Про необхідність врахування з 1 вересня 2023 року особливостей

нового Положення про атестацію педагогічних працівників при

тарифікації педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік.

З 1 вересня 2023 року набрав чинності наказ Міністерства освіти і науки України від 9 вересня 2022 року № 805 (далі – Наказ № 805), разом з яким відповідно набрало чинності і Положення про атестацію педагогічних працівників (далі – Положення № 805), яке затверджено цим наказом.

З набранням чинності Наказу № 805, згідно з його пункту 2, втратив чинність наказ МОН від 6 жовтня 2010 року № 930, а відповідно втратило чинність і Типове положення про атестацію педагогічних працівників, яке було затверджене цим наказом (далі – Типове положення № 930).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Наказу № 805 кваліфікаційні категорії, педагогічні звання, присвоєні до набрання чинності цим наказом, є дійсними до атестації педагогічних працівників, проведеної згідно з Положенням, затвердженим цим наказом.

Атестація педагогічних працівників є обов’язковою.

Відповідно до пункту 7 Розділу I Положення № 805 міжатестаційний період (проміжок часу між проходженням педагогічним працівником попередньої та наступної атестації) не може бути меншим ніж три роки, крім випадків проведення позачергової атестації за ініціативи педагогічного працівника. Час перебування педагогічного працівника в соціальних відпустках, навчання у закладах вищої освіти, а також період, на який переноситься атестація, до міжатестаційного періоду не включаються.

Відповідно до пункту 12 Розділу I Положення № 805 педагогічні працівники, які мають педагогічне навантаження з кількох предметів, атестуються з того предмета, який викладають за спеціальністю. У цьому випадку присвоєна кваліфікаційна категорія поширюється на все педагогічне навантаження. Необхідною умовою при цьому є підвищення кваліфікації з навчальних предметів (інтегрованих курсів), що обов’язкові для вивчення відповідно до річного навчального плану закладу освіти.

Педагогічні працівники, які працюють за сумісництвом або на умовах строкового трудового договору, атестуються на загальних підставах.

Педагогічні працівники, які обіймають різні педагогічні посади в одному і тому чи різних закладах освіти (зокрема керівники закладів освіти, які викладають предмети або здійснюють іншу педагогічну роботу), атестуються за кожною з посад.

Якщо в міжатестаційний період педагогічного працівника довантажено годинами з інших предметів (інтегрованих курсів), то присвоєна кваліфікаційна категорія поширюється на все педагогічне навантаження до чергової атестації.

Відповідно до пункту 14 Розділу I Положення № 805 до проведення чергової атестації педагогічного працівника за ним зберігаються присвоєні кваліфікаційна категорія (педагогічне звання).

За педагогічними працівниками, які переходять на роботу з одного закладу освіти до іншого, а також на інші педагогічні посади у цьому закладі освіти або які перервали роботу на педагогічній посаді (незалежно від тривалості перерви у роботі), зберігаються присвоєні за результатами останньої атестації кваліфікаційні категорії та педагогічні звання.

Атестація таких працівників здійснюється не пізніше ніж через два роки після прийняття їх на роботу.

На відміну від попереднього Типового положення № 930, яке з 01.09.2023 р. втратило чинність (п.4.1), Положення № 805 не містить вимог щодо відповідності посади педагогічного працівника набутій ним професійній кваліфікації і освіті.

Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 3 Наказу № 805 педагогічні працівники, які були прийняті на посади до набрання чинності цим наказом, продовжують працювати у закладах освіти та мають вищу освіту за спеціальностями, що не відповідають навчальним предметам (інтегрованим курсам, дисциплінам), які вони викладають, або педагогічній діяльності за посадою, вважаються такими, що мають відповідну посаді професійну кваліфікацію та атестуються на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційної категорії та педагогічних звань як такі, що мають відповідну освіту.

Щодо права педагогічних працівників на підвищення їх посадових окладів за наявність у них раніше присвоєних їм педагогічних звань, то, як до 1 вересня 2023 року, так і після,  є чинною вимога примітки 3 до Розмірів підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати) працівникам у державних і комунальних закладах та установах освіти, затверджених постановою КМУ від 28.12.2021 р. № 1391.

Відповідно до цієї примітки підвищення ставок заробітної плати за педагогічні звання, присвоєні за результатами атестації, здійснюється лише за період роботи на посадах, на яких були присвоєні відповідні звання. У разі переходу працівника з одного закладу освіти до іншого на однакові посади або на посади, які відповідають профілю предмета, дисципліни, що викладається, підвищення за педагогічне звання зберігається до чергової атестації.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на набрання чинності з 01.09.2023 р. нового Положення № 805 і те, що це Положення  містить відмінності від попереднього Типового положення № 930, яке з 01.09.2023 р. втратило чинність, заклади освіти при проведенні тарифікації своїх педагогічних працівників на 2023 – 2024 навчальний рік повинні врахувати особливості збереження за ними раніше присвоєних їм кваліфікаційних категорій, а також особливості поширення їх на навчальне навантаження педагогічних працівників з 1 вересня 2023 року.

Адже раніше були випадки, коли при переході педагогічних працівників з одної посади на іншу, або при довантаженні педагогічного працівника  годинами роботи за іншою посадою тощо, відповідно до тоді діючих правил, передбачених Типовим положенням № 930, вони втрачали право на встановлення їм підвищеного посадового окладу (тарифної ставки), тоді як за правилами Положення № 805 з 01.09.2023 р. вони набувають право на такі підвищені посадові оклади (тарифні ставки).

Як відомо, 1 вересня 2023 року Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом МОН від 6 жовтня 2010 року № 930, втратило чинність. Натомість набирає чинності нове Положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом МОН від 9 вересня 2022 року № 805 [далі в тексті якраз нове положення ми називатимемо “Положенням про атестацію”].

Природно, що з оновленнями у вчителів, вихователів та освітніх управлінців виникають питання про різні нюанси проведення атестації. У новому юридичному розʼясненні, ми на них відповімо.

Зокрема, читайте:

• чи можна атестуватися за двома посадами одночасно;

• коли дозволена позачергова атестація;

• які особливості атестації для керівників закладів освіти;

• що робити, якщо за один із пʼяти років немає жодної години підвищення кваліфікації;

• як атестуватися педагогам за кордоном/у простої.

1. Чи можна атестуватися за двома посадами одночасно у 2024 році? Якщо я пройду атестацію як вчитель одного предмета, то чи поширюватиметься моя атестація на всі інші предмети, які я викладаю?

2. За спеціальністю я вчитель початкових класів, а в школі веду групу “підготовка до школи” для дошкільнят. У такому випадку моя атестація поширюється і на це теж, чи лише на години в початкових класах?

Відповідно до пункту 12 розділу І Положення педагогічні працівники, які мають педагогічне навантаження з кількох предметів, атестуються з того предмета, який викладають за спеціальністю. У цьому випадку присвоєна кваліфікаційна категорія поширюється на все педагогічне навантаження, у тому числі й на гурткові роботи. Необхідною умовою водночас є підвищення кваліфікації з навчальних предметів (інтегрованих курсів), що обов’язкові для вивчення відповідно до річного навчального плану закладу освіти.

Іншими словами, якщо відповідні умови (спеціальність та підвищення кваліфікації) не дотримані, то такі педагогічні працівники (як і ті педагоги, які обіймають різні педагогічні посади в одному чи різних закладах освіти) атестуються за кожною з посад.

Про можливість для педагогів атестуватися одночасно (в межах однієї процедури) з двох і більше навчальних предметів (інтегрованих курсів, дисциплін), свідчить пункт 11 розділу III Положення, згідно з яким у такому випадку видається один атестаційний лист, що має містити інформацію про результати атестації за кожним із таких навчальних предметів (інтегрованих курсів, дисциплін).

3. За яких умов можна атестуватися позачергово?

Як вбачається з пунктів 2, 5 розділу III Положення про атестацію для проведення позачергової атестації

• до 20 грудня до атестаційної комісії подається заява за формою, наведеною в додатку 1 до Положення.

• Атестаційна комісія затверджує окремий список педагогічних працівників, які підлягають позачерговій атестації, визначає строки проведення їх атестації, подання ними документів та в разі потреби може внести зміни до графіка своїх засідань.

• Педагогічний працівник, який атестується, може подати до відповідної комісії документи в паперовій або електронній формі. Документи реєструються секретарем атестаційної комісії. Отже, заяву, подану про позачергову атестацію, може подати практично будь-який педагогічний працівник, і секретар атестаційної комісії зобов’язана чи зобовʼязаний її прийняти, а атестаційна комісія – розглянути та включити до вказаного вище окремого списку. Водночас Положенням не урегульовано питання умов включення або відмови у включенні до такого списку, тому атестаційна комісія може при його затвердженні перевірити відповідність педагогічного працівника, який подав таку заяву, вимогам пункту 6 розділу І Положення і, відповідно, включити до списку або ні.

Водночас сам факт перебування в такому списку не гарантує присвоєння наступної кваліфікаційної категорії, педагогічного звання, окрім випадку успішного проходження сертифікації та наявності чинного сертифіката, навіть якщо педагогічний працівник не відповідає вимогам, зазначеним у пунктах 8, 9 розділу І Положення.

Законом України “Про повну загальну середню освіту” визначено, що успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації педагогічним працівником, а також є підставою для присвоєння йому відповідної кваліфікаційної категорії та/або педагогічного звання (частина 7 статті 49), тому пунктом 13 розділу І Положення встановлено окремий механізм такого зарахування.

Також у Положенні про атестацію йдеться про можливості працівника для позачергової атестації, зокрема у випадках, зазначених у підпунктах 2 та 3 пункту 6 розділу І Положення.

Згідно з пунктом 6 розділу III Положення, атестаційна комісія розглядає документи педагогічних працівників, які атестуються, за потреби перевіряє їхню правдивість, встановлює дотримання вимог пунктів 8, 9 розділу I Положення, а також оцінює професійні компетентності педагогічного працівника з урахуванням його посадових обов’язків і вимог професійного стандарту (за наявності). Для належного оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника атестаційна комісія може ухвалити рішення про вивчення практичного досвіду його роботи. У такому випадку комісія має визначити зі складу атестаційної комісії членів, які аналізуватимуть практичний досвід роботи педагога, а також затвердити графік заходів із його проведення.

З огляду на викладене вище можна прийти до висновку, що коли педагогічний працівник став переможцем, лауреатом фінальних етапів всеукраїнських, міжнародних фахових конкурсів або наявності освітньо-наукового / освітньо-творчого, наукового ступенів, комісія може розглянути, у якому конкурсі взяв участь вчитель, яке посів місце або перевірити правдивість документа про присвоєний ступінь, його відповідність діяльності (предмету викладання) вчителя, а також в обох випадках може проаналізувати практичний досвід роботи педагогічного працівника. До того ж при розвʼязанні питання про присвоєння (підтвердження) педагогічного звання необхідно встановити відповідність діяльності педагогічного працівника вимогам пункту 10 розділу І Положення. Рішення атестаційної комісії про відмову в присвоєнні (підтвердженні) кваліфікаційних категорій і педагогічних звань вказаним вище педагогічним працівникам за результатами позачергової атестації потребуватиме належного обґрунтування.

4. Яку саме кількість годин підвищення кваліфікації має пройти директор, який і вчителює в закладі освіти, аби атестуватися і як керівник, і як вчитель певного предмета?

5. Якщо за один із п’яти років немає жодної години підвищення кваліфікації? Що буде з атестацією? Які дії вчителя?

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 наказу МОН від 09.09.2022 № 805 “Про затвердження Положення про атестацію педагогічних працівників”, мінімальний загальний обсяг (загальна тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти, необхідний їм для проходження атестації, становить не менше ніж 150 годин або 5 кредитів ЄКТС упродовж п’яти років. Пунктом 8 розділу І Положення передбачено, що підвищення кваліфікації педагогічних працівників проводиться в міжатестаційний період відповідно до законодавства і є необхідною умовою атестації. Загальний обсяг (загальна тривалість) підвищення кваліфікації визначається сумарно за останні 5 років перед атестацією та незалежно від суб’єкта підвищення кваліфікації, виду, форми чи напряму, за якими педагогічний працівник пройшов підвищення кваліфікації.

Іншими словами, Положення не розрізняє години підвищення кваліфікації для різних педагогічних посад, а встановлює лише їх мінімальну кількість упродовж 5 років перед атестацією.

Згідно зі статтями 50, 59 Закону України “Про освіту” підвищення кваліфікації є необхідною умовою атестації педагогічного працівника. За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються або підтверджуються кваліфікаційні категорії, присвоюються педагогічні звання. Рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи в порядку, встановленому законодавством. За результатами атестації педагога незалежно від обсягу його педагогічного навантаження (кількості навчальних предметів (інтегрованих курсів, дисциплін) атестаційною комісією встановлюється його відповідність або невідповідність займаній посаді.

Можна прийти до висновку, що внаслідок відмови педагогічного працівника від проходження курсів підвищення кваліфікації, він може бути визнаним атестаційною комісією таким, що не відповідає займаній посаді.

Якщо атестаційна комісія ухвалить рішення про невідповідність педагогічного працівника займаній посаді, керівник закладу освіти може розірвати трудовий договір із додержанням вимог законодавства про працю.

Керівник закладу освіти може (але не зобов’язаний) ухвалити рішення про звільнення такого працівника згідно з пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України. Водночас питання притягнення до дисциплінарної відповідальності вже поза межами компетенції атестаційної комісії.

6. Згідно з новим Положенням про атестацію, вчитель вищої категорії повинен мати освітній рівень “магістр”. Чи для підтвердження вищої категорії (а не отримання) також треба мати магістратуру?

Відповідно до пункту 3 розділу III Положення за результатами атестації педагогічного працівника незалежно від обсягу його педагогічного навантаження (кількості навчальних предметів (інтегрованих курсів, дисциплін) встановлюється його відповідність або невідповідність займаній посаді та присвоюється (не присвоюється) кваліфікаційна категорія або підтверджується (не підтверджується) раніше присвоєна кваліфікаційна категорія.

Згідно з пунктом 7 розділу II Положення атестаційна комісія I рівня ухвалює рішення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій і педагогічних звань або про відмову в такому присвоєнні (підтвердженні).

Єдині вимоги до педагогічних працівників вищої кваліфікаційної категорії, що на сьогодні передбачені Положенням, це освітній рівень магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст), стаж роботи на посадах педагогічних працівників не менше ніж сім років.

7. Учитель знаходиться за кордоном без збереження заробітної плати. У 2024 році в нього чергова атестація. Чи можна такому працівнику перенести чергову атестацію на 1 рік (школа не на території бойових дій)?

8. Чи можна не атестуватися, якщо я пенсіонер, останній рік працюю в школі й наступного року не планую продовжувати працювати?

Відповідно до пункту 7 розділу III Положення в разі тимчасової непрацездатності педагогічного працівника, який атестується, або настання інших обставин, що не залежать від його волі та перешкоджають проходженню ним атестації, проведення атестації або окремих засідань атестаційної комісії має бути перенесено за рішенням відповідної атестаційної комісії до припинення таких обставин, але не більше ніж на один рік. У такому випадку за педагогічним працівником зберігається раніше присвоєна кваліфікаційна категорія (педагогічне звання) до проходження ним атестації.

Новий порядок проходження чергової атестації не передбачає здійснення будь-яких обов’язкових дій із боку педагогічного працівника, зокрема подання ним заяви чи будь-яких інших матеріалів, особистої присутності на засіданні атестаційної комісії. Документи, які зберігаються в особовій справі педагогічного працівника, не подаються до атестаційної комісії, яка створена в закладі освіти, у якому зберігається особова справа.

Зважаючи на викладене, перенесення чергової атестації не має сенсу, а її проведення не залежить від бажання педагогічного працівника, що підлягає атестації.

Володимир Божинський, науковий співробітник Аналітичного центру “ОсвітАналітика” Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціально для “Нової української школи”

Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.

Титульне ілюстративне фото: гімназія №107 “Введенська”, Київ, авторка – Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”

29 червня 2022 року відбувся тренінг для директорів та фахівців (консультантів) інклюзивно-ресурсних центрів «Українська жестова мова як засіб навчання та спілкування. Практичний блок», організований Обласним ресурсним центром підтримки інклюзивної освіти.

Відкрила роботу тренінгу, а також окреслила його мету і завдання завідувач Обласного ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти Мельник Світлана Володимирівна.

Науково-методичний та практичний модуль тренінгу провела кандидат педагогічних наук, директорка Хмельницького ІРЦ № 1, перекладачка жестової мови Рибак Ольга Анатоліївна, яка розповіла про процес трансформації української жестової мови на тлі суспільно-політичних процесів в Україні. У практичному модулі було досліджено проблеми людей з порушенням слуху в умовах війни, застосування української жестової мови в різних сферах життя (освіта, культура, медицина, соціальна сфера тощо), а також проаналізовано значення жестової мови в житті глухої людини та розглянуто приклади застосування жестового перекладу.

Учасники семінару здобули практичні знання і навички, необхідні для використання української жестової мови, отримали методичну та практичну допомогу з підвищення майстерності використання жестової мови у своїй діяльності.

Міжнародний благодійний фонд  "Українська фундація  громадського здоров'я" у співпраці з Дитячим фондом ООН в Україні  (UNICEF) реалізують проєкт "Інтегрована підтримка через міждисциплінарні  мобільні команди"

Спеціалісти:

• Медик - Шулдик Сергій (керівник групи).

• Психолог - Мартинюк Анастасія.

• Соціальний працівник - Яремчук Наталія.

• Юрист - Дума Юлія.

Адреса: вул. Шевченка, 10 В (5 кабінет), м. Ізяслав, тел. +38(097)778-44-59

Ігри для знаття стресу у дітей

Важливо! Тілесні ранкові ігри від Светлана Ройз для дітей (важливі в будь-який час - дітям і дорослим, але вранці саме зараз вони просто необхідні).

Від нашої "тілесності" зараз буде залежати, як ми впораємося із емоційним навантаженням, травмуванням.

Збережіть файл з іграми собі на телефон, щоб користуватись якщо не буде зв'язку https://uni.cf/3sF5RiG

Доброго ранку, носик, доброго ранку щічки, доброго ранку вушка, доброго ранку шийка, доброго ранку плечики і т.д. - торкаємося різних частин тіла, промовляючи слова (можливо, цілуючи). Треба пройтися по всьому тілу.

Ліпка - розминати тіло, як тісто, чи пластилін

Колобок - спочатку "засипати" муки - пройтись легкими рухами по всьому тілу, потім, "налити" води - рухи, що гладять. Ліпимо тісто, а потім робимо колобок - дитина сидить, обійнявши себе руками. А ми її обіймаємо за спинку. Розкриваємо руки - колобок "випікся"

Поцілунки - квадратний, трикутний, овальний - цілувати лобик чи щічку багатьма поцілунками так, щоб їх послідовність утворила форму

Якого кольору поцілунок (є прекрасна книга "якого кольору поцілунок) - наприклад, я тебе зараз цілую жовтим поцілунком, малиновим, райдужним тощо.

Люлечка. Сісти за дитиною, обіймаючи її за спинку, можна погойдатися

Обійманці - обійми мене, сильніше, ніж я

Кенгуру - дитина сідає животиком до нашого животику і міцно обіймає

Призначити дитину головною по рахунку обіймів

Діду - діду, де ти там, не морозь (щічки, носик, попу, животик, ніжки..)...... нам - дорослий каже слова, торкається до якоїсь своєї частини тіла. Діти - називають її і також торкаються. Потрібно пройтись по всьому тілу

Килимок - простукати себе, все тіло, наче килимок, коли його вибивають

Орангутанг - стукати із криком "Я-я-я-я" себе по грудній клітині, мов мавпа

Торкатися один одного "різними доторками" - як зайчик, як змія, як лисиця хвостиком

Сніговик - "ліпимо" із тіла дитини сніговика. Просимо напружити всі м'язи, наче він змерз. А потім "гріємо сонечком" - - а зараз вийшло сонечко і сніговик тане. І дитина розслабляється

Очищення. Сонечко чи вода проходить (із нашими торканнями) по тілу зверху донизу - і змиває, освітлює все, що напружує, лякає, заважає

Малювати на животику, спині різні букви чи прості форми, а дитина має вгадати, що це

Будиночок .Ти - Будиночок, в тебе є підлога - ніжки, стіни - проходимо по всьому тілу доторками, дах - голівка. Ти в будиночку. (Можна покласти руку на серце)

Квітка чи дерево. Запитати у дитини, ким вона хоче бути, якої квіткою, чи деревом. Торкнутися стоп - "В тебе дуже міцне коріння, воно із землі бере все, що потрібно для життя і міцно тримає тебе". Торкнутися боків - "У тебе такий стрункий сильний міцний гнучкий стовбур. Він може зігнутися, може схилитися, але він ніколи не зламається. Він витримає всі вітри та урагани". Торкнутися голівки - "А це твоя крона - красива, ніжна, соковита, сильна. Ти - дерево Життя".

Робимо масаж

Рейки, рейки, шпали, шпали...

Їхав поїзд із Полтави.

Ось віконце відчинилось —

Горошинки покотились.

Йшли курчата, ціпу-ціпу,

Дзьобали собі на втіху.

А за ними гусенята

Теж пощипують завзято.

Далі йшла сім'я слонів,

Тупали, аж гай шумів.

От директор-молодець

Стіл поставив і стілець

Та друкує на машинці

Лист малесенькій дитинці:

«Люба доню! Рідна пташко!

Висилаю жовту чашку,

В неї сонячні бочки

І на денці — крапочки».

Переспів Мирослави КІМ.

Важливо пам'ятати, що зараз діти і дорослі навряд чи зможуть грати в ігри, робити практики із закритими очима - поки що ми можемо намагатися контролювати всі процеси.

Якщо дитина в стресі, торкаємося тільки частин тіла, закритих одягом.

Наші доторки - не поверхневі, не лоскочуть, а трохи проминають

Дитина може якусь гру просити повторювати багато разів - значить ця гра для неї найбільш терапевтична

Ізраїльські психологи розробили низку протоколів, які допомагають швидко повернутися до дійсності у кризових ситуаціях. Це прості техніки, які можуть здатися дещо примітивними, але насправді є дуже дієвими.

1. Випийте склянку води маленькими ковтками, або хоча б змочіть ротову порожнину.

2. Торкніться будь-якої поверхні

Дотик до чогось реального допомагає заземлитися. Бажано не просто торкнутися, а описати подумки, яка саме поверхня: гладка, холодна, шорстка тощо.

3. Огляньте простір навколо себе, фокусуючи увагу на деталях

Ця техніка допомагає подолати синдром тунельного зору, який виникає при сильному стресі, коли складається враження, що ви можете бачити лише предмети, розташовані перед вами

4. Назвіть 6 кольорів, які ви бачите прямо зараз. Знайдіть 5 найменших предметів та 5 найбільших. Знайдіть очима 5 предметів різної текстури

5. Порахуйте від 20 до 0 вголос

Ця техніка допомагає привести в норму дихання. При зворотній лічбі активізуються лобні долі мозку, але будь-яке кризове дихання починається не з вдиху, а з довгого видиху, тому перед початком лічби треба видихнути.

6. Оцініть температуру приміщення та власного тіла

Термомоніторинг допомагає повернутися в тіло. Запитайте себе, холодно вам чи жарко. В кризових ситуаціях у людини зникає чутливість тіла, тому треба свідомо повертати собі відчуття температури

7. Притисніть руки або спину до стіни

Це допомагає заземлитися і відчути зовнішню точку опори. Можна також повідтискатися від підлоги або «позабивати цвяшки п’ятами»

Також відновити спокій допомагають:

- спів або мугикання

- погойдування всім тілом

- масаж очних яблук подушечками долонь

- почергове напруження і розслаблення різних частин тіла (особливо, якщо ви довго сидите в одній позі й не маєте можливості порухатися).

8. Зробіть вправу «Метелик»

Щоб повернути собі відчуття власного тіла, схрестіть руки перед собою та покладіть долоні собі на плечі й почергово постукуйте ними

🔰 Не менш важливо дозволяти собі жити звичайним життям, коли ви перебуваєте у відносній безпеці. Для нормалізації психіки потрібне відчуття, що ви можете контролювати хоча б якусь частину свого побуту.

Тому не можна відмовлятися від звичних дій та щоденних ритуалів:

✔️ приймайте душ, як тільки випадає можливість, щоб «змити» з себе тривогу і стрес

✔️ спіть, коли це можливо

✔️ плачте, коли хочеться, це допомагає скинути напругу

✔️ лайтеся, якщо це допомагає вам випустити агресію і заспокоїтися (але потурбуйтесь, щоб поруч не було людей, яких це може налякати)

✔️ виконуйте хоча б мінімальні фізичні вправи, щоб підтримувати тіло в тонусі

✔️ по можливості, займайтеся буденними речами: готуйте їжу, дивіться фільми, грайте з дітьми в ігри (чи навіть з дорослими, наприклад, у монополію) тощо

✔️ дотримуйтеся інформаційної гігієни, читайте новини декілька разів на день, а не кожні 5 хвилин

✔️ жартуйте, переглядайте гумористичні дописи та меми на злобу дня. Гумор - прекрасний захисний механізм психіки

🔰 Найважливіше зараз — робити свій стрес експертним. Стрес стає експертним, коли ви розумієте, як можна з ним боротися і функціонувати далі

Ви маєте навчитися опановувати себе в стресових ситуаціях, щоб залишатися підтримкою для своїх близьких і продовжувати працювати на благо України 🇺🇦♥️

*Як вберегти психічне здоров’я дітей під час війни?* 👶👦🧒

Поради які допоможуть вашим дітям пережити важкі для всієї України часи.

🐲 Проводьте алегорії з улюбленими казками. Коли збираєте дитину в укриття, поясніть, що кожен герой казок проходить випробовування на сміливість та можливість витримати щось неприємне. Пригадайте улюблені казки вашої дитини та  які там були випробовування. 

➡️Це допоможе малечі зрозуміти не унікальність ситуації, допоможе запустити механізми адаптації.

 🧚Вигадуйте нових фантастичних персонажів. Звісно, під землею у підвалах та укриттях холодно або жарко, тісно, темно і лячно. Але в нас є уява! Пограйте з дитиною в гру «А зараз вигадаємо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами, та інше» - персональний тотем-захисник, як Патронус у Гарі Поттера. 

➡️Так ми зможемо зменшити вплив депривації від замкнутого простору.

👼Розказуйте про янголів, які захищають. Коли лунають вибухи та постріли, але ви в безпечному місці та захищені, можна з дитиною уявляти великі крила Янголів, що боронять наших солдатів та допомагають їм нас захищати.

➡️Так ми допоможемо малечі відчути себе в безпеці.

🖼Малюнки захисникам. Коли у дитини виникають питання, що ми можемо зробити для допомоги, — малюйте з малечею малюнки підтримки та сміло викладайте їх у соціальні мережі. 

➡️Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

📖Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання за планом, вивчення іноземної мови. 

➡️Так ми допомагаємо стабілізувати організму психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

Під час військових дій:

Як діяти у бомбосховищах перебуваючи з дітьми з аутизмом!

Ці поради стануть в нагоді і дітям, які занадто гостро реагують на звуки сирен, вибухів або просто відчувають сильний страх.

❗Створити відносно комфортний простір для дитини. Відгородити окреме місце картоном, подушкою, одягом, створивши халабуду, де дитина буде мати змогу бути трішки насамоті.

Можна зробити кокон з великої подушки чи одягу.

❗Якщо є потреба, то пояснити оточенню особливості дитини. І що Вам може бути необхідна допомога.

Якщо в дитини наявні гіпер/гіпочутливості сенсорних сфер, то найактуальніше підтримувати їх❗

Впливати на слухову сферу⤵️

👂 Навушники, беруші, шапка, пов'язка на голову, все що може зменшити кількість звуку.

👂Улюблена музика, якщо є зв'язок.

👂 Співати пісні, які любить дитина.

👂Розповідати ті пісні, казки, вірші, які дитина ехолалить. Підтримувати ехолалії.

👂Старатися говорити спокійно, тихо, з рівним темпом мовлення.

🙌 Впливати на тактильну сферу⤵️

🙌 Масажі, міцні обнімання, стискання всієї дитини або частин, якої потребує найбільше,

🙌 Тактильні ігри,

🙌  Малювання букв чи цифр на тілі, якщо це є спецінтересом дитини і відгадування їх.

🙌 Прижимання подушками чи ковдрою. Якщо нічого немає, то можна, щоб дитину ззаду і спереду обійняли 2 людини і стиснули.

🙌 Ігри з пластиліном, піском.

🙌 Ігри з маленькими іграшками, предметами чи просто камінцями.

🙌 Ігри з лизунами.

🙌 Можна насипати наявну крупу, макарони, камінці у шкарпетки та гратися сенсорною іграшкою.

Вестибулярна сфера⤵️

🤸 Покачування та заколихування, які потребує дитина.

🤸 Посадити на коліна та покачувати, з-за потреби співати улюблені пісні, підтримувати ехолалії.

🤸 Якщо дитина старша, можна запропонувати перевалюватися з ноги на ногу вправо/вліво і покачувати себе так.

🤸Крутитися навколо своєї осі.

🤸 Крутити та почувати головою.

🦵💪Пропріоцеативна сфера.

💪🦵Рухатися, присідати, стрибати, якщо є необхідність.

🦵💪Стоячи на ногах трусити тілом, можна окремо трусти ногами та руками.

🦵💪Збивати предмети, бутилку наче грати у боулінг.

💪🦵Якщо дитина рухається, ходить зі сторони в сторону не перешкоджати.

🦵💪 Показувати рухи, щоб дитина повторила їх, якщо їй цікаво.

🦵💪 Кидати маленькі камінці чи предмети в наявну посудину.

👁Зорова сфера⤵️

👁Дивитися на таймер, як ідуть цифри.

👁Пазли, книги, картки домена, якщо є.

👁Якщо дитина махає руками або предметами перед очима не забороняти.

👁 Якщо дитину втомлює велика кількість людей, то повернути до стіни або відгородити, зробивши халабуду за допомогою одягу, простині, полотенця чи інших речей.

👃Нюхова сфера

👃Якщо наявна чутливість, то взяти ефірні олії, щоб дитина не відчувала неприємні запахи.

👃Якщо дитина нюхає підмишки і ховається під руку для самозаспокоєння не перешкоджати цьому.

👅Смакова сфера.

👅 Старатися кормити хоча би по наближеному до режиму графіку.

👅 Стабільно давати пити.

👅 Давати тверді продукти, щоб дитина жувала, якщо її це заспокоює.

👅 Дати дозволений предмет, тканину, щоб дитина могла смоктати, лизати чи гризти.

❗Якщо є потреба у поясненні ситуації для дитини, то можна намалювати на листку чітко поетапно та зрозуміло, що відбувається.

❗Попереджати максимально доступно лише те, що потрібно робити.

❗Старатися батькам зберігати спокій та також робити для себе розвантажувальні вправи, медитації.

#рекомендації #психологічнапідтримка #дитиназООП

💞💞ДОПОМОГА ТА ПІДТРИМКА ДІТЯМ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ:

ДІТИ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА

   День людей із синдромом Дауна сьогодні відзначають в усьому світі та Україні. 21 день 3 місяця був обраний не випадково, адже синдром Дауна пов'язаний із наявністю в людини 3-ї хромосоми в 21-ій парі. 

  Ці діти виявляють свої здібності у навчанні, реалізують свої таланти у художній творчості, доводять свої професійні можливості, опановуючи різними видами професій. Вони, як і усі інші діти, потребують нашої допомоги, любові, розуміння та поваги, підтримки та допомоги! 

Особливо потерпають діти нині, під час військових дій в нашій країні.

  На допомогу фахівцям, які наразі надають підтримку та допомогу таким дітям та батькам дітей із синдромом Дауна, які потребують психологічної підтримки та допомоги  розроблено

 навчальні матеріали співробітниками відділу освіти дітей з порушеннями інтелектуального розвитку Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України спільно з батьками та фахівцями Всеукраїнської батьківської організації «Даун Синдром».

   Розроблено ПАМ’ЯТКИ рекомендаційного характеру, які містять певний алгоритм дій при стресі чи інших нервово-психічних розладах у дітей з особливими освітніми потребами. Пам’ятки містять певні алгоритми, як діяти в тій чи ситуації та надати допомогу, яку потребують діти та підлітки. Навчальні матеріали розміщено на сайті Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка, сторінці відділу освіти дітей з порушеннями інтелектуального розвитку.

https://ispukr.org.ua/?p=8705#.YjgdmlVBzIU

https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=RT9XoFyoMKc...

  На сторінці Інституту та Відділу постійно викладається корисний та цікавий матеріал для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку різного віку, в тому числі, із особливими освітніми потребами, для можливості дорослим заспокоїти дітей, створити психологічний комфорт, підтримати дітей, фахівців та батьків у найтяжчі часи для усіх нас, воєнного стану в країні. 

Рекомендації батькам.

Як  зняти психологічне  напруження у дитини.

Як впоратись з емоціями, які бушують внаслідок якоїсь події. Це може бути хвилювання перед важливою подією або невдача, або позитивні емоції. Підтримайте свою дитину.

Підтримка дитини в ситуаціях хвилювання або невдачі.

Наша щира турбота, увага, любов до дітей допомагає їм справлятися  з багатьма труднощами, зберігати психологічний комфорт дитини і неважливо скільки їй років.

Дитина постійно ставить запитання: «Ви любите мене?» . Якщо ми любимо дитину , безумовно, вона відчуває, що відповідь на це запитання позитивна, якщо ми любимо її умовно(проявляємо любов лише, коли дитина поводить себе добре, є успішною) , то вона втрачає впевненість в собі, стає тривожною і напруженою. Пам’ятаймо, що в глибині душі  ми можемо вічуватиполум’яну любов до своєї дитини, але цього недостатньо. Саме через нашу поведінку дитина відчуває нашу любов до себе, вона не тільки чує , що ми говоримо, але і відчуває , як ми говоримо, а головне, що ми робимо.  Які є способи вираження батьківської підтримки і любові  у важких для дитини  ситуаціях ?  Давайте подумаємо про них разом, аджебагатьма ними  використуєтесь.

1.    Контакт очима

Численнідослідження  показали , щовідкритий , природний , доброзичливийпогляд  прямо в очідитини,суттєвоважливий не тільки для встановленнягарноїкомунікаційноївзаємодії  з ним , але й для задоволенняїїемоційних потреб . Контакт очей , усвідомлюємо ми цечині , є основним для передачінашоїлюбові до дітей. Однак через  контакт очей можутьпередаватися  й іншісигнали. Особливо небажановикористовувати контакт очей, коли батьки карають, лають, дорікаютьїй , аджетодідитинабачитьсвоїхбатьківвосновному в негативному плані.  Покидитинамаленька , страх робитьїїпокірною і слухняною, і зовніце нас цілкомвлаштовує. Але дитина росте, і страх змінюєтьсягнівом, образою, депресією.  Тому, якщовирозсердились, розізлились на дитину, товтакомустанікраще не спілкуватись з дитиною. Спочаткунеобхіднозаспокоїтись, прийнятиситуацію, а тодівжепоговорити з дитиною і якщонеобхіднопокаратидитину, звичайно не фізично.Уважнішеслухає нас дитина , коли ми дивимосяїй в очі.  Тривожні, невпевненідітинайбільшепотребують контакту очей, щозменшуєїхрівеньтривожності.

Фізичний контакт.

Здавалосяцецілкомприродньо, але дослідження показали, щобільшістьбатьківдоторкаються до своїхдітей по необхідності(допомагаючиодягатися, переводячи через дорогу і т.п.) Для фізичного контакту зовсім не потрібнолізти до дитини з обіймами й поцілунками, цілкомдостатньодоторкнутися до руки, погладити по голові. Головне, щобусіцініжнідотикибулиприродні і щирі й  не булидемонстративніабонадмірні. Існує думка, ніжністьважлива для дівчаток , хлопчикам же «телячініжності» ні до чого .Цеякоюсьмірою справедливо стосовнохлопчиків  старше 7-8років( але й в 8 , і в 10 , і в 12, 15 роківдитинапотребуєфізичного контакту, тількийогоформимають бути більшстриманими).

Пильна увага

Наступнийспосібвираженнялюбові і підтримкидитини-пильнаувага, підякоюрозумієтьсяповнезосередження на дитині без відволікання на будь-якнебудьдріб’язки, щодозволяєдитинівідчути, що вона в очах батьківнайнайважливіша. Як не дивно, дуже часто, коли дитинінеобхідна наша пильнаувага, ми в силу тих чиіншихобставиндо неїнерозташовані.Тут вжевартовідмовлятисьвідсвоїх  справ аборозваг , тому щоценадзвичайноважливо для позитивноїсамооцінкидитини. Якщодитина не отримуєпильноїуваги, вона відчуває ,щогеть усе важливіше , ніж вона, і це служить причиною  їїзанепокоєння  . В результаті в такоїдитинивідсутнєпочуттябезпеки і тим самим порушуєтьсяїїемоційнийрозвиток. Згадайте, будь ласка , як часто виспілкуєтесьзісвоєюдитиною, не займаючись при цьомуякоюсьіншоюдіяльністю. (крімспільноїдіяльності з дитиною)?  Це може бути спільна гра, похід, довірлива бесіда. Якщо ми проявляємо пильну увагу до маленької дитини, то вона здобуває здатність  і потребу ділитися з дорослим своїми переживаннями, робити це природно, навіть переживаючи кризові періоди у житті.

Саморегуляція

Ми вже говорили  про те , що дитина може «заразитися» негативними емоціями дорослого, тому важливо навчитися управляти своїм емоційним станом і навчити  цього дитину. Вплинути на свій емоційний стан  і стан дитини можна  за допомогою спеціально розроблених  психологами і фізіологами вправ. Навчившись регулювати  тонус м’язів , розслаблюватись, ми отримаємо деяку владу над своїми  емоціями. Так, контролюючи напруженість своїх м язів, ми контролюємо свої емоції. Справа в тому, що м’язовий  тонус прямо пов’язаний з активністю мозку , тому розслабивши всі  м’язи, ми знижуємо цю активність і даємо мозку можливість  відпочити і відновити свої сили .

  Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку(як вважає  В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика) , фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з чотироногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою. Батькам доцільно знати способи зняття  психічного напруження .

Приведемо приклади  вправ для занять, які допоможуть зняти дитині психічне напруження .

1.    Глибоке дихання Зробити глибокий вдих , випинаючи живіт вперед до відчуття участі у цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота всередину при цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень –здоров’я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, хворобливість і хвилювання .

2. Фізичні навантаження. Найкращим способом зняття нервового напруження  є фізичні навантаження  - фізична праця і фізична культура. Якщо в дитини поганий настрій , їй потрібно гратися на свіжому повітрі  в рухливі ігри, спортивні ігри – футбол, волейбол, теніс.

3. Домашній затишок, спілкування з чотироногимдугом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили , то домашній затишок , добре і лагідне слово  рідних допоможуть їй. Учені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан , заспокоюють нервову систему.

4. Живопис.Живопис своїм розмаїттям кольорів , грою світла і тіні, створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений  Ф.Шмідт писав, що колір сам  по собі , незалежно від предмета , якому він властивий, справляє на глядача  певний психофізіологічний вплив.

5. Художнє слово. Читання цікавої казки , оповідання  сприяє зменшенню нервового напруження  і заспокоює дитину.

6. Театр.Якщо є така можливість , відвідайте з дитиною театр.

7. Позитивні емоції. З давніх давен  відомо , що усмішка, жарт,гумор знімають психічне напруження . Ю Нікелін писав «Я твердо вірю : сміх  зміцнює  здоров я і подовжує життя». Почитайте  з дитиною гуморески , відвідайте цирк.

8. Спілкування з природою. Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже , якщо в дитини поганий настрій відпочиньте  з нею серед природи.

9. Гра. Гра-явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та діяльність , без якої  дитина шести років не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови , необхідні для розгортання  справжньої гри: самоініціативність, добровільність, спонтанність , необмежене мовне спілкування, невизначеність у часі. Тому доцільно  батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше  розкрити індивідуальні можливості  й обдарування  кожної дитини, створити умови для її повноцінного розвитку. Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей, поведінку уважних персонажів , їх ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує.  Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив  творчих ігор- реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі. 

           Ми маємо зрозуміти , що заганяти  емоції усередину, намагатися їх приховувати, дуже шкідливо. Як наслідок – соматичні захворювання, неврози  плюс нерозуміння навколишніх, висока дратівливість, агресивність, проблеми спілкування. Тому вчіть дітей  і вчіться самі показувати емоції, «вихлюпувати» їх без шкоди для навколишніх. Емоційна розрядка необхідна для збереження здоров’я(фізичного й психічного), а вміння розповісти про свої проблеми допоможе налагоджувати контакти з навколишніми, зрозуміти самого себе.

Підготувала Катерина Горпинич, практичний психолог ІРЦ.

Джерело. «Психолог у початковій школі . Розвиток особистості школяра» Танцюра Л.О.

ЯК ДОПОМОГТИ САМОМУ СОБІ

ПОДОЛАТИ ПСИХОЛОГІЧНУ ТРАВМУ

Що таке «психологічна травма»?

Психологічна травма («психотравма») – це травма, що виникла в результаті дії на психіку людини особисто значущої інформації, інтенсивних або ж довготривалих гостроемоційних, стресових впливів.

Як її у себе діагностувати? (Якщо ви спостерігаєте у себе більше 2-х симптомів)

·        У Вас порушений сон або сняться кошмари;

·        Вас переслідують нав’язливі спогади;

·        Ви втратили інтерес до життя;

·        Вам нічого не хочеться робити (ні вдома, ні на роботі);

·        Вам хочеться бути на самоті;

·        Ви збуджені і роздратовані.

Що робити?

·        Намагатися більше спілкуватися – з друзями, родичами, людьми, які Вас розуміють. Розповідайте про свої емоції та почуття, які переживаєте;

·        Не відмовляйтесь від допомоги, навіть якщо Вам здається, що Вас не розуміють;

·        Якщо Вам важко говорити, спробуйте записати на папері Свої думки та почуття;

·        Займіться щоденними справами, фізичною працею – це допоможе Вам відволіктися;

·        Намагайтесь дотримуватися звичного режиму дня – вчасно лягати спати і прокидатися, займатися повсякденними справами, ходити на роботу/навчання, зустрічатися з друзями, відвідувати різноманітні заходи.

·        Якщо Вам не вдається заснути, займіться фізичними вправами, втома допоможе заснути;

·        Уникайте вживання алкоголю та снодійних середників, паління цигарок – вони проблему не вирішать;

·        Намагайтеся менше вживати каву, чай та інші напої, які збуджують нервову систему, харчуйтеся систематично та повноцінно.

ПСИХОЛОГІЧНА САМОДОПОМОГА 

НА НАЙБЛИЖЧИЙ ПЕРІОД

1. Вірте, що жах закінчиться. Він завжди закінчується. Найтемніша ніч — перед світанком.

Ви не залежите цілком і повністю від оточуючих подій. В кожного з нас є внутрішня автономія, на яку ми опираємося, як реагувати і що робити. Важливо це визнати. І з цього почнеться більш якісна саморегуляція і в дрібницях, і у важливих діях.

2. Щоб морок не переміг, відслідковуйте, коли залипаєте в стані страху, ступору, апатії. Переключайте себе з соцмереж і відеопереглядів, “думок по колу” простими діями — фізичними, побутовими, прибиранням, готуванням їжі.

3. Робіть прості речі, які утримують стабільність дня - разом снідайте і вечеряйте, розмовляючи. Протягом дня зізвонюйтесь просто, щоб почути голос один одного і запитати “Як Ти?”. Серйозний чи трагічний привід для цього не потрібен. Теплий дотик один до одного – це найважливіше. Це повертає до здорових процесів реальності.

4. Допомога собі. Продумайте 3 варіанти розгортання подій свого життя, як Ви собі їх уявляєте.

Найгірший варіант — в чому він для Вас полягає?Що Ви тоді робите? Як себе будете рятувати? Відповідь на це — з позиції - “справлюсь”. 

Найблагополучніший варіант? Як він виглядає у вашому житті? Які нові сили, резерви і вектори руху Вам це додає? Якби Ви в нього вірили більше, щоб Ви по-новому робили вже зараз?

Середній “вялотекучий” варіант розвитку подій — що це означає саме для Вас? Як Ви будете себе в ньому зберігати? В чому Ви будете себе зміцнювати і рухатися в житті до своїх цілей, навчаючись бути більш гнучкими?

Дайте відповіді собі на ці питання, виходячи зі здорового глузду, інтуїції і внутрішньої мудрості, які неможливо до кінця перекрити тривогою. Запишіть відповідь на листочку на кожне питання. І побачите, що “дим страху” руйнується наявними варіантами. 

5. Те, що не можете подолати в собі чи у зовнішніх подіях, осмислити і “вкласти в голову” - віддайте Богу, Життю, Любові, Справедливості — Вищій Добрій Силі, як Ви її називаєте.

Людський розум не може відразу і до кінця збагнути сенс величезних процесів. Це потребує багатьох місяців і років. Намагайтеся не рвати собі серце до кінця. Воно буде потрібне для зцілення любов'ю. 

6. Про почуття. Всі почуття — і негативні теж — є природними. Давайте їм “витікати”, проговорюйте, виписуйте в переписках. Вивільняйтесь. Важкий і віддалений наслідок війни — це “замороження почуттів”. Це їх відсутність, яка нас робить замкнутими і не чутливими до почуттів любові і близькості, обміну душевним. Прояв — дитина звертається про неприємну ситуацію, а ми їй - “почекай з цими дрібницями, не до цього” і так дуже часто. Зовнішня криза минає, а відкидання і нехтування — залишаються. Вони ще й від попередніх криз не минули. Ми маємо вчитися і горювати, і оживати, і вірити, і діяти.

7. Бережіть сім'ю і стосунки, не замикаючись один від одного. Зараз саме час менше критикувати, більше цінувати. Окремо для жінок. Тих, які серед багатьох докорів своїм чоловікам, одним з останніх — закидали відсутність чоловічості, “бо ти не на Майдані”. Жінка, яка не вміє цінувати чоловіка за менші досягнення, найімовірніше, не зуміє цього зробити й за більші подвиги. Перестаньте їх обзивати “офісним планктоном”. Так, чоловікам сьогодні бракує віри в себе і впевненості. Як і нам, жінкам здебільшого, - вміння їх поважати і визнавати. 

На “Майдани” потрібно благословляти за їх доброю волею, а не виштовхувати. Ми не маємо права розпоряджатися їхнім вибором, бо їх життя і смерть належить не нам, а їм самим і Богу. 

Благословляючі на Майдан жінки готові стояти під тюрмами, і виходжувати рани. Любити без ока і без руки, ставати фінансовою опорою, коли прийшла біда. До чого готові ті жінки, для яких неучасть у Майдані є “+1 аргумент” в системі докорів, це окрема тема, яка потребує окремого осмислення. 

Якщо Ваш дім не схожий на резиденцію, то подякуйте чоловікові, за те, що він не лише не крав, а й не вбивав. Щоб навчитися успішності будуть нові можливості. 

Зараз те, як діє жінка може бути або дуже цілющою силою, або руйнівною зброєю. Вибір за нами. 

8. Допомога дітям. Мудро дозуйте те, що розповідаєте дітям про події, опираючись на їх вік, чутливість. Приховувати не треба, бо це не реально. Прямі сцени насильства — відсівайте. Слідкуйте за своїми думками і коментарями. Діти збирають інформацію не лише з прямих розмов з ними, а й з коментарів, “кинутих мимоволі”. Саме вони сіють страх, який залишається надовго. У що віритимуть Ваші діти, залежить від Вас. Майже в усьому. Про сьогоднішні події — теж. Дуже важливі всі ритуали — сніданку, обіду, вечері, домашніх розмов. Спокійного виконання уроків. Майже як завжди. Це зберігає відчуття, що життя навколо не руйнується. Дітям, які тривожаться більше, прямо проговорюйте - “ти в безпеці”. Часто. Обнімайте і цілуйте значно більше, ніж раніше. І хваліть за будь-які дрібниці. Якомога більше теплих дотиків.

Попри все — дозволяйте собі відчувати радість кожного дня, кожен чудовий прояв дитини, кожен шкільний успіх. Це — підтримка живого в житті і самого життя. Радість, вдячність, цінність і молитва — це те, що протистоїть мороку. 

9. Якщо Ви на роботі, то працюйте, як це для Вас можливо відповідно до реальних обставин. Бо хтось все таки має залишатися на місцях і бути частиною збереження впорядкованості і спокою.

Завжди є люди, які завдяки кризі можуть змобілізуватися і почати робити в житті те, на що не зважилися б в більш спокійні часи. Вчіться у них. Не їхнім діям, а життєвій позиції, вірі, мисленню, стилю життя. 

10. МРІЙТЕ!! “Хто знає, заради ЧОГО, витримає будь яке ЯК”. Щоб побудувати майбутнє власними руками, потрібно знати “ЩО САМЕ Я ХОЧУ”. І це не є питання до держави. Не треба зараз “мучити себе питаннями”, ЯК я це робитиму. Це питання наступного етапу. Мрійте дуже конкретно, так, щоб ви майже відчули мрію “на дотик” – своє здоров'я, енергію, роботу, яку Ви хочете, щасливих і успішних дітей — відповідно до Вашого етапу життя. На стан “не знаю, чого хочу” ми отримуємо “нічого”. БУДЬТЕ ДО СЕБЕ ЩЕДРИМИ У СВОЇХ МРІЯХ І РОЗВИВАЙТЕ ВІДЧУТТЯ ДОСТОЙНОСТІ І УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЩО ВИ ГІДНІ ЦЕ ПРИЙНЯТИ. 

Щоденна тактика життя є легшою, якщо Ви дійсно знаєте свою стратегію. Сумнів потрібен для уточнення деталей, а не для відмови від життєвого шляху. 

Поверніться до себе і близьких обличчям і світ відповість взаємністю. 

За нашою вірою нам дається.

Пам’ятка дітям та сім’ям вимушених переселенців

У зв’язку з ситуацією в Україні, велика кількість родин змушена були терміново змінити своє місце проживання.

На сьогоднішній день ситуація в Україні складна тим, що воєнний конфлікт триває і не можливо передбачити час та спосіб його завершення. У зв’язку з цим велика кількість родин змушена була терміново змінити своє місце проживання. Сотні тисяч людей покинули свої домівки і ТИМЧАСОВО перемістилися в інші регіони.

Ми створили порадник щодо психологічної підтримки та допомоги адаптації у новому середовищі дітям та сім’ям вимушених переселенців

Однозначно стресовою і травматичною ситуацією ці події стали для дітей, які змушені були змінити місце проживання.

Дитяча психіка – найуразливіша. Діти добре відчувають будь-які зміни в поведінці своїх батьків, навіть якщо ті вдають, що нічого не відбувається.

-    Як правильно пояснити дитині те, що зараз війна, що тривожна сирена, вибухи та постріли – це знак йти до укриття, а головне – як заспокоїти?

-    У жодному разі не приховуйте правди, будьте відвертими, не вигадуйте свої варіанти подій, а головне – запевніть їх у тому, що зробите все, аби їх захистити.

Пропонуємо дотримуватися наступних рекомендацій щоб мінімізувати негативний вплив на психіку дітей:

Говорити дитині, що відчуття страху - це нормально. Страх допомагає нам зрозуміти та усвідомити, що відбувається.

•   Маленьких дітей необхідно відволікати та заспокоювати та запевняти, що ви завжди поруч.

•   Дітям з 8 років можна розповісти все як є (звичайно, в межах розуміння дитини), без паніки у голосі.

•   Старші діти будуть ставити багато питань, і важливо, щоб дорослі на них відповідали та ділились своїми переживаннями, давали опору та безпеку.

Необхідно навчитися контролювати свої відчуття та наближення страху (панічної атаки) та виконувати безпечний поведінковий алгоритм .

Доступно поясніть дитині, як некомфортні ситуації можуть спровокувати стрес і тривогу, і це, в свою чергу, може викликати головний біль або неадекватну реакцію. Поясніть, що кожна людина відчуває тривогу по-своєму.

ЗА МОЖЛИВІСТЮ:

✔️ Намагайтеся задовольнити основні потреби (їжа, воду, одяг, підгузки, туалет).

✔️ Говоріть з дитиною про те, що вона відчуває / переживає, обговорюйте емоції.

✔️ Контролюйте себе. Дитина має відчувати вашу підтримку. Коли вас охоплює паніка, згадайте, що поруч дитина, яка не розуміє, що відбувається.

✔️ Будьте поруч. Зробіть щось разом. Почитайте з дитиною книги, приготуйте їжу, займіться творчістю. Саме в спільній діяльності дитина відчуватиме вашу підтримку.

✔️ Встановіть на новому місці РЕЖИМ дня. Щоденний розпорядок забезпечує стабільність та впевненість у тому, що хоча б щось постійне і під контролем.

✔️ Складіть план.  Роз’ясніть, як діяти в тій чи іншій ситуації. Розкажіть, чому необхідно дотримуватися рекомендацій батьків.

✔️ Уникайте показувати дітям графічні або звукові подробиці: у реальному житті, по телевізору, по радіо або по телефону.

✔️ Визнавайте та приймайте почуття дитини.

✔️ Посміхайтесь дитині, дивіться їй в очі.

✔️ Пам'ятайте, чим спокійніші ви, тим впевненіше почувають себе діти та близькі поруч з вами!

ЩО РОБИТИ:

1. Дихальні вправи. Повільно вдихаємо через ніс. Видихаємо повітря вузьким ротом. Видих має бути повільніший за вдих.

2. Зволожуємо слизову оболонку рота маленькими порціями води.

3. Робіть періодичний масаж мочок вух та кінчика носа.

4. Швидко стискаємо та розтискаємо кулачки.

5. Відволікання.

Озирнись навколо ( Уяви собі...)  " Знайди 5 речей, які ти можеш побачити! ",  " Знайди 4 предмети, яких ти можеш торкнутися",  "Знайди 3 речі, які ти можеш почути ",  "Знайди 2 речі, які ти можеш понюхати",  " Знайди 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак".

ПРАКТИКИ РОЗСЛАБЛЕННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ

Глибоке дихання.

Глибоке дихання – це ефективний спосіб уповільнення природної реакції організму на стрес. Воно уповільнює серцевий ритм, знижує кров'яний тиск і забезпечує почуття впевненості.

Вдихніть глибоко → Затримайте дихання на мить → Повільно видихніть →

Продовжуйте дихати глибоко, поки не віднайдете почуття спокою.

Прогресуюча релаксація м'язів.

Прогресуюча релаксація м'язів – це прекрасний спосіб зняти стрес. Релаксація досягається шляхом напруги й подальшого розслаблення різних груп м'язів тіла.

Обличчя – попросіть дитину наморщити ніс і лоб, ніби вона нюхає щось неприємне, а потім розслабити м’язи обличчя. Повторити три рази.

Щелепи – попросіть дитину щільно стиснути щелепи, ніби вона собака, який висить на кістці, а потім відпустити уявну кістку й повністю розімкнути щелепи. Повторити три рази.

Руки та плечі – попросіть дитину витягнути руки перед собою, потім підняти їх над головою й потягнутись якомога вище. Після цього нехай дитина опустить вниз і розслабить руки. Повторити три рази.

Кисті рук – нехай дитина уявить, ніби вона щосили стискає апельсин однією рукою, а потім кидає його на підлогу і розслабляє кисть і руку. Повторити три рази, а потім виконати вправу іншою рукою.

Живіт – нехай дитина ляже на спину і всього на мить максимально напружить м'язи живота. Потім нехай розслабить живіт. Повторити три рази, а потім виконати цю ж вправу стоячи.

Ноги й ступні – попросіть дитину стоячи втиснути пальці ніг у підлогу, ніби вона проробляє це з піском на пляжі. Нехай почергово вдавлює кожний палець у підлогу й розставить їх настільки, щоб відчувати напругу в ногах, а потім розслабиться. Повторити три рази.

Виконуючи ці вправи, попросіть дитину спостерігати, як добре почувається тіло, коли вона розслабляє кожну його частину. Мета виконання цих вправ полягає в тому, щоб досягти повного розслаблення м'язів тіла.

ПАМ’ЯТКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ САМОДОПОМОГИ ДЛЯ ВИМУШЕНІХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ.

Вимушені переселенці – так ми називаємо наших гостей, що були змушені лишити свої домівки і все, до чого звикли.

   Переїзд у нове незнайоме місце із невідомою кінцевою датою повернення додому є стресом. Різні люди переживають стрес по-різному, але навіть найсильніші можуть виявити у себе симптоми пов’язані зі стресом.

Симптоми стресу:

·   розлади сну: важко засинаєш, постійно прокидаєшся, вранці встаєш, не почуваючи, що відпочив, погані сни, що часто відображають події останнього часу, нічні жахи;

·   розлади харчування: не хочеться їсти, чи навпаки не вдається насититися, їжа, здається, не має смаку;

·   розлади уваги: важко концентруватися, постійно переключаєшся з одного на інше, важко завершити справу, що почав, важко всидіти на одному місці, навіть якщо вимагає ситуація;

·   розлади пам’яті: спогади, що переслідують, «картинки перед очима» подій, які Ви пережили, вибіркове забування імен, слів, дат;

·   емоційні труднощі: нічого не відчуваєш, чи навпаки настрій постійно і сильно змінюється, сльози на очах, пригніченість чи навпаки дратівливість, страхи, жах, агресивність, тривога чи сум.

Якщо у Вас є один чи декілька із перерахованих вище симптомів, важливо розуміти, що це – наслідки пережитих подій, що травмують душу. ЦЕ НЕ ВАШ НЕДОЛІК, ВИ НЕ ВИННІ в тому, що з вами відбувається і ЦЕ НЕ СОРОМНО – ЦЕ НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ людини на екстремальні події, що загрожують життю.

Як допомогти собі або члену Вашої родини, якщо він має такі симптоми?

1. Звернутися до психолога школи.

2. Включитися в активну діяльність на новому місці. Чим більше Ви будете зайняті повсякденними справами – тим менше місця лишиться на тривоги та тяжкі переживання. Окрім того, Ви матимете куди подіти свою енергію та станете більш адаптованими до нових умов життя.

3. Малювати! Все що завгодно, як травматичні події, так і те що надихає, дає сили.

4. Скласти список ресурсів – того, що Вас підтримує, що допомагає, дає сили. Це можуть бути приємні заняття, рідні люди, колишні досягнення на роботі, приємні спогади.

5. Періодично звертати увагу на своє тіло: як ноги, спина, чи напружені м’язи, чи зручно Вам сидіти, чи тепло Вам. А після цього, зверніть увагу, як стоїте на землі, відчуйте максимальну опору, піклуйтеся про свій фізичний комфорт.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Ми разом!

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

   5 порад для батьків

1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

4. Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз:

вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…

5. Відновлюватися: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!

7 правил для батьків у час воєнної небезпеки

1. Зберігайте спокій у будь-якій ситуації

Батьки – найголовніший ресурс для дитини. Якщо ви будете спокійними, то й ваші діти будуть. Зберігайте психологічну рівновагу, не піддавайтеся інформаційному хаосу, читайте тільки офіційні джерела, не пропускайте кразь себе кожну новину, але реально оцінюйте загрозу.

2. Говоріть дитині правду, але водночас оберігайте її від негативу

У спокійних умовах і спокійним голосом поговоріть зі своєю дитиною. Інформація може бути різною, але важливо, щоб про приємне і неприємне також, малюк дізнавався саме від вас. Адже сам може нафантазувати собі щось значно гірше. Не переглядайте і не обговорюйте новини в його присутності.

Скажіть: “Зараз у нашій країні війна. Наша армія нас захищає. Ми повинні триматися разом. Я зможу захистити тебе, якщо ти слухатимешся. Ми – команда і у нас повинен бути єдиний план дій”.

3. Розробіть спільні плани дій для різних ситуацій

Дошкільнята краще сприймають інформацію в ігровій формі. Наприклад, дорослий – капітан, а діти – його команда. Опишіть, проговоріть, прорепетируйте дії кожного учасника в різних ситуаціях: повітряна тривога, звуки вибухів, евакуація. Це скоротить час на збори і допоможе уникнути паніки в надзвичайних ситуаціях.

4. Приготуйте інформацію про дитину.

Запишіть інформацію про дитину на внутрішньому боці її одягу або покладіть папірець у кишеню штанів.

Що має бути на дитячому бейджику:

·       ПІБ дитини;

·       дата народження;

·       група крові;

·       повна домашня адреса (номер будинку, квартири, назва вулиці, населений пункт, область);

·       номери телефонів батьків, родичів, сусідів.

5. Підготуйте “тривожні валізки”.

Збирайте “тривожні валізки” разом з дитиною в ігровій формі. Хай у кожного члена команди буде своя валізка. Це сприятиме формуванню відповідальності та забезпечить залученість малюка у спільну діяльність. Документи (свідоцтво про народження, паспорти, документи про освіту, майно та інше), засоби першої необхідності – у валізі дорослих, але дещо можна покласти у особисту валізку (рюкзак) дитини.

Що може бути в дитячій “тривожній валізці”:

·       улюблена іграшки дитини (можна сказат, що ця іграшка-талісман захищатиме малечу);

·       олівці, блокнот, розмальовка, олівці;

·       маленькі книжечки;

·       сухі та вологі серветки;

·       маленька пляшечка води.

6. Допоможіть дитині “перемикатися” зі стресової                                   ситуації.

Дитяча психіка влаштована таким чином, що діти швидко “перемикаються” з однієї ситуації на іншу, але негативні емоційні реакції можуть загострюватися в разі повторення подібних стресових ситуацій.

Як відвернути увагу дитини:

·       спокійним голосом запропонуйте випити води;

·       попросіть перевірити чи политі квіти;

·       попросіть дитину щось вам подати: пульт від телевізора, книжку тощо.

7. Не забувайте про тілесний контакт: більше обіймів та погладжувань!

Якомога частіше і більше обіймайте, погладжуйте один одного – і дітей, і дорослих. Під час тілесного контакту в організмі підвищується рівень гормону, що відповідає за відчуття спокою та безпеки.

Як подолати паніку ❓

Дієвими вправами ділиться сімейна та дитяча психологиня Світлана Ройз. Рекомендуємо зберегти в нотатки або виписати, адже у стані стресу можете не згадати. І за можливості — перечитувати й повторювати. 

🟣 Вправа на контроль стоп, спини, очей і рук

У людини є кілька точок опори й контакту, завдяки яким вона може вийти зі стану паніки.

⚪️ Стопи. Що б не відбувалося, перевіряйте себе і своїх дітей, наскільки стійко стоять стопи. Коли чуєте інформацію, що вас лякає, постарайтеся одразу подивитися на свої ноги. Контакт із ногами дає можливість рухатися.

⚪️ Спина. Якщо у вас є можливість на щось спертися, зробіть це. Коли стає страшно, притуліться до стіни чи спинки стільця.

⚪️ Очі. Роздивіться, що є навкруги. Якщо поруч із вами хтось є, зустріньтеся з ним/нею поглядом. Коли страшно, ми часто говоримо “у мене в очах потемніло”, тобто виходимо із зорового контакту. Покліпайте очима й знайдіть яскраву точку, аби сфокусуватися.

⚪️ Руки. Стисніть і розтисніть кулаки, потріть руки, обійміть себе. У сильному стресі ми втрачаємо контакт зі своїм тілом. Буквально “вилітаємо” з нього. Але тільки тіло може витримати те напруження, з яким ми стикаємося. Якомога частіше загортайтеся в ковдру.

🟣 Вправа: точка між підмізинним пальцем і мізинцем

Екстрена допомога під час паніки. Знайдіть точку між безіменним пальцем і мізинцем. Натисніть на неї. 

🟣 Вправа на простукування грудної клітки 

Простукуйте грудну клітку, з’єднуючи руки, з періодичністю один удар на секунду, чергуючи руки. Проговоріть: “Я впораюся, ситуація справді складна, але я зроблю це”. Ця вправа допомагає повернути серцебиття в нормальний ритм. Тому важливо, щоби був саме один удар на секунду. Якщо робити це частіше, серцебиття пришвидшується.

Якщо дитина самостійно не може це робити, ритмічно постукайте по її колінах чи плечах зі словами: “Ми впораємося, справді страшно й важко, але подивися, які ми молодці”.

🟣 Вправа “потягуньки”

Цю вправу треба обов'язково запам'ятати.  Як тільки з’являється можливість, робіть “потягуньки”: тягніться вверх. Якщо вмієте займатися йогою чи стретчингом, саме час згадати ці вправи. 

У стані стресу м’язи спазмуються. Треба повернути їхній нормальний тонус — саме так ми виходимо зі стану стресу.

Якщо перебуваєте в закритому просторі й не можете потягнутися, потягніть пальці рук, ніг, шию. Це допоможе повернути активність префронтальної кори, щоб швидко думати й реагувати.

Сьогодні, 22 жовтня – Всесвітній день інформування про осіб з порушеннями мовлення.

Він проводиться щорічно за ініціативою фахівців з дослідження патологій мови з Канади (Canadian Association of Speech-Language Pathologists and Audiologists – CASLPA).

 Його відзначення має на меті акцентувати увагу на проблемі людей із порушеннями мовлення для підтримки їх у суспільстві.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ ПРИ РОБОТІ З ДІТЬМИ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ:

 Якщо ви помітили, що у вашому класі є дитина з подібними особливостями, проконсультуйтесь з учителями (вихователями), які працювали із цією дитиною в попередні роки.

 Зверніться по допомогу до психолога й логопеда, поговоріть з батьками цієї дитини. Виконуйте всі рекомендації фахівців. 

 Технології корекційної допомоги і вибір необхідних засобів для успішного навчання дитини у класі будуть залежати від складу команди, яку ви організуєте. 

 Питайте учня про труднощі, з якими він зустрічається під час сприймання, опрацювання та застосування інформації (нового навчального матеріалу). З’ясуйте, яку інформацію дитина не сприймає.

 Використовуйте альтернативні способи представлення навчального матеріалу – поясніть усно, якщо учень має труднощі з читанням, дайте інформацію в письмовій формі, якщо учень не сприймає її на слух тощо. 

 Виконуйте всі рекомендації логопеда, інших фахівців,а також батьків щодо спеціальних вправ та адаптації навчального матеріалу для конкретного учня. 

 Дізнайтеся про можливості використання спеціальних комп’ютерних програм (наприклад, перетворення друкованого тексту на аудіовідтворення), інших технічних засобів у процесі навчання відповідно до особливостей конкретного учня. 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ

Першою ознакою недорозвинення мовлення у дитини є уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар-педіатр, вихователь помітять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога.

Слід пам’ятати: дитина, що має проблеми, як ніхто, потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги. 

Тому:

- не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною, гіршою за інших дітей-однолітків;

- не карайте її, не насміхайтесь з неї і не дозволяйте принижувати її;

- не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;

- вселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;

- намагайтеся якомога раніше помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини;

- якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите і зробите все, щоб цей недолік ліквідувати;

- висловлюйтесь чітко і грамотно;

- не падайте духом, якщо швидких змін ви не помітите;

- вірте в свої сили і сили своєї дитини.

- завжди розмовляйте з дитиною чітко та правильно;

- не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;

- організовуйте чіткий режим дня та занять;

- підтримуйте тісний зв’язок з логопедом, психологом, учителем;

- виконуйте всі інструкції, поради, які надає спеціаліст вашій дитині;

- використовуйте систему заохочень, підтримки і винагород;

- проводьте всією родиною якомога більше часу;

- перетворюйте заняття в гру;

- заохочуйте дитину до спілкування з однолітками;

- знайдіть шляхи і методи для допомоги своїй дитині.

           ЩО ЩЕ МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ?

Сприяйте розвитку дрібної моторики в ма­люка. Нехай він більше ліпить (або просто ви­качує кульки й ковбаски) з пластиліну, глини або тіста, малює (бажано гуашшю й пальцями), нанизує на нитки ґудзики або великі намисти­ни, складає дуже корисні іграшки — пазли. Мовленнєвий центр і центр дрібної моторики знаходяться у мозку дитини поруч один з одним. Тому, розвиваючи один, ви водночас розвиваєте й інший.

Стимулюйте звуконаслідування. Як гово­рить кицька? Як реве ведмідь? Як гуде літак? Як дзижчить бджола?

Щодня в той самий час читайте дитині короткі казки або історії.

Робіть релаксаційні масажі.

Якнайбільше емоційно контактуйте зі своєю дитиною. Розмовляйте, грайте в різно­манітні ігри.

Щодня мінімум по дві години нехай ди­тина слухає музику.

Але не варто впадати у відчай! Терпіння і наполегливість під час роботи в даному напрямку безсумнівно принесуть тільки позитивні плоди.

Як працювати з учнями із порушеннями мовлення: https://osvitoria.media/experience/yak-pratsyuvaty-z-uchnyamy-z-vadamy-movlennya/

Психологічні особливості осіб з порушеннями мовлення: https://pidru4niki.com/82808/psihologiya/psihologichni_osoblivosti_osib_porushennyami_movlennya_predmet_zavdannya_logopsihologiyi 

До переліку психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових  занять(послуг) належать:

• Ритміка – це система рухових вправ, побудованих на зв'язку рухів і музики, як засіб розвитку психомоторної, емоційної та фізичної сфер. Головна мета додаткових освітніх послуг з ритміки: навчити дитину з особливоми освітніми потребами адекватно сприймати засоби музичної виразності (ритм, темп, динаміку), ритмічно рухатися у відповідності із загальним характером музики та художніми образами музичного твору.

•  Логоритміка - низка вправ, ігор, що поєднує в собі музику і рухи, музику і слово, музику, слово і рухи. Основні завдання логоритміки: зняти втому і напругу; внести емоційний заряд; виробити чіткі координовані дії у взаємозв’язку з мовленням. Заняття включає в себе ритміку, артикуляційну гімнастику, дихальну гімнастику, використовуються співи, слухання музики, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах.

• Лікувальна фізкультура - метою занять є розвиток і компенсація порушень фізичного розвитку і моторики, які перешкоджають навчанню дитини. На заняттях проводяться різноманітні вправи з використанням м’ячів, гантелей, доріжок, кимимків, сухого басейну, гімнастичних палиць, обручів, тренажерів, рухливі ігри, ігри інтелектуальної спрямованості, міні-естафети, водні процедури.

• Розвиток мовлення - послуга,спрямована на подолання чи послаблення порушень усного і писемного мовлення, розвиток аудіювання, навичок читання і письма. Цілі занять: удосконалення звуковимови, розвиток культури мовлення, уточнення та активізація словника, вдосконалення граматичного мовлення.

• Соціально-побутове орієнтування - передбачає комплекс занять практичної підготовки дітей з особливими освітніми потребами до самостійного життя, формування знань, умінь, пов’язаних з власною поведінкою у різних життєвих ситуаціях, вироблення навичок спілкування з близькими людьми, оволодіння важливими побутовими вміннями і навичками (оволодіння навичками особистої гігієни, використання засобів зв’язку, транспортних засобів тощо).

• Орієнтування у просторі - послуга спрямована на формування в учнів з порушенням зору  компенсаторних способів діяльності. ЇЇ зміст орієнтовано на оволодіння у певній послідовності сенсорними, розумовими і практичними операціями, прийомами, діями, що є основою для формування максимальної самостійності при пересуванні у відкритому просторі.

• Корекція зору - послуга спрямована на розвиток зорового сприймання, зокрема, покращення функціональних можливостей зорового аналізатора, формування сенсорної функції розрізнення  предметів за кольором, величиною, формою, розвитку аналізуючого спостереження, дотикового сприймання, пам’яті та уваги.

• Розвиток зорового, слухового, тактильного сприймання мовлення і формування вимови - послуга, спрямована на подолання труднощів у розвитку дитини з порушеннями слуху. Основне завдання розвитку слухо-зорово-тактильного сприймання - формування вмінь і навичок сприймати мовленнєвий матеріал на слухо-зоровій основі. Завдання формування вимови: формування фонетично виразної, чіткої вимови; дотримання словесного і логічного наголосу, інтонації, темпу, правил орфоепії.

• Корекція розвитку - комплекс заходів, спрямованих на розвиток пізнавальної діяльності учня, емоційної сфери, мовлення та особистісного розвитку.

Корекція та розвиток психофізичних функцій здійснюється з використанням елементів:

-анімалотерапія;

-арт-терапія;

-працетерапія;

-ерготерапія;

-ароматерапія;

-Монтессорі-терапія тощо.

Непроста поведінка – як взаємодіяти з дітьми з особливими освітніми потребами

https://nus.org.ua/articles/neprosta-povedinka-yak-vzayemodiyaty-z-ditmy-z-osoblyvymy-osvitnimy-potrebamy/

10.02.2021. в Ізяславському інклюзивно-ресурсному центрі практичний психолог Валерія Нечипорук провела тренінг «Профілактика професійного вигорання» для фахівців ІРЦ.

Учасники були активними, відверто висловлювали власні думки. В ході тренінгу обговорювалися симптоми і причини виникнення професійного вигорання. Завдяки психологічним технікам фахівці визначили рівень їх професійного вигорання. Всі поділилися власним досвідом в боротьбі зі стресом.

Внутрішнє накопичення негативних емоцій призводить до хронічного стресу, який є найголовнішою причиною професійного вигорання.

Важливим є усвідомлення значущості впливу власних думок на поведінку і здоров’я. Що частіше ми дозволяємо собі негативні думки, то більше програмуємо себе на погане. Важливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стресу Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.

Самим дивовижним, теплим і радісним святом вважається Новий рік. Особливо його чекають діти, адже саме їм Дід Мороз приносить цікаві подарунки, заздалегідь ними замовлені та прописані у листі.

Всі готуються до цього дивовижного свята. Прикрашаються вулиці гірляндами, домівки новорічними атрибутами.

  Не став винятком  і Ізяславський ІРЦ. Фахівці центру також вирішили долучитись до святкових заходів та подарувати вихованцям емоції та дух свята. Останній передсвятковий місяць корекційно-розвиткові заняття проводились у «новорічній тематиці». За допомогою аплікацій, малювання,  ліплення, використовуючи різні матеріали, діти розвивали на заняттях  дрібну моторику, мовлення, дихання, уяву, рахунок, мислення та сприймання…..

    Вихованці з захопленням ходили на заняття та творили, розвиваючись….

    В підсумку було виготовлено масу цікавих робіт та оформлено в центрі виставку на Новорічну тематику, якою можуть помилуватись вихованці центру та їх батьки.

  Ізяславський ІРЦ щиро вітає всіх колег, батьків та дітей з прийдешніми  Новорічними та Різдвяними святами!!! Здоров»я  всім вам, миру, злагоди , достатку, сімейного затишку та добра!

2 та 3 грудня 2020 року фахівці Ізяславського інклюзивно-ресурсного центру проводили виховні заходи, присвячені Міжнародному дню людей з інвалідністю «Доброта в наших серцях».

Педагоги ЗДО №4 «Теремок» приєдналися до ініціативи ІРЦ. Вчитель-логопед інклюзивно-ресурсного центру – Олена Бондарук провела заняття з вихованцями старших груп. Говорили про добрі та погані вчинки. Дошкільнята з цікавістю слухали про те, що поряд з нами живуть дітки з проблемами здоров’я. Почуття переповнювали дошкільнят після перегляду мультфільму про дружбу, об’єднану болем «Подарунок». Підсумком заняття стало виготовлення «Квітки добра».

Практичні психологи - Катерина Горпинич, Валерія Нечипорук та вчитель-дефектолог – Оксана Оніщук відвідали Ізяславський ліцей №2 ім. О.Кушнірука. Вони розповіли учням п’ятих класів про Міжнародний день людей з інвалідністю. Обговорили питання хто такі люди з інвалідністю, як їм живеться, і як вони себе почувають в суспільстві, чим кожен з нас може їм допомогти, і те, що таких людей потрібно підтримувати, а не жаліти тощо.

Разом переглянули відеопідбірки на тематику різних нозологій:

- «Подарунок» https://www.youtube.com/watch?v=8B3PBCLpRMo&t=40s

- «Дивовижні речі трапляються» https://www.youtube.com/watch?v=tVjFFIh7-rM&feature=emb_logo

- «Поза зором» https://www.youtube.com/watch?v=ynYpgDvO97o&t=45s

- «Їжачок» https://www.youtube.com/watch?v=CRJJY6sX4Sk  та ін.

Учні були розчулені від почутого та побаченого. В багатьох виступили сльози на очах. На завершення заходу на паперових сердечках діти висловили багато побажань людям з інвалідністю: здоров’я, одужання, щастя, добра, справжніх друзів…

                         ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Якщо вашій дитині потрібно провести комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку, то ви можете подати документи дистанційно через автоматизовану систему роботи інклюзивно-ресурсниих центрів (портал http://ircentr.gov.ua/).

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ !!!

Для організації корекційно-розвиткових занять в КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» Ізяславської ОТГ необхідно пройти комплексну оцінку психолого-педагогічного розвитку дитини.

Для цього необхідно подати наступні документи: 

- документ, що посвідчує особу одного з батьків або законних представників (копія паспорта, перша, друга сторінки та прописка);

-  свідоцтво про народження дитини (копія);

- індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю ( у разі наявності);

- форма первинної облікової документації (історія розвитку дитини, амбулаторна картка), у разі потреби – довідка від дитячого лікаря-психіатра;

- у разі, коли дитина з ООП здобуває дошкільну або загальну середню освіти, до заяви можуть додаватися: психолого-педагогічні характеристики дитини із за-значенням динаміки розвитку, зошити, малюнки, документи щодо додаткових обстежень дитини.

Тривалість індивідуального корекційно-розвиткового заняття для дітей дошкільного віку: молодшого віку - 15 хвилин; середнього віку - 20 хвилин; старшого віку - 25 хвилин.

Тривалість індивідуального корекційно-розвиткового заняття для дітей шкільного віку 20-25 хвилин. 

(Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 року № 588; Постанова Кабінету Міністрів України від 10.04.2019 року № 530; Організаційно-методичні засади діяльності інклюзивно-ресурсних центрів).

УВАГА!!! ПРОЄКТ ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ!

У травні 2020 року Центр кращого Інтернету та Центр "Стартум" розпочали новий проєкт Волошки (Інклюзивний цифровий досвід: реальність та потреби). 

Мета проєкту _ допомогти родинам з дітьми з інвалідністю уберегти дитину від загроз та використати можливості Інтернету для її розвитку та відпочинку.

В ході реалізації проєкту проводиться всеукраїнське опитування батьків дітей з інвалідністю, на основі аналізу отриманих результатів планується розробка рекомендацій для зазначених вище родин.

Щоб долучитись до проєкту треба до 20 червня 2020 року заповнити анкету для батьків дітей з інвалідністю за посиланням:https://forms.gle/m9fuUFFaoBhC5JWn9 

Посилання на інформацію про проєкт Волошки та анкету для батьків:https://linktr.ee/voloshky

Увага!

         Зважаючи  на актуальність  загрози погіршення епідеміологічної ситуації та  з  метою запобігання  поширенню в регіоні гострої распіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом  COVID-19, просимо мінімізувати відвідування інклюзивно-ресурсного центру  Ізяславської районної ради.

         У той же час , повідомляємо, що у разі виникнення нагальних питань, які стосуються комплексної оцінки та інших питань просимо звертатись у телефонному режимі.

Телефон для зв’язку: 0961342970.

Дана інформація актуальна на період введення загальнодержавного карантину.

                                                            Дякуємо за розуміння!

МОВЛЕННЄВІ ПОРУШЕННЯ

До таких порушень належать:

-         дислалія (порушення звуковимови);

-         порушення голосу (дистонія та афонія);

-         ринолалія (порушення звуковимови і тембру голосу, пов'язане з вродженим дефектом будови артикуляційного апарату);

-         дизартрія (порушення звуковимови та мелодико-інтонаційної сторони мовлення, зумовлені недостатністю іннервації м'язів артикуляційного апарату);

-         заїкання;

-         алалія (відсутність або недорозвиток мовлення у дітей, зумовлене органічним ураженням головного мозку);

-         афазія (повна або часткова втрата мовлення, спричинена органічним локальним ураженням головного мозку);

-         загальний недорозвиток мовлення;

-         порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія).

Більшість цих порушень усувається в дошкільному та молодшому шкільному віці. Водночас, трапляються випадки, коли і в середніх та старших класах ці розлади не подолані.

Учні з мовленнєвими порушеннями мають функціональні або органічні відхилення у стані центральної нервової системи. Вони часто скаржаться на головні болі, нудоту, запаморочення. У багатьох спостерігаються порушення рівноваги, координації рухів, недиференційованість рухів пальців рук та артикуляційних рухів. Вони швидко виснажуються, втомлюються. Вони дратівливі, збудливі, емоційно нестійкі. У них спостерігається нестійкість уваги і пам'яті, низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність; часто виникають невротичні реакції на зауваження, низьку оцінку чи несхвальні висловлювання вчителів чи дітей.

Особливу групу серед дітей з порушеннями мовлення складають діти з розладами процесів читання і письма.

Труднощі сприйняття тексту - дислексія - нездатність сприймати друкований чи рукописний текст і трансформувати його у слова.

При дислексії під час читання спостерігаються такі типи помилок:  заміни і змішування звуків, частіше близьких за акустико-артикуляційними ознаками; побуквене читання; спотворення звуко-складової структури слова, що проявляються у пропусках приголосних (при збігу) і голосних, додаваннях, перестановках, пропусках звуків і складів; вади розуміння прочитаного, які проявляються на рівні окремого слова, речення, тексту в цілому (без розладів технічної сторони читання); аграматизми, що проявляються на аналітико-синтетичному і синтетичному етапах опанування навички читання (проблеми у використанні відмінкових закінчень, закінчень дієслів, узгодження іменника й прийменника тощо).

Допомога має бути комплексною і здійснюватися групою спеціалістів: невропатологом, логопедом, психологом, педагогом.

Судоми виникають тільки при продукуванні мовлення. Заїкання буває невротичне та неврозоподібне.

При заїканні з дитиною працюють логопед, невропатолог, психотерапевт, психолог, педагог. Лише команда, до складу якої входять ці фахівці, може кваліфіковано розробити комплексні заходи щодо подолання заїкання.

Логопед може призначити охоронну терапію - режим мовчання, а лікар - проведення усього комплексу лікування, яке рекомендоване при невротичних станах у дітей. Незалежно від форм заїкання, усім дітям паралельно з логопедичними, необхідні заняття з логоритміки, медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування.

КІЛЬКА ПОРАД ВЧИТЕЛЕВІ

Ø Коли ви помітили, що у вашому класі є учень, який має схожі труднощі, проконсультуйтеся з учителями, котрі навчали дитину в попередні роки.

Ø Зверніться до психолога та логопеда, поговоріть з батьками. Виконуйте усі настанови та рекомендації фахівців. 

Ø Від складу команди, яку ви організуєте, залежатиме правильність визначення діагнозу, стратегії корекційної допомоги та вибір необхідних засобів для успішного навчання дитини у вашому класі. 

Ø Запитуйте ,у учня про труднощі, які він/вона відчуває під час сприйняття, обробки, застосування інформації (нового матеріалу). З'ясуйте, яку інформацію учень не сприймає. 

Ø Запропонуйте інший спосіб (якщо учень не може читати, поясніть усно, якщо не сприймає на слух - подайте у письмовому вигляді). 

Ø Виконуйте всі рекомендації логопеда, інших фахівців, батьків щодо спеціальних вправ та адаптації матеріалу для конкретного учня. 

Ø Дізнайтеся про можливості використання спеціальних комп'ютерних програм (наприклад, перетворення друкованого тексту в аудіо відтворення), інших технічних засобів, залежно від особливостей навчання конкретного учня. 

ДІТИ З ГІПЕРАКТИВНІСТЮ ТА ДЕФІЦИТОМ УВАГИ

За різними даними у 3-5 - 8-15% дітей та 4-5% дорослих спостерігаються поширені розлади з гіперактивністю та дефіцитом уваги. Причини цього стану досі вивчаються. Серед факторів, що спричинюють його, можна виділити спадкові та соматичні порушення (соматичний - від грец. - тіло, тілесний - у медичній практиці використовується для визначення явищ, які пов'язані з тілом, на відміну від явищ психічного характеру. Хвороби за цією ознакою поділяють на соматичні та психічні). У таких дітей спостерігається комплекс клінічних, фізіологічних, психологічних і біохімічних змін, іноді певні мінімальні мозкові дисфункції (збірна група різних патологічних станів, які проявляються у комбінованих порушеннях сприймання, моторики, уваги) тощо. Водночас, такий стан може нагадувати низку інших порушень: неврози, затримку психічного розвитку, аутизм, деякі психічні розлади та ін. Іноді гіперактивність з дефіцитом уваги важко відмежувати від нормального розвитку з характерною для певного віку руховою активністю, від особливостей темпераменту окремих дітей. Зазвичай цей стан частіше спостерігається у хлопчиків.

Серед характерних ознак гіперактивності з дефіцитом уваги можна виділити надмірну активність, порушення уваги, імпульсивність у соціальній поведінці, проблеми у стосунках з оточуючими, порушення поведінки, труднощі у навчанні, низьку академічну успішність, низьку самооцінку тощо. 

Якщо дитині вчасно не надається психолого-педагогічна допомога, у підлітковому віці цей стан може перерости в антисоціальну поведінку.

Педагог, помітивши ознаки гіперактивності із дефіцитом уваги, має залучити до команди фахівців (психолога, невропатолога, терапевта), батьків. В окремих випадках може знадобитися медикаментозне лікування. У повсякденній роботі та спілкуванні з учнем всі члени команди мають дотримуватися виробленої спільної стратегії поведінки. Корисними будуть і сімейні психологічні тренінги, які знизять рівень стресу в родині, зменшать ймовірність конфліктів у соціальній взаємодії з дитиною, вироблять у батьків навички позитивного спілкування з нею.

КІЛЬКА ПОРАД ВЧИТЕЛЕВІ

Ø Найдоцільніше посадити учня за першу парту, він менше відволікатиметься.

Ø Розклад уроків має враховувати обмежені можливості учня зосереджуватися та сприймати матеріал.

Ø Види діяльності на уроці мають бути сгруктурованими для учня у вигляді картки чітко сформульованих дій, алгоритму виконання завдання.

Ø Вказівки мають бути короткими та чіткими, повторюватися кількаразово.

Ø Учневі важко зосередитися, тому його потрібно кількаразово спонукати до виконання, контролювати цей процес до його завершення, адаптувати завдання таким чином, щоб учень встигав працювати у темпі всього класу.

Ø Домагайтеся виконання завдання і перевіряйте його.

Ø Знаходьте різноманітні можливості для виступу учня перед класом (наприклад, як саме виконував завдання, що робив під час чергування, як готував творчу роботу тощо).

Ø Навчальний матеріал потрібно по можливості унаочнити настільки, щоб він утримував увагу учня і був максимально інформативним.

Ø Хваліть дитину, використовуйте зворотній зв'язок, емоційно реагуйте на найменші її досягнення, підвищуйте її самооцінку, статус у колективі.

Ø Необхідно постійно заохочувати учня, рідше явно вказувати на хиби, віднаходити коректні способи вказати на помилки.

Ø Потрібно виробляти позитивну мотивацію у навчанні.

Ø Спирайтеся на сильні сторони учня, відзначайте його особливі успіхи, особливо у діяльності, до якої він виявляє інтерес.

Ø У разі епатажних чи неадекватних проявів чи дій учня, дотримуйтеся тактики поведінки, обраної командою фахівців.

Ø Тісно, якомога частіше спілкуйтеся і співпрацюйте з батьками учня.

07 лютого 2020 року на базі Ізяславського інклюзивно-ресурсного центру відбувся семінар-практикум для вихователів ЗДО: "Інклюзивна освіта. Готовність педагогів до взаємодії з сім'ями та дітьми з особливими освітніми потребами в закладі дошкільної освіти".

У роботі семінару взяли участь головний спеціаліст відділу освіти Лариса Сологуб, методист РМК Олена Антонюк.

З вітальним словом до учасників семінару звернулася директорка Ізяславського ІРЦ Світлана Гнатюк, яка ознайомила з темою зустрічі та побажала активної й творчої роботи.

Метою семінару, який підготувала і провела Олена Бондарук, вчитель-логопед ІРЦ, було:

- ознайомити учасників зустрічі з основними поняттями інклюзивної освіти;

- формувати в педагогів готовність до взаємодії з сім'єю дитини з ООП;

- формувати уявлення про психологічні особливості сім'ї дитини з ООП;

- підвищити психолого-педагогічну компетентність вихователів.

Учасники семінару отримали методичні поради щодо організації інклюзивного навчання в дошкільному закладі; рекомендації щодо ефективної взаємодії з сім'ями та дітьми з ООП.

Захід пройшов продуктивно, змістовно і цікаво. 

05.12.2019 року за круглим столом була проведена просвітницька робота директором Ізяславського Інклюзивно-ресурсного центру Гнатюк Світланою Іванівною та вчителем-дефектологом Оніщук Оксаною Іванівною для педагогічного колективу Клубівського ліцею імені Олега Довгого. 

Зустріч була присвячена до дня людей з інвалідністю на тему "Особливості дітей з розладами аутистичного спектру". 

Для педагогів ліцею було надано інформацію стосовно роботи Інклюзивно-ресурсного центру міста Ізяслава з дітьми з особливими освітніми потребами; фахівці ІРЦ висвітлили питання симптоматики дітей з розладами аутистичного спектру, та проведення корекційної роботи з такими дітьми. 

Директор ІРЦ дала відповіді на багато запитань від педагогічного колективу ліцею стосовно інклюзивної освіти в Україні та корекційних занять для дітей з ООП. 

Усі учасники круглого столу отримали позитив і користь від спілкування та зійшлися на думці, що кожна дитина в суспільстві має право на повноцінне життя, яке залежить від тісної співпраці фахівців корекційно-розвиткових центрів, педагогів освітніх закладів та батьків.

20.09.2019. відбулася нарада директорів ЗЗСО, в якій взяла участь директор Комунальної установи "Інклюзивно-ресурсний центр" Ізяславської районної ради - Світлана Гнатюк. Вона виступила з питанням "Напрямки роботи Ізяславського ІРЦ". 

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ ІНКЛЮЗИВНО_РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР створений з метою забезпечення прав дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини, надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу.

РЕЖИМ РОБОТИ КОМУНАЛЬНОЇ УСТАНОВИ "Інклюзивно-ресурсний центр"

Понеділок - четвер: з 8.00 до 17.15.

П`ятниця: з 8.00 до 16.00.

Обідня перерва: з 12.00 до 13.00.

Субота, неділя: вихідні.

ФАХІВЦІ "Інклюзивно-ресурсного центру":

директор - Гнатюк Світлана Іванівна; 

вчитель-логопед - Бондарук Олена Володимирівна;

вчитель-логопед - Ярославська Леся Іванівна;

практичний психолог - Горпинич Катерина Іванівна;

практичний психолог - Нечипорук Валерія Володимирівна.

АДРЕСА: 30300, Хмельницька область, Ізяславський район, м. Ізяслав, вул. Шевченка, 10 В.

            27 березня 2019р. на базі Ізяславського   інклюзивно-ресурсного центру     практичним психологом ІРЦ Горпинич К.І. було проведено  семінар-практикум «Розвиток комунікативної компетентності у педагогічних працівників, які працюють в інклюзивних класах». В зустрічі брали участь педагогічні працівники інклюзивних класів закладів  загальної середньої освіти району та фахівці ІРЦ. Катерина Іванівна звернула увагу на складові  комунікативної компетентності, на особливості, які властиві хорошому педагогу , в плані сприймання оточуючих, на значенні емпатії у спілкуванні з дітьми.  Нечипорук В.В., практичний психолог ІРЦ , провела вправу «Один день із життя Маші» , яка яскраво показує необхідність вислухати дитину, розділити її почуття. Учасники семінару-практикуму ознайомились з технікою «Я-висловлювання» , пройшли діагностику емпатії, складали пазли, які показали чим  сильніша група : відкритістю чи впливовістю.  На завершення  відбулося обговорення  результатів семінару .

Оголошення про результати конкурсу

на заміщення вакантних посад фахівців комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр»

Ізяславської районної ради Хмельницької області

          19 березня 2019 року відбувся  конкурс на заміщення  вакантної посади практичного психолога комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр»Ізяславської районної ради Хмельницької області. Переможцем конкурсу визнано  Нечипорук Валерію Володимирівну.

Оголошення про проведення конкурсу

на заміщення вакантних посад фахівців комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр»

Ізяславської районної ради Хмельницької області

З метою забезпечення об’єктивності та прозорості в питаннях призначення на посаду

керівників, фахівців інклюзивно-ресурсних центрів, на виконання п. 45 Положення про

інклюзивно-ресурсний центр, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від

12.07.2017 № 545 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр»,

рішення тридцять п’ятої позачергової сесії сьомого скликання Ізяславської районної ради від

05.07.2018 № 1 «Про затвердження Положення про проведення конкурсу на посаду

директора комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Ізяславської районної ради

Хмельницької області»   оголошується  конкурс на заміщення вакантної посади фахівця

комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Ізяславської районної ради

Хмельницької області:

- 1 посада практичного психолога,

Найменування  комунального закладу – «Інклюзивно-ресурсний центр» Ізяславської

районної ради Хмельницької області.

Місце знаходження закладу –  вулиця Незалежності, 43, м. Ізяслав Хмельницької

області, 30300.

Основні напрямки діяльності: забезпечення права дітей з особливими освітніми

потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в

тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти,

які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, шляхом проведення комплексної

психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини (далі - комплексна оцінка), надання

психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг та забезпечення їх системного

кваліфікованого супроводу.

Дата початку прийняття документів з 28 лютого 2019 року. Кінцевий строк –

14 березня 2019 року (включно) до 17.00 год.

 Вимоги до кандидатів:

 вища освіта не нижче ступеня магістра або освітньо-кваліфікаційного рівня

спеціаліста за спеціальністю “Психологія” («Практична психологія») ;

 стаж роботи за фахом не менше трьох років.

Перелік документів, що подаються претендентами для участі в конкурсі:

 копію паспорта громадянина України;

письмову заяву про участь у конкурсі до якої додається резюме у

довільній формі (Додаток 1 до ПОЛОЖЕННЯ про проведення конкурсу

на заміщення вакантних посад фахівців інклюзивно-ресурсного центру);

 копію трудової книжки;

 копію (копії) документа (документів) про освіту із додатками,

присвоєння вченого звання, присудження наукового ступеня;

 письмову згоду на збір та обробку персональних даних (Додаток 2 до

ПОЛОЖЕННЯ

 про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад

фахівців інклюзивно-ресурсного центру).

Особа, яка подає документи, відповідає за достовірність поданої інформації.

Особа, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі, може подавати додаткові документи

стосовно досвіду роботи, професійної компетентності і репутації (характеристики,

рекомендації, наукові публікації та інші).

По закінченню 15-денного терміну документи для участі у конкурсі не приймаються і

не розглядаються.

Адреса приймання документів для участі в конкурсі: 30300, м. Ізяслав, вулиця

Незалежності, 43. Відповідальна особа – Гнатюк Світлана Іванівна. Номер телефону

та адреса електронної пошти для довідок: 0979800227; ircizs@ukr.net

  Місце, дата і час проведення конкурсу:

- місце проведення – Ізяславська районна рада, м. Ізяслав, вулиця Грушевського, 5, актовий

зал;

- попереднє засідання конкурсної комісії 15.03. 2019 року о 14.00 год.;

- проведення іспиту 19.03.2019 року о 10.00 год.

- проведення співбесіди 20.03.2019 року о 10.00 год.

- визначення переможця конкурсного відбору 21.03.2019 року.

Посади фахівців Інклюзивно-ресурсного центру прирівнюється до посад педагогічних

працівників спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) згідно з переліком

педагогічних посад.

 Детально з Положенням про проведення конкурсу на посаду фахівців «Інклюзивно-

ресурсний центр» Ізяславської районної ради Хмельницької області можна ознайомитися на

офіційному веб-сайті Ізяславської районної ради.

КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Ізяславської районної ради Хмельницької області

Як діяти у бомбосховищах перебуваючи з дітьми з аутизмом!

Ці поради стануть в нагоді і дітям, які занадто гостро реагують на звуки сирен, вибухів або просто відчувають сильний страх.

Створити відносно комфортний простір для дитини. Відгородити окреме місце картоном, подушкою, одягом, створивши халабуду, де дитина буде мати змогу бути трішки насамоті.

Можна зробити кокон з великої подушки чи одягу.

Якщо є потреба, то пояснити оточенню особливості дитини. І що Вам може бути необхідна допомога.

Якщо в дитини наявні гіпер/гіпочутливості сенсорних сфер, то найактуальніше підтримувати їх

Впливати на слухову сферу

Навушники, беруші, шапка, пов'язка на голову, все що може зменшити кількість звуку.

Улюблена музика, якщо є зв'язок.

Співати пісні, які любить дитина.

Розповідати ті пісні, казки, вірші, які дитина ехолалить. Підтримувати ехолалії.

Старатися говорити спокійно, тихо, з рівним темпом мовлення.

Впливати на тактильну сферу

Масажі, міцні обнімання, стискання всієї дитини або частин, якої потребує найбільше,

Тактильні ігри,

 Малювання букв чи цифр на тілі, якщо це є спецінтересом дитини і відгадування їх.

Прижимання подушками чи ковдрою. Якщо нічого немає, то можна, щоб дитину ззаду і спереду обійняли 2 людини і стиснули.

Ігри з пластиліном, піском.

Ігри з маленькими іграшками, предметами чи просто камінцями.

Ігри з лизунами.

Можна насипати наявну крупу, макарони, камінці у шкарпетки та гратися сенсорною іграшкою.

Вестибулярна сфера

Покачування та заколихування, які потребує дитина.

Посадити на коліна та покачувати, з-за потреби співати улюблені пісні, підтримувати ехолалії.

Якщо дитина старша, можна запропонувати перевалюватися з ноги на ногу вправо/вліво і покачувати себе так.

Крутитися навколо своєї осі.

Крутити та почувати головою.

Пропріоцеативна сфера.

Рухатися, присідати, стрибати, якщо є необхідність.

Стоячи на ногах трусити тілом, можна окремо трусти ногами та руками.

Збивати предмети, бутилку наче грати у боулінг.

Якщо дитина рухається, ходить зі сторони в сторону не перешкоджати.

Показувати рухи, щоб дитина повторила їх, якщо їй цікаво.

Кидати маленькі камінці чи предмети в наявну посудину.

Зорова сфера

Дивитися на таймер, як ідуть цифри.

Пазли, книги, картки домена, якщо є.

Якщо дитина махає руками або предметами перед очима не забороняти.

Якщо дитину втомлює велика кількість людей, то повернути до стіни або відгородити, зробивши халабуду за допомогою одягу, простині, полотенця чи інших речей.

Нюхова сфера

Якщо наявна чутливість, то взяти ефірні олії, щоб дитина не відчувала неприємні запахи.

Якщо дитина нюхає підмишки і ховається під руку для самозаспокоєння не перешкоджати цьому.

Смакова сфера.

Старатися кормити хоча би по наближеному до режиму графіку.

Стабільно давати пити.

Давати тверді продукти, щоб дитина жувала, якщо її це заспокоює.

Дати дозволений предмет, тканину, щоб дитина могла смоктати, лизати чи гризти.

Якщо є потреба у поясненні ситуації для дитини, то можна намалювати на листку чітко поетапно та зрозуміло, що відбувається.

Попереджати максимально доступно лише те, що потрібно робити.

Старатися батькам зберігати спокій та також робити для себе розвантажувальні вправи, медитації.

#рекомендації #психологічнапідтримка #дитиназООП

Як діяти у бомбосховищах перебуваючи з дітьми з аутизмом!

Ці поради стануть в нагоді і дітям, які занадто гостро реагують на звуки сирен, вибухів або просто відчувають сильний страх.

❗Створити відносно комфортний простір для дитини. Відгородити окреме місце картоном, подушкою, одягом, створивши халабуду, де дитина буде мати змогу бути трішки насамоті.

Можна зробити кокон з великої подушки чи одягу.

❗Якщо є потреба, то пояснити оточенню особливості дитини. І що Вам може бути необхідна допомога.

Якщо в дитини наявні гіпер/гіпочутливості сенсорних сфер, то найактуальніше підтримувати їх❗

Впливати на слухову сферу⤵️

👂 Навушники, беруші, шапка, пов'язка на голову, все що може зменшити кількість звуку.

👂Улюблена музика, якщо є зв'язок.

👂 Співати пісні, які любить дитина.

👂Розповідати ті пісні, казки, вірші, які дитина ехолалить. Підтримувати ехолалії.

👂Старатися говорити спокійно, тихо, з рівним темпом мовлення.

🙌 Впливати на тактильну сферу⤵️

🙌 Масажі, міцні обнімання, стискання всієї дитини або частин, якої потребує найбільше,

🙌 Тактильні ігри,

🙌  Малювання букв чи цифр на тілі, якщо це є спецінтересом дитини і відгадування їх.

🙌 Прижимання подушками чи ковдрою. Якщо нічого немає, то можна, щоб дитину ззаду і спереду обійняли 2 людини і стиснули.

🙌 Ігри з пластиліном, піском.

🙌 Ігри з маленькими іграшками, предметами чи просто камінцями.

🙌 Ігри з лизунами.

🙌 Можна насипати наявну крупу, макарони, камінці у шкарпетки та гратися сенсорною іграшкою.

Вестибулярна сфера⤵️

🤸 Покачування та заколихування, які потребує дитина.

🤸 Посадити на коліна та покачувати, з-за потреби співати улюблені пісні, підтримувати ехолалії.

🤸 Якщо дитина старша, можна запропонувати перевалюватися з ноги на ногу вправо/вліво і покачувати себе так.

🤸Крутитися навколо своєї осі.

🤸 Крутити та почувати головою.

🦵💪Пропріоцеативна сфера.

💪🦵Рухатися, присідати, стрибати, якщо є необхідність.

🦵💪Стоячи на ногах трусити тілом, можна окремо трусти ногами та руками.

🦵💪Збивати предмети, бутилку наче грати у боулінг.

💪🦵Якщо дитина рухається, ходить зі сторони в сторону не перешкоджати.

🦵💪 Показувати рухи, щоб дитина повторила їх, якщо їй цікаво.

🦵💪 Кидати маленькі камінці чи предмети в наявну посудину.

👁Зорова сфера⤵️

👁Дивитися на таймер, як ідуть цифри.

👁Пазли, книги, картки домена, якщо є.

👁Якщо дитина махає руками або предметами перед очима не забороняти.

👁 Якщо дитину втомлює велика кількість людей, то повернути до стіни або відгородити, зробивши халабуду за допомогою одягу, простині, полотенця чи інших речей.

👃Нюхова сфера

👃Якщо наявна чутливість, то взяти ефірні олії, щоб дитина не відчувала неприємні запахи.

👃Якщо дитина нюхає підмишки і ховається під руку для самозаспокоєння не перешкоджати цьому.

👅Смакова сфера.

👅 Старатися кормити хоча би по наближеному до режиму графіку.

👅 Стабільно давати пити.

👅 Давати тверді продукти, щоб дитина жувала, якщо її це заспокоює.

👅 Дати дозволений предмет, тканину, щоб дитина могла смоктати, лизати чи гризти.

❗Якщо є потреба у поясненні ситуації для дитини, то можна намалювати на листку чітко поетапно та зрозуміло, що відбувається.

❗Попереджати максимально доступно лише те, що потрібно робити.

❗Старатися батькам зберігати спокій та також робити для себе розвантажувальні вправи, медитації.

#рекомендації #психологічнапідтримка #дитиназООП