Практична робота № 18 "Стильове оформлення сторінок із використанням CSS"

РОЗДІЛ І. ОСНОВИ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

Глава 1. Держава: виникнення, поняття, ознаки,сутність

1.1. Наукові теорії виникнення держави

Історико-державна наука дає нам уявлення про період появи перших держав на нашій планеті приблизно п’ятдесят сторіч тому. У сучасній юридичній науці нараховується досить широке коло теорій, які пояснюють причини та процес походження держави. Загальна їхня кількість складає приблизно півтора десятка. Серед найбільш розповсюджених і відомих (традиційних) можна назвати такі:

Патріархальна. Прихильники цієї теорії (Конфуцій, Аристотель V-IV ст.ст. до н.е.) вбачають образ правителя у природно необхідній владі батька (патріарха) в родині, яка збігається з повноваженнями глави держави, підкреслюючи, що держава – це закономірний продукт історичного розвитку

патріархальної родини. Його формування проходить від початку утворення патріархальної родини та громади і далі через збільшення кількісного складу родових об’єднань і закріплення інститутів «майорату» та «намісництва».

Теологічна. Прихильники цієї наукової концепції (Хома (Фома) Аквінський XII-ХІІІ ст.ст., Марсилій Падуанський, Жак Марітен) причиною появи держави називають «слово боже», тобто «держава є результат ходіння бога у миру». При цьому держава в їхньому розумінні – явище, дане людям з божої волі, а тому повинне ними сприйматися беззаперечно, з покорою. Державою називається лише таке об’єднання суспільства, де влада світська підлягає владі церкви як виразнику богоугодної волі на землі.

Теорія насильства (Л. Гумплович, К. Каутський, Е. Дюринг ХVІІІ-XIX ст.ст.). У цій концепції причиною формування держави називаються війни, захоплення більш войовничими племенами нових територій та племен, які властиві процесові розвитку людства. У цьому вбачається прояв закону природи, що припускає підпорядкування сильними слабких, для закріплення поневолення яких і створюється держава як особливий апарат примусу. Прихильники концепції знаходять підтвердження своїм висновкам в історії розвитку давньогерманских держав.

Договірна. Виражена в ідеях Т. Гоббса, Дж. Локка і Ш.-Л. Монтеск’є XVII-XVIII ст.ст., виділяє як основну передумову формування держави «природний стан суспільства», тобто «війна всіх проти всіх». Вихід із такого стану суспільство знаходить у результаті договору між людьми як прояву їхньої волі та розуму. Домовляючись про формування держави, члени суспільства добровільно передають управлінським структурам частину своїх прав.Водночас, прихильники цієї теорії вважають, що суспільство зберігає за собою право на повалення несправедливого ладу, який не піклується про соціальний захист населення.

Психологічна. Розглянута в ідеях З. Фрейда, Г. Тарда, Л.И. Петражицького й інших учених XIX-XX ст.ст. Причини виникнення держави вони вбачають в особливостях людської психіки, якій властива потреба підкорятися та наслідувати лідера, особистість, здатну керувати суспільством від народження. Держава є організацією для здійснення такого керівництва.

Органічна. Ця теорія характерна для послідовників дарвінізму (зокрема, Г. Спенсера). Держава розглядається як результат соціальної (органічної) еволюції, коли відбувається природний відбір у ході зовнішніх воєн і завоювань, що призводять до появи урядів, які керують соціальним організмом, що уподібнюється людському організмові.

Історико-матеріалістична. Найбільш повно теорія розкрита в науковій статті Ф. Энгельса «Походження сім’ї, приватної власності та держави». У традиціях радянської та сучасної української юриспруденції цій теорії приділяється найбільше уваги і надається велике значення. Прийнято пов’язувати її формування з іменами Ф. Егнельса, К. Маркса, хоча деякі положення зустрічаються і раніше – у працях Л. Моргана. Згідно з цією концепцією, держава – це результат природного історичного розвитку суспільства. В рамках концепції розрізняють європейський та східний шляхи розвитку держав. Процес виникнення європейських держав відбивається в основних етапах розвитку суспільства. Наслідком переходу від кочового до осілого способу життя племінних об’єднань стає розвиток нових форм діяльності людини та перший «розподіл праці» (землеробство і скотарство). Удосконалювання знарядь праці спричиняє формування ремісництва (другий «розподіл праці»). Спеціалізація в кожному з цих напрямків сприяє підвищенню продуктивності праці й утворенню так званого «надлишкового продукту», тобто виробник виготовляє більше продукту, ніж може спожити. Цей надлишковий продукт використовується для обміну між виробниками і таким чином відбувається формування нового виду діяльності – торгівлі (третій «розподіл праці»). Накопичення надлишкового продукту в окремих групах суспільства, до якого додається наймана праця людей, формує основу майнового поділу суспільства на заможних і незаможних, тобто утворення приватної власності. Це дає поштовх до експлуатації людини людиною та, відповідно, поділу на експлуататорів і експлуатованих. У результаті такого поділу виникає класове протиріччя. Інтереси й основні цілі таких класів (соціальних груп) споконвічно суперечливі. Спрямованість одних (заможних) на закріплення та розвиток свого домінуючого статусу вступає у конфлікт зі спрямованістю інших (незаможних) до досягнення рівного із заможними правового й економічного становища.

Іноді цей аспект теорії трактується як прагнення до загальної економічної та правової рівності (існують прихильники як рівності в бідності, так і рівності в багатстві). У результаті розвитку цих протиріч виникає боротьба між класами, яка спричиняє формування держави як форми об’єднання всього суспільства, здатної на основі примусу та насильства, що діє в інтересах економічно пануючого класу, забезпечувати існування цього суспільства як єдиної структури. Згодом панівна частина суспільства, що володіє реальною публічною владою, формує власну структуру владних органів, реалізуючи в ній свій інтерес.