Інформаційне суспільство – соціологічна концепція, що визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер.
збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;
зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті;
зростання інформатизації та ролі інформаційних технологій в суспільних та господарських відносинах;
створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.
Глобальна інформаційна цивілізація — це рівень розвитку глобального суспільства (світового співтовариства), що визначається зростанням ролі інформації як продукту соціальної діяльності людей, за якісними характеристиками якої вимірюється рівень загальної культури суспільства щодо здатності виробляти, сприймати і раціонально застосовувати відомості, дані, знання для потреб життєдіяльності.
Локальна (регіональна) інформаційна цивілізація — це рівень розвитку суспільства в окремих регіонах (на континентах, в окремих країнах), що визначається зростанням ролі інформації як продукту соціальної діяльності людей, за якісними характеристиками якої вимірюється рівень загальної культури суспільства щодо здатності виробляти, сприймати і раціонально застосовувати відомості, дані, знання для потреб життєдіяльності.
Виникнення інформаційного суспільства відбулося з появою Інформаційної ери, яка вважається сучасним станом розвитку людської раси.
Інформаційна ера - це період в історії людства, коли наслідки промислової революції залишаються позаду, щоб наголосити на виробництві інформаційних технологій.
У свою чергу, походження цієї епохи супроводжується найбільшою людською революцією після Промислової революції, відомої як Цифрова революція. Це був період, коли механічні та аналогові технології були припинені, щоб розпочати процес оцифрування, який діє і сьогодні.
Інформаційне суспільство є прямим наслідком сьогоднішнього легкого доступу до електронних пристроїв, таких як персональні комп’ютери чи смартфони. Інформаційна ера постійно розвивається завдяки впровадженню нових технологій щороку.
Одним з головних атрибутів, що визначає інформаційне суспільство, є постійне зростання, що демонструє здатність отримувати інформацію.
Це знайшло відображення в нових цифрових технологіях, які дозволяють щороку ширше зберігати дані, що, в свою чергу, надає компаніям набагато більше доступу до інформації.
Збільшення кількості інформації пов’язане не тільки з розвитком Інтернету, але і з усіма видами цифрових технологій, що впливають на комунікацію, таких як пристрої, що використовуються засобами масової інформації для передачі цифрових даних по всьому світу.
Крім того, спільний розвиток комунікаційних технологій наприкінці 90-х рр. Визначив ріст інформаційного суспільства, оскільки це породило розвиток нових економічних технологій, що підвищили ефективність діяльності різних галузей суспільств.
У цьому типі суспільства сама інформація має дуже важливе економічне значення. Інформація не тільки має набагато ширший обсяг, ніж в будь-який інший час історії, але вона також є ключовим фактором ефективності бізнесу та компаній.
Споживачі є основними елементами в цих суспільствах. Громадяни стали активними споживачами інформації, і тому для задоволення їх потреб потрібно постійне її виготовлення.
Ця інформація змушує споживача вирішити, який технологічний продукт придбати, який ресторан відвідати чи навіть який одяг купити.
Економіка структурована спеціально таким чином, що інформація сама поширюється і циркулює. Це тісно пов’язано з впливом інформації на економічну сферу суспільства.
швидка обробка інформації;
інтеграція в усі сфери життєдіяльності;
свобода преси;
зростання можливості швидко здійснювати інформаційні зв'язки на великих відстанях, у тому числі між континентами;
дозволила економіці розвиватися набагато ефективніше;
для розвитку складних послуг та освіти, для економії природних ресурсів та захисту навколишнього середовища, для переходу до сталого розвитку;
все більше число людей використовує можливості дистанційного навчання, починає активно реалізовуватися принцип довічного підвищення кваліфікації. Поліпшення підготовки фахівців відкриває компаніям і установам нові горизонти в управлінні персоналом, а значить і можливості зростання виробництва.
культурна експансія. країн - виникає проблема захисту інтересів національних меншин і національної культурної спадщини та мови інших країн, щодо яких відбувається експансія;
розвиток і використання технологій навіювання, які можуть бути використані в засобах масової інформації;
інформаційне нерівність, що полягає в різному ступені доступності інформації членам людської спільноти;
впровадження в приватне життя людей за рахунок тотального контролю за ними;
проблема достовірності інформації;
можливість руйнування приватного життя людей і організацій за допомогою інформаційних технологій;
психологічні проблеми, пов'язані з віртуальною реальністю.
Концепція і термінологія «інформаційного суспільства» набули значного поширення в Україні услід за їх поширенням у світі з тими ж, характерними для світу, протиріччями та неясностями у їх застосуванні. Термін «інформаційне суспільство» у більшості випадків використовується як яскравий синонім терміну «інформаційно-комунікаційні технології», а концепція «інформаційного суспільства», і до сьогодні, не отримала глибокого осмислення і адаптації під українські реалії внаслідок занепаду української науки.
Показовою в цьому відношенні є ґрунтовна доповідь науковців Національного інституту стратегічних досліджень, в якій «інформаційне суспільство» трактується просто як «феномен» (явище) без критичного його осмислення, а термін «інформаційне суспільство» використовується синонімічно з термінами «інформаційні технології», «галузь інформаційних технологій» та «інформатизація». Однак у авторів доповіді все ж вистачає об'єктивності визнати, що «для України, яка все ще перебуває в стані цивілізаційної невизначеності, інформаційне суспільство, на жаль, багато в чому залишається радше популярним гаслом із лексикону європейських декларацій, ніж реальною практикою».
Вперше орієнтацію України на створення «інформаційного суспільства» було офіційно зафіксовано в Стратегії інтеграції України до ЄС (розділ 13), ухваленою в 1998 році. Варто відзначити, що одночасно, в 1998 році було прийнято два Закони України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» та «Про Національну програму інформатизації», якими визначалися принципи і програма дій інформатизації України, а не побудови в ній «інформаційного суспільства». Таке протиріччя у концептуальних основах між різними групами фахівців і політиків на найвищому рівні прийняття політичних рішень в Україні свідчить про некритичність сприйняття іноземних новацій. Воно сильно зашкодило практиці інформаційно-комунікаційного розвитку України.
Створення суспільства, залежного від технології, створює неправильне уявлення про сучасний стан суспільства.
Хоча використання технологій зараз є загальним фактором, люди все ще настільки ж здатні, як і століття тому, лише тепер знання є більш доступними.