Олександр Безбородько

Олександр Безбородько народився 14 (25) березня 1747 року в Глухові — тогочасній столиці Гетьманщини, нині райцентр Сумської області. Він походив зі старовинного козацького роду: батько Андрій Якович Безбородько обіймав посаду генерального писаря (фактично канцлера) Гетьманщини, а мати Євдокія Забіла була дочкою генерального судді. Родина мала глибоке коріння в українській старшині, і молодий Олександр змалку чув розповіді про козацькі часи. Освіту він здобув спочатку вдома, а потім у Києво-Могилянській академії, яку закінчив близько 1765 року. Там він отримав ґрунтовні знання з історії, філософії, мов (володів латинською, німецькою, французькою, польською) і права. Феноменальна пам’ять дозволяла йому буквально цитувати цілі сторінки літописів, Біблії чи щойно прочитаних документів — ця риса вражала сучасників усе життя.

Після навчання Безбородько почав службу в канцелярії графа Петра Рум’янцева, генерал-губернатора Малоросії. У 1768–1774 роках він брав участь у російсько-турецькій війні, де проявив себе як кмітливий офіцер і секретар. Саме Рум’янцев рекомендував його Катерині II. У 1775 році Олександр став статс-секретарем імператриці з прийому прохань. Він швидко став незамінним: писав укази, редагував закони, вів переговори. Катерина цінувала його за швидкість, точність і вміння формулювати найскладніші думки. З кінця 1780-х Безбородько фактично керував Колегією іноземних справ, хоча формально посада міністра закордонних справ з’явилася пізніше. Він підписав тисячі державних актів, з яких сотні увійшли до Повного зібрання законів імперії.

Його дипломатичні успіхи вражають. У 1783 році Безбородько домігся визнання Османською імперією приєднання Криму до Росії. У 1791 році він підписав Ясський мирний договір, за яким Росія отримала землі між Бугом і Дністром. Він активно радів Катерині під час другого і третього поділів Польщі (1793 і 1795 роки), що призвело до ліквідації Речі Посполитої і включення правобережних українських земель до складу імперії. Завдяки його зусиллям значна частина етнічних українських територій опинилася в межах однієї держави — Російської імперії. За Павла I у 1797 році Безбородько отримав титул найсвітлішого князя і найвищу посаду — канцлера Російської імперії. Він також був членом Петербурзької академії наук, почесним аматором Академії мистецтв і сенатором.

Безбородько не лише будував імперію, а й підтримував українську культуру та освіту. Він був великим меценатом: фінансував будівництво, колекціонував картини, книги, допомагав землякам. У Петербурзі він мав розкішну дачу, де приймав гостей, а його бібліотека і колекція були одними з найкращих. Він опікувався Києво-Могилянською академією, сприяв освіті вихідців з України. Водночас критики закидають йому, що заради кар’єри він поступився інтересами рідного краю — саме за його участі були остаточно скасовані елементи гетьманської автономії, а козацька старшина інтегрувалася в російське дворянство.

Особисте життя Безбородька було менш блискучим, ніж кар’єра. Він так і не одружився, хоча мав позашлюбних дітей. Зовні непривабливий, опецькуватий, він компенсував це розумом і гострим гумором. У останні роки здоров’я погіршилося — параліч прикував його до ліжка. Помер Олександр Андрійович 6 (17) квітня 1799 року в Санкт-Петербурзі у віці 52 років. Похований у Благовіщенській церкві Олександро-Невської лаври.

Спадщина Безбородька неоднозначна. З одного боку, він — класичний приклад «українця, який побудував Російську імперію»: талановитий бюрократ, дипломат і політик, чиї рішення безпосередньо вплинули на сучасні кордони Східної Європи. З іншого — символ того, як імперська служба часто вимагала лояльності понад національні інтереси. Його діяльність допомогла об’єднати українські землі під одним управлінням, що пізніше стало підґрунтям для національного відродження. Сьогодні про нього згадують у контексті історії Гетьманщини, дипломатії XVIII століття та ролі українців у будівництві імперій.

Для глибшого занурення рекомендую українські джерела: статтю в Енциклопедії історії України або Вікіпедію з посиланнями на архівні документи. Корисною буде книга Володимира Кравченка чи публікації Історичної правди про українців у російській бюрократії.Якщо хочете побачити Безбородька в сучасному висвітленні, перегляньте:

• «Олександр Безбородько: канцлер імперії» (лекція або фрагмент з книги, детальний розбір кар’єри) — https://www.youtube.com/watch?v=XNDf_zikz8M.

• Документальні матеріали про українців, які творили імперію, на каналах типу «Історична правда» або «Справжня історія» (шукайте сюжети про Безбородька 2024–2025 років).

Олександр Безбородько — приклад людини епохи Просвітництва: геніальний, амбіційний, прагматичний. Його життя показує, як таланти з провінції могли досягати вершин влади, але водночас ілюструє складність вибору між особистим успіхом і лояльністю до рідного народу. Вивчаючи його біографію, розумієш, наскільки переплетені українська та російська історії в імперський період — і чому сьогодні так важливо знати ці нюанси.