Що має робити вчитель у класі, де є діти з особливими освітніми потребами? Адже для 94% шкіл в Україні інклюзія — цілковито новий досвід.

 Більшість методик навчання дітей з особливими освітніми потребами — специфічні. Наприклад, учневі з вадами зору допоможуть орієнтуватися в класі контрастні фарби та додаткове освітлення. А ось у дитини з епілепсією таке оформлення може спричинити погіршення стану здоров’я. Для кожного виду порушення є спеціальні методи, що допомагають повноцінно навчатися. Наприклад, шрифт Брайля, жестова мова чи дактильна абетка. Детальніше про них можна дізнатися із семи видів програм, які є на сайті Міністерства освіти. Але є дещо спільне, що допоможе будь-якому інклюзивному класу почуватися комфортно.

1. Командна робота — на всіх рівнях

Адаптація в класі дитини з особливими освітніми потребами — турбота не лише вчителя. Розробкою індивідуального освітнього маршруту займатиметься ціла команда: соціальний працівник, шкільний психолог, асистенти вчителя та дитини, реабілітолог, дефектолог. Але серед найважливіших її учасників — батьки такого учня. Утім, працювати важливо ще й з татами та мамами однокласників.

До приходу дитини потрібно підготувати клас — і це не лише про обладнання приміщення. Йдеться про психологічний комфорт, атмосферу приязні. Починати роботу найкраще з родин. Для батьків варто проводити тренінги, перегляд фільмів про інклюзивне навчання або про такі самі особливості здоров’я, які є в нового учня.

Спільною має бути й робота всіх дітей у класі. Бо що таке, власне, інклюзія? Типова помилка — вважати, що це просто навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх школах. Таке навчання зветься інтеграцією. А ось інклюзія — підхід, за якого кожен учень має стати важливим для команди, незалежно від його особливостей. Хтось виразно читає, а хтось б’є по м’ячу краще за всіх. Той, хто гарно читає, може всім почитати. А той, хто гарно володіє м’ячем, може навчити решту дітей. За такої установки учні починають підтримувати та вчитися одне в одного.

2. Привчати учнів, що різноманіття — це норма

Діагнози, зазвичай, очевидні для дітей: особливості пересування за наявності ДЦП, протези, слухові апарати, окуляри зі спеціальними лінзами. За статистикою, чверть дітей у розвинених країнах мають значні порушення здоров’я, а 60% — виражені індивідуальні особливості (зайва вага, нюанси зовнішності тощо). Якщо учні не розуміють особливостей однокласника, у якого ВІЛ чи розлади аутичного спектру, це викликає ще більше запитань, тривоги та відчуження. Тож вчитель має все чесно й доступно для їхнього розуміння пояснити ще до появи дитини з ООП (особливими освітніми потребами).

Варто запропонувати учням таку гру: відчути, як почувається однокласник.  Якщо в нього є вади зору, можна усім зав’язати очі та попросити походити так. Якщо він не використовує мову через синдром Дауна чи аутизм — спробувати мовчки донести до інших свою думку. Якщо йдеться про дитину, в якої проблеми з координацією рухів, школярі можуть написати міні-есе лівою рукою (правші).

Це значно знижує критичне ставлення до зовнішніх особливостей як до чогось дивакуватого. Усі діти мають навчатися разом, незалежно від відмінностей, що існують між ними.

3. Спиратися на сильні сторони

Зараз говоримо про єдину освіту для всіх дітей, а не окремо про спеціальне та загальне навчання. Давній радянський підхід допомогу дитині з ООП подавав як корекцію відхилень, втручання та реабілітацію. Такий учень сприймався як пацієнт лікарні — через призму хвороби. Першокласники «з нормою» мусили говорити, читати, рахувати та мати інші навички. Якщо ж дитина мала особливості, акцент робили на тому, як компенсувати вади, а не на розвитку сильних сторін.

4. Практикувати скаффолдинг

Скаффолдинг — створення умов для підвищення успішності кожного учня. Для цього дитина має вчитися у «зоні найближчого розвитку», тобто робити те, що їй цікаво, але поки що неможливо опанувати без підтримки. Ніщо так не поліпшує мотивацію, як можливість впоратися із завданням і досягти успіху.

Скаффолдинг — це процес, який дає можливість дитині (у тому числі новачку) розв’язати проблему, виконати завдання або досягти цілей, які знаходяться за межами її індивідуальних зусиль чи можливостей. Як допомогти? Сказати «Молодець, тобі все вдасться»? Але ж дитина розуміє, що її спроби поки що далекі від результату. Цього мало. Фахівці знають чимало видів підтримки.

Вербальна — може бути не лише прямою (заохочення), а й непрямою, не адресною: «Увесь клас скоро впорається», «Це не так складно, як здається».

Підказки через міміку, жести, вказівки, рухи тіла — велика сила. Якщо вчитель побоюється чи ніяковіє під час занять з дитиною з ООП, вона дуже швидко «зчитує» це завдяки мові тіла. Тоді робота значно ускладнюється.

Фізична підтримка — скажімо, можна писати, малювати чи конструювати щось з учнем разом «рука в руці».

Моделювання — демонстрація виконання завдання.

Візуальний стимул — картинки, піктограми, символи, письмова мова.

Маніпуляція символами — розташування об’єктів у певному порядку.

А от чого не можна робити в жодному разі, так це виконувати завдання замість учня.

5. Продумувати різнорівневі завдання

Заварити разом чай та випити зі смаколиками — усім дітям приємно. Після цього одним учням до снаги вивчати розчинність речовин (на прикладі цукру в чаї) мовою хімії. А дитина з інтелектуальними порушеннями, для якої абстрактні поняття поки що не доступні, зможе дізнатися більше про приготування чаю.

6. Креативити і візуалізувати

Творчий підхід під час розробки уроку — найголовніший ресурс учителя. Діти здатні вчитися незалежно від рівня їхнього розвитку. Раніше відсутність мови чи нездатність до загальноприйнятого спілкування (як за аутизму) були підставою для визнання дитини ненавчуваною. А нині такий учень може лякати вчителя: як же подавати йому матеріал.

Утім, діти із синдромом Дауна, маючи звичайний інтелект, у 6–7 років можуть не розмовляти, адже їм важко: у них специфічна анатомія органів мовлення та неправильно працюють артикуляційні м’язи. А в разі розладів аутистичного спектра діти шукають нові способи комунікації.

Для немовленнєвих дітей зображення — це вже не просто наочність, а спосіб побудувати діалог. За аутизму, навіть якщо дитина розмовляє, для неї важлива опора на зорове сприйняття, бо так інформація сприймається значно краще. Тож у приміщені школи навіть роблять вивіски з малюнками, які пояснюють призначення кімнат: клас, туалет, їдальня, бібліотека тощо.

Візуалізація може бути інакшою: нині в Україні почали видавати книжки, де поруч з чудовими ілюстраціями — рядки піктограм, які заміняють текст. Їх майже 10 тисяч, як у китайській мові.

Образи допомагають дітям з різними діагнозами. Давно відомо, наскільки важливі наочно-зорові форми пізнання для дітей з вадами слуху. У випадку інтелектуальних порушень візуалізація допомагає генералізувати поняття у процесі конкретно-наочного мислення (наприклад, завдання співвідносити зображення та предмет).

А як же решта школярів? Візуалізація — це те, що нині «показано» майже всім.

Отже, які б методи не використовував вчитель, важливо донести: людину не можна вимірювати лише через дефіцит чогось. Та навіть здібності і досягнення — хоч це і важливий вклад у життя класу, але й ними не можна виміряти цінність людини.

Бо інклюзія — це коли важливий кожен!

Поурочне планування роботи для особливої дитини – це, переважно, завдання асистента вчителя. Він має отримати від педагога тему і план наступного уроку для всього класу, продивитися навчальний матеріал, що буде використовуватися, проаналізувати інформацію і зробити низку висновків:

·        чи потрібна його підопічному психолого-емоційна адаптація на цьому уроці;

·        чи достатній рівень попередньої підготовки для розуміння матеріалу;

·        чи потрібні додаткові (і які саме) матеріали – адаптовані або модифіковані;

·        які саме завдання учень зможе виконати, повністю чи частково, яка допомога йому потрібна;

·        чи передбачено залучення дитини до усних відповідей, роботи біля дошки чи в групах;

·        які саме інформацію та навички дитина має отримати наприкінці уроку (визначається разом з учителем).

Тобто кожне заняття дитини з ООП у класі має бути пропрацьоване педагогами заздалегідь, щоби провести ним учня покроково, не відволікаючи решту класу від теми уроку.

✅ “Обзивалки” (Кряжева Н.Л.)  Мама/тато/психолог і дитина/діти стають один напроти одного (або в коло) і кидають один одному м’яч. Кидаючи м’яч, називайте один одного різними “образливими словами”, які насправді зовсім не образливі. Заздалегідь домовтеся, якими словами можна користуватися. Це можуть бути назви овочів, фруктів, грибів, меблів. Кожне звернення повинно починатися зі слів: “А ти, …, морквочка!” Пам’ятайте, що це гра, тому ображатися не потрібно. В кінці гри нехай кожен назве іншого лагідним словом, наприклад: “А ти, …, сонечко!”
Проведіть гру у швидкому темпі, попередивши дітей, що ображатися не можна.

✅ “Пил”  Запропонуйте дитині вибити пил з подушки. Нехай малюк б’є її, кричить.

✅ “Боротьба подушками”  Увімкніть веселу музику, візьміть у руки подушки і злегка побийтеся ними. Але ви чітко повинні встановити правила – не бити руками, не кричати образливі слова. Якщо правила порушуються, гра зупиняється.

✅ “Бійка батаками”  Батаки — це такі м’які палки, якими можна битися, не завдаючи болю один одному. Цей інструмент ідеальний для зняття напруги, відреагування агресії, формування навичок самоконтролю. Влаштуйте з дитиною дуель на батаках.

✅ “Сніжки”  Запропонуйте дитині комкати аркуші паперу і кидати ними один в одного.

✅ “Розтирання паперу”  Аркуш паперу тріть в кулаках, роблячи рухи, ніби ви перете одяг. Коли папір стає геть м’яким, малюйте по ньому акварельними фарбами. Малюнки будуть дуже цікавими, фарба розтечеться по зім’ятому папері різними візерунками.

✅ “Салют”  Дитина рве папір і з силою кидає шматочки вгору. Потім всі разом прибирають сміття з підлоги.

✅ “Аплікація із шматочків паперу”  Порвіть папір на дрібні квадратики і зробіть з них колаж чи аплікацію.

✅ “Намалюй свою злість”  Коли дитина сердиьтся і починає неприйнятним чином проявляти свою злість (б’ється, кусається, кричить і т.п.), запропонуйте їй намалювати свою злість. Дайте аркуш паперу і олівці, бажано воскові. Не втручайтеся у процес малювання, просто спостерігайте.

✅ “Чашка злості”  Виділіть окрему чашку, в яку можна покричати щодуху в моменти сильної злості. З цієї чашки пити уже не варто. Нехай вона буде лише для криків.

✅ “М’ячик, котися!”  Тенісний м’ячик кладеться на рівну поверхню. Дитині пропонують здути його, щоб він прокотився по заданій траєкторії. Ігри за участю дихальних елементів психологи вважають найефективнішими.

✅ “Жаба”  Якщо малюк любить купатися, запропонуйте йому дути на поверхню води, щоб вийшли хвилі. Зусилля дитини повинні бути досить інтенсивними.

✅ “Ураган”  Сядьте навпроти малюка і запропонуйте йому вас здути. Нехай він набере в легені побільше повітря і як слід дме на вас – а ви при цьому робіть вигляд, що пручаєтеся потокам повітря.

Джерело: https://dytpsyholog.com

Ігри для тренування уваги

Для чого потрібна увага?

 Увага – одна з провідних психічних функцій мозку людини, завдяки якій можливе ефективне функціонування сприйняття, пам’яті, мислення, відчуттів, тобто відображення якостей предметів зовнішнього та внутрішнього світу.

Якщо не розвивати увагу…

 Недостатній рівень розвитку зорової уваги може призвести до певних складнощів, а саме дитина не зможе оволодіти новими знаннями про навколишній світ. А також виникнуть проблеми  коли дитина оволодіватиме навичками письма. Їй передусім буде складно сформувати зоровий образ літери, запам'ятати правильну траєкторію рухів під час виконання графічного елемента.

 Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку необхідні ігри, що розвивають зорову і слухові увагу. Це вік, коли головний мозок створює фундамент із психічних розумових операцій. Він пластичний і активний. Готується створювати особливі зв'язки і нейронні ланцюжки, які дозволять дитині пізнавати світ, зокрема працювати з інформацією. Прийом, обробка, аналіз і видача результату – от дії, з якими мозку доведеться справлятися. Для цього він повинен приготувати ділянки, що відповідають за зорову і слухову увагу. Якщо їх створити та активізувати – будуть створені умови для інтелектуального розвитку і якісного навчання.

Ігри для розвитку уваги.

Книга-віммельбух.

Це книжка, на сторінках якої безліч дрібних зображень, а завдання дитини – розглянути їх, знайти певного героя, запам’ятати, порахувати, і т. д .;

в книзі немає тексту, або його мінімальна кількість; сторінки її з щільного картону; мало розворотів; дуже якісні і тематично підібрані сюжетні малюнки; сприяє розвитку уваги, кругозору, пам’яті; підходить дітям будь-якого віку.

Гра з паличками «Повторюй за мною».

Для гри знадобляться рахункові палички. Дитині видається певна кількість рахункових паличок. Трирічним малюкам буде досить по 3 – 4, з віком і освоєнням гри кількість рахункових паличок можна збільшувати до 7 – 8-ми. Викладіть з рахункових паличок довільну композицію, хай діти дивляться і запам’ятовують. Потім закрийте композицію з рахункових паличок аркушем паперу, дітям треба буде скласти зі своїх паличок таку ж фігуру.

Пазли.

Пазли - ідеальний інструмент для розвитку у дітей м'язів концентрації. Збирання пазлу дає дитині можливість зосередитись над одним завданням без перерв.

Тетріс.

Чудова та цікава розвиваюча іграшка. Вона сприяє розвитку логічного та образного мислення, мілкої моторики, пам’яті, концентрації уваги, розкриттю творчого потенціалу дитини.

Гра «Черга».

Для гри знадобляться 3-4 різні іграшки, або картки-картинки, або можна використовувати будь-які інші предмети.

Запропонуйте дитині пограти в чергу до лікаря, перукаря, в банк або ще куди-небудь. Розставте разом з дитиною іграшки по порядку, так ,наче вони сидять в черзі. Попросіть дитину відвернутися і заберіть якусь іграшку. Запитайте дитини: «Хто втік з черги?». Дитина повинна назвати зниклу іграшку. Поверніть її на місце, потім знову попросіть дитину відвернутися і поміняйте дві іграшки місцями. Запитайте: «Хто переплутав чергу?».

Гра «Що зникло?»

Педагог демонструє дітям картку та пропонує уважно розглянути які предмети на ній зображені і запам’ятати їх. Далі демонструємо подібну картку, але без певного предмета і пропонуємо визначити якого зображення не вистачає.

Гра «Малюємо за зразком»

Для гри знадобляться картки із зображенням простих фігур. Такі картки можна виготовити самостійно, нарізавши на квадрати білий картон і намалювавши на них фігури.

Дайте дитині аркуш паперу і олівці, покладіть перед нею одну картку і попросіть її уважно на неї подивитися. Через 10 секунд картку переверніть зображенням вниз і попросіть дитину намалювати таку ж фігуру, як на картці.

Для трирічних малюків спочатку на картках повинні бути прості фігури одного кольору (коло, трикутник, квадрат, овал, прямокутник). Поступово можна ускладнювати гру, і давати дитині картки з фігурами, зафарбованими в два кольори, потім в три і чотири. П'ятирічним дітям можна давати картки з двома - трьома фігурами, розфарбованими в різні кольори.

Гра «Заборонений колір»

Перед початком гри встановіть правила:

- не можна називати заборонені кольори, наприклад, зелений і червоний;

- не можна один і той же колір називати двічі.

А тепер задавайте питання: «Якого кольору небо? Якого кольору трава? Якого кольору сонце? Якого кольору полуниця?» Можливі варіанти відповідей: «Блакитного; як газон; жовтого; як серце».

Ментальна арифметика - це методика навчання, що бере початок у країнах Азії, але сьогодні набирає популярність у всьому світі. Вона заснована на механічному обчисленні на рахівницях, розвитку навичок лічби подумки і вправах на концентрацію і логіку. Ментальна арифметика допомагає розвинути швидкість мислення і творчі здібності.

Навички ментальної арифметики допомагають дітям краще зрозуміти основні математичні концепції. Крім того, у дітей виникає почуття впевненості в собі, коли вони знають, що можуть робити обчислення подумки, і їм для цього не потрібні калькулятор, ручка і папір. Коли дитина навчиться рахувати подумки, вирішення простих арифметичних задач у неї буде займати менше часу, ніж якби вона рахувала на калькуляторі.

   На ранніх етапах вивчення математики використання допоміжних інструментів (наприклад, рахівниць або рахункових паличок) допомагає дітям розуміти рівності та інші математичні поняття. Як тільки дитина засвоїть прості поняття, вона буде готова до вивчення ментальної арифметики.

Вправи ментальної арифметики

Використовуйте наведені нижче вправи і способи обчислення, щоб допомогти дітям розвинути свої математичні навички. За допомогою цих способів вони навчаться розбивати математичні завдання на більш прості частини і розв'язувати їх подумки.

Розкладання

Перший спосіб обчислення - розкладання - означає представлення чисел у розгорнутій формі (десятки і одиниці). Цей спосіб добре підходить для додавання двозначних чисел, оскільки дітям не важко розбивати числа на десятки і одиниці, а також додавати прості числа. Наприклад:

25 + 43 = (20 + 5) + (40 + 3) = (20 + 40) + (5 + 3).

Дитині легко зрозуміти, що 20 + 40 = 60, а 5 + 3 = 8, тому загальний результат складе 68.

Розкладання можна використовувати і для того, щоб навчити дитину віднімати подумки. Відмінність у тому, що найбільше число не потрібно розкладати на частини:

57 - 24 = (57 - 20) - 4.

Відповідно, 57 - 20 = 37, і 37 - 4 = 33.

Округлення

Іноді дитині легше розв'язати задачу, якщо округлити одне або кілька чисел. Наприклад, якщо потрібно додати 29 + 53, простіше округлити 29 до 30, і тоді легко можна порахувати, що 30 + 53 = 83. Після цього потрібно відняти «зайву» одиницю, яка з'явилася після округлення. Так ми отримаємо остаточний результат - 82.

Округлення також можна використовувати для віднімання. Наприклад, якщо потрібно розв'язати приклад: 53 - 29, можна округлити 29 до 30.

53 - 30 = 23.

Потім потрібно додати одиницю, яка залишилася після округлення, і ми отримаємо остаточний результат - 24.

Додавання

Ще один спосіб віднімати подумки. Він полягає в тому, щоб округлити від'ємник до десятка. Потім потрібно додати десятки, щоб отримати зменшуване. Після цього можна обчислити залишок.

Розглянемо цей метод на прикладі:

87 - 36.

Щоб розв'язати приклад методом додавання, потрібно додавати до 36 числа до тих пір, поки не вийде 87. Спочатку можна округлити 36 до 40:

36 + 4 = 40.

Потім потрібно додавати десятки, поки не отримаємо 80. Так ми дізнаємося, що різниця між 36 і 80 дорівнює 44

4 + 40 = 44.

Після цього потрібно додати до цієї суми 7, що залишилась, - число, якого не вистачає до 87:

44 + 7 = 51.

Таким чином, ми отримали остаточний результат: 87 - 36 = 51.

Парні числа

Коли дитина вивчить додавання парних чисел (2 + 2, 5 + 5, 8 + 8 тощо), вона зможе використовувати це для обчислень подумки. Коли дитина стикається з арифметичною задачею, близькою до додавання парних чисел, вона може просто додавати числа, а потім коригувати результат.

Наприклад:

приклад 6 + 7 близький до 6 + 6. Дитина вже знає, що 6 + 6 = 12. Потім їй залишається додати 1, щоб отримати остаточну відповідь:

12 + 1 = 13.

                      Ігри для ментальної арифметики

   Покажіть дитині, що математика може бути цікавою. Для цього ви можете використовувати активні ігри, які добре підходять для учнів молодших класів.

·   Знайдіть числа

Напишіть на дошці п'ять чисел (наприклад, 10, 2, 6, 5, 13). Потім запропонуйте дитині знайти серед них число, яке відповідає таким твердженням:

сума цих чисел дорівнює 16 (10, 6);

різниця цих чисел становить 3 (13, 10);

сума цих чисел становить 13 (2, 6, 5).

Використовуйте й інші набори чисел та арифметичні дії.

·   Групи

Це активна гра, а значить, вона обов'язково сподобається дітям молодшого шкільного віку. У цю гру можна грати в класі. Скажіть дітям: «Об'єднайтесь у групи по...» і зашифруйте число в прикладі (наприклад, 10 - 7, що означає, що дітям потрібно об'єднатися в групи по троє). По ходу гри можна ускладнювати завдання, наприклад, 29 - 17 (діти повинні об'єднатися у групи по 12 осіб).

·   Встаньте/сядьте

Перш ніж дати дітям завдання, запропонуйте їм встати, якщо відповідь буде більшою за певну кількість, і сісти, якщо меншою. Наприклад, діти повинні встати, якщо відповідь більша, ніж 25, і сісти, якщо відповідь менша. Після цього озвучте завдання: 57 - 31. Якщо діти правильно розв'язують завдання кілька разів поспіль, ви можете ускладнювати приклади. Міняйте число, яке є точкою відліку.

·   Гра з датою

Щоранку пишіть на дошці дату. Запропонуйте дітям придумати приклад, відповіддю на який буде це число. Наприклад, якщо дата - 8 грудня, діти можуть запропонувати такі варіанти прикладів: 4 + 4, 5 + 3, 10 - 2, 18 - 10, 6 + 2.

Старші діти можуть пропонувати приклади на додавання, віднімання, множення і ділення.

·   Квадрат

Поділіть дітей на дві команди. Намалюйте квадрат на дошці або розставте столи у формі квадрата. По черзі давайте приклади членам обох команд. За кожну правильну відповідь дитина просувається на наступний кут квадрата. Після того, як учасник дасть 4 правильних відповіді і пройде усі кути, він передає естафету наступному учаснику.