Джерела термінології

1. Енциклопедичний словник з державного управління [Текст] : довідк. вид. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; уклад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко [та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. - К. : НАДУ, 2010. - 819 с. – Режим доступу: http://academy.gov.ua/NMKD/library_nadu/Encycloped_vydanniy/14ff57eb-06bd-4b2b-8bfb-ead7f286d5dd.pdf
2. Енциклопедія державного управління [Текст] : довідк. вид. У 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-редкол.: Ю. В. Ковбасюк (голова), В. П. Трощинський, Ю. П. Сурмін [та ін.] ; К. : НАДУ, 2011.
3. Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління / В. Я. Малиновський. - 2-ге вид., доп. й перероб. - К. : Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2005. - 251 с. -(„Бібліотека молодого державного службовця”) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://esnuir.eenu.edu.ua/handle/123456789/8477
4. Публічне управління : термінол. слов. / уклад. : В. С. Куйбіда, М. М. Білинська, О. М. Петроє та ін. – Київ : НАДУ, 2018. – 224 с. http://academy.gov.ua/pages/dop/150/files/ddb9f2c2-f166-4ebe-8925-3f8cb99cec6d.pdf
5. Термінологія законодавства (станом на 19.10.2017 — 52047 термінiв) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/main/termin

Терміни

Забезпечення. 1) Дія за значенням забезпечити. 2). Забезпечення грошей — матеріальні умови, які сприяють стабільності грошового обігу. Забезпечення кредиту — захист кредитора від кредитного ризику. 3) Матеріальні засоби до існування. Соціальне забезпечення — система державних заходів, спрямованих на надання матеріальної допомоги громадянам, що пішли на пенсію, захворіли, втратили працездатність і т. ін. 4) Сукупність математичних, програмних, мікропрограмних, апаратурних засобів, спрямованих на автоматичну обробку даних за допомогою цифрових обчислювальних машин і пристроїв. Внутрішнє інформаційне забезпечення — методи і засоби перетворення зовнішнього подання даних у машинне, перетворення даних з машинного подання у зовнішнє. Великий тлумачний словник сучасної української мови. © Видавництво "Перун", 2005.

Інноваційний проект - це система взаємопов'язаних цілей і програм щодо їх досягнення, які являють собою комплекс науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних, організаційних, фінансових, управлінських, комерційних та інших заходів із визначенням ресурсів, термінів і виконавців, що оформлені у вигляді проектної документації, і таких, що забезпечують ефективне вирішення конкретного науково-технічного або організаційно-економічного завдання (проблеми), яке виражено в кількісних показниках та забезпечує реалізацію інновації. Никифоров А. Є.

Інформаційна система – призначена для відображення і ведення інформації людської діяльності. Ця система повинна забезпечувати засоби для протікання інформаційних процесів: зберігання, передачі, перетворення інформації. На думку одних авторів, І.с. включає персонал, який її експлуатує, на думку інших – ні.

Розрізняють три класи інформаційних систем за ступенем їх автоматизації:

1) ручні інформаційні системи – характеризуються відсутністю сучасних технічних засобів переробки інформації і виконанням всіх операцій людиною;

2) автоматизовані інформаційні системи (АІС) – найбільш популярний клас І.с. Припускають участь у процесі обробки інформації і людини, і технічних засобів причому головна роль відводиться комп'ютеру;

3) автоматичні інформаційні системи – виконують усі операції з переробки інформації без участі людини. Прикладом автоматичних інформаційних систем є деякі пошукові машини Інтернету, наприклад Google, де збирання й оновлення бази інформації про сайти здійснюється автоматично пошуковим роботом (crawler), і людський чинник не впливає на ранжування результатів пошуку.

Зазвичай терміном "інформаційна система" у наш час називають автоматизовані інформаційні системи. Клімушин П.С. Енциклопедичний словник з державного управління / – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.

Інформаційне забезпечення державного управління - сукупність методів і засобів щодо розміщення і подання державних інформаційних ресурсів, що містять системи класифікації і кодування, уніфіковані системи документації, раціоналізації документообігу і форм документів, методів створення інформаційних баз даних і баз знань. До інформаційних ресурсів органів державної влади належать ресурси (??), вироблені в результаті діяльності органів державної влади, а також ресурси, вироблені на замовлення і в інтересах органів державної влади організаціями всіх форм власності.

До основних завдань управління інформаційними ресурсами відносять: створення інформаційних ресурсів, необхідних для виконання завдань державного управління і реалізації конституційних прав різних категорій громадян на інформаційні державні послуги; забезпечення ефективного використання державних інформаційних ресурсів у діяльності органів державної влади і державних установ; забезпечення вільного доступу громадян і організацій до інформаційних ресурсів відповідно до чинного законодавства України; створення необхідної нормативно-правової бази; координація галузевих і регіональних державних структур з формування та використання державних інформаційних ресурсів, визначення порядку й умов їх використання; реєстрація та облік державних інформаційних ресурсів, формування і забезпечення доступності інформації про склад, розміщення й умови використання інформаційних ресурсів; установлення повноважень і обов'язків органів державної влади, підприємств і організацій, підрозділів та окремих фахівців з формування, захисту й використання державних інформаційних ресурсів; визначення складу державних інформаційних ресурсів, необхідних на кожному рівні державного управління, для забезпечення їх формування, форм подання, збирання, введення, збереження, обробки і використання; організація моніторингу стану інформаційних ресурсів; організація захисту державних інформаційних ресурсів, контроль їх стану, цілісності і використання. Стратегія формування інформаційного забезпечення державного управління полягає в об'єднанні інформаційних ресурсів, призначених для забезпечення діяльності органів державної влади, на умовах відповідності цих ресурсів визначеним вимогам і включення їх у систему за регламентованої процедури. Клименко І. В. Енциклопедичний словник з державного управління. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.

Методи загальнонаукові в державному управлінні - засоби наукового пізнання, які використовуються в державному управлінні та є спільними з іншими науками. На емпіричному рівні дослідження такими методами є спостереження, порівняння, опис, вимірювання, аналогія та експеримент (останній у державному управлінні має досить обмежене застосування). На теоретичному рівні - абстрагування, аналіз, синтез, редукція (формами якої є індукція та дедукція), моделювання (насамперед - у вигляді формалізації та ідеалізації) та метод сходження від абстрактного до конкретного. Бакаєе Ю.В.

Методи управління проектами - системно організована сукупність методів управління інтеграцією, змістом, часом, вартістю, якістю, людськими ресурсами, комунікаціями, ризиками та поставками проекту, що дозволяють правильно підібрати й організувати роботу керівника, команди та виконавців проекту, розробити необхідний набір документів, визначити, організувати та виконати необхідні роботи за проектом з максимальною ефективністю в рамках визначеного бюджету та строків. До основних методів управління проектами належать:

• методи проектного аналізу, оцінювання ефективності та відбору проектів;
• методи структуризації, сітьового, календарного та ресурсного планування проектів;
• методи управління закупівлями та контрактами в проектах;
• методи моніторингу, контролю й оцінювання виконання робіт та адміністративного закриття проектів.

Копитько О. О.

Методологія державно-управлінської діяльності - сукупність способів організації і здійснення пізнавальної, практичної та оцінної діяльності у сфері державного управління, що включає поняття, принципи, підходи, методи, норми, парадигми, технології, процедури. Методологія державно-управлінської діяльності забезпечує: формування понятійно-категорійного апарату державного управління, обгрунтування, систематизацію, класифікацію та опис методів, підходів, принципів науково-практичної діяльності в державному управлінні; визначення норм пізнавальної, практичної, оцінної діяльності в державному управлінні; формування систем цінностей державного управління, їх місця в пізнавальній, практичній, оцінній діяльності; забезпечення цілісності пізнавальної та практичної діяльності.

Моделі в державному управлінні – засіб досліджень явищ і процесів у державному управлінні на основі заміщення реального об'єкта його аналогами, умовними образами, тобто моделями. За формою вираження моделі можуть бути фізичними (матеріальними предметами), символічними (зокрема словесними та математичними описами тощо), іконічними (зокрема рисунками, діаграмами, таблицями тощо), а також змішаними. У дослідженнях у сфері державного управління найчастіше використовуються іконічні й символічні моделі, а також їх змішані форми. За допомогою моделювання описується структура, відтворюються властивості і тенденції розвитку державного управління, що дає змогу правильно оцінити стан системи, зробити правильні прогнози й ухвалити більш обрунтоване управлінське рішення. Суть моделювання зводиться до побудови моделі, обгрунтування методу її дослідження, проведення дослідження моделі за допомогою обгрунтованого методу і перенесення отриманих результатів на реальні об'єкти, які заміняються моделями. Тому в процесі використання моделювання принципово важливо враховувати такі обставини: по-перше, міра адекватності моделі оригіналу з точки зору якостей оригіналу, що досліджуються; по-друге, здатність моделі заміняти об'єкт у процесі дослідження; по-третє, можливості поширення отриманих у процесі дослідження моделі результатів на реальний об'єкт. Моделювання використовується разом з іншими методами наукового пізнання, що приводить до виникнення таких методів, як модельне спостереження, модельний експеримент. Необхідність застосування моделювання в державному управлінні зумовлена самою природою цього методу, і передусім тим, що воно заміняє реальний об'єкт. Це принципово важливо для об'єктів, які мають великі масштаби й для яких існують обмеження в застосуванні натурних експериментів, оскільки вони стосуються діяльності людей. Метод моделювання використовується не тільки для пояснення вже відомих властивостей, але й виявлення нових властивостей, які можуть суттєво вплинути на практику управлінської діяльності. Сурмін Ю.П.

Моделювання в державному управлінні - спосіб дослідження складних явищ і процесів у державному управлінні на основі заміни їх спрощеним об'єктом за умови, що він відтворює суттєві якості, які досліджуються. Цей метод є незамінним для галузі державного управління, оскільки тут існують обмеження для натурних експериментів, особливо коли це стосується людських спільнот. Серед найбільш масштабних моделей, які часто подаються як детальні концепції, слід назвати модель власне державного управління. Розрізняють низку сучасних моделей, що стали своєрідними еталонами, зокрема європейська та американська. В європейській моделі державне управління розглядається як підгалузь права (підзаконна виконавчо-розпорядча діяльність органів державної влади). Класичними прикладами реалізації такої моделі є Німеччина та Франція. В основу другої покладено економічні відносини і державну владу, спрямовану на створення умов для отримання максимального прибутку. При цьому система державної влади характеризується паритетом законодавчої, виконавчої, судової гілок влади (США, Канада). У багатьох країнах реалізуються ознаки як першої, так і другої моделей. Див. також Моделі в державному управлінні. СурмінЮ.П.

Муніципальні інвестиційні проекти - проекти, що спрямовані на реалізацію стратегічних пріоритетів розвитку територіальної громади, здійснюються муніципальними (комунальними) підприємствами та іншими муніципальними структурами й фінансуються за кошти місцевого бюджету або із залученням бізнесового сектору. ©Шаров Ю.П.

Муніципальні проекти розвитку - проекти, що здійснюються під егідою органу муніципального управління (як генерального замовника) і мають центри відповідальності в його структурних підрозділах, спрямовані на реалізацію стратегічних пріоритетів розвитку міста й затверджені у складі проектної частини стратегії, а результатами їх виконання є заздалегідь оцінені та погоджені із заінтересованими сторонами суто соціальні або соціально-економічні вигоди територіальної громади міста. М.п.р. не завжди є інвестиційними у тому розумінні, що останні передбачають віддачу у вигляді позитивних фінансових потоків від капітальних інвестицій (які не завжди мають місце у випадку здійснення М.п.р.). М.п.р. часто є витратними і результатом мають суто соціальний ефект. Шаров Ю.П.

Оцінювання (англ. evaluation) - систематичний процес порівняння діяльності та/чи результатів виконання програми або політики із цілями, завданнями, комплексом явних або неявно виражених стандартів з метою внесення необхідних адміністративних чи політичних змін. Оцінювання може бути зовнішнім та внутрішнім, кількісним та якісним, формувальним та підсумковим, бути орієнтованим на цілі, рішення, клієнта, практичне використання тощо. В системі органів публічної влади Оцінювання є аналітичною діяльністю, спрямованою на збір, аналіз, тлумачення та передавання інформації про економічність, ефективність, результативність політики, програм, проектів, які здійснюються з метою поліпшення соціальних умов. Оцінювання має бути систематичним та об'єктивним, оскільки спрямоване на заплановані, поточні або завершені управлінські впливи і стосується процесу визначення цінності або значущості діяльності, політики чи програми. Приходченко Л.Л.

Оцінювання програм та проектів - процес визначення очікуваних суспільно-корисних результатів реалізації програм і проектів, що здійснюється на основі вимірювання майбутніх вигод-витрат у координатах результативності, ефективності, економічності. В аналізі публічної політики - систематичне дослідження процесу реалізації програм і проектів з огляду на відповідність впливів цілям політики, встановлення ефективності та результативності політики де-факто. Методами проведення оцінювання виступають аналіз суспільних вигод-витрат та його модифікації (аналіз витрати-ефективність, витрати-корисність), повторне оцінювання, оцінювання самого оцінювання (метааналіз). Інструментами оцінювання виступають фокус-групи, аналіз конкретних ситуацій, бенчмаркінг, трендовий і кореляційно-регресійний аналіз тощо. Кокіц О.П.

Пілотний проект – проект, який після відпрацювання стає типовим і тиражується (переноситься, адаптується) під конкретні об'єкти або системи з урахуванням умов та обмежень їх функціонування. Застосування пілотного проекту є сучасним підходом до формування програм і проектів, близьких між собою за сферою діяльності, напрямами реалізації, технологіями розроблення.

Він дуже ефективний в умовах обмеження ресурсів, оскільки забезпечує:

• перевірку можливості і повноти реалізації пілотного проекту у конкретних умовах; оцінку необхідних для реалізації ресурсів;
• відпрацювання всіх питань практичного здійснення пілотного проекту;
• підготовку необхідної документації та супровідних документів і забезпечення їх якості;
• підготовку кваліфікованих фахівців та набуття необхідного досвіду відповідного проектування;
• досвід вирішення організаційних питань, пов'язаних з упровадженням проекту.

Завжди, коли для цього є передумови, необхідно використовувати метод пілотного проектування. Зокрема, важливим є пілотне відпрацювання окремих типових елементів програм і проектів, що фактично створює основу для їх типізації та класифікації, у тому числі на державному рівні. Руденко О.М., Штика Л.Г.

Проект (англ. project) - прототип, задум, ідея, образ, утілені у форму опису, обгрунтувань, розрахунків, креслень, що розкривають сутність задуму й можливість його практичної реалізації. Створення проекту вимагає,

• по-перше, знання об'єкта проектування і знання щодо призначення й функціонування сфери діяльності, до якої входять об'єкти, що перетворюються;
• по-друге, знання методик й понятійних засобів проектування як специфічної діяльності.

Гіпотетичне перетворення об'єкта пов'язане не тільки з теоретичним описом, але й з урахуванням можливості практичного приведення сутності об'єкта до того вигляду, який задано у проекті.

Бажане зображення об'єкта розглядається як проект лише у разі, коли воно реалізується у вигляді об'єкта або може бути з часом реалізоване.

Оцінювання проекту з погляду майбутньої реалізованості вимагає від об'єкта наявності властивостей, які піддаються безпосередньому впливу перетворювача, що фіксується в проекті. Розуміння проекту як одного з результатів методологічної роботи, якою охоплюються пізнавальна, практична й організаційно-управлінська діяльність, розповсюджує принципи проектування на наукове дослідження, у тому числі у галузі державного управління, що приводить до зміни типу об'єктів, якими оперує ця наука й зміни структури наукового пізнання. Підґрунтя, що визначає вибір напряму перетворень (або ідеал) у державному управлінні, має співвідноситися з широким контекстом всієї складної державної системи. ДіулінаВ.В.

Технічне завдання. Технічне завдання є вихідним документом для проектування споруди, технічного пристрою, системи керування, автоматизованої системи, програмного продукту або проведення науково-дослідних робіт, відповідно до якого проводиться виготовлення, приймання при введенні в дію та експлуатація відповідного об'єкта.

Для усіх засобів інформатизації державного управління при їх розвитку чи формуванні слід керуватися чинною постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку обов'язкових етапів робіт під час проектування, впровадження та експлуатації засобів інформатизації" № 121 від 04.02.1998 (із змінами), яка серед іншого вимагає "розроблення технічного завдання на створення або модернізацію засобів інформатизації" та дотримання державних стандартів. Згідно з діючим ГОСТ 34.602-89 "Технічне завдання на створення автоматизованої системи", який поширюється на автоматизовані системи для автоматизації різних видів діяльності (включаючи їх поєднання), технічне завдання є основним документом, що визначає порядок створення (розвитку чи модернізації) інформаційної системи. Можливо до регламенту КМ України варто внести зміни, які врахують новітні підходи до розробки програмно-технічних систем, і передбачити посилення відповідальності замовників та розробників за недотримання вимог стандартів України.

Згідно з діючими стандартами ТЗ повинно містити у собі наступні відомості про об'єкт розробки:

1. Найменування об'єкту розробки, та область застосування.
2. Підстава для розробки.
3. Мета розробки.
4. Джерела розробки.
5. Технічні вимоги.
6. Економічні показники.
7. Порядок контролю і приймання об'єкту.

Шпига П.С.

Технологія -

Управлінські технології - сукупність методів та процесів управління, а також науковий опис способів управлінської діяльності, у тому числі управлінських рішень для досягнення цілей організації. Управлінські технології розвиваються шляхом типізації управлінських ситуацій, виділення найбільш характерних процедур і операцій. Управлінські технології можна класифікувати за основними управлінськими функціями, а саме: технології планування, організації, мотивації, контролю, комунікації, прийняття рішень.

Управлінські технології є різновидом соціальних технологій. У сучасному державному управлінні переважно використовуються програмно-цільові управлінські технології і технології процесного управління за результатами шляхом постійних вказівок та перевірок і на базі штучного інтелекту (системи підтримки рішень).

Серед актуальних напрямів удосконалення управлінських технологій державного управління такі:

• забезпечення належної організованості, необхідної регламентації та ефективності розвитку міжгалузевих, міжтериторіальних, проблемних цільових програм різного рівня;
• розроблення в межах державного апарату науково обґрунтованих технологій підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень; розвиток технологій для організаційних форм управлінської діяльності;
• розроблення технологій зворотних зв'язків управлінських процесів.

Сурмін Ю.П.

Управління проектами (англ. project management) - розділ теорії управління соціально-економічними системами, що вивчає методи, форми, засоби найбільш ефективного і раціонального управління змінами.

Основу проектного підходу в управлінні становить погляд на проект як на керовану зміну початкового стану будь-якої системи (наприклад регіону, території, галузі, організації чи підприємства), пов'язану з витратою часу й ресурсів.

Проект являє собою унікальний комплекс науково-дослідних, проектно-конструкторських, соціально-економічних, організаційно-господарських та інших взаємопов'язаних заходів, що забезпечує досягнення визначених цілей в умовах часових та ресурсних обмежень. Управління проектами передбачає створення ефективної системи управління діяльністю, що спрямована на досягнення кінцевих результатів проекту відносно складу й обсягу робіт, вартості, часу, якості та задоволеності його учасників. Копитько О. О.