Чернетку Акту проголошення незалежності написали вранці 23 серпня 1991-го Леонтій Сандуляк та Левко Лук’яненко у звичайному шкільному зошиті. Для документа обрали термін "акт", бо слово "закон" видавалось надто буденним і натякало на багаторазову дію.

На історичному документі про державний суверенітет України депутати залишали написи: "Слава Україні", "Ще не вмерла і не вмре", "Від сьогодні — будьмо".

Після завершення позачергового засідання 24 серпня біля трибуни депутати виконали гімн Українських Січових стрільців. Пісню відразу підхопили мітингувальники, які зібралися на вулиці.

Тоді ж до зали внесли синьо-жовтий прапор — за пропозицією В’ячеслава Чорновола. З ним український народ стояв на барикадах біля російського Білого дому (так часом називають будинок уряду РФ у Москві). Пізніше прапор підняли над куполом парламенту.

Польща і Канада стали першими державами, які визнали незалежність України.

У перші тижні після референдуму незалежність України визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль та Швейцарія. 25 грудня до них приєдналися США, і до кінця січня 1992 року Україну визнали понад 90 держав, включно з усіма країнами НАТО та ЄС.

8 грудня 1991 року лідери України, Росії та Білорусі підписали у Вискулівській резиденції угоду про розпуск СРСР. Своїми підписами Леонід Кравчук, Борис Єльцин і Станіслав Шушкевич скасували договір про створення СРСР.

Перший військовий парад на День Незалежності відбувся 24 серпня 1994 року.

Українська діаспора також святкує День Незалежності, організовуючи акції, мітинги та концерти. Після початку російського вторгнення ці заходи поєднуються з акціями підтримки України та ЗСУ.