27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Голокост був систематичним, державним переслідуванням і вбивством мільйонів європейських євреїв нацистським режимом Німеччини та його союзниками й колабораціоністами. Голокост був тривалим процесом, що відбувався по всій Європі з 1933 по 1945 роки. Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України. Масовою братською могилою та символом Голокосту в Україні став Бабин Яр.   


Головною мішенню були саме євреї, серед них було найбільше число жертв. Майже сім із кожних 10 євреїв у Європі вбили через їхню ідентичність.


Нацисти також вбивали інші групи людей, зокрема ромів та людей з інвалідністю. Ще вони заарештовували та позбавляли прав геїв та своїх політичних опонентів. Багато з них померли через умови, в яких їх утримували.


Голокост - приклад геноциду, свідомого вбивства великої групи людей, як правило, тому, що вони належать до певної національності, раси чи релігії.


ГОЛОКОСТ


(англ. holocaust – винищення, всеспалення):

    за світовою історіографією – геноцид євреїв, здійснюваний нацистами у роки Другої світової війни; втілення гітлерівської політики «остаточного розв`язання єврейського питання».

           Єврейські громади було знищено фактично в усіх окупованих гітлеровцями країнах Європи.

           Євреїв або ж одразу масово розстрілювали, або спочатку «концентрували»  в гетто, а потім відправляли до таборів смерті Освенцім, Майданек, Хелмно, Белжец, Собібор, Треблінка.

           За статистикою нацисти закатували 6 млн. євреїв (1,5 млн. з них були діти),   в Україні їх загинуло 1 млн. 600 тис.



Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту запровадила Генеральна асамблея ООН своєю резолюцією від 1 листопада 2005 року. Дату 27 січня обрали не випадково – саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – "Аушвіц-Біркенау". Україна приєдналася до відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у 2012 році. 

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 05.07.2011 № 3560-VI «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру» в Україні щорічно 27 січня відзначається День пам’яті жертв Голокосту. 

Голокост був задуманий та спланований нацистсько-німецьким режимом на чолі з Адольфом Гітлером. Вони стверджували, що німецькі євреї зрадили Німеччину під час Першої світової війни та несуть відповідальність за її поразку.

Нацистська ідеологія також була заснована на расистській ідеології, метою якої було усунення євреїв і інших небажаних груп з німецького суспільства. Нацисти також вважали євреїв відповідальними за економічні лиха Німеччини під час депресії кінця 1920-х — початку 1930-х років.

"Остаточне розв'язання єврейського питання" – термін, який нацистська влада використовувала для позначення плану знищення європейської нації. Реалізація та координація "остаточного рішення" були призначені 20 січня 1942 року на зустрічі старших офіцерів СС і урядовців Німеччини.


Нацисти позначали євреїв за допомогою зірки Давида 

Проте нацисти не винайшли антисемітизм. Антисемітизм – це старе і широко поширене упередження, яке набувало багатьох форм протягом історії. У Європі воно сягає давніх часів.  Нацистська партія пропагувала особливо жорстоку форму расового антисемітизму. Світогляд партії був зосереджений на расовій приналежності. Нацисти вважали, що світ був поділений на окремі раси і що одні з цих рас перевершують інші.  Вони вважали німців членами нібито вищої «арійської» раси. Вони стверджували, що «арійці» були замкнені в боротьбі за існування з іншими, нижчими расами. Крім того, нацисти вважали, що так звана «єврейська раса» була найнижчою і найнебезпечнішою з усіх.  

На всіх підконтрольних Німеччині та приєднаних територіях переслідування євреїв набувало різноманітних форм:


Семінар українсько-німецьких історичних діалогів на тему «Голокост на території України» 

Голокост ‒ одне із найтемніших діянь нацистів, яке вони холоднокровно та планомірно здійснювали під час Другої світової війни в Україні. На околиці майже кожного українського міста є яри, ями, окопи, де розстрілювали євреїв.  

Одна з перших акцій масового розстрілу відбулася у Кам’янці-Подільському в серпні 1941 року, коли нацисти знищили 23 600 євреїв з числа місцевих жителів та доправлених сюди із Закарпаття угорських євреїв.

Такої ж тактики дотримувалася спочатку і румунська влада – євреїв Буковини і Бессарабії депортували на схід до смуги між Дністром та Південним Бугом, де вони, якщо не були розстріляні, то помирали від хвороб і холоду.

До січня 1942 року нацисти, часто за допомогою місцевих поліцейських підрозділів, зганяли і розстрілювали на околиці міст єврейських мешканців найбільших міст та навколишніх сіл.

Окремою трагічною сторінкою Голокосту в Україні стало винищення столичних євреїв у вересні 1941 року. Увійшовши до Києва, німецьке командування наказало всім євреям зібратися на Лук’янівці з усіма речами і цінностями. Звиклі коритися наказам влади, відірвані від джерел інформації та обдурені пропагандою, євреї прийшли, очікуючи, що їх депортують. Натомість у них відібрали одяг і речі, вишикували над урвищем Бабиного Яру та впритул розстріляли з автоматів. За два дні розстрілів, 29–30 вересня 1941 року, було вбито 33 771 людину. Протягом двох років окупації до Бабиного Яру було привезено і знищено ще приблизно стільки ж. До війни єврейське населення Києва складало понад 200 тисяч євреїв.  

Історики говорять, що в Голокості Україна втратила:

Понад 60% українських євреїв було знищено. Врятуватися під владою нацистів вдалося близько 100 тисячам осіб. Приблизно 900 тисячам євреїв, переважно з центральної та східної частин України, вдалося втекти, або вчасно евакуюватися. Натомість єврейські громади Галичини, Поділля та Волині були знищені майже повністю. 

Дробицький Яр 

Меморіальна стела «Стіна скорботи» на місці єврейського гетто періоду нацистської окупації Харкова 

Однією з ран Голокосту на українській землі є Дробицький Яр, де розстріляли майже 20 тисяч євреїв — переважно мешканців Харкова та почасти найближчих до міста населених пунктів. 

14 грудня 1941 р., після завершення перепису і підготовчих робіт, військовий комендант міста генерал-лейтенант альфред фон Путткамер видав наказ євреям міста Харкова у дводенний термін, до 16 грудня 1941 р., переселитись до бараків гетто. 

Починаючи з 26 грудня 1941 р. і до середини січня 1942 р. в’язнів єврейського гетто на території заводського селища почали спочатку автомашинами, а згодом і пішки доправляти до Травницької долини (Дробицького Яру) за околицею Харкова у східній частині села Затишшя. Саме тут відбувалися масові розстріли. 

Точну кількість знищених у Дробицькому Яру євреїв досі не встановлено. Загальноприйнятим вважають число в понад 16 тисяч жертв, хоча є джерела, які свідчать про 20 і більше тисяч розстріляних.

Меморіальний парк і музей «Дробицький яр»


Дробицький Яр знаходиться на східній околиці м. Харкова, де наприкінці 1941 - початку 1942 рр. здійснювалися масові вбивства єврейського населення міста.

23 жовтня 1992 Харківська міськрада прийняла рішення про будівництво меморіалу на місці трагедії, а 13 грудня 2002 була відкрита перша черга меморіалу.

22 серпня 2005 на меморіалі жертвам нацизму відкрився траурний зал з Чашею скорботи, в якому на планшетах білого мармуру увічнені тисячі імен трагедії.

Громадська  організація

 «Харківський  музей  Голокосту»

Перший музей подібного роду в Україні.

  Створений в 1996 р. на документах і матеріалах з особистого архіву його засновника Лариси Воловик і поповнений матеріалами, зібраними Харківським обласним комітетом «Дробицький Яр».


Український  центр  вивчення  історії  Голокосту 

     Неурядова громадська організація заснована у 2002 р. в партнерстві з Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України.

  Пріоритетні напрямки роботи: наукові дослідження та педагогічна діяльність.

  Основні темии наукових досліджень: регіональні особливості Голокосту на теренах України, відображення Голокосту в ЗМІ під час нацистської окупації України, нацистська ідеологія та механізми її реалізації, проблеми антисемітизму та заперечення Голокосту, компаративні дослідження Голокосту та інших геноцидів.


Український  інститут  вивчення  Голокосту «Ткума»  («Відродження»)

 

  Перший національний центр з вивчення історії Голокосту створений у 1999 р. (м. Дніпропетровськ).

 Цілі: – формування провідного наукового центру з вивчення Голокосту в Україні;

          – створення передового навчально-методичного центру для педагогів;

          – подальший розвиток просвітницької системи з проблем єврейської історії та історії Голокосту;

          – організація міжнаціонального, міжрелігійного, міжкон-фесійного діалогу.

Бабин яр : 

Національний  історико-меморіальний  заповідник

Всесвітньо відоме місце трагедії, що стало символом Голокосту, найбільший інтернаці-ональний  цвинтар в Україні (м. Київ).

  У роки фашистської окупації України тут було розстріляно понад 100 тис. мирних громадян, військовополонених, підпільників, партизанів, заручників, членів ОУН, психічнохворих та ін.

  Фашистські карателі знищували за національною належністю євреїв і ромів – жінок, стариків і дітей, за ідеологічною, а також тих, хто чимось не догодив владі „вищої раси”.

День вшанування пам’яті жертв Голокосту


Щупак І. Я. Голокост в Україні: пошуки відповідей на питання історії : навч. посіб. для старших кл. загальноосвіт. навч. закл. /                      И. Я. Щупак. – 3-тє вид., змін і доп. – Дніпропетровськ : Укр. ін-т вивч. Голокосту "Ткума", 2015. – 148 с. – (Українська бібліотека Голокосту).

Автор розглядає Голокост на території України в контексті історії України, історії єврейського народу, всесвітньої історії. У книзі згадані важливі історичні події та явища, що позначилися в майбутньому на міжнаціональних та міжрелігійних стосунках і місці євреїв у цих стосунках. Розглядаючи ключові історичні явища, автор на доступному для учнів рівні намагався здійснити їх аналіз, звертаючи увагу на соціально-психологічні аспекти історичних проблем та їх відлуння в сьогоденні. 

Медведовська  А. Чужого болю не буває? Голокост в Україні в суспільній думці другої половини XX – початку XXI ст. – Дніпро : Ткума; Ліра ЛТД, – 2023. – 276 с .

Монографія присвячена проблемі сприйняття Голокосту в Україні в суспільних дискусіях другої половини ХХ – початку ХХI ст. У ній виявлено та проаналізовано сюжети Голокосту в творах мистецтва, публіцистиці та історіографії пізньорадянського та пострадянського часу, з’ясовано передумови її сприйняття як в СРСР, так і в незалежній Україні, а також продемонстровано бачення проблеми Голокосту радянської дисидентської інтелігенції та українських пострадянських ліберально-демократичних інтелектуалів. Авторка простежила еволюцію української суспільної думки крізь призму сприйняття Голокосту 

Українсько-єврейське співжиття під час Голокосту. На матеріалі Західної України / упоряд., наук. ред. А. Боляновський ; Укр. ін-т вивч. Голокосту "Ткума"; Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Дніпро; Львів: ПП "Ліра ЛТД", 2019. – 172 с. 

Збірник містить статті та матеріали з проблем історії Голокосту у Західній Україні, українсько-єврейських відносин під час Другої світової війни. Головну увагу приділено західноукраїнським землям, що входили до складу т. зв. дистрикту "Галичина" у серпні 1941 р. - липні 1944 р. 

Безансон А.  Лихо століття: про комунізм, нацизм та унікальність голокосту / А. Безансон ; пер. з фр.     Т. Марусик. – Київ : Пульсари, 2007. – 136 с.

Два найжорсткіші тоталітарні режими ХХ століття - нацистська Німеччина і комуністичний СРСР - завдали великого лиха мільйонам людей. Автор доводить типологічну подібність комунізму і нацизму та торкається голоду в Україні. Він вважає, що мета цієї акції полягала не в бажанні зламати опір селянства, оскільки колективізація зламала його, а в намаганні покласти край національному існуванню українського народу. 

Бердз Д. Голокост у Рівному: масове вбивство в Сосонках, листопад 1941 р. / Д.  Бердз ; Ін-т єврейських досліджень. – Рівне : Волин. обереги, 2017. – 168 с.

Після більше ніж десяти років досліджень в архівах Росії, України, Ізраїлю, Польщі, Німеччини та Сполучених Штатів, які підкріплювались розмовами з уцілілими та їх родинами, автор пропонує мікроісторію німецької акції в Рівному 7–9 листопада 1941 р. 

Гауптман М. Забуті могили /        М.  Гауптман ; пер. з польської               А.  Шарого ; Український центр вивчення історії Голокосту. – Київ : Фенікс, 2017. – 176 с. – (Бібліотека спогадів про Голокост).

У своїх спогадах Мікаель Гауптман (1916–1990) подає історію загибелі єврейських громад Східниці та Урича, що у Східній Галичині. Це погляд не стороннього спостерігача, а людини, якій вдалося вижити в епіцентрі Голокосту. Решту життя Гауптман був змушений нести тягар пам’яті про загибель влітку 1941 р. численних родичів і сусідів, безпосереднім свідком якої він був. Сподіваємось, що для вдумливого читача ці спогади стануть приводом для роздумів про біль втрати, жагу до життя та пошук справедливості. 

Глоцер Д. Я пережив Голокост наперекір усьому. Унікальна та незабутня історія боротьби за життя = I Survived the Holocaust Against All Odds. A Unique and Unforgettable Story of a Struggle for Life : двомовне видання / Д. Глоцер ; пер. з англ. Н. Курішко. – Київ : Український центр вивчення історії Голокосту, 2022. – 170 с .

Джек Глоцер народився в сім’ї асимільованих євреїв у Рогатині на початку 1925 року. Він був найстаршим серед трьох дітей, мав велелюдну родину — дядьків, тіток і п’ятьох кузенів і кузин, що жили разом. У віці 16–19 років Джек став свідком убивства майже всієї єврейської громади свого рідного містечка нацистськими окупантами та їхніми помічниками. Мемуари охоплюють Джекове життя в Європі в 1925–1949 роках. За наполяганням дружини й рідних, через більш ніж 50 років після подій Джек записав свої спогади. Мемуари, що містять також велику кількість фото, власноруч укладені автором родинне дерево й мапу місцевості, є одним із небагатьох надзвичайно детальних свідчень життя, загибелі та відродження рогатинських євреїв у часи Другої світової війни.

Українське суспільство і пам’ять про Голокост: наукові та освітні аспекти (Вибрані доповіді IX і Х круглих столів до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту) / редкол. :     А. Подольський, С. Осіпчук. – Київ: Український центр вивчення історії Голокосту; КВІЦ, 2018. – 108 с. 

З 2008 року Український центр вивчення історії Голокосту щорічно 27 січня у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту проводить круглий стіл «Українське суспільство і пам’ять про Голокост: наукові та освітні аспекти», до участі в якому запрошує науковців, викладачів та студентів, представників урядових і неурядових організацій та міжнародних інституцій, а також представників дипломатичних місій та ЗМІ. У цьому виданні зібрано доповіді, виголошені на ІХ і Х круглих столах у 2016 і 2017 рр., за трьома основними напрямами дискусій: наукове дослідження історії Голокосту в Україні, викладання цієї проблематики та пам’ять про Голокост й інші геноциди в Україні та в європейському контексті. 

Голокост у Бердичеві і пам’ять про нього / Фонд «Меморіал убитим євреям Європи» Укр. центр вивч. історії Голокосту . – Київ, 2019. – 56 с.

У нарисі представлено історію життя та загибелі під час Голокосту єврейської громади міста Бердичів Житомирської області, що входить до міжнародного проекту «Захистимо пам’ять», у рамках якого у 2019 р. одне з масових поховань єврейських жертв – поблизу села Хажин біля Бердичева – було облаштовано як гідне місце пам’яті та інформації, а в центрі міста Бердичів було відкрито виставку історії місцевої єврейської громади. Дослідження ґрунтується на джерелах з українських та закордонних архівів, науковій літературі і матеріалах приватних колекцій. 

Проблеми історії Голокосту: український вимір: наук. журн. – 2017. – Вип. 9. – 280 с.

Поточний випуск журналу містить статті науковців, які висвітлюють різні аспекти проблематики Голокосту в Україні; коментовані джерела, передусім спогади періоду Другої світової війни; рецензії та огляди актуальних наукових праць. Рекомендований дослідникам, викладачам, аспірантам, студентам та всім, хто цікавиться студіями з Голокосту. 

Голокост в Україні: академічний, комеморіальний та освітній аспект: матеріали Всеукраїнської наук. конф. м. Харків, 28 верес. 2021 р. – Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2021. – 120 с. 

Тематика статей охоплює актуальні проблеми історіографії та джерелознавства теми Голокосту; аналізу причин та наслідків масового знищення єврейського населення на теренах України у період нацистської окупації; політиці пам’яті про цю трагедію на загальнодержавному та регіональному рівні; методиці викладання Голокосту у освітніх закладах України. 

Мусман Х.  Місто моє розстріляне / Х. Мусман. – Рівне : Волинські обереги, 2019. – 132 с. 


Книга присвячена життю міста Рівне в роки, коли воно входило до складу Польщі, згодом – СРСР, а також на початковому етапі його окупації нацистською Німеччиною. Авторка відтворює світ свого дитинства і фактично представляє читачеві історію повсякдення мешканців маленького провінційного містечка. Герої спогадів як успішні бізнесмени, громадські діячі, лікарі й вчителі, так і пролетарі, ремісники й торговці, ті, хто внаслідок світової економічної кризи опинився в безвиході й скруті.

Ця книга - своєрідний реквієм за тими рівнянами, котрих убито в роки Голокосту.

Наукова бібліотека НЮУ ім. Ярослава Мудрого, 2024