Для дітей
Арт - терапевтична казка
👋Здрастуйте, наші любі маленькі читачі! Скучили за рудим бешкетником Вогником і його друзями? Лісові звітрятка теж за Вами скучили! А скільки всього нового трапилося у казковому лісі! Які випробовування чекали на звіряток, які нові небезпечні та цікаві пригоди! Але не будемо забігати наперед. Нова історія почалася так…
Маленька зірочка
Вирушаємо до вікового казкового лісу, де стоїть будиночок лисеняти Вогника. Він розташувався між корінням великого старого дубу, яке приховує вхід в нірку від допитливих очей. На другому поверсі – квартира великої родини: Анні та Пітера Луска і їх діточок – маленьких білочок. Старшу донечку звуть Зефіркою. Її сестричок - Плюшка та Пушинка, бо одна любила робити великі запаси горішків, а потім забувала де їх сховала, а інша була така легка та маленька, мов пушинка. Молодшого братика батьки назвали Кокосом тому, що в нього були дуже міцні зубки, такі, що могли, мабуть, і кокос розгризти. Всі в родині Луска мали пухнасті руді шубки та гарненькі китиці на вушках. Всі, окрім Зефірки. Її шубка мала не рудий, а білий колір. В усьому іншому вона була звичайною білкою: мала пухнастий хвостик і гарні китиці на вушках, полюбляла стрибати між гілочок і гризти смачні горішки.
Всі негаразди в сім’ї Луска були через білу шубку Зефірки (так, принаймні, думала мала білочка). Коли родина виходила на прогулянку, неодмінно знаходилося якесь допитливе звірятко, що з подивом її розглядало. Не раз Зефірка чула і образливі коментарі від сорок – пліткарок, що жили поверхом вище: «Як так вийшло, що всі білки в родині Луска як білки, а одна мов якийсь альбінос?» А коли маленька білочка розповідала мамі, що її назвали якимось «альбатросом» і запитувала хто це такий, та чомусь завжди плакала і казала тільки, щоб Зефірка не слухала дурних базік.
Але, підростаючи, маленька білочка і сама зрозуміла, що з нею не так. Вона бачила: через її особливу зовнішність, інші білочки не хотіли з нею товаришувати. Також Зефірку не взяли до балетної школи, пояснивши це тим, що вона «буде виглядати негармонічно поряд з іншими балеринами». Якби не підтримка та любов родини, життя маленької білочки було б дуже сумним.
Кожного вечора пані Луска бажала своїм більченятам доброї ночі та розповідала цікаву казочку. І от одного вечора, коли всі маленькі білочки почистили свої зубки, надягли барвисті піжамки та полягали в свої теплі ліжечка, мама – білка сказала: «Яку казочку вам сьогодні розказати, мої любі більченята?» «Розкажи про печеру із золотими горішками та сорок розбійників», - попросив Кокос. «Ні, розкажи краще про красуню білочку, яку зачарували отруєним горішком», - перебила його Пушинка. «А я хочу про пряничний будиночок і білочок Гензеля та Гретель», - додала Плюшка. «А яку казочку хочеш почути ти, Зефірка?», - спитала мама. «Не знаю, про що хочеш, про те й розповідай», - сумно відповіла маленька білочка.
«Добре, сьогодні я розповім вам нову казочку, яку ви раніше не чули. Казочку про маленьку зірочку. Одного чудового дня у далекому - далекому Всесвіті народилась маленька зірочка. Коли вона розплющила оченята, то побачила як яскраво сяють інші зірки, як їх багато і як це гарно. «Я так щаслива, що я теж одна з них!», - сказала вона. Але інші зірки не розділяли її радощів: «Нас і без неї було багато. І зовсім вона не схожа на справжню зірку. Світить якось мляво і не блакитним кольором, як всі ми, а червоним. Ні, вона ніколи не буде одною з нас». І вони одвернулися від маленької зірочки. А десь на іншому кінці Галактики, на планеті Земля, сидів на гілочці астроном – сова. Він уважно дивився в свою підзорну трубу на небо. Астроном все своє життя спостерігав за зірками і мріяв колись відкрити нову. Він все дивився й дивився на небо, а потім щось записував у товстому зошиті, здається, якісь розрахунки. Обличчя його було в глибокій задумі. Як, раптом, на ньому засяяла яскрава посмішка. «Знайшов! Я знайшов нову зірку у Всесвіті!», - радісно вигукнув він, - «І, нехай, вона маленька і не така яскрава як інші, проте вона сяє особливим червоним кольором і це дуже гарно!»
На іншому дереві сиділа зорька, така маленька нічна пташечка. Вона також дивилася на небо і на нову маленьку зірочку. Зорька не була вченим, але також любила зірки. Вони такі різні: одні яскраві, інші бліді; маленькі та великі; червоні, жовті, зелені, блакитні, білі… Але це, навіть, добре тому, що так небо виглядає особливо гарно. Головне те, що разом вони освітлюють нашу Землю…», - ось таку казочку розповіла пані Луска своїм більченятам. Потім вона поцілувала їх у маленькі носики та побажала доброї ночі.
Ніч була напрочуд тихою і ясною. А ось ранок в казковому лісі був дуже неспокійний, але про це ви дізнаєтеся наступного разу.
ЗАСПОКІЙЛИВЕ ДИХАННЯ
Спокійне (заспокійливе) дихання – це техніка, яка використовується дітьми (і дорослими), які перебувають у стані стресу та тривоги, для уповільнення свого дихання й, відповідно, заспокоєння.
Їжачок, який вирішив перемогти
(терапевтична казка шляху героя)
Жив Їжачок у своєму красивому лісі і все в нього було: і дерева, і квіти, й ягідки, і чудова затишна нірка. Та одного разу до нього увірвалися чужинці, які хотіли забрати його спокійне лісове життя: вони знищували всі запаси, палили деревця, забирали ягідки та руйнували нірку.
Спочатку Їжачку було страшно, він дивувався та лякався, не міг зрозуміти, що це за лихо і чому ці лиходії шкодять його улюбленому лісу, а потім він вирішив захищати свій ліс.
Їжачок вирішив стати сміливим та почав думати, як захистити свій ліс. Він зібрав усіх лісових друзів та сказав: «Ці вороги спочатку зруйнують мою полянку, а потім візьмуться і за ваші домівки». Усі погодилися з ним.
Довго вони боролися, але спільними зусиллями вигнали лиходіїв з їхнього лісу. Бажання перемогти допомогло Їжачку та його друзям у цій боротьбі.
Питання для персонального розгортання казки:
1. Який був ліс до того, як прийшли лиходії?
2. Які лиходії прийшли знищувати ліс Їжачка?
3. Хто був друзями Їжачка?
4. Як вони долали лиходіїв?
5. Як вони захистять ліс, щоб він був у безпеці і надалі?
Творчі завдання:
1. Намалюй сміливого Їжачка після перемоги над лихом.
2. Намалюй картину Їжачка з його друзями.
3. Віднови чудову полянку Їжачка після лиха.
Вікторія Назаревич 2022, терапевтичні казки під час війни
Ілюстрації Ірина_Глущенко(irinaejik)
Дитячі історії у недитячий час
Автор: Марія Мусурівська
Чому ми не вдома
Тетянка і мама знаходяться у сховищі (у підвалі, метро — оберіть те, що найбільше відповідає вашій ситуації). Вони одягнені у теплий одяг і сидять на пледі, який мама захопила з собою з дому. Мама з Тетянкою також взяли з дому трохи речей та їжі, і термос з чаєм. Усе це вмістилось у два рюкзаки. Поряд з Тетянкою на пледі зручно вмостилась собака Ніка — домашня улюблениця породи коргі. Вона всюди з родиною, в усіх мандрівках, і сьогодні також. А ще з ними улюблена м’яка іграшка Тетянки — біле зайчатко. Дітки з інших родин теж з рюкзаками та іграшками. Багато хто також сидить з батьками на пледах. Мама протягує доньці чай, налитий у кришку від термоса:
— Тетянко, ось тобі теплий солодкий чай, і трохи печива.
— Дякую, але я не хочу, — схлипнула дівчинка. — Я хочу додому.
— Я теж хочу додому, моя люба, — зітхнула мама. — І всі навколо теж.
— То чому ж ми не йдем додому? — сердито запитала дівчинка. — Вдома тепло і затишно. Вдома смачна їжа і мої іграшки. Моє ліжко, де я сплю, мій рушничок, з яким я вмиваюсь. Вдома мій одяг і взуття. Я так хочу додому! Мені тут не подобається! Тут холодно і незатишно. І чужі люди навколо, — Тетянка боязливо озирнулась.
— Ми тепер не чужі, Тетяно. Ми всі тут — бо захищаємо життя тих, кого любимо, — спокійно сказала мама.
— Це як? Я ж тут нічого не роблю, просто сиджу, — розвела руками дівчинка.
— Інколи просто сидіти — це найкраще, що ми можемо зробити. І до того ж, ми не просто сидимо — ми сидимо у безпечному місці, — зауважила мама. Це наша спільна схованка, де ми бережемо наші життя від тих, хто життя не любить.
— Як це так — хтось не любить життя? — сильно здивувалась Тетянка.
— На жаль, є такі люди, — понуро сказала мама. Це дуже сумно. Ті, хто не люблять життя — злі люди. Вони хочуть зруйнувати наші домівки і наші життя.
— Мамо, мені так страшно! — сказала Тетянка, забралась до мами на коліна і сильніше притиснула до себе іграшкове біле зайча. Мама міцно обійняла доньку, ніжно поцілувала і мовила:
— Не бійся. Наші сміливі мужні чоловіки захищають зараз наші домівки і наші життя від руйнівного зла. А ми їм допомагаємо. Бо захищаємо життя тих, кого ми любимо тут у сховищі. Я ось люблю тебе і захищаю твоє життя тут, сидячи разом з тобою у безпечному місці.
— А я люблю нашу Ніку. Я нікому не дам її образити! — посміливілаша дівчинка.
— Так, молодчина, — підтримала мама. — Коли наші захисники проженуть лихих людей — ми усі зможемо повернутись додому.
— А якщо вони не зможуть прогнати злих людей, — засумнівалась Тетянка, — ми назавжди залишимось тут жити?
— Тетянко, добрих людей дуже багато! — запевнила мама.
— Багато отак? — показала дівчина, роблячи рух руками, наче тримає великий м’яч.
— Багато ооооотак, — мама широко-широко розвела руки. — Ціла планета!
— Ого! — здивувалась дівчинка.
— Авжеш! Добрих людей набагато більше ніж злих. Ті, хто люблять життя, хочуть товаришувати і гратися — точно подолають лихих. І ми всі повернемось додому, — впевнено сказала мама. Подивись як нас тут багато — ми всі тут любимо життя! Тому, ми всі його тут захищаємо.
— І я теж? — здогадалась Тетянка.
— І ти теж. Уявляєш, ти — захисниця життя! — усміхаючись сказала мама.
— Вау! Я справжня захисниця життя! — зраділа дівчинка. — Чуєш, Ніка? — переможно вигукнула Тетянка і підняла руку вгору, неначе у неї в руках був меч. Собака Ніка теж зраділа і почала весело махати хвостом.
— То як, вип’єш чаю? — знову запропонувала мама.
— Еге ж! І навіть печиво з’їм! — завзято відповіла дівчинка. — Я ж так життя захищаю?
— Захищаєш! — підтвердила мама і простягнула доньці печиво. Тетянка на мить замислилась, а потім сказала:
— Мамо, а можна ще печива? Я дам отому хлопчику, що сидить поряд з нами — нехай він теж захищає своє життя! — сказала Тетянка і пішла до сусідньої родини, щоб пригостити хлопчика печивом. Адже тут усі згуртувались, щоб захистити життя.
7 прийомів, щоб дитина ставилася до вас з повагою навіть у старості
Сильні емоції та погана поведінка дитини завжди чимось обумовлені. Але батьки часто не беруть це до уваги.
Багато хто вважає сучасних дітей злими, упертим і некерованими. Стверджуючи, що в їхньому віці ви так себе не поводили, запитайте, чи були ваші батьки у вашому дитинстві такими ж, як ви зараз. Дисциплінувати дитину — одночасно проста і складна задача: вона бере з вас приклад.
Ось 7 розумних способів навчити дітей ставитися до батьків з повагою:
Зберігайте спокій і не реагуйте занадто бурхливо
У повсякденній суєті та стресі легко розпалюватися через погану поведінку дитини. Однак вихлюпувати весь негатив на дітей тільки тому, що ви їх контролюєте — не мудре рішення. Дитина погано поводиться, коли зла або засмучена, і ваш гнів тут не допоможе — ви просто обидва будете злитися.
Зробіть паузу, долічіть до 10, не зривайтеся і не кричіть, краще поговоріть з дитиною. Якщо необхідно, підіть з кімнати, щоб ви обидва заспокоїлися.
Школа на дивані. П’ять лайфхаків для ефективного дистанційного навчання
Уже більше року українські школярі поєднують звичайне навчання з дистанційним. І хоч звикнути до нових реалій непросто, але організувати ефективне навчання під час карантину — реально
Пандемія коронавірусу мала колосальний вплив на навчальний процес. Перехід на дистанційне навчання став справжнім випробуванням для всіх його учасників — і для вчителів, і для школярів, і для батьків. Дітям важко зосередитися біля екрану ноутбука, педагогам — втримати їхню увагу, а батькам часто доводиться самим ставати вчителем та пояснювати своїй дитині пройдений урок по кілька разів. Як же зробити процес дистанційного навчання максимально ефективним і комфортним для всіх його учасників? Адже вміння навчатися, не встаючи зі зручного дивану, відкриває перед учнями величезні можливості. У сьогоднішньому глобалізованому світі ви можете отримати доступ до найбільших бібліотек світу, а потужні західні університети і коледжі пропонують пройти свої курси в режимі онлайн. Дистанційне навчання давно стало нормою у провідних навчальних закладах світу.
Зрештою, це розуміють і в Міністерстві освіти України — минулого року чиновники представили проєкт Положення про дистанційне навчання. Таким чином МОН намагається інтегрувати онлайн-освіту в звичну для нас парадигму очного навчання. Згідно з проєктом, дистанційна освіта здійснюється на базі шкіл — саме школи можуть відкривати класи для дистанційного навчання. Вчителі, що будуть проводити онлайн-заняття, займатимуться цим в робочий час, години дистанційного навчання будуть зараховувати так само, як класні, а школа повинна надати технічну базу для такої роботи.
Також проєкт передбачає, що школа може сама вирішувати — впроваджувати повне дистанційне навчання чи часткове. Також можна спробувати і змішану систему, за якою частина класів навчається з дому, частина — за партами у школі. Завдяки такому підходу освіта буде доступною для всіх охочих, в тому числі тих, у кого вдома немає комп’ютера або планшета.
Дистанційне навчання може застосовуватися для окремих предметів або навіть окремих тем, проведення окремих занять або консультацій, для додаткових занять для діток, що відстають і не встигають опанувати увесь навчальний матеріал, для додаткових психологічних та корекційних занять.
Отже, дистанційна освіта — це уже не майбутнє, а цілком собі сьогодення. Саме тому "ДС" розпитала представників Центру дистанційної освіти "Європейський колегіум", як організувати онлайн-навчання максимально ефективно: як має бути підготовлений вчитель, яких правил слід дотримуватися під час дистанційного навчання та як зацікавити дітей і спонукати їх вчитися вдома.
Команда школи
Одна з необхідних умов для якісного дистанційного навчання — вчителі зі знанням предмету та внутрішніми компетенціями, орієнтованими на постійний розвиток. Педагоги повинні бути зацікавлені працювати в новому форматі, готові вчитись в процесі, адаптувати свої підходи, бути більш гнучкими. Кожна дитина — унікальна, діти в класі по-різному сприймають інформацію, тож вчитель повинен спостерігати за поведінкою школярів і підбирати різні методики викладання.
Сьогодні вчителі вже мають досвід, тож кожен педагог склав власну модель та комбінування різних видів діяльності, залежно від предмету та поставленої на урок задачі.
Ще один важливий елемент, який допоможе дітям справитися з дистанційним навчанням, — команда супроводу дітей та батьків під час навчання. У таку команду можуть входити освітній психолог, освітній куратор, класний керівник. Кожен має задачі, які допомагають на різних етапах навчання супроводжувати родину на освітньому шляху та вирішувати питання, які виникають в процесі навчання.
Сучасні технології в дистанційному просторі
Кожна школа обирає свою платформу для проведення онлайн-навчання. Для Центру дистанційної освіти "Європейський колегіум" ідеальним варіантом став Е-learning — платформа для самостійного навчання з каталогом розроблених уроків. Вона має простий і зрозумілий інтерфейс, що дозволяє легко звернутися до будь-якого завдання предмету.
Окрім того, школа уже давно користується електронним щоденником, у якого є версії і для персональних комп’ютерів, і для смартфонів. Завдяки цій платформі батьки можуть бачити успішність своєї дитини і вчасно звернути увагу на предмет, з яким виникають проблеми.
Також школа користується інтерактивним простором MS Teams для відеозвʼязку під час онлайн-зустрічей, персональних консультацій.
Правильний підбір матеріалів
Звичайним базовим текстом у підручнику дітей зацікавити вже складно. Саме тому адаптовані матеріали для самостійного навчання краще сприймаються сучасними учнями. Кожен урок повинен містити не тільки текст, а ще й зображення, додаткові матеріали (відео-презентації, анімовані зображення зі звуком, посилання на додаткові ресурси), що дозволять глибше зрозуміти тему. Окрім того, до кожної теми на онлайн-платформі розміщуються інтерактивні тести або завдання на закріплення матеріалу. Кожен такий блок повинен стимулювати учня глибше замислюватися над завданням та вивченим матеріалом, формувати звичку виявляти сутність завдання та з’ясовувати його, переключатися в режим роботи з потрібними матеріалами.
Освітня спільнота
Школа — це не тільки уроки й заучування правил і формул. Вкрай важливо сформувати середовище, у якому дитина буде почуватися вільно і безпечно. Саме для цього потрібні різноманітні позашкільні активності. У Центрі дистанційної освіти "Європейський колегіум" формується освітня спільнота, де усі факультативи й заходи направлені на розвиток навичок, які будуть затребувані в подальшому житті. Дитина може спробувати різні активності, щоб зрозуміти, що їй більше до душі. Наприклад, школярі можуть спробувати себе в IT, підприємництві, мистецтві, майструванні з різних видів матеріалів, журналістиці або дебатувати в дебатному клубі. Такі активності дають розуміння, навіщо ми навчаємось, та більш усвідомлено ставитись до освіти й вибору професії в майбутньому.
Правила взаємодії та канали комунікації
Дітям потрібна система. Вкрай важливий розпорядок дня. Для того щоб школярі ефективно навчались, потрібен спланований графік навчального дня, розуміння, як буде відбуватися процес навчання. Чіткі правила взаємодії — інструкції, чек-листи, правила поведінки під час онлайн-уроків та зустрічей дуже допомагають налаштувати на спільну роботу. За допомогою таких простих елементів учні зможуть запросто орієнтуватись в процесах та розуміти, на якому етапі вони можуть отримати необхідну інформацію/відповідь на питання, або будь-яку іншу допомогу. Кожен клас має декілька комунікативних каналів спілкування — як між собою, так і з командою школи.
Навчатись дистанційно ефективно можливо і варто пробувати. Такий формат розвиває вкрай важливі навички відповідальності, вміння планувати свій час, обирати проєкти, які цікаві саме зараз. В онлайні можливо змінювати активності на відстані одного кліку. Дуже важлива взаємодія та партнерська робота всіх учасників освітнього процесу. Підтримка батьків та вчителів, зацікавленість дитини в розвитку дає результат, якого ми всі так прагнемо: щасливі та здорові діти, які готуються до успішного дорослого життя.
Мультфільм Про Діму
https://www.facebook.com/100011835485884/videos/844930052578170/
Дітей навчити малювати легко і просто
16 креативних малюнків із використанням предметів повсякденного життя:
Мій сусід - перша серія відео для дітей щодо правил захисту себе від насильства
Як боротися з булінгом: поради для дітей
Підказки від арт-терапевта
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО...
1. Втомився - малюй квіти.
2. Злий - малюй лінії.
3. Болить - ліпи.
4. Нудно - заповни листок паперу різними кольорами.
5. Сумно - малюй веселку.
6. Страшно - плети макраме або роби аплікації з тканин.
7. Відчуваєш тривогу - зроби ляльку-мотанку.
8. При обуренні - рвіть папір на дрібні шматочки.
9. Відчуваєш занепокоєння - складай орігамі.
10. Хочеш розслабитися - малюй візерунки.
11. Важливо згадати - малюй лабіринти.
12. Відчуваєш незадоволення - зроби копію картини.
13. Відчуваєш відчай - малюй дороги.
14. Треба щось зрозуміти - намалюй мандали.
15. Треба швидко відновити сили - малюй пейзажі.
16. Хочеш зрозуміти свої почуття - малюй автопортрет.
17. Важливо запам'ятати стан - малюй кольорові плями.
18. Якщо треба систематизувати думки - малюй соти або квадрати.
19. Хочеш розібратися в собі і своїх бажаннях - зроби колаж.
20. Важливо сконцентруватися на думках - малюй крапками.
21. Для пошуку оптимального виходу із ситуації - малюй хвилі і кола.
22. Відчуваєш, що «застряг» і треба рухатися далі - малюй спіралі.
23. Хочеш сконцентруватися на меті - малюй сітки і мішені.
Вікторія Назаревич
10 ІГОР ДЛЯ виплеск ДИТЯЧОЇ АГРЕСІЇ
У віці 2-4 років малюки іноді стають некерованими і агресивними. Пропонуємо кілька ігор, за допомогою яких можна допомогти дитині виплеснути негативні емоції.
Психологи стверджують, що не можна придушити негативні емоції. Що ж робити? Треба знайти для них вихід!
✔ Звідки береться агресія
В кожній людині від природи є агресія. Це своєрідний захисний механізм, реакція на подразнення. Коли виникає небезпечна ситуація - наприклад, хтось відібрав іграшку або дав лопаткою по голові, дитина захищається від нападу. Але іноді агресивним стає фонове поведінку - дитина нападає сам, акцентується на поганих героїв в казках, говорить образливі слова. Це не означає, що він раптом став поганим. Це означає, що є подразник, який постійно призводить його агресію в активну фазу.
І перш за все, батьки повинні зрозуміти, що стало причиною агресії:
- Обстановка в сім'ї.
Якщо тато і мама сваряться і сперечаються, дитина приймає це на свій рахунок. Як мислить дитина: «Вони лаються, значить, я поганий».
- Фізична і моральне покарання, приниження, психологічний відмова від дитини.
Наприклад, в надії прискорити дії дитини мами часто говорять: «Я зараз піду, а ти залишишся». Страх розлучення з мамою - найстрашніший для дитини. Якщо вона користується такими прийомами, малюк знаходиться в постійному стресі.
- Несприятлива обстановка в дитячому саду або в школі.
У групі є діти-агресори, які провокують малюка на постійний захист або вихователі користуються погрозами для досягнення своїх цілей.
- Неприйняття почуттів дитини, заборони висловлювати смуток, образу, гіркота.
Дитині говорять: «Фу, яка ти негарна, коли плачеш!» або «Не реви, ти ж хлопчик!». Якщо емоції не опрацьовуються, вони накопичуються і виливаються в агресивну поведінку.
- Підвищена тривожність малюка.
Якщо мама сама перебуває в постійному стресі або надмірно опікає малюка: «Не лізь на гору, це небезпечно!» або «Не ходи туди, впадеш». Світ починає здаватися малюкові небезпечним і він захищається від нього.
✔ Як виглядає дитяча агресія?
Агресія у дитини виражається по-різному:
- він б'ється,
- кусається,
- б'є батьків,
- каже образливі або грубі слова
- заподіює біль собі - б'ється об підлогу головою, кусає себе, дряпає,
- він не йде на компроміс з друзями, ні в чому нікому не поступається,
- він любить негативних героїв (Кащея, Бабу-Ягу), намагається їх наслідувати, не помічає позитивних героїв.
✔ Знімаємо стрес
Щоб направити агресію дитини в потрібне русло і дати їй виплеснутися, психологи радять грати в певні ігри, де це негативна поведінка може бути керованим. У ці ігри можуть грати і батьки, і самі діти в садочку. Чим більшою кількістю часу ви маєте в своєму розпорядженні, тим краще: малюк перший час буде довго заграватися в «Салют» і «Упертого баранчика».
🔹 Гра 1. «обзивалки»
Мама і дитина стають один навпроти одного і кидають один одному м'яч. Коли дитина кидає, він може назвати маму «образливим» словом, яке насправді мають дозвіл на встановлення «Ти капуста!» - «А ти помідор!» і т.д.
🔹 Гра 2. «Пил»
Запропонуйте дитині вибити пил з подушки. Нехай він б'є її, кричить.
🔹 Гра 3. «Боротьба на подушках»
Увімкніть веселу музику, візьміть в руки подушки і злегка побийтеся ними. Але батьки чітко повинні встановити правила - не бити руками, не кричати образливі слова. Якщо правила порушуються, гра зупиняється.
🔹 Гра 4. «Сніжки»
Запропонуйте дитині комкать аркуші паперу і кидати ними один в одного.
🔹 Гра 5. «Салют»
Дитина рве папір і з силою кидає її вгору. Потім всі разом прибирають сміття з підлоги.
🔹 Гра 6. «М'ячик, йди!»
Тенісний м'ячик кладеться на рівну поверхню. Дитині пропонують здути його, щоб він прокотився по заданій траєкторії. Ігри за участю дихальних елементів психологи вважають найефективнішими.
🔹 Гра 7. «Жаба»
Якщо малюк любить купатися, запропонуйте йому дути на поверхню води, щоб вийшли хвилі. Зусилля дитини повинні бути досить інтенсивними.
🔹 Гра 8. «Ураган»
Сядьте навпроти малюка і запропонуйте йому вас здути. Нехай він набере повні легені повітря і як слід дме на вас - мама при цьому робить вигляд, що чинить опір потокам повітря.
🔹 Гра 9. «Упертий баранчик»
Малюк лягає на підлогу і з силою випрямляє ноги, в повітря або б'є ними об підлогу. На кожен удар він може говорити «Ні!».
🔹 Гра 10. «Футбол»
Дитина і дорослий грають в футбол подушкою. Її можна віднімати, штовхати, кидати - головне, дотримуватися всіх правил.
КАЗКА ПРО ЖАБУ, ЯКА ЗАМІНИТЬ КОНСУЛЬТАЦІЮ ПСИХОЛОГА
Іноді одна невелика казка може замінити 10 консультацій. Це саме той випадок.
На залитому сонцем лузі бігала Дівчинка. На ній було біле мереживне платтячко, на кучериках рожеві бантики, а в руках вона тримала сачок, щоб ловити метеликів.
Їй було весело і добре. І тут, на великому зеленому листі лопуха, вона побачила величезну Жабу, покриту бородавками.
– Яка мерзенна жаба, – з огидою сказала Дівчинка.
– Кхе-кхе, – прокашлявся Жаба. – А ти в курсі, що я принц зачарований?
– Не може бути, – недовірливо сказала Дівчинка.
– Правда-правда, – підтвердила Жаба.
– Зла відьма зачарувала мене і моє величезне Королівство.
Я молодий, прекрасний і багатий. Якщо ти знімеш прокляття з мене, я візьму тебе в дружини, і ми будемо жити довго і щасливо. Я буду носити тебе на руках і кожен день дарувати квіти.
– А як тобі допомогти? – запитала Дівчинка.
– Це не просто, адже зла відьма наклала складне закляття. Ти повинна взяти мене додому, щоб я спав у твоєму м’якому ліжку і цілувати мене кожен день.
Годувати з ложечки і виносити погуляти. І тоді все станеться.
Одного ранку ти побачиш поруч не мерзенну жабу, а красивого принца. А життя твоє стане щасливим і безтурботним.
Дівчинка зачаровано слухала Жабу. Вона дивилася на шкіру, покриту бородавками, на величезні, опуклі очі, вузьку щілину рота, а бачила високого статного чоловіка з копицею чорного волосся і лукавим прищуром зелених очей.
Поруч з ним вона бачила себе – в пишному білому платті в красивому замку, чула слова любові …
Подолавши огиду, Дівчинка опустилася на коліна, посадила Жабу в поділ сукні і забрала до себе додому.
З того дня життя Дівчати змінилося.
Вона більше не бігала на сонячному лузі за метеликами, не співала і не веселилася. Вона доглядала за Жабою.
Жаба виявилася дуже примхливою: вона вимагала круасанів на сніданок і спагетті з соусом бешамель на вечерю, вона хотіла спати в ліжку Дівчати, а ще вона залишала слизькі сліди на підлозі і на ліжку і Дівчинці доводилося постійно мити підлогу і прати білизну.
Вона перестала зав’язувати бантики і надягати красиве мереживне платтячко. Від прання руки її почервоніли і дуже боліли.
А Жаба продовжувала залишатися великою і мерзенною Жабою і ніяк не перетворювалася в того красивого принца.
Іноді Дівчинка дивилася на неї і дуже хотіла викинути зі свого будиночка, щоб жити як раніше, але вона боялася помилитися.
А раптом залишилося зовсім небагато? А раптом вже завтра вона прокинеться і побачить поруч не мерзенне земноводне, а зеленоокого брюнета?
Так минуло кілька місяців. Мало хто б впізнав в цій замученій замазурі колись веселу і безтурботну Дівчинку.
Тепер всім розпоряджалася Жаба. А Дівчинка тільки обслуговувала її і робила брудну роботу по дому.
Одного разу Жаба накричала на неї за те, що вона занадто довго несла їй обід. Дівчинка вийшла з будиночка і заплакала. Вона сиділа на ґанку й гірко плакала. Її побачила Пташка, що співала на гілочці.
– Чому ти плачеш? – запитала її Пташка.
– У моєму будинку живе мерзенна Жаба, яка кричить на мене.
Цілий день я мию, прибираю і готую їй їсти. Я дуже втомилася і не хочу так більше.
– А чий це будинок? – запитала Пташка.
– Мій, – відповіла Дівчинка, витираючи сльози.
– А хто приніс до тебе додому цю Жабу?
– Я сама, – сумно сказала Дівчинка.
– Навіщо? – здивувалася Пташка.
– Вона обіцяла мені, що перетвориться в принца, якщо я буду доглядати за нею. Але пройшло вже багато місяців, а нічого не змінилося.
– Чому б тобі тоді не викинути Жабу з дому?
– А раптом це правда? І вже скоро вона перетвориться в принца? І я не дочекаюся зовсім небагато? Я так багато сил витратила вже. Буде прикро, що я не дочекалася зовсім трохи.
– А якщо ти проведеш все життя доглядаючи за Жабою, яка ніколи не перетвориться в принца? – запитала Пташка.
Дівчинка замислилася.
– Якби я знала точно …, – промовила вона.
Тут Дівчинка підняла голову і її очі засяяли: – А чи не сходити мені до старої Відьми, що живе за лісом? Вона стара і мудра, може вона скаже мені – стане Жаба принцом чи ні?
Дівчинка зраділа і негайно пішла до Відьми. Стара відьма жила за лісом в похилій хатинці.
– Мені б дізнатися, – розповідала їй Дівчинка. – Чи не втрачу я можливість вийти заміж за принца.
Відьма взяла курячі тельбухи, очі кажанів і болотяну траву і стала гадати. Вона трясла сивою головою і дивилася в свій горщик над яким піднімався густий смердючий пар.
– Це просто жаба, – сказала вона, нарешті. – Не витрачай свого часу. Вона ніколи не стане принцом.
Дівчинка з сумом вийшла від чаклунки. Вона йшла якийсь час, опустивши голову, і тут їй прийшла в голову ідея.
– Відьма може помилятися. Що знає ця стара про принців? Мені потрібно сходити до доброї Чарівниці! Вона-то скаже мені точно!
Добра Чарівниця жила в красивому замку зі стрілчастими віконцями і високими вежами.
– Я так втомилася, – говорила їй дівчинка. – Але я боюся, що якщо вижену Жабу, то ніколи не вийду заміж за Принца!
Чарівниця похитала головою і попросила один день. Вона гадала по місячному світлу і зіркам, виводила складні формули з хмарних завитків і білих ромашок. І на наступний день вона винесла свій вердикт:
– Це просто жаба, – сказала вона дівчинці. – Вона ніколи не стане принцом. Тобі краще віднести її назад на луг.
Дівчинка мовчки вислухала Чарівницю і пішла. Але всередині вона кипіла від обурення:
– Вони мені заздрять! – вигукнула вона, вийшовши на вулицю. – Звичайно, всім хочеться вийти заміж за Принца. Я краще за них знаю! Я ж відчуваю, що роблю це недаремно.
І Дівчинка повернулася до Жаби. Вона вислухала багато неприємних слів за те, що пішла надовго і не годувала Жабу цей час.
Відмила будинок від слизу, приготувала обід і викупала Жабу.
Жаба була задоволена. Велика, буро-зелена, в бородавках, вона лежала на мереживний подушці в ліжечку Дівчати.
Сама Дівчинка не могла спати з Жабою і вже давно поступилася їй своїм місцем.
Вона спала на вузькій канапі на кухні. Перед сном вона, як завжди, думала про те, яким прекрасним стане її життя, коли Жаба перетвориться в Принца.
Вона придумувала імена своїм дітям, міркувала, які квіти будуть рости в її саду. У цих солодких думках вона і заснула.
І приснився їй сон: ось іде вона по стежці до свого будиночка і бачить, що весь він занепав і обвалився, вікна запилені і темні, а на ганку біля будиночка сидить стара, страшна і кудлата, схожа на лісову відьму жінка.
І ось стара дивиться на неї і манить її до себе гачкуватим пальцем, а Дівчинка і хоче втекти, та ноги не слухаються. Підходить вона до старої, а та дивиться на неї своїми бляклими вицвілими очима і питає:
– Впізнаєш мене?
– Ні, – відповідає їй Дівчинка з переляком. – Я ніколи не бачила тебе раніше.
– Кхе-кхе, -кашляє стара. – Я це ти.
Багато років я доглядала за Жабою і чекала, що вона стане принцом.
Мені всі говорили, що це просто Жаба, але я нікому не вірила. Я вірила тільки Жабі.
Я дуже хотіла вийти заміж за принца. І я дуже боялася, що якщо вижену Жабу, то цього ніколи не станеться. Так пройшло багато років, а вчора Жаба померла.
Просто померла від старості. І я довго плакала про те, що ніколи вже не відбудеться. Про своє життя, яку витратила на те, щоб доглядати за нею.
Я плакала про те, що стала стара і не маю як раніше бігати по лузі і ловити метеликів. І про принца за якого ніколи не вийду заміж.
– Подивися на мене, подивися! – стала кричати стара. – Я – твоє майбутнє!
– Ні, ні, – закричала Дівчинка. Вона хотіла втекти, але ноги не слухалися її і вона тільки закривала очі руками і кричала: – Ні, ні !!
– Ти заважаєш мені спати, – почула вона скрипучий голос. Відкрила очі і побачила, що спить на кушетці, а Жаба сидить на підлозі і дивиться на неї.
– Віднеси мене в ліжечко і веди себе тихо! – звеліла Жаба.
Дівчинка дивилася на неї і в голові її крутилися одна за одною фрази, які їй говорили Пташка, Відьма, Чарівниця і ця стара в її сні:
– Це просто Жаба!
Вона встала з ліжка, взяла в руки Жабу, підійшла до дверей і відкрила її.
Жаба відчула недобре:
– Гей! Куди ти несеш мене ?! – волала вона.
Дівчинка відкрила двері, широко розмахнулася і кинула Жабу так далеко, як тільки могла.
– Іди! – крикнула вона. – І не повертайся. Я більше ніколи не буду годувати тебе і класти на своє ліжечко! Це мій будинок і я буду робити те, що подобається мені.
Я знову буду бігати по лузі, ловити метеликів і радіти життю! Я не вірю твоїм обіцянкам. Ти просто Жаба!
Вона закрила двері і вперше за багато місяців посміхнулася.
Автор – Тетяна Семенова
МІШОК ПРОБЛЕМ
Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка, голова нахилена вперед, а погляд спідлоба був тривожним і пильним.
– Ти втомилася, мила жінко? – Стурбовано спитав Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.
– Дякую, але я не можу тут розсиджуватися, я ненадовго, – відмовилася жінка. – Тільки попрошу – і відразу назад! А то раптом за цей час вже що-небудь трапилося? Ніколи собі цього не прощу!
– Чого ж ти не готова собі пробачити?
– Якщо з моєю дитиною щось станеться. Я якраз і прийшла попросити тебе: Господи, спаси і сохрани його!
– Я тільки цим і займаюся, – серйозно сказав Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?
– Ні, але … У цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього вік такий – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він вдариться, і йому буде боляче.
– Що ж, наступного разу він буде обережнішим, тому що на своїй шкурі дізнається, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ж ти не хочеш дати йому навчитися?
– Тому що хочу позбавити його від цього болю! – Пристрасно вигукнула мати. – Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.
– А впасти він може всюди … – задумливо відповів Господь. – Навіть з власного ліжка можна впасти, хіба ні?
– Ну так … Але ж є таке прислів’я – «знав би, де впасти, так соломки б підстелив». Ось я і намагаюся захистити його.
– І тепер хочеш, щоб я обклав його соломкою з усіх боків? Добре. Дивись!
І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Солома потрапила точно в ціль: вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх негараздів, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається рухатися то туди, то сюди, розсунути солому, пробратися крізь неї, але все марно: солома пересувалася разом з ним, готова, якщо що, пом’якшити удар. Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то у відчай, то в лють. А зрештою, він дістав звідкись сірники і підпалив солому. Спалахнуло полум’я, і всю картину миттєво затягнуло димом.
– Синку! – Закричала жінка. – Синку, я йду на допомогу!
– Хочеш підкинути в багаття ще соломки? – Запитав Господь. – Май на увазі: чим більше соломки підстеляють батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї за будь-яку ціну. Якщо ж це не вдасться, людина може і зовсім почати марнувати життя. Адже вона не буде знати, що таке біль, і що таке свобода вибору – теж …
– Але я не можу цього допустити! – Проридала жінка. – Мій мішок соломки врятує його!
– Ти думаєш, що це мішок соломи, але ти помиляєшся, – відповів Господь. – Насправді це – Мішок Проблем. Всі жахи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тебе живуть, всі страхи, якими ти наповнена, знаходяться в цьому мішку. Все, про що ти думаєш і тривожишся, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цьому енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина втомилася … Залиш цей мішок, дай сину свободу, а я подбаю про нього і захищу його!
Чому в дитинстві так важливо слухати казки?
Виявляється, не всі батьки усвідомлюють значення казок для дітей. У Великій Британії 25 % недавно опитаних батьків заявили, що вони не читають казки дітям у віці до п’яти років, тому що вони нічого їх не вчать, учать поганого або просто занадто страшні.
Наприклад, одна із причин, через яку деякі батьки не читають своїм дітям казку «Три ведмеді», полягає в тому, що ця казка, на їхню думку, поволі вчить дітей того, що красти – це добре. Навряд чи. Швидше, трактувати закладений у ній зміст можна трохи інакше: не вдирайся в чужий дім, бо там може жити сім’я ведмедів. Або ж трактувати більш позитивним чином.
Далі у статті розглядаються причини, чому казки настільки важливі для прочитання в дитинстві.
«Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумніше, читайте їм більше казок» (Альберт Ейнштейн).
Значення казок
1. Казки вчать дітей долати труднощі. Ми вчимось у казкових персонажів навіть у дорослому віці. Казкові герої допомагають нам, тому що ми пов’язуємо їх перипетії з нашим власним життям, мріями, тривогами та розмірковуємо над тим, як би ми вчинили на їхньому місці. Казки допомагають дітям учитись розуміти це життя й орієнтуватись у ньому.
«Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують. Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти» (Гілберт Кіт Честертон).
2. Казки розвивають емоційну стійкість. Казки розповідають про реальні проблеми, з якими зіштовхується практично кожна людина, і роблять це делікатно, за допомогою фантастичних сюжетів, в яких головний герой найчастіше торжествує (за винятком казок братів Грімм). Перебуваючи в безпечному середовищі рідної сім’ї, діти повинні усвідомити для себе, що погане може статися з кожним. Чому? Ніхто не застрахований від проблем – саме тому нам так необхідно розкривати потенціал наших дітей. По суті, є два варіанти: або ми допомагаємо їм накачати їх «емоційні м’язи», щоб вони могли використовувати їх у важкі часи, або ми постійно захищаємо дітей, роблячи їх настільки слабкими, що вони стають нездатними впоратись із будь-якою проблемою, що вимагає душевних сил.
3. За допомогою казок ми вивчаємо розмовну мову (культурну грамотність та правила). Ми зустрічаємо казки в різних парафразах і пантомімах, вони допомагають нам розуміти алегоричні вислови й делікатно висловлювати свою думку. Ми дихаємо ними. Ми знаємо їх.
4. Казки стирають міжкультурні кордони. У багатьох культурах є спільні для всіх казки, такі як, наприклад, «Попелюшка», що мають свій особливий культурний колорит. Ми читаємо різні версії й розуміємо, що для всіх нас характерна дуже важлива риса – необхідність набуття сенсу життя за допомогою певної історії та надії на перемогу добра над злом.
5. Казки вчать розуміти структуру розповіді. Казки вчать розуміти основи будь-якого оповідання – час і місце дії, персонажі й сюжет (зав’язка, кульмінація та розв’язка), а також розуміти різницю між художньою та науковою літературою. Коли дитина розуміє принципи розповіді, це розвиває її здатність передбачати й розуміти сенс інших оповідань, які вона читає.
6. Казки розвивають уяву дитини.
«Коли я аналізую себе та свої методи мислення, то доходжу висновку, що дар фантазії важить для мене більше, ніж будь-який талант до абстрактного, позитивного мислення» (Альберт Ейнштейн).
7. Казки дають можливість навчати дітей навичок критичного мислення. Можна просто ненавидіти диснеївську «Русалоньку». Дівчина, яка відмовляється заради хлопця від самого життя, навряд чи повинна стати прикладом для наслідування для дочок. Навіть оригінальна версія показує, на перший погляд, слабку жінку, яка гине заради чоловіка (принаймні, страждає від наслідків!).
Але… Це не означає, що треба забороняти дітям читати історії про русалку. Батьківська спроба захистити дитину не навчить її навичок критичного мислення. А розкриття інформації та розмова, спрямована в потрібне русло, неодмінно навчать!
8. Казки дають уроки. Використовуйте казки, щоб давати дитині уроки моральності. Що дитина може взяти з «Руслана й Людмили»? А з «Попелюшки» і «Кота в чоботях»?
Отже, чи бувають занадто страшні казки для дітей? Іноді.
Ви повинні враховувати вік і рівень розвитку дитини. Ми не читаємо дворічним дітям казку «Рапунцель» в оригіналі, де принц сліпий і закривавлений, тому що діти не зрозуміють її в будь-якому випадку. Використовуйте вашу батьківську логіку. Нехай діти також висловлюють свої власні судження – вони можуть розповісти вам, вважають вони цю казку занадто страшною чи ні.
Під час читання казок необхідно враховувати час дня. Можливо, деякі казки не варто читати на ніч. Що ж, читайте їх вдень!
Не треба виключати казки з життя дитини лише тому, що деякі з них страшні або неполіткоректні. Завжди можна знайти адаптовані версії казок, які більше підійдуть саме вашій дитині та вашій родині.
Що ви самі думаєте про казки? Які з них ваші улюблені?
Хоча зараз ми вважаємо, що казки призначені для зовсім маленьких дітей, це відносно сучасний підхід. У традиціях усної творчості від чарівних історій отримували задоволення й дорослі, і діти, а літературні казки (більшість казок, добре відомих сьогодні) аж до ХІХ століття публікувались переважно для дорослих читачів.
Міф «Амур і Психея»
У цій статті я вирішила познайомити Вас з чудовим міфом «Амур і Психея». Мені здається, що кожен, хто хоче вивчати психологію, повинен бути знайомий з історичними коренями походження як самої науки психології, так і її назви. Так, як Ви вже, напевно, встигли здогадатися, настільки популярна в наш час наука отримала свою назву на честь давньогрецької богині Психеї, що в перекладі означає душа, дихання.
У грецькому мистецтві душа уявлялася в образі метелика або молодої дівчини з крилами метелика. Саме цю душу-метелика греки визначили в супутниці крилатому Еросу (бог кохання, уособлення любові і сексуальності), якого також називали як Ерот, Купідон або Амур. Найбільшу популярність придбав казковий сюжет відносин Психеї і Амура античного автора Апулея (II ст.), Який був переведений на російську мову М. А. Кузміна.
У царя з царицею були три дочки-красуні. Психею, молодшу і найкрасивішу, люди шанували як Венеру, закинувши старі святилища богині. Слава про красу Психеї пройшла по всій землі і багато приїжджали в місто, щоб віддати їй божеські почесті. Розгнівана Венера, вирішивши погубити суперницю, наказує Амуру вселити «самозванці» любов до негідні з тих людей. До Психеї ніхто не бажав свататися, і вона відчувала себе дуже нещасною від того, що все милувалися нею, як бездушною красою, і ніхто не шукав її руки.
Переживаючи за улюблену доньку, батько звернувся до Мілетському Оракулу, і бог відповів, що чоловіком Психеї стане не людина, а хтось крилатий, пекучу вогнем, гроза богів і навіть Стикса. Психею слід відвести на високий обрив і там залишити.
Батьки підкорилися і виконали волю Оракула. Коли батько привів дівчину в вказане місце і залишив одну, з подихом вітру Зефір (бог вітру) забрав красуню до палацу, де її оточували невидимі слуги.
Ночами до неї є Амур, який йде до сходу сонця. Він багато разів попереджає її, що якщо вона спробує його побачити, то назавжди втратить подружніх обіймів. Психея сподівається дізнатися чоловіка в рисах майбутньої дитини, якого носить під серцем. Від чоловіка вона дізнається, що її розшукують сестри, але ця зустріч небезпечна. Психея зі сльозами вимолює дозвіл на зустріч у палаці.
Сестри йдуть до обриву і Зефір переносить їх до палацу. Так вони приходять кілька разів. З суперечливих оповідань Психеї про чоловіка (то він молодий і красивий мисливець, то поважний торговець) вони роблять висновок, що це бог, але через заздрощі кажуть, що це дракон, готовий з'їсти Психею разом з дитиною.
За їх намовою вона готує бритву і масляну лампу, щоб відсікти сплячому чудовиську голову, але виявляє «ніжне і найсолодше з усіх диких звірів чудовисько» - Купідона.
Масло з гніту лампи обпікає плече «пана усілякого вогню», і Амур відлітає. Психея, повиснувши на його нозі, летить і падає. Амур, «знаменитий стрілок», який з любові «сам себе поранив своєю ж зброєю», дорікає її в невдячності, сидячи на верхівці кипариса, а потім відлітає.
Довго ходила Психея по всіх землях, шукаючи свого коханого, поки не була змушена схилитися перед свекрухою Венерою, яка чекала нагоди помститися їй і вже послала розшукати її Меркурія. В цей час хворий від обжога Амур лежав у своїй матері. Опинившись під одним дахом з чоловіком, але розлучена з ним, Психея мала зносити всілякі переслідування Венери, яка, шукаючи їй смерті, придумувала різні нездійсненні роботи. Так, їй доручили розібрати по зернам і породам величезну купу змішаного зерна, дістати золотого руна з скажених овець, добути води з Стіксу і принести з підземного царства від Прозерпіни ящик з чудовими притираннями.
Завдяки чужої допомоги, Психея зробила все, що веліла їй Венера, поки, нарешті, не одужав Амур.
Тоді він звернувся до сприяння верховного олімпійського бога і за допомогою його домігся згоди небожителів на шлюб з Псіхеєю, яка отримала від Зевса безсмертя і була долучена до сонму богів.
Заздрісні сестри Психеї були покарані за свою заздрість і підступність тим, що розбилися об скелю, стрибнувши з нього в розрахунку, що Зефір віднесе їх в чарівний палац Амура. Від шлюбу Психеї з Амуром народилося Насолода (Жадання).
З приводу перекладу імені сина Амура і Психеї довгий час існували розбіжності, так російський поет І.П. Богданович пише:
От них родилась дочь, прекрасна так, как мать;
Но как ее назвать,
В российском языке писатели не знают.
Иные дочь сию Утехой называют,
Другие — Радостью, и Жизнью, наконец;
И пусть, как хочет, всяк мудрец
На свой зовет ее особый образец.
Не пременяется названием натура:
Читатель знает то, и знает весь народ,
Каков родиться должен плод
От Душеньки и от Амура [Богданович 1957: 126].
Безсумнівно, такий прекрасний казковий сюжет відображає всю сутність людської душі, які муки їй доводиться притерпевают відстоюючи свою любов, скільки помилок зробити і виправити, щоб нарешті досягти насолоди. Але найголовніше, що проходить червоною лінією в багатьох казках - це ніколи не слід втрачати надії на здійснення своєї мрії!
Р.S. А що Ви думаєте з приводу сюжету міфу «Амур і Психея»? І які почуття у Вас виникли після прочитання?
"Бракосочетание Амура и Психеи" Помпео Батони
"Психея" Вильям Бугро
"Психея,почитаемая людьми" Лука Джордано
"Психея показывает своим сестрам дары Амура" Жан Оноре Фрагонар
"Амур и Психея" Доменико Корви
"Амур покидает Психею"
"Психея у трона Венеры" Мэттью Эдвард Хайл
"Восхищение Психеи" Вильям Бугро
Інформаційний відеоролик
2 квітня - Всесвітній день поширення інформації про аутизм
https://www.facebook.com/1080453328766651/videos/220569509024037/
20 технік для зменшення тривожності у дітей
Ефективні прийоми, підтверджені наукою
Рене Джайн, автор програм по зменшенню тривожності у дітей, ділиться цілим набором корисних технік. Вона підкреслює, що кожна дитина унікальна і деякі техніки можуть підійти одному і не підійти іншій дитині. Проте вона рекомендує спробувати кожен прийом три-чотири рази перш, ніж зробити висновок про її корисності.
Знайома ситуація: дитина місяць тільки й говорить про свято, на який його запросили, а потім відчайдушно відмовляється туди йти: «Там будуть незнайомі люди, зі мною ніхто не захоче грати, у мене болить живіт, давай повернемося додому!» Часто ні нашу увагу, ні турбота, ні запевнення в тому, що все буде добре, не допомагають дитині впоратися з тривожністю. Ось техніки, які діють - підберіть ті, які підходять саме вашій дитині і вашій родині.
Що написано пером ...
1. Дослідження, опубліковане в журналі Psychological Science, доводить користь простого прийому: написати на папері те, що вас турбує, не подобається, лякає і ... порвати папір! В клапті. І викинути. Це дійсно сприяє зменшенню стресу. Запропонуйте дітям написати свої страхи на листку паперу, а потім порвати і викинути його разом зі страхом і занепокоєнням.
2. Щоденник занепокоєння: дослідники з Гарварду з'ясували, що ми можемо зменшити рівень стресу від турбують нас чинників на 6 місяців, якщо протягом чотирьох днів поспіль будемо писати по 15 хвилин в день про те, що нас турбує. Якщо у вас схильний до неспокою дитина, запропонуйте йому придбати таку звичку «виписувати» свою тривогу.
3. Напишіть собі лист. Доктор Крістен Нефф з університету Остіна стверджує, що це дуже дієва техніка: напишіть листа самому собі, як якщо б стрес відчували не ви, а, скажімо, ваш кращий друг. Доброзичливо і об'єктивно поспівчувайте і допоможіть радою хорошій людині - вам, коханому. Прекрасна техніка і для дорослих і для дітей.
Тихо сам з собою
4. Поговоріть зі своїм занепокоєнням. Потрібно дати неспокою обличчя й ім'я. Діти можуть вибрати ляльку або іншу іграшку, яка буде уособлювати їх стрес - нехай вони поговорять з нею, пояснять, що турбуватися не варто, все буде добре.
Взяти себе в руки
5. Обійміть себе. Фізичний контакт сприяє виділенню окситоцину, гормону гарного настрою і знижує рівень кортизолу - гормону стресу. Наступного разу, коли дитина буде турбуватися, навчіть його обнімати себе.
6. Потерти вуха. Тисячолітня традиція китайського голковколювання стверджує, що заспокоїтися можна просто потерши вуха. Навчіть дитину цього прийому: нехай він протягом п'яти секунд стискає пальцями мочку кожного вуха.
7. Тримайте себе за руку. Дослідники виявили, що пацієнт, який тримає когось за руку під час медичних процедур краще контролює фізичні та психологічні прояви неспокою. Навчіть дитину в момент занепокоєння тримати руки зі сплетеними пальцями разом, поки тривога не почне відступати.
8. Йога. Журнал Journal of Developmental and Behavioral Pediatrics опублікував дослідження, яке показує, що діти, які займаються йогою, не тільки зміцнюють м'язи, але і стресостійкість. Якщо ви і ваша дитина з йогою не знайомі, можна просто робити вправи на розтяжку.
9. Деяким дітям глибоке дихання і медитація не допомагають, а тільки погіршують їх стан. Їм потрібно робити навпаки - застосовувати фізичне зусилля. Наприклад, з усією стіли навалитися на стіну, напружуючи м'язи рук, ніг, спини, преса, вважаючи до 10. Потім глибоко дихати, вважаючи до 10, і так три рази.
10. Поза супергероя. Уявіть собі, що замість того, щоб згорбився і вдавитися в стілець, ви розправили плечі, схрестили руки на грудях і стали прямо. Бетмен? Зорро? Супервумен? Так, поза переваги допомагає зменшити занепокоєння і стрес, і навчіть цьому дитини - всього дві хвилини в ролі Людини-Павука і все в порядку.
11. Фізичні вправи підвищують рівень ендорфінів в нашому оганизма, тому і самопочуття поліпшується. Нехай ваша дитина стрибає і скаче, якщо йому це допомагає позбутися від занепокоєння.
Реальний світ замість екранів
12. Наука підтверджує, що засилля гаджетів погіршує сон дітей і посилює тривожність. Влаштуйте дитині пригода: тиждень без гаджетів, а замість них - креативні гри.
13. Прогулянка на природі. Дослідники зі Стенфорда з'ясували, що парки і ліс прекрасно діють на школярів: діти можуть «возз'єднатися» з реальним, матеріальним світом через відчуття всіх його характеристик. Це заспокоює свідомість і прибирає тривожність.
14. Вода - надійний союзник в боротьбі зі стресом. І це значить, що потрібно не тільки дивитися на річку або водоспад. Іноді досить пити більше води. Адже мозок складається з неї на 85% і якщо ви п'єте недостатньо, то це погіршує його роботу.
15. Всього 10 хвилин в теплій або прохолодній ванні - і дитині стане набагато легше. Доведено століттями гідротерапії.
Слухати більше
16. Нехай дитина слухає музику. Будь-яку, яка йому подобається. Нехай підспівує і танцює!
17. Книголюби знають, як важко відірватися від захоплюючої книги. Почитайте щось цікаве вголос вашій дитині, розкажіть історію або запропонуйте хорошу аудіокнигу, які перенесуть дитину в світ, де немає ні занепокоєння, ні тривоги.
Робити добро
18. Робити добро - не тільки правильно і добре, але ще і терапевтично корисно. Дослідники відзначають поліпшення самовідчуття у людей, які регулярно допомагають іншим, не чекаючи нагороди або похвали. Навчіть вашу дитину робити добро, це обов'язково знизить рівень його тривожності.
19. Дружіть зі своєю дитиною. Дружити - це означає вміти розпізнавати моменти, коли один потребує тебе, і з готовністю допомагати йому. Будьте другом вашій дитині: Послухайте, про що він турбується, і постарайтеся конкретно допомогти і підбадьорити.
20. Турбуються все. Розкажіть вашій дитині про те, що його тривога - це не щось надзвичайне. Дуже багато людей, багато дітей турбуються і тривожаться кожен день. Нічого страшного в цьому немає, можна спокійно обговорювати цю тему і в компанії однолітків. А разом - нічого не страшно!
Великодні мультфільми для дітей.
Що ми знаємо про Великдень
Великдень, Пасха, Христове Воскресіння – найочікуваніше світле весняне свято.
З Великоднем традиційно пов’язана значна кількість народних повір’їв, прикмет і обрядів, які формувалися століттями.
1. Великодня казочка
2. Казочка про писанку
3. Загублена писанка
4. Казочка “Писанка чарівне яйце”
5. Казочка “Як Мишки на Великдень пасочку місили”
6. Грицеві Писанки
