Комп’ютерні віруси.
На сьогодні є понад 50000 різновидів комп’ютерних вірусів.
Багато хто принаймні чув, що таке комп'ютерні віруси і яких прикрощів можуть завдати користувачеві ПК. Дії вірусів можуть бути не дуже небезпечними: несподівані звукові або графічні ефекти, перезавантаження комп’ютера, зміна функцій клавіш на клавіатурі тощо. Однак існують віруси, які можуть спричинити серйозні збої у роботі комп'ютера: псування даних на дисках, втрату програм, видалення інформації, необхідної для роботи комп’ютера, і навіть пере форматування жорсткого диска.
Комп'ютерний вірус – це програма, однак не зовсім звичайна. Вона відрізняється від звичних програм тим, що, по-перше, запускається без відома користувача, а по-друге, після свого запуску починає само відтворюватися, створювати шкідливі копії і вставляти їх у файли, системні ділянки дисків, обчислювальні мережі. Ці відмінності є основою для більшості визначень терміна «комп'ютерний вірус».
Комп'ютерний вірус – це програмний код, що може несанкціоновано запускатися і самовідтворюватися.
Пояснимо ці властивості вірусів. Оскільки комп'ютерні віруси є програмами, вони можуть виявитися лише при запуску на виконання. Поки вірус не запущений, він може досить довго знаходитися на диску в «дрімаючому» стані і не завдавати ніякої шкоди. Важливо знайти вірус ще до того, як він встигне виявити себе. Це принцип роботи всіх антивірусних програм, призначених для боротьби з вірусами.
Комп'ютерний вірус називається так завдяки своїй спроможності до самовідтворюння і «розмноження». Після свого запуску вірус може створювати власні копії, тобто нові фрагменти програмного коду. Ці копії можуть не збігатися з оригіналом. Розмноження вірусу відбувається, як правило, через оперативну пам’ять комп'ютера. Скажімо, код вірусу потрапляє в пам'ять разом із завантаженим зараженим файлом і звідти починається зараження інших файлів, передусім файлів операційної системи (файлові віруси). З пам'яті вірус може мішатися також у завантажувальні сектори дисків (завантажувальні віруси).Щоб зрозуміти, яку шкоду спричиняють віруси, потрібно розібратися в їх класифікації.
Класифікація вірусів
Об'єкти, до яких вносяться комп'ютерні віруси, називаються середовищем існування вірусів. Залежно від середовища існування розрізняють такі типи вірусів.
Можлива класифікація вірусів не тільки за середовищем їхнього існування, а й за іншими характеристиками, скажімо, за способом зараження, за руйнівними можливостями, за алгоритмом роботи.
У зв'язку з існуванням різних способів зараження часто використовують терміни резидентний і нерезидентний вірус. Резидентні віруси потрапляють до оперативної пам'яті комп'ютера і можуть постійно виявляти свою активність аж до вимикання або перезавантаження комп'ютера. Нерезидентні віруси, навпаки, до пам'яті не потрапляють і активні лише протягом часу, пов'язаного з в виконанням певних завдань.
Класифікація вірусів за алгоритмом їхньої роботи неможлива через велику кількість (десятки тисячу) вірусів. Алгоритми роботи нових вірусів набагато витонченіші від алгоритмів вірусів, що створені десять років тому. До вірусів із складним алгоритмом роботи належать поліморфні віруси. їх важко виявити тому що вони мають зашифрований програмний код, який є ніби безглуздим набором команд. Розшифровування коду виконується самим вірусом у процесі його виконання.
Вірусами зі складним алгоритмом є також стелс-віруси, або віруси-невидимки. Їх неможливо побачити під час перегляду файлів засобами операційної системи. Стелс-віруси можуть перехоплювати звернення до операційної системи. При відкриті ураженого файлу вони негайно видаляють із нього свій програмний код, а при закриті файла відновлюють його.
Типи антивірусних програм
Для захисту від вірусів розробляють спеціальні антивірусні програми, що
дозволяють виявляти віруси, лікувати заражені файли і диски, запобігати підозрілим діям. Залежно, від виконуваних функцій серед антивірусних програм виділяють
такі:
Програми-детектори. Вони поділяються на детектори, що дозволяють виявляти і видаляти відомі віруси, і детектори, здатні боротися із досі невідомими(тобто новими) вірусами. До першої групи детекторів належить популярна в минулі роки програма Aidstest, розроблена Д.М. Лозинським. Детектори другої групи містять так званий евристичний аналізатор, здатний виявляти віруси, про які ще не знали автори детектора на момент його розробки і які можуть з’явитися згодом. Прикладом евристичного детектора є потужна антивірусна програма DrWeb I.A. Данилова. Ця програма дозволяє також боротися із поліморфними вірусами.
Програми-ревіздри. Ці програми контролюють усі вразливі (для вірусної атаки ) компоненти комп'ютера. Принцип їхньої дії полягає у тому, що вони запам’ятовують дані про стан файлів і системних ділянок дисків, а при них запусках порівнюють їхній стан із вихідним.
Програми-охоронців. Подібні програми резидентно розташовують в пам’яті комп'ютера й автоматично перевіряють на наявність вірусів файли, що запускаються, і дискети, що вставляються до дисковода. При виявленні вірусу програма-охоронець має видавати попереджувальне повідомлення, а також може запобігти тим діям вірусу, які можуть призвести до його розмноження або зашкодити системі
Антитивірусні комплекси. Сучасні антивірусні програми - це комплекси, що поєднують функції детектора, ревізора й охоронця. До таких комплексів належить широко відома програма Norton Antivirus, а також пакет Anti-Viral Toolkit Pro (скорочено АУР). Останній - найпопулярнішій у країнах СНД – створено у Росії в лабораторії Є. Касперського.
Профілактичні заходи
З вірусами можна боротися не тільки після їхньої появи, а й шляхом виконання певних профілактичних заходів, які зменшують імовірність зараження або наслідки вірусної атаки.
Якщо, незважаючи на вжиті заходи, ваш комп’ютер заражений вірусами, ізолюйте його і скористайтеся будь-якою антивірусною програмою. Нижче ми розповімо про ту, як працювати з найпопулярнішими антивірусними програмами.