Гімназія №66 Дніпровського району м.Києва

У чинному на сьогодні Законі України «Про освіту» стверджується, що «метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору».

І які б реформи нас не чекали попереду, навряд чи зміниться ця мета.

На думку Драйдена Гордона, новозеландського письменника та дослідника методів навчання, «виживає не сильніший і не розумніший, а той, хто найкраще реагує на зміни, які відбуваються». І це справді так. Якщо школа навчить дитину відчувати світ довкола себе, об’єктивно оцінювати дійсність, знаходити своє місце в ній, то проблему «кризи в освіті», про яку сьогодні так багато говорять і якою небезпідставно заклопотана громадська думка, буде розв’язано.

Кожний навчальний заклад в Україні не лише залучений до реформування всієї системи на законодавчаому рівні, а й самостійно шукає вихід із кризи, бо час на місці не стоїть. Зміни в суспільній свідомості завжди відбуваються значно швидше, ніж процес реформування.

Що ж робимо саме ми, педагогічна, учнівська та батьківська громада середньої загальноосвітньої школи №66 Дніпровського району міста Києва для того, щоб не залишитися на узбіччі, устигнути за потребами часу, а можливо, й випередити його? Найголовнішим своїм завданням вважаємо необхідність забезпечити достатньо широке поле освітньої діяльності, аби максимально врахувати запити сьогодення. Ця проблема, перш за все, стосується загальноосвітніх шкіл, які в умовах жорсткої конкуренції на ринку освітніх послуг змушені переживати нелегкі часи. Якщо родина обирає для навчання своєї дитини звичайну загальноосвітню школу, то це означає, що є цілий ряд причин, які спонукають її до такого вибору, адже довкола величезна кількість навчальних закладів з чітко окресленими пріоритетами в організації навчального процесу. Простіше кажучи, ми вчимо всіх. 

Отож, загальноосвітня школа має бути універсальним навчальним закладом, де кожний учень зможе «знайти себе» та визначитись зі своїм майбутнім. І глибоко помиляється той, хто вважає, що в загальноосвітній школі працювати легше, аніж в спеціалізованій або в гімназії чи в ліцеї. Універсальні завдання, які стоять перед звичайною школою, вимагають такої ж універсальності від педагогічного колективу: зорієнуватися в широкому просторі освітніх технологій, підібрати ті, які допоможуть кожній дитині реалізувати свій потенціал, «не втратити» жодного учня, розширити поле освітньої діяльності, передбачаючи потреби завтрашнього дня. Щоб ці проблеми розв’язувати, потрібно шукати шляхи для стимулювання діяльності і самого вчителя, якому сьогодні важко відмовитися і від стереотипів мислення, від звичних схем та методів здійснення навчального процесу.

Третім чинником, який може забезпечити розвиток навчального закладу в усіх напрямах, без сумніву, є залучення громади до вирішення освітніх завдань та задоволення запитів школи. Організована діяльність свідомої громади – це вирішення більшості проблем.

Будь-яке навчання за своєю суттю повинно бути розвивальним, особистісно орієнтованим. Проблема полягає не тільки в тому, як його зробити справді таким, але й у тому, як розуміти особистість, де шукати джерела її розвитку. Простіше кажучи, щоб говорити про нові підходи в системі освіти, потрібно в першу чергу чітко усвідомлювати, якою є сучасна особистість, що їй потрібно для якнайповнішої самореалізації в суспільстві і як їй допомогти отримати необхідні знання. Звичайно, передбачити важко, чим саме будуть займатися наші нинішні учні в майбутньому, але цілком можливо допомогти їм зорієнтуватися в сучасному світі. Для цього ми самі маємо добре розуміти, у якому світі живемо, що нам пропонує «сьогодні», яким може бути «завтра» і як зробити так, щоб «завтра» було прогнозованим, а наші учні до нього підготовленими.

Директор І. Мачехіна