслав. Зранку здавалося що наші плани змиє ранішній дощ, який накрапав ще з минулого вечора. Але він відразу зупинився, як тільки прозвучала команда СТАВАЙ, для шикування на центральному проході в їдальню. Автобус прибув своєчасно, рівно о 8.30. Ми організовано зайняли в ньому свої місця і поїхали. Водій був не з приємних чоловіків. Він постійно мав до мене претензії, йому не подобалося що я визирав в відкриті двері, коли ми зупинялись. Але дорога була не довгою, через 40 хвилин ми були вже в Переяславі.

Перше що мене вразило, як тільки ми вийшли з автобуса- це старовинна непрацююча церква та дзвіниця. Поряд з ними знаходився музей Григорія Сковороди. Колись це був один з найкращих колегіумів в Україні, де був викладачем Григорій Сковорода. В цьому колегіумі навчалися тільки хлопці, для того щоб стати священниками. Екскурсія була цікавою та дуже захоплюючою. Виявилось що цей навчальний заклад старіший ніж наша гімназія аж на 110 років. А нашій гімназії виповнилось 150 років. Мене вразили розміри колегіуму ( там було всього три прохідні класи, та дві кімнати для викладачів). Зараз в одній з кімнат відтворено тогочасний клас для учнів, з лавками столами, на яких лежали величезні старовинні книги. За вчительським столом сидів сам Григорій Сковорода, а збоку стояли спеціальні лавки на яких карали неслухняних двієчників, які відповідали неправильно більше ніж на 3 запитання з 5. Коли екскурсовод сказав що в класі тоді стояли спеціальні діжки з солоною водою в яких мокли гілочки берези для покарання учнів, всі оглянулись на майора Хітрова, який замрійливо сказав: « От нам би таку в клас». Але тут нас врятував екскурсовод, заявивши що Григорій Сковорода ніколи не карав своїх учнів.

Після екскурсії була невеличка пауза. Наш класний керівник відлучилась, щоб купити ліки для наших кадетів яких нудило в автобусі.

Підлікувавшись ми зупинились біля пам’ятнику героям Другої світової війни. В Переяславі це не просто пам’ятник. На площадці стояли зразки військової техніки. Це були літак, катер, танк, самохідні артилерійські установки, катюші (БМ 13), пушки та гаубиці. Причому нам ніхто не забороняв досхочу полазити по ним. Всі люки танків були відкриті, механізми наводки працювали, майже всі наші хлопці могли себе уявити льотчиками в кабіні пілота винищувача, яка була відкрита. Всі так захопилися, що неприємний мені водій, почав сигналити, а в автобусі грубо зауважив нам що ми занадто захопилися грою та фотосесією.

Погрузившись в автобус, позлившись на водія, ми поїхали за місто у пошуках музею під відкритим небом. Музей знайшли швидко. Почекавши поки Олена Володимирівна уладнає всі справи з адміністрацією ми зайшли на територію музею, де познайомились з молодою та вродливою екскурсоводкою Оксаною. Ми ходили по території музею, вивчаючи різні часові періоди нашої землі- від первісних стоянок, до сучасності. Виявилось що дуже багато історичних фільмів, і не тільки історичних музею ( Крєпосная, Чорний ворон і т.д.). , але і наприклад новорічний мюзкл «Вечора на хуторі біля Деканьки» було знято в на території цього музею. Під час екскурсії ми дуже зголодніли, згадалося як майор Хітров говорив нам «Їжте все, а то обід буде не скоро!», а ми його не слухались. Хліб з маслом та маленьким шматочком сиру був такий смачний мммммммммм.

Повернулись в санаторій ми до полудня.

А потім була дискотека. Не та що ви подумали.

Ми дійсно танцювали та веселились, знайомились з дівчатами та новими друзями. Було весело. Я познайомився з Богданою, вона приємна дівчина, з нею несумно.

Це був гарний день.

Спеціальний кореспондент Бреус Тимофій.

14 грудня

Сьогодні був дуже насичений день. Все почалося з самого ранку. О 7.20 я та Ярослав Андрусяк, Назар Климнюк, Тимофій Бреус зустрілися біля маніпуляційного кабінету з майором Хітровим для пробіжки. Бігали ми по новому маршруту, через ліс. Це був справжній крос з перешкодами. Справа в тому що в лісі влітку була пожежа, яка пошкодила багато дерев, які спиляли і вивезли тракторами, тому частина маршруту була в тракторних коліях, які ми успішно подолали.

Поснідавши, ми швидко вділися, забрали завчасно приготовлені речі, м’ясо, яке любязно нам замаринували повара ще вчора і вирушили в ліс. Дарма що під час сніданку на санаторій падав сніг, в лісі було сухо та затишно. Прибувши в пункт призначення після шикування та постановки завдань кожному ми приступили до їх виконання. Хто забезпечував охорону і оборону табора ( це були наші розвідники на чолі з Бойко Іллею), хто пішов по дрова ( це були наші дівчата та деякі хлопці), а хто пішов на чолі з кадетом Думанським за камінням для облаштування нашого багаття. Я отримав завдання розвести вогонь. Після того як вогонь весело заплигав на сухих дровах, я пішов шукати камінці і виявилось, що зовсім поруч є залізна дорога. Приготування шашликів зайняло небагато часу, але дехто за цей час встиг пограти в футбол. Після другої партії шашликів ми зібралися та пішли строєм на обід. Але їсти зовсім не хотілося. Мене вистачило тільки на кашу. А хто кашу не їв, повинен був з’їсти суп з кльоцками.

А от після обіду у мене трапилась одна неприємність. Пікова дама дає про себе знать. Я намалював оберіг від неї на шпалерах в кімнаті, фломастером. Потім схаменувся, зрозумівши що зробив дурницю. Вирішив зтерти його за допомогої вологої серветки, але зробив ще гірше. На стіні тепер красується не дуже велика, але дірка в шпалерах. Про свій вчинок я розповів товаришу майору. Ремонтувати будемо разом.

Після полуденка я ходив з хлопцями грати в стрікбол та футбол. О 17.00 ми як завжди пішли в актову залу, де відбувалися вибори шерифа санаторія. Від нашого взводу в виборах приймали участь Горошко Іван та Климнюк Назар. Для того, щоб стати шерифом потрібно було перемагати в спортивних конкурсах і збирати чим найбільше шерифських зірок. В цей раз удача була на стороні хлопців подоросліше. Але і наші кадети, як завжди не пасли задніх.

А потім трапилась ще одна неприємність. Стало відомо, що хтось з наших хлопців вживає ненормативну лексику. Ніхто зізнаватися не хотів. Тому на дискотеку ми не пішли, а замість цього вчилися правильно застеляти ліжка, та наводити порядок в кімнатах. А після другої вечері наша дискотека продовжилась в кімнаті відпочинку, де ми читали «Тома Соєра». Дуже цікава книжка.

На цьому наш день закінчився. Відбій був сьогодні трішки пізніше, о 22.15.

Завтра ми їдемо на екскурсію в Переяславль-Хмельницкий.

Для вас звітував спеціальний кореспондент Третяк Микита.

13 грудня ( п’ятниця 13 )

Сьогоднішній день розпочався з 7.00. Я розпочав свій день з того що застелив ліжко, а після того всі пішли чистити зуби. Все було добре поки ми не знали що сьогодні п’тниця 13. Дух Пікової Дами в нікого не вселився. Але одна невдача все таки відбулась. Від нас поїхав Калашніков Андрій. В свій День Ангела він вирішив поїхати на навчання в гімназію №2. Але було і свято. У мого тата і дідуся сьогодні День Ангела з чим їх і вітаю. Ми веселилися та грали. Круто проводили час в ігровій кімнаті, здавали свої речі в пральню, які нам повернули дуже швидко, уже після обіда, чистими та сухими. Згодом прозвучала команда «Шикування на центральному проході» і всі весело пішли шикуватися. Після того веселощі не закінчилися. Вся наша команда приступила до прибирання своєї кімнати, адже прибирання це теж весела, але відповідальна гра. Після цієї гри ми сильно зголодніли, але не тільки ми але і весь наш взвод. Ми пошикувалися і строєм пішли на сніданок. В їдальні їжа просто супер. Після того як ми прийшли з сніданку, класний керівник роздав спеціальні картки і всі швидко побігли виконувати процедури. Якщо чесно мені саме найбільше подобається масаж але можна сказати що всі процедури були теж супер.

Після обіду під командою майора Хітрова я, Горошко Іван, кадети: Юзвак Микола, Климнюк Назар, Палагнюк Максим, Бойко Ілля, Андрусяк Ярослав ходили в місто Баришівку на розвідку, по м’ясо, щоб зробити в суботу пікнік в лісі. Це було тяжко, але наш стрій подолав всі перешкоди. В теорії це виглядало легко, але на практиці було зовсім по іншому. Подолавши 3 кілометра ми зайшли в Баришівку. Визначили де знаходяться точки з мясом. Оцінили обстановку. Прийняли рішення. Найдешевше м’ясо високої якості виявилось в магазині «М’ясо». В «Форі» було дорожчим і на вигляд не зовсім свіжим. В АТБ його зовсім не було. Виконавши місію по розвідці і поповненню провіантом-прийшли на базу. Були дуже раді виконанню довгого та виснажливого спецзавдання. Після цього ми пошикувалися і пішли на прогулянку в санаторій. А після вечері всі весело грали в шахи та шашки. Але раптом зайшов майор Хітров і сказав що дух пікової дами в кімнаті № 24. Туди пішла Олена Володимирівна, яка грала в цей час з нами у лото. Від душероздираючого крику у нас все похолола в жилах кров. В голові одна страшна думка змінювалась ще страшнішою. Але виявилось що в темній кімнаті була зовсім не пікова дама, під ліжком заховалися кадети Онопрієнко, Лаврентьев, Бойко, Бреус які в темній кімнаті зненацька, з-під ліжка схопили холодними як лід руками Олену Володимирівну за ноги.

Награвшись в шахи ми пішли на мультик «Монстри на канікулах 3». Це був захоплюючий і смішний мультик.

Таємницю пікової дами нарешті розкрито. Раптом в душ де милися наші кадети Глєб та Ярослав хтось сильно постукав. Хлопці були здивовані, так як в цей час всі наші кадети були в актовій залі на перегляду мультфільму, не придавши цьому значення, продовжили митися. Аж раптом двері привідкрилися, в душову просунулась біла як крейда рука, склалася в кулак і почала хилитатися з сторони в сторону. Із за дверей прозвучав сиплий голос: «Якщо ви зараз не вийдете, вам буде погано». Мурашки побігли по тілу, їх рухи скував страх. Почекавши хвалин з 10, одягнувшись вони потихеньку виходити. Але за дверима стояла ВОНА – старша дівчина, що живе в сусідній кімнаті з нашими дівчатами . «Вам кінець».- прошипіла вона і прожогом кинулас в душову, гримнувши дверима. Сумнівів не було. Пікова дама попалась.

Спец. кореспондент, боєць глибинної розвідки в Баришівці кадет Горошко Іван.

12 грудня

День почався з ранньої пробіжки. Як ніколи багато наших хлопців вирішили вийти на неї. О 8.00 у нас, як завжди було ранкове шикування. А ранковий огляд зовнішнього вигляду та порядку в кімнатах відбувся згідно розпорядку о 8.40. О 9,00 у нас був сніданок. На сніданку майор Хітров зняв відео як ми передаємо своїм мамам привіт. Після сніданку ми проходили процедури. Мені більше всього, незважаючи на величезну чергу, подобається масаж і сольова шахта, тому що я не можу дихати ротом в шахті і вимушений дихати носом, що мені конче потрібно.

Турнір по шахам відбувся ще до обіду. З нашого взводу змагався Лаврентьєв Глєб і я. Результат мене трошки не задовольним. Я зайняв тільки друге місце після Лаврентьева Глєба.

Обід як завжди був смачний . Особливо мені смакували філейні сосиски з гречаною кашею политою соусом.

О 13.15 ми ходили на лікувальну фізкультуру, де вивчили п’ять вправ для лікування сколіозу. Замість сонної години Олена Володимирівна вимагала від нас розповісти раніше записані правила з української мови. Приз-похід на дискотеку.

Після сонної години ми ходили на полуденок. Сирна запіканка тут якась особлива. Її все хочеться і хочеться. Цікаво дізнатися з чим це пов’язано: з місцевими коровами чи майстерністю місцевих кухарів.

Закінчивши знищувати сирну запіканку я разом з нашими кадетами був запрошений до актової зали на конкурс по перетягуванні канату. Як результат, наші хлопці у своїй віковій категорії зайняли всі призові місця. Чемпіоном став Зражевський Артем, віце-чемпіоном став Лаврентьєв Глєб. Сама захоплива боротьба була між кадетом Лаврентьєвим Глєбом та кадетом Онопрієнко Сергієм. Здавалося що Сергій ось ось переможе, але в останній момент Глєб зібрався з силою і в прямому та переносному сенсі вирвав перемогу. Як ягідка на торті була боротьба між сестрою й братом кадета Думанського Романа, Софійкою (їй 5 років) і Назарчиком ( йому 4 роки) . В цьому двобої Софійка перемогла. Назарчика заспокоювали всім класом.

В взводі мене з Настею Кучеренко нас висунули на конкурс «Мама тато я спортивна сім’я». Мені випала роль сина, а Настя, на час конкурса, стала моєю сестрою. Старші хлопці і дівчата в нашій команді були бабусями, дідусями, мамами і татами. Команда наша називалась ХОМЕНКИ. Часу на підготовку у нас було лише хвилин 10. Але ми справились. Нашу імпровізовану зарядку журі відзначила в кращу сторону. По результату змагань ми зайняли перше місце. Там де ми-там перемога.

Вечеря була як завжди в вигляді картоплі з м’ясом. А потім була дискотека.

Так як правила були здані, то обмежень на її відвідування не було.

Дискотека була розбавлена плюшкою з йогуртом в вигляді 2-ї вечері.

в 22. 00 у нас по плану відбій. Ніч обіцяє бути страшною. Завтра п’ятниця 13. Всі надзвичайно збуджені. Хтось викликав привид Пікової Дами та Кровавої Мері. Жуть.

Цей раз для Вас старався спец. Кореспондент Андрусяк Ярослав.

11 грудня

Цей день розпочався з ранкової пробіжки хлопців. Потім, як завжди було ранкове шикування, наведення порядку в кімнатах, сніданок, та ранкова лінійка, та проходження процедур. Мені дуже подобається масаж - тим що там можна розслабитися, спеліотерапія – тому що вона діє добре на моє горло воно перестає у мене боліти. Крім того відбувся турнір з шахів, та настільного тенісу. Наші хлопці знову були на висоті. 1 місце з шахів зайняв Бреус Тимофій, 3 місце Тарасенко Андрій. З тенісу Музиченко Максим посів почесне 3 місце.

На обіді я смачно поїла. Нам давали розсольник, рисову кашу, тефтелі і чай. Після обіду ми вивчали та здавали заліки правила з української мови. Не всі справились з цим завданням. Можливо дається взнаки те, що ми пропускаємо уроки і все виглядає ніби ми на канікулах. Нажаль я не бачила як наші кадети грають в спрощений волейбол, тому що я вимушена була залишитись в приміщені. Але як завжди перемогла дружба. А лікарі тут чудові, мені вони дуже подобаються. Вони добрі, співчутливі, круті та турботливі. Сподіваюсь що завдяки їх старанням та спеліотерапії я зовсім скоро разом з усіма буду приймати участь в турнірах з волейболу.

Перед вечерею старші діти грали в гру «Що ? Де ? Коли?» .

А після гри відбулося нагородження наших хлопців грамотами. Я ними дуже горжусь, вони молодці.

Вечір закінчився переглядом цікавого фільму. Ми лягли спати як завжди о 22.00.

Наш спецкор. Кучеренко Настя.

10 грудня

Цей день наші кадети почали з ранкової пробіжки, повернулися дуже швидко, через хвилин 20. За цей час наш взвод встиг застелити ліжка та вмитися. Після цього ми пішли в їдальню. Снідали пшоняною кашою з котлетами. А потім пішли на традиційну щоденну лінійку в актову залу. На лінійці кожне відділення, а їх тут три крім нас : кардіо, гастро і пульмо говорили свої дивізи. Після того як ми це зробили нас почали називати КК ( кардіо кадети ). Крім того завуч з виховної роботи особливо відмітила як ми гарно підтримуємо порядок в кімнатах.

Після цього без дозволу офіцера-вихователя ми пішли в магазин, замість того щоб йти на процедури. Але цей недолік був швидко виправлений і все пішло по раніше узгодженому плану. Мені на процедурах більше всього сподобалася сольова шахта. Там завжди весело.

Після обіду у нас була сонна година. А потім був урок з української мови. Ми вчили правила та писали.

Пополудникувавши ми пішли на вулицю грати в волейбол. Ми гарно погуляли. Хто хотів, міг позайматися з майором Хітровим в качалці.

Також відбулося змагання на кількість віджимань від полу. В ньому знову наш взвод отимав перемогу. В санаторії кращими в цій вправі стали кадет Андрусяк Ярослав ( 2 місце) , та кадет Бреус Тимофій ( 1 місце ). Хочу відмітити кадета Бреуса, він крім того що гарно віджимається тричі виграв у майора Хітрова в шахи.

Але і дівчата не пасуть задніх . В турнірі з шашок в санаторії Гузенко Маргарита посіла 1 місце.

Перед вечерею відбувся конкурс «Угадай мелодію». На цьому конкурсі наш взвод представляли кадет Курмаз Влада і Гавриленко Матвій. І знову ми були серед перших, зайнявши 2 місце.

Відбій у нас відбувся по розпорядку о 22.00.

Спецкор-розвідник Бойко Ілля.

9 грудня

В цей день, зранку, до нас приїхав власною персоною Думанський Роман, а разом з ним його мама та братик з сестричкою.

Після сніданку ми вперше отримали лікувальні процедури. Це були якісь різні великі металеві ящики з проводами і контактами, які від’єднували до нашого тіла. Вони то гріли то щипали. А ще я був в сольовій шахті, хоча шахтою її назвати важко, це така спеціальна кімната де під стелею висіла пляшка з рідиною з якої періодично випускалась білий солоний туман яким ми дихали.

Після обіду у нас була стройова підготовка. Ми в складі відділень тренувалися марширувати. Майор Хітров призначив мене командиром 3 відділення. Я проводив заняття з хлопцями, давав їм команди, які вони виконували.

Після стройової підготовки Олена Володимирівна зібрала нас в ігровій кімнаті. Там ми читали книжку «Том Соєр».

Під час полудника в їдальні ми їли не тільки запіканку, але й соски з кетчупом, які залишилися з неділі, згадуючи який свій вихід в ліс в неділю.

Ввечері в санаторії відбулося конкурс «Колесо фортуни». В ньому брали участь наші кадети Мазуренко Анатолій та Жара Софія. Під час музикальних пауз наші хлопці танцювали танець маленких лебедят, а Мазуренко Анатолій продекламував вірша про Україну.

А ще відбулась одна знаменна подія. Кадет Андрусяк Ярослав намагався ввімкнути телевізор і це йому вдалося. Тепер в ігровій кімнаті ми маємо можливість переглядати телепередачі, але тільки каналу ТЕТ А ТЕТ. Він мабуть стане нашим любимим. Наші кадети пішли на дискотеку, а ті хто не пішов-грали в шахи з офіцером-вихователем.

Відбій відбувся за розпорядком о 22.00

Спеціальний кореспондент Сайченко Назар.

8 грудня

Цього дня ми ходили в ліс, Батьки Гузенко Маргарити привезли речі, які передали наші батьки, а разом з ними смачні сосиски і маршмело. Все виявилось не так просто як здавалось. Щоб знайти місце для того щоб посмажити сосиски на вогнищі, нам довелось пройти квест. Ми зробили це з легкістю, ходити по азимуту за легендою виявилось уже не так і важко. В лісі ми побудували міні табір. Зробили шалаш, Назбирали дров. Розклали величезне вогнище. А для того щоб вороги не проникли в наш табір, кадетом Бойко Іллею була організована розвідувальна група, яка охороняла наш табір.

Сосиски були дуже смачні. Я з’їв аж чотири штуки. Маршмело були також непервершені, у тих хто їх не спалив.

До санаторію ми повертались організовано. Попереду йшла розвідувальна група, задачею якої було своєчасно виявляти противника.

Після обіду, який як завжди був смачний, ми пішли в актовий зал. Там було змагання 4 дівчат проти 4 хлопців. Це нагадало мені телепередачу «ХТО ЗВЕРХУ». Під час цих змагань були музичні паузи, під час одної з яких ми виконали хором пісню « Гей десь там, де чорні води».

Нажаль, деякі наші кадети захворіли, та знаходяться на лікуванні в ізоляторі. Від всієї душі бажаю їм найшвидшого видужання.

День закінчився переглядом фільму «Парк Юрського періоду 2», та турніром з шахів.

А вже ввечері, перед сном нас всіх оглянув лікар ендокринолог.

Спеціальний кореспондент Бровченко Віктор.

7 грудня

7 грудня проходило під гаслом В ЗДОРОВОМУ ТІЛІ -ЗДОРОВИЙ ДУХ. Цього дня у нас відбувся фінал зі спрощеного волейболу. Боротьба була запеклою. Перемогла команда Бреуса Тимофія, з чим її і вітаємо. Але реванш відбудеться обо’язково.

До змагань з армреслінгу ми підготувалися відповідально, провівши відбіркові змагання у взводі. Тому результат був відповідний: 3 місце в санаторії – Калашніков Андрій (ліва рука), Тарасенко Андрій ( права рука); 2 місце Зражевський Артем ( права рука); 1 місце зайняв Лаврентьєв Глєб, незважаючи на те що участь в змаганнях брали діти старшого віку.

А ввечері відбулися «Веселі старти». Команда у нас була просто Дрімтім, в складі: капітан команди Бреус Тимофій, Соня Жара, Влада Курмаз, Маргарита Гузенко, Назар Сайченко, Микита Третяк. І ми знову змагалися з дітьми хоч і на рік-два, але старшими за нас. Назава нашої команди була КК. Що можна було розшифровувати як «кадетский копрус» , або «кардіокорпус». Спочатку всі вболівальники скандували слово КАРДІО, вболіваючи за нас. Але згодом всі скандували КАДЕТИ! Незважаючи на різницю у віці друге місце було за нами.

Наші хлопці та дівчата будуть брати участь у Новорічній виставі 22 грудня. Тому після сніданку відбувся кастинг акторів . Від нашого взводу в новорічній казці головні ролі будуть грати наступні кадети: Бровченко Віктор, Семида Домініка, Кучеренко Анастасія, Палагнюк Максим та Гузенко Маргарита. До репетицій приступили в цей же вечір.

День закінчився грою наших кадетів разом з Оленою Володимирівною в гру УНО. Було настільки цікаво, що я вирішив написати цю статтю тільки в неділю з ранку. А хто не був прихильником цієї гри мали можливість переглянути фільм в актовій залі «Карате-пацан».

Для вас старався спеціальний кореспондент Гавриленко Матвій.

6 грудня

Цей день почався для нас з ранкового підйому о 7.30. Але майже всі наші кадети піднялись набагато раніше зазначеного часу, все залежало від того як далеко вони живуть від гімназії. Хто живе дальше-той піднявся раніше.

Після смачного сніданку Олена Володимирівна влаштувала для нас турнір з спрощеного волейболу командами класу, створеними спонтанно. Було весело. Перемогла дружба.

Об 11.00 почалось обстеження у лікарів. Кожен з нас отримав якусь карточку, в якій була зазначена наша вага та зріст і був направлений до величезної черги в таємничий кабінет. Зайшовши в цей кабінет я побачила дивних людей в білих халатах які сиділи мов судді в суді на кушетках за величезним столом. Вони виявилися добрими і розумними лікарями, які оглянувши нас призначили індивідуальні процедури для кожного.

Час сплинув дуже швидко і об 13.00 ми були вже на обіді.

Обід, як стає вже традицією, був смачний (борщ, гречана каша з сосискою та помідором). Під час обіду організатор санаторію повідомив нам що ввечері буде конкурс «ЗІРКА ПОЛЯНИ».

І тут у нас почалися проблеми. Кількість бажаючих перевищила кількість виступаючих. Все вирішив жереб. На конкурс жереб вивів: Курмаз Владу та Семиду Домініку. Репетицію виступу проводили в залі коли була тиха година, причому настільки вдало що зірками «Поляни», перед всіма дітьми що перебували в санаторії стали МИ! Наш виступ заслуговує окремої статті. Емоції зашкалювали.

Цей насичений день ми закінчили переглядом фільму «Люди в чорному 3»

Відбій у нас відбувся по розпорядку. Умивальник мити вже ніхто не хотів.

Кореспондент Курмаз Влада.

5 грудня 2019

ПЕРЕЇЗД ТА ПЕРШИЙ ДЕНЬ

Цього дня ми приїхали в санаторій «Поляна» . Дорога була непроста. Ми їхали чотири години . В дорозі ми співали пісні, розповідали вірші, а коли приїхали, то здивувалися тому наскільки санаторій був охайний. Спочатку нам не дуже сподобалось знаходитись в його стінах, але з плином короткого часу ми звикли. А після того як ми відвідали їдальню, де нас смачно нагодували обідом, нам в санаторії почало подобатись. В кімнаті у нас чисті та прибрані. Меблі нажаль не нові, але за те ліжка виявились прикольними, незважаючи на їх вінтажність. Після розміщення по кімнатам ми зайнялись наведенням статутного порядку. Вчилися заправляти ліжка, правильно розкладати приладдя в тумбочці, наводити порядок в шафах.

Виявилось що крім вечері нас накормили ще й полудником , де ми їли сирну бабку, а ввечері, перед відбоєм ми пили йогурт заїдаючи його смачними булочками з цукром.

Нажаль були й прикрі моменти. У нас захворіли два кадети. Артур Байрамов та Мазуренко Анатолій. Після огляду лікаря їх поселили в окрему кімнату.

Крім того із-за того що ми так і не зуміли навести порядок в кімнатах дискотека відбулась без нас.

Але не біда . Дискотека у нас була своя. Ми гралися в ігровій кімнаті в ігри які хотіли. Наприклад в ЗОМБІКА та МАНЬЯЧКА.

Після вечірнього туалету о 21.00 ми лягли спати. А ті хто спати не хотіли прибирали умивальник.

спецкори кадети Онопрієнко Сергій, Бреус Тимофій.