Духовні святині нашого селища.

"Працюймо так, ніби все залежить від нас. Молімося так, ніби все залежить від Бога..."

Блаженний Любомир Гузар

Україна! Наша рідна земля, Батьківщина, Вітчизна, рідний отчий край – такі прості і водночас такі прекрасні слова... Це той поріг отчої хати, через який ми виходимо у світ, це з дитинства протоптана нами стежина до сусідів і друзів. Наш прикарпатський мальовничий край має свою багатовікову цікаву історію, складовою частиною якого є і наше селище. Його історія ще не до кінця висвітлена і потребує нових досліджень. Варто згадати людей нашого селища, які доклали зусиль до будівництва святинь, до збереження традицій батьків у період радянської влади і залишили по собі пам'ять.

Відомо, що історичне дослідження починається з дослідження джерела інформації, тому важливо нам виявити історичні джерела в архівних сховищах, приватних документах та фамільних реліквіях родин, спогадах очевидців. Духовні пам’ятки історії селища Лисець є складовою історії Івано – Франківщини, а вцілому, є історичною спадщиною України.

У нинішній складний період корінних політичних і соціальних змін важливо приділити увагу дослідженню духовної скарбниці у рідному селищі. Всі архітектурні пам’ятки тісно пов’язані з історичним минулим краю і мають багатовікову історію.

Церковні споруди нашого селища є кам’яними, зокрема костел Пресвятої Богородиці та церква Воздвиження Чесного Хреста, бо дерев’яні були втрачені. Вони неодноразово перебудовувалися у силу різних обставин. Великих змін зазнав внутрішній інтер’єр храмів, особливо у радянські часи, коли храми перетворювали на складські приміщення, музеї атеїзму та кінотеатри.

Мета дослідження : поглибити і розширити знання з історії рідного краю, використовуючи архівні матеріали, матеріали періодики, фотоматеріали, спогади очевидців; засобами тих чи інших фактів, керуючись принципом їх достовірності, дослідити і викласти основні події з історії селища Лисець, показати його духовні святині, висвітлити життєвий шлях маловідомих наших земляків або тих, чиї життя і творчість були з ним пов’язані та вплинули на розвиток духовного і культурного життя селища та України в цілому; удосконалити навики роботи з різними історичними джерелами, поділитися отриманою інформацією з іншими.

Крилатий вислів Джорджа Сантаяна « Ті, хто не пам'ятає історії, не знатимуть майбутнього» підкреслює головне значення збереження історичної пам'яті українського народу, а значить її майбутнього, її незалежності.