Моя школа - моє життя

Спогади про школу випускниці 1976 року,  вчительки гімназії Денисюк Т.Г.

Ніколи не думала, що моя дорога до школи з вересня 1966 року затягнеться в часі на 35 років. Саме стільки літ протоптую одну й ту ж стежину до моєї школи, а тепер гімназії № 179: 10 років ходила сюди ученицею, а решту – мамою і вчителькою…

Ще й досі пам'ятаю той день, коли директор школи зачитував списки першокласників, які, почувши своє прізвище, підходили до своєї першої вчительки.В кожному класі по 45 учнів, бо школа народилася майже одночасно з мікрорайоном п`ятиповерхівок. Вже вишикувались учні п'яти класів, а мого прізвища ще не назвали… Очі вже потонули в сльозах: "Невже не зарахували?”- майнула думка. І ось нарешті – я в 1-Є класі! Нас теж 45, я в середині списку. 

До початку 70-х років школа мала одне приміщення (зараз гімназія), де проходило навчання в три зміни: 1-4 кл. – 1 зміна з 8.30, 5-7 кл.- 2 зміна з 12.30, 3 зміна – з 14.00. Суттєво зменшив навантаження на школу новий чотириповерховий корпус молодшої школи – ми стали вчитися у дві зміни. Тільки 1974 року частина класів перейшла в нову школу № 15. Дев'ятих і десятих класів стало по три, всі тепер вчилися в одну зміну. З'явилася простора їдальня (кафе "Космос”), два спортивні зали, друга теплиця, "автоклас”, тир, нові майстерні… 

Тепер ми, старшокласники, стали впорядковувати пришкільну територію – садити парк ім.М.Островського. З 1975 року зеленіє він перед центральним входом гімназії №179.

І тепер, ідучи до школи на роботу, я неначе вітаюся зі своїм парком, своїм дитинством. До речі, не тільки я. Ходять на роботу до своєї школи її випускниці: Швидак Л.А., Старжевська І.М., Драгунова Г.В., Коліуш В.Є., Сміян К.В., Гринь (Манжос) І.О., Аметова (Передерій) О.В. Хочеться думати, що хтось із колишніх випускників ще приєднається до нашої шкільної родини. 

1991 р. вже немає теплиць, автокласу, але є парк, мої вчителі, і я повертаюсь до своєї школи. Тоді ще працювали вчителі-ветерани: Осадчий І.П., Жолкевич Л.А., Фролова Т.П.