Японський геній анімації - Хаяо Міядзакі

Хаяо Міядзакі - один з найвідоміших і найтитулованіших аніме-режисерів. Домігшись світового визнання, він звів японську анімацію на п'єдестал і встановив дуже високу планку для сімейних мультфільмів. Молодше покоління називає його добрим казкарем, адже всі роботи Міядзакі наповнені радістю і чарами.

Дитинство

Хаяо Міядзакі народився в містечку Акебоно-ті, розташованому в Бунке-ку - одному з 23 спеціальних районів Токіо. Батько, Кацудзо Міядзакі, був авіаційним інженером в сімейної компанії Miyazaki Airplane, що належала його старшому братові. Під час війни завод виготовляв штурвали для винищувачів A6M Zero, можливо, тому Хаяо з дитинства трепетно ​​ставився до всього, що літає. Зі старшим на два роки братом Аріта він годинами малював різні літачки і часто уявляв себе їх пілотом. Пізніше до «авіаційним» забавам приєдналися і молодші брати - Ютака і Широ. 

Сім'я Міядзакі була досить багата і могла жити комфортно навіть під час війни, адже працювали в сфері військової промисловості батько і дядько Хаяо отримували величезні прибутки. Але виробництво компанії Miyazaki Airplane кілька разів переносили в умовно безпечні райони Японії, тому сім'я Міядзакі часто переїжджала.

Коли Хаяо було 3 роки, сім'ю евакуювали в місто Уцуномія в префектурі Тотігі. Тут маленькі сини Кацудзо вперше відчули, що таке війна - вони пережили нічні авіанальоти і страшну бомбардування міста. Коли їм в поспіху довелося залишати тимчасовий притулок, Хаяо на все життя запам'ятав хаос і крики людей, а також колір нічного неба, пофарбованого численними пожежами.

Міядзакі Сім'я переїхала в містечко Канума в тій же префектурі Тотігі, але через деякий час повернулася в Уцуномія. Після війни сім'ю Міядзакі чекала нова біда - серйозно захворіла мама, Йосікі Міядзакі. У 1947 році лікарі поставили їй діагноз - хвороба Потта, туберкульоз хребта. Кацудзо шукав найкращі лікарні Японії для прикутою до ліжка дружини, тому Міядзакі знову були змушені переїжджати з місця на місце. Але всі лікарі тільки розводили руками, і Кацудзо змушений був забрати дружину додому. 

Хлопчики по черзі доглядали за мамою, і в цей час Хаяо дуже зблизився з нею і захопився літературою. А в 1956 році сталося диво - мама встала на ноги. Вона ще чверть століття опікала своїх хлопчиків - чоловіка і старших синів.

Через часті переїзди Хаяо поміняв безліч шкіл. У початкову школу він поступив в Уцуномії, де навчався з 1 по 3 клас, потім сім'я переїхала в Токіо в район Сугінамі, і хлопчик 4 клас навчався в початковій школі району Омія. З 5 класу Міядзакі відвідував школу в Ейфуку, потім знову перевівся в середню школу Оміі, а з 1958 року навчався в школі Тотоями.

Саме тоді він вперше побачив перший кольоровий повнометражне аніме Hakujaden, або «Легенда про Білу Змії». До цього школяр вже прочитав ілюстровані розповіді японських мангак Фукусімі, Ямакава і Тезука Осаму - їх друкували в журналах для хлопчиків. Але відтворення манги на екрані - це було щось зовсім інше, неймовірне і захоплююче. Хаяо «закохався» в головну героїню Пай-Нян і мріяв у майбутньому створити щось схоже.

Школяр почав здійснення мрії зі створення власної манги, але коли він написав перший твір, то з жахом усвідомив, що просто копіює стиль свого кумира Тезука. До того ж він не вмів малювати людей, адже з дитинства захоплювався тільки літачками. Хаяо спалив своє творіння і почав створювати свій власний стиль.

Після закінчення школи Тотоями Міядзакі вступив до престижного університету Гакусюїн, де вивчав політику і економіку. У своїй дисертації він торкнувся проблеми японської промисловості.Паралельно Хаяо приєднався до університетського клубу з вивчення дитячої літератури, де познайомився з творами західних авторів.

Кар'єра Хаяо Міядзакі

Відразу ж після закінчення університету в квітні 1963 року Міядзакі отримав посаду художника-фазовщіка на кіностудії Тоей. Першим фільмом, для якого Хаяо малював проміжні кадри, став Wan Wan Chuushingura ( «Вірні слуги-пси»). Умови праці на кіностудії не влаштовували молодого амбітного хлопця, тому він зібрав групу однодумців і створив Профспілка молодих аніматорів. Організація боролася за права працівників студії Тоей, домагалася підвищення зарплат і введення соціальних пільг. Це приносило багато проблем Хаяо, але юний художник ніколи не поступався своїми принципами.

У 1965 році, під час роботи над фільмом «Gulliver no Uchuu Ryoko» ( «Подорож Гуллівера по той бік Місяця»), Міядзакі заявив, що оригінальний фінал точно не припаде до душі глядачам. Він домігся дозволу переписати кінцівку, ніж звернув на себе увагу керівництва. Після інциденту молодому аніматору почали довіряти більш значущу роботу, крім того, його взяв в учні відомий художник Ясудзі Морі.

У 1968 році розпочалася співпраця молодого аніматора з іменитим режисером ТАКАХАТА ІСАО, який запросив Хаяо на посаду головного раскадровщіка, концептуального художника і дизайнера нового проекту під назвою Taiyo no Ouji Horus no Daibouken ( «Принц півночі »). Але вже через 10 днів після виходу фільму керівництво Тоей зняло картину з прокату, мотивувавши це тим, що проект виявився комерційно провальним.

Незважаючи на явно упереджене ставлення керівництва студії, Міядзакі продовжував роботу. У цей період він взяв безпосередню участь в створенні таких легендарних аніме, як Nagagutsu o Haita Neko ( «Кіт у чоботях»), Sora Tobu Yureisen ( «Летючий голландець»), Doubutsu Takarajima ( «Острів скарбів тварин»). Фантастичні краєвиди аніме студії Ghilbi У 1969 році побачила світ перша манга Хаяо Міядзакі - Sabaku No Tami, яку молодий автор підписав псевдонімом Сабуро акіцій.

У 1971 році Хаяо нарешті розпрощався зі студією Тоей і разом з ЕІТІ Отабе і ТАКАХАТА ІСАО організував власну студію A Pro. Починати з нуля виявилося непросто, і вже через кілька місяців Міядзакі і Такахата прийшли працювати в TMS Entertainment (раніше Tokyo Movie Shinsha), де разом створили шість епізодів серіалу Lupin III ( «Люпин Третій»). В цьому ж році Хаяо супроводжував президента Tokyo Movie в Швецію, щоб отримати там права на екранізацію «Пеппі Довга Панчоха» Астрід Ліндгрен. Аніматори їхали не з порожніми руками - у них вже була готова розкадровка деяких епізодів про веселу дівчинку, проте автор книги не прийняла пропозицію японців. Але Міядзакі не залишився без роботи, він став головним аніматором серіалу Panda Petit Panda ( «Панда велика і маленька»), поставленого Такахата.

У 1973 році трійця Міядзакі - Такахата - Отабе перейшла працювати на анімаційну студію Zuiyo Enterprises, згодом перейменовану в Nippon Animation. Тут Хаяо проявив себе як чудовий режисер, знявши аніме Mirai Shonen Conan ( «Конан - хлопчик з майбутнього»).

У 1979 році він повернувся на студію TMS, щоб зрежисирувати чергову частину серіалу Lupin III- Lupin III: The Castle of Cagliostro ( «Люпин III: Замок Каліостро). У 1982 році побачила світ ще одна манга авторства Міядзакі - «Навсікая з Долини вітрів». Її надрукували в журналі Animage, що належить видавничому дому Tokuma Shoten. Незабаром автор отримав пропозицію від керівництва видавництва на екранізацію свого твору. Хаяо погодився, і в якості продюсера привернув своє незмінного партнера Такахата.

Успіх анімаційного фільму надихнув Міядзакі, і в його планах з'явилися ще кілька екранізацій власних творів. Під час роботи над новими проектами Міядзакі і Такахата зробили ще одну спробу створити свою студію.У 1985 році разом з редактором журналу Animage Тосіо Судзукі вони організували анімаційну студію Ghibli, назва якої сьогодні знайоме кожному японцеві і любителям аніме по всьому світу.

У стінах Studio Ghibli і побачили світ нові картини Хаяо - Tenku no Shiro Rapyuta ( «Небесний замок Лапута»), Tonari no Totoro ( «Мій сусід Тоторо»), Hepburn: Majo no Takkyubin ( «Відьмина служба доставки »), Kurenai no Buta (« Порко Россо ») і Mimi wo sumaseba (« Шепіт серця »), яка стала першим аніме від Ghibli з використанням комп'ютерних технологій і озвученням в системі Dolby Digital. Кожне аніме Міядзакі відкривало глядачам двері в казковий світ, даючи дорослим можливість знову навчитися мріяти і прищеплюючи дітям важливість дружби, взаємодопомоги і гармонії з навколишнім світом.

У 1995 році Міядзакі почав масштабну роботу над фільмом Mononoke- hime ( «Принцеса Мононоке»), який після виходу став найкасовішим фільмом за всю історію кінопрокату в Японії. У 1998 «Принцеса Мононоке» принесла Хаяо премію Японської кіноакадемії в номінації «Кращий фільм року».

У стінах Studio Ghibli і побачили світ нові картини Хаяо - Tenku no Shiro Rapyuta ( «Небесний замок Лапута»), Tonari no Totoro ( «Мій сусід Тоторо»), Hepburn: Majo no Takkyubin ( «Відьмина служба доставки »), Kurenai no Buta (« Порко Россо ») і Mimi wo sumaseba (« Шепіт серця »), яка стала першим аніме від Ghibli з використанням комп'ютерних технологій і озвученням в системі Dolby Digital. Кожне аніме Міядзакі відкривало глядачам двері в казковий світ, даючи дорослим можливість знову навчитися мріяти і прищеплюючи дітям важливість дружби, взаємодопомоги і гармонії з навколишнім світом.

У 1995 році Міядзакі почав масштабну роботу над фільмом Mononoke- hime ( «Принцеса Мононоке»), який після виходу став найкасовішим фільмом за всю історію кінопрокату в Японії. У 1998 «Принцеса Мононоке» принесла Хаяо премію Японської кіноакадемії в номінації «Кращий фільм року».

Після грандіозного успіху аніматор взяв тайм-аут. Під час відпустки Міядзакі спостерігав за іграми дочок своїх друзів. Вони надихнули його на написання сценарію Sen to Chihiro no Kamikakushi ( «Віднесені примарами»). У 2001 році світ побачив однойменний анімаційний фільм, наповнений фірмовою «міядзаковской» атмосферою дружелюбності і чарівництва.

Проект приніс студії Studio Ghibli більше $ 300 мільйонів прибутку. Аніме «Віднесені примарами» було удостоєно численних премій - від нагороди Японської кіноакадемії до призу Берлінського кінофестивалю і премії «Оскар» в категорії «Кращий анімаційний фільм». Інтерв'ю Хаяо Міядзакі і Юрія Норштейна Хаяо Міядзакі знав, що його шедевр був одним з фаворитів Американської кіноакадемії, але на вручення «Оскара» не приїхав, пояснивши свою відсутність твердої політичної позицією: «Я не хотів відвідувати країну, яка бомбила Ірак».

У 2004 році Міядзакі додав в скарбничку своїх шедеврів екранізацію фентезі Діани Вінн Джонс «Ходячий замок». Фільм був номінований на «Золотого лева» Венеціанського кінофестивалю. У 2005 році Хаяо Міядзакі удостоївся спеціального призу Венеціанського кінофестивалю за сукупний внесок в кіномистецтво.

У 2008 в світовий прокат вийшла «Рибка Поньо на кручі», вільна екранізація «Русалочки» Андерсена. Фільму було присуджено 5 премій: дві нагороди Венеціанського кінофестивалю, дві премії Японської академії і приз Asian Film Awards в категорії «Кращий композитор», вручений автору музичного супроводу до фільму - Дзе Хісаісі.

У 2013 році Хаяо Міядзакі почав роботу над картиною «Вітер міцнішає», що стала першим мультфільмом для дорослих в фільмографії режисера. В основу сюжету лягла однойменна манга авторства Хаяо, опублікована в 2009 році в журналі Model Graphix. Працювати над стрічкою для аудиторії, відмінною від звичної, було складно. Міядзакі розповідав, що навіть його улюблене заняття - спостерігати за грою хлопців з дитячого садка, розташованого на території студії Ghibli, - не допомагало йому зрозуміти, що від нього чекають глядачі.

Проте, зворушлива історія про молоду людину, яка прагне до своєї мрії незважаючи на жорстоку дійсність, була прийнята аудиторією з розпростертими обіймами. Фільм брав участь у конкурсній програмі 70-го Венеціанського кінофестивалю, а також став одним з номінантів на премію «Золотий глобус» за кращий фільм на іноземній мові і боровся за «Оскар» як кращий анімаційний повнометражний фільм.

«Вітер міцнішає»: останній повнометражний фільм Хаяо Міядзакі Виступаючи на прес-конференції в Токіо, що відбулася після виходу «Вітер міцнішає» в прокат, Міядзакі заявив, що це була його «лебедина пісня», і він завершив свою кар'єру в якості режисера.

Особисте життя Хаяо Міядзакі

Влаштувавшись на роботу в студії Тоей, Хаяо познайомився з молодою художницею Акемі Ота.Вони разом боролися на права молодих аніматорів, а пізніше усвідомили, що між ними є щось більше, ніж звичайна дружба. У 1965 році закохані одружилися.

Згодом Хаяо і Акемі разом працювали над аніме «Подорож Гуллівера по той бік Місяця» і «Кіт у чоботях».

У січні 1967 у пари народився первісток Горо, а через два роки на світ з'явився другий син, Кейсуке Міядзакі. Після народження дітей Акемі пішла з роботи, щоб присвятити себе сім'ї.

Хаяо Міядзакі з сином Горо Старший син пішов по стопах батька і став аніматором. У 2006 році на студії Ghibli він випустив фільм «Оповіді Земномор'я» по циклу творів Урсули Ле Гуїн. Хаяо сам намагався кілька разів отримати дозвіл автора на екранізацію її романів, але кожен раз отримував відмову. Під час роботи над аніме відносини батька і сина були вкрай натягнуті, а після виходу картини Ле Гуїн висловила розчарування отриманим результатом. Автор пошкодувала, що не довірила роботу старшому Міядзакі.

Горо Міядзакі як і раніше вважає батька геніальним аніматором Молодший син Хаяо став різьбярем по дереву. Один з його шедеврів був використаний в картині «Шепіт серця», сценарій якої написав батько.

Хаяо Міядзакі зараз

У листопаді 2014 року великий японський режисер-аніматор був удостоєний почесної Премії «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі.

Хаяо Міядзакі і його «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі У 2015 році в ЗМІ з'явилася інформація, що Хаяо Міядзакі почав роботу над першим в своїй кар'єрі мультфільмом з використанням комп'ютерної 3D-графіки. Це буде десятихвилинна короткометражка про гусеницю Боро, а прем'єра мультфільму запланована на 2018 рік.

«Гусениця Боро» - перший мультфільм Міядзакі з 3D-графікою

Джерело