Консультації 

« Діти не люблять іграшок нерухомих, закінчених, яких вони не можуть змінити за своєю фантазією…

краща іграшка для дитини та, яку вона може змусити змінитись найрізноманітнішим чином…

для маленьких дітей найкраща іграшка – купа піску.»

К. Д. Ушинський.

Хто з нас в дитинстві не грав «у пасочки»? Дитина, яка навчилась ходити, вже намагається копати пісок, сніг, любить бавитись з водою, тягнеться до лопатки, відерця та грабельок. Ігри з природним матеріалом рано входять в життя дітей. Ці ігри цікаві дітям. Вони мають необмежений діапазон впливу на розвиток особистості дитини. Ігри з піском розвивають аналізатори, сенсорні здібності. У дітей розвивається мислення, вміння узагальнювати та робити висновки. Під час ігор діти здобувають знання шляхом пошуку та дослідницької діяльності.

      Також під час ігор з піском розвивається мова малят, адже особливу роль в грі відіграє рука. Рука, як дотиковий орган, доповнює комплекс відчуттів і робить уявлення дітей про матеріали та їх властивості повнішими.

      «Сипке диво» - так говорять про пісок. Чому? В чому його сила? Ігри з піском дають дитині змогу відчути себе впевненою і вмілою: вона створює нове, не боїться ламати старе і щось змінювати. Пісок та вода не мають структури і можуть перетворитися за бажанням дитини в будь-яку річ: поверхню луни, сипучі піски, пляж, засіб для чистоти. Їх можливості без кордонів. Пісок - дуже податливий інструмент творчості, творіння з нього можна без особливого жалю змінювати у будь-який момент. Пісок - демократичний матеріал, адже дозволяє працювати з собою кожному і навіть тому, хто не володіє особливим художнім даром.

Пісок успішно вбирає в себе негативну енергію, складається з найдрібніших піщінок, робота з якими активізує чутливі точки на кінчиках пальців і нервові закінчення на долонях, що позитивним чином впливає на роботу всіх внутрішніх систем людського організму.

Перший досвід використання пісочної терапії стосувався саме дітей із мовленнєвими, інтелектуальними, афективними та поведінковими порушеннями, як невербальний вид терапії, з метою дати відчуття безпеки знаходження у середовищі. Зараз цей метод використовується без будь-яких обмежень для всіх: і дорослих і дітей. Пісок поглинає негативну психічну енергію людини, стабілізує її емоційний стан і гармонізує психоемоційне самопочуття.

Таким чином ігри у пісочниці допомагають:

- формуванню цілісного, сильного і здорового «Я» дитини;

- забезпеченню рівноваги між внутрішнім світом переживань, внутрішніх потреб і зовнішнім соціальним світом;

- позбутися психологічних травм;

- дозволяють зняти контроль з боку свідомості;

- не мають обмежень для використання з дітьми різних культур, рас, віку та інтелектуального статусу;

- дають дитині можливість перейти від ролі «жертви» до ролі «творця».

Пісочниця є контейнером, який покликаний вміщувати і витримувати усі негативні і позитивні переживання дитини. Пісок і вода, виступаючи важливими носіями сенсорних вражень, відчуттів й емоційно-позитивних переживань, здійснюють заспокійливий вплив, дають емоційну розрядку та й одночасно допомагають стимулювати поведінкову активність, спонукають дитину до гри.

Окрім терапевтичних завдань, у пісочниці вирішуються деякі корекційні завдання. Це і удосконалення координації рухів, дрібної моторики, орієнтації у просторі, стимуляція вербальної і невербальної активності у процесі гри, формування навичок позитивної комунікації, розвиток сенсорно-перцептивної сфери дитини.

Гру з піском не можна інтерпретувати. Дорослий повинен виконувати роль уважного глядача. Його позиція - це "активна присутність", а не керівництво процесом. Звільнення пригніченої енергії призводить до її трансформації, що дозволяє направити трансформовану енергію на розвиток особистості та подальше навчання.

Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення дітей дошкільного віку

Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв’язне мовлення. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу до школи. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом, не забуваючи про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання ґудзиків, молній, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитку дрібної моторики та координації рухів має стати важливою частиною підготовки до школи.

Існує декілька правил проведення роботи для розвитку дрібної моторики, яких слід дотримуватись:

1. Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно.

2. Матеріал до занять повинен бути різноманітним, яскравим, безпечним.

3. Заняття повинні проводитись під наглядом дорослого або разом з ним.

4. Вправи та завдання повинні відповідати віковим нормам та індивідуальним можливостям дитини.

5. Заняття повинні приносити радість, викликати задоволення, не повинні перевтомлювати дитину.

Чим же можна позайматися з малюками, щоб розвинути моторику рук?

1. Запускать пальцями дрібні дзиги.

2. Розминати пальцями пластилін, глину.

3. Катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки.

4. Зтискати і розтискати кулачки, при цьому можна грати, як ніби кулачок - бутончик квітки (вранці він прокинувся і відкрився, а ввечері заснув - закрився, сховався).

5. Робити м'які кулачки, які можна легко розтиснути і в які дорослий може просунути свої пальці, і міцні, які не розіжмеш.

6. Двома пальцями руки (вказівним і середнім) «ходити» по столу, спочатку повільно, як ніби хтось крадеться, а потім швидко, як ніби біжить. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

7. Показати окремо тільки один палець - вказівний, потім два (вказівний і середній), далі три, чотири, п'ять.

8. Показати окремо тільки один палець - великий.

9. Барабанити всіма пальцями обох рук по столу.

10. Махати в повітрі тільки пальцями.

11. Кистями рук робити «ліхтарики».

12. Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

13. Збирати всі пальці в щіпку (пальчики зібралися разом - розбіглися).

14. Нанизувати великі гудзики, кульки, намистинки на нитку.

15. Намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець (виходить обручка або спіраль).

16. Зав’язувати вузли на товстій мотузці, на шнурі.

17. Застібати гудзики, гачки, блискавки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиками.

18. Закручувати шурупи, гайки.

19. Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

20. Складати мотрійок.

21. Гра - вкладанка.

22. Малювання в повітрі.

23. Ігри з піском, водою.

24. Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

25. Різати ножицями.

26. Малювання різними матеріалами (ручкою, олівцем, крейдою, кольоровою крейдою, аквареллю, гуашшю, вугіллям і т. д.).

Успішність роботи з розвитку дрібної моторики залежить від її систематичності, а ця умова може бути виконана тільки при взаємодії дошкільного закладу та батьків дитини.

« Діти не люблять іграшок нерухомих, закінчених, яких вони не можуть змінити за своєю фантазією…

краща іграшка для дитини та, яку вона може змусити змінитись найрізноманітнішим чином…

для маленьких дітей найкраща іграшка – купа піску.»

К. Д. Ушинський.

Хто з нас в дитинстві не грав «у пасочки»? Дитина, яка навчилась ходити, вже намагається копати пісок, сніг, любить бавитись з водою, тягнеться до лопатки, відерця та грабельок. Ігри з природним матеріалом рано входять в життя дітей. Ці ігри цікаві дітям. Вони мають необмежений діапазон впливу на розвиток особистості дитини. Ігри з піском розвивають аналізатори, сенсорні здібності. У дітей розвивається мислення, вміння узагальнювати та робити висновки. Під час ігор діти здобувають знання шляхом пошуку та дослідницької діяльності.

      Також під час ігор з піском розвивається мова малят, адже особливу роль в грі відіграє рука. Рука, як дотиковий орган, доповнює комплекс відчуттів і робить уявлення дітей про матеріали та їх властивості повнішими.

      «Сипке диво» - так говорять про пісок. Чому? В чому його сила? Ігри з піском дають дитині змогу відчути себе впевненою і вмілою: вона створює нове, не боїться ламати старе і щось змінювати. Пісок та вода не мають структури і можуть перетворитися за бажанням дитини в будь-яку річ: поверхню луни, сипучі піски, пляж, засіб для чистоти. Їх можливості без кордонів. Пісок - дуже податливий інструмент творчості, творіння з нього можна без особливого жалю змінювати у будь-який момент. Пісок - демократичний матеріал, адже дозволяє працювати з собою кожному і навіть тому, хто не володіє особливим художнім даром.

Пісок успішно вбирає в себе негативну енергію, складається з найдрібніших піщінок, робота з якими активізує чутливі точки на кінчиках пальців і нервові закінчення на долонях, що позитивним чином впливає на роботу всіх внутрішніх систем людського організму.

Перший досвід використання пісочної терапії стосувався саме дітей із мовленнєвими, інтелектуальними, афективними та поведінковими порушеннями, як невербальний вид терапії, з метою дати відчуття безпеки знаходження у середовищі. Зараз цей метод використовується без будь-яких обмежень для всіх: і дорослих і дітей. Пісок поглинає негативну психічну енергію людини, стабілізує її емоційний стан і гармонізує психоемоційне самопочуття.

Таким чином ігри у пісочниці допомагають:

- формуванню цілісного, сильного і здорового «Я» дитини;

- забезпеченню рівноваги між внутрішнім світом переживань, внутрішніх потреб і зовнішнім соціальним світом;

- позбутися психологічних травм;

- дозволяють зняти контроль з боку свідомості;

- не мають обмежень для використання з дітьми різних культур, рас, віку та інтелектуального статусу;

- дають дитині можливість перейти від ролі «жертви» до ролі «творця».

Пісочниця є контейнером, який покликаний вміщувати і витримувати усі негативні і позитивні переживання дитини. Пісок і вода, виступаючи важливими носіями сенсорних вражень, відчуттів й емоційно-позитивних переживань, здійснюють заспокійливий вплив, дають емоційну розрядку та й одночасно допомагають стимулювати поведінкову активність, спонукають дитину до гри.

Окрім терапевтичних завдань, у пісочниці вирішуються деякі корекційні завдання. Це і удосконалення координації рухів, дрібної моторики, орієнтації у просторі, стимуляція вербальної і невербальної активності у процесі гри, формування навичок позитивної комунікації, розвиток сенсорно-перцептивної сфери дитини.

Гру з піском не можна інтерпретувати. Дорослий повинен виконувати роль уважного глядача. Його позиція - це "активна присутність", а не керівництво процесом. Звільнення пригніченої енергії призводить до її трансформації, що дозволяє направити трансформовану енергію на розвиток особистості та подальше навчання.

Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення дітей дошкільного віку

Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв’язне мовлення. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу до школи. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом, не забуваючи про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання ґудзиків, молній, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитку дрібної моторики та координації рухів має стати важливою частиною підготовки до школи.

Існує декілька правил проведення роботи для розвитку дрібної моторики, яких слід дотримуватись:

1. Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно.

2. Матеріал до занять повинен бути різноманітним, яскравим, безпечним.

3. Заняття повинні проводитись під наглядом дорослого або разом з ним.

4. Вправи та завдання повинні відповідати віковим нормам та індивідуальним можливостям дитини.

5. Заняття повинні приносити радість, викликати задоволення, не повинні перевтомлювати дитину.

Чим же можна позайматися з малюками, щоб розвинути моторику рук?

1. Запускать пальцями дрібні дзиги.

2. Розминати пальцями пластилін, глину.

3. Катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки.

4. Зтискати і розтискати кулачки, при цьому можна грати, як ніби кулачок - бутончик квітки (вранці він прокинувся і відкрився, а ввечері заснув - закрився, сховався).

5. Робити м'які кулачки, які можна легко розтиснути і в які дорослий може просунути свої пальці, і міцні, які не розіжмеш.

6. Двома пальцями руки (вказівним і середнім) «ходити» по столу, спочатку повільно, як ніби хтось крадеться, а потім швидко, як ніби біжить. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

7. Показати окремо тільки один палець - вказівний, потім два (вказівний і середній), далі три, чотири, п'ять.

8. Показати окремо тільки один палець - великий.

9. Барабанити всіма пальцями обох рук по столу.

10. Махати в повітрі тільки пальцями.

11. Кистями рук робити «ліхтарики».

12. Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

13. Збирати всі пальці в щіпку (пальчики зібралися разом - розбіглися).

14. Нанизувати великі гудзики, кульки, намистинки на нитку.

15. Намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець (виходить обручка або спіраль).

16. Зав’язувати вузли на товстій мотузці, на шнурі.

17. Застібати гудзики, гачки, блискавки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиками.

18. Закручувати шурупи, гайки.

19. Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

20. Складати мотрійок.

21. Гра - вкладанка.

22. Малювання в повітрі.

23. Ігри з піском, водою.

24. Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

25. Різати ножицями.

26. Малювання різними матеріалами (ручкою, олівцем, крейдою, кольоровою крейдою, аквареллю, гуашшю, вугіллям і т. д.).

Успішність роботи з розвитку дрібної моторики залежить від її систематичності, а ця умова може бути виконана тільки при взаємодії дошкільного закладу та батьків дитини.

« Діти не люблять іграшок нерухомих, закінчених, яких вони не можуть змінити за своєю фантазією…

краща іграшка для дитини та, яку вона може змусити змінитись найрізноманітнішим чином…

для маленьких дітей найкраща іграшка – купа піску.»

К. Д. Ушинський.

Хто з нас в дитинстві не грав «у пасочки»? Дитина, яка навчилась ходити, вже намагається копати пісок, сніг, любить бавитись з водою, тягнеться до лопатки, відерця та грабельок. Ігри з природним матеріалом рано входять в життя дітей. Ці ігри цікаві дітям. Вони мають необмежений діапазон впливу на розвиток особистості дитини. Ігри з піском розвивають аналізатори, сенсорні здібності. У дітей розвивається мислення, вміння узагальнювати та робити висновки. Під час ігор діти здобувають знання шляхом пошуку та дослідницької діяльності.

      Також під час ігор з піском розвивається мова малят, адже особливу роль в грі відіграє рука. Рука, як дотиковий орган, доповнює комплекс відчуттів і робить уявлення дітей про матеріали та їх властивості повнішими.

      «Сипке диво» - так говорять про пісок. Чому? В чому його сила? Ігри з піском дають дитині змогу відчути себе впевненою і вмілою: вона створює нове, не боїться ламати старе і щось змінювати. Пісок та вода не мають структури і можуть перетворитися за бажанням дитини в будь-яку річ: поверхню луни, сипучі піски, пляж, засіб для чистоти. Їх можливості без кордонів. Пісок - дуже податливий інструмент творчості, творіння з нього можна без особливого жалю змінювати у будь-який момент. Пісок - демократичний матеріал, адже дозволяє працювати з собою кожному і навіть тому, хто не володіє особливим художнім даром.

Пісок успішно вбирає в себе негативну енергію, складається з найдрібніших піщінок, робота з якими активізує чутливі точки на кінчиках пальців і нервові закінчення на долонях, що позитивним чином впливає на роботу всіх внутрішніх систем людського організму.

Перший досвід використання пісочної терапії стосувався саме дітей із мовленнєвими, інтелектуальними, афективними та поведінковими порушеннями, як невербальний вид терапії, з метою дати відчуття безпеки знаходження у середовищі. Зараз цей метод використовується без будь-яких обмежень для всіх: і дорослих і дітей. Пісок поглинає негативну психічну енергію людини, стабілізує її емоційний стан і гармонізує психоемоційне самопочуття.

Таким чином ігри у пісочниці допомагають:

- формуванню цілісного, сильного і здорового «Я» дитини;

- забезпеченню рівноваги між внутрішнім світом переживань, внутрішніх потреб і зовнішнім соціальним світом;

- позбутися психологічних травм;

- дозволяють зняти контроль з боку свідомості;

- не мають обмежень для використання з дітьми різних культур, рас, віку та інтелектуального статусу;

- дають дитині можливість перейти від ролі «жертви» до ролі «творця».

Пісочниця є контейнером, який покликаний вміщувати і витримувати усі негативні і позитивні переживання дитини. Пісок і вода, виступаючи важливими носіями сенсорних вражень, відчуттів й емоційно-позитивних переживань, здійснюють заспокійливий вплив, дають емоційну розрядку та й одночасно допомагають стимулювати поведінкову активність, спонукають дитину до гри.

Окрім терапевтичних завдань, у пісочниці вирішуються деякі корекційні завдання. Це і удосконалення координації рухів, дрібної моторики, орієнтації у просторі, стимуляція вербальної і невербальної активності у процесі гри, формування навичок позитивної комунікації, розвиток сенсорно-перцептивної сфери дитини.

Гру з піском не можна інтерпретувати. Дорослий повинен виконувати роль уважного глядача. Його позиція - це "активна присутність", а не керівництво процесом. Звільнення пригніченої енергії призводить до її трансформації, що дозволяє направити трансформовану енергію на розвиток особистості та подальше навчання.

Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення дітей дошкільного віку

Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв’язне мовлення. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу до школи. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом, не забуваючи про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання ґудзиків, молній, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитку дрібної моторики та координації рухів має стати важливою частиною підготовки до школи.

Існує декілька правил проведення роботи для розвитку дрібної моторики, яких слід дотримуватись:

1. Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно.

2. Матеріал до занять повинен бути різноманітним, яскравим, безпечним.

3. Заняття повинні проводитись під наглядом дорослого або разом з ним.

4. Вправи та завдання повинні відповідати віковим нормам та індивідуальним можливостям дитини.

5. Заняття повинні приносити радість, викликати задоволення, не повинні перевтомлювати дитину.

Чим же можна позайматися з малюками, щоб розвинути моторику рук?

1. Запускать пальцями дрібні дзиги.

2. Розминати пальцями пластилін, глину.

3. Катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки.

4. Зтискати і розтискати кулачки, при цьому можна грати, як ніби кулачок - бутончик квітки (вранці він прокинувся і відкрився, а ввечері заснув - закрився, сховався).

5. Робити м'які кулачки, які можна легко розтиснути і в які дорослий може просунути свої пальці, і міцні, які не розіжмеш.

6. Двома пальцями руки (вказівним і середнім) «ходити» по столу, спочатку повільно, як ніби хтось крадеться, а потім швидко, як ніби біжить. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

7. Показати окремо тільки один палець - вказівний, потім два (вказівний і середній), далі три, чотири, п'ять.

8. Показати окремо тільки один палець - великий.

9. Барабанити всіма пальцями обох рук по столу.

10. Махати в повітрі тільки пальцями.

11. Кистями рук робити «ліхтарики».

12. Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

13. Збирати всі пальці в щіпку (пальчики зібралися разом - розбіглися).

14. Нанизувати великі гудзики, кульки, намистинки на нитку.

15. Намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець (виходить обручка або спіраль).

16. Зав’язувати вузли на товстій мотузці, на шнурі.

17. Застібати гудзики, гачки, блискавки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиками.

18. Закручувати шурупи, гайки.

19. Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

20. Складати мотрійок.

21. Гра - вкладанка.

22. Малювання в повітрі.

23. Ігри з піском, водою.

24. Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

25. Різати ножицями.

26. Малювання різними матеріалами (ручкою, олівцем, крейдою, кольоровою крейдою, аквареллю, гуашшю, вугіллям і т. д.).

Успішність роботи з розвитку дрібної моторики залежить від її систематичності, а ця умова може бути виконана тільки при взаємодії дошкільного закладу та батьків дитини.

· Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

· Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

· Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

· Не лайте, а тим більше — не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

· Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

· Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення — запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) — нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

· Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

· Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого — основа для взаєморозуміння.

· Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

· Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

Повага до дитини зараз — фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Дрібна моторика – це узгоджені рухи пальців рук,уміння дитини «користуватися» цими рухами-тримати ложку та олівець, застібати ґудзики, малювати,ліпити. Головний мозок ,руки та артикуляційний апарат пов’язані між собою найтіснішим чином. Дитина зі скованими рухами невмілих пальців відстає в психомоторному розвитку, в неї виникають проблеми з мовленням.

Результати досліджень педагогів-науковців доводять,що тренування тонких рухів пальців рук стимулює розвиток мовлення.

Значне місце в цій роботі займає нетрадиційний масаж пальців рук, який передбачає масаж кистей, горіховий, шишковий, щітковий масажі, масаж прищіпками, шестигранним олівцем, м’ячиками-їжачками, намистом.

Масаж кистей.

Починаємо з розтирання. Це щось подібне до рухів,коли ми намилюємо та миємо руки. Розтирання має тривати близько однієї хвилини. Потім 10 разів різко стисніть пальці в кулак і миттєво розтиснути; 10 разів повільно стиснути пальці в кулак і з силою розтиснути.

Потім розім’яти пальчик від кінчика до основи з усіх боків,після цього розім’яти долоню та зап’ястя.

Закінчуємо масаж розтиранням кистей.

Горіховий масаж.

Це досить ефективний вид масажу. Волоський горіх чудово усуває стрес,позитивно впливає на точки,що сприяють розвитку мовної активності дітей та дрібної моторики.

Поклавши горішок між долонями, виконують вправи:

•    перекладати горіхи;

•    перекочувати між двома долонями;

•    перекочувати між пальцями однієї руки.

Можна виконувати вправи з віршованим супроводом.

Наш горішок-мандрівник

Мандрувати здавна звик.

Він ліворуч помандрує –

Своїх друзів всіх здивує.

А праворуч помандрує –

Разом з нами потанцює.

Далі він мандрує в гори,

В гори і долини.

А в долині наш горішок квіточку зустріне.

Він до неї посміхнеться.

До пелюсточок торкнеться.

Гарно,добре мандрувати.

Та вже час і повертатись.

Шишковий масаж.

Перекладати шишки;

•    перекочувати між двома долонями;

•    перекочувати між пальцями однієї руки.

Щітковий масаж ( за допомогою зубних щіток ).

•    Погладжування від кисті до ліктя.

•    Поплескування по долоні.

•    Погладжування та поплескування в різному темпі та ритмі.

Можна використовувати віршований супровід.

Он дощові краплинки торкнулися руки.

І зовсім не бояться всі наші малюки.

( Погладжування щіткою по зовнішній поверхні лівої руки від пальців до ліктя; аналогічно – по внутрішній).

Дощик капає частіше, по руці він б’є сильніше.

Хай водичка ллється, ллється - з нею сила додається.

(Постукування у такій послідовності,що і погладжування).

Масаж прищіпками.

Спрямований на активізацію незрілих клітин головного мозку.

Пощипування кінчиків пальців,починаючи з великого, використовуючи різноманітний віршований супровід.

Ось цей пальчик-наш дідусь,

Ось цей пальчик-баба,

Ось цей пальчик - наш татусь,

Ось цей пальчик-мама,

А цей пальчик-хлопчик наш.

Масаж за допомогою торбинки з горохом, іграшок, наповнених кульками.

Дитина торкається долонями, перебирає горох чи кульками через тканину, «танцює» пальчиками по торбинці чи іграшці.

Гімнастика для рук, ніг – справа нам звична і знайома. Адже зрозуміло, для чого ми тренуємо м’язи, щоб вони стали спритними, сильними, рухливими. А ось навіщо язик тренувати, адже він і так “без кісток”? Виявляється, язик – головний м’яз органів мови. І для нього, як і для всякої м’язи, гімнастика просто необхідна. Адже язик має бути досить добре розвинений, щоб виконувати тонкі цілеспрямовані рухи, іменовані звуковимовою. Недоліки вимови обтяжують емоційно-психічний стан дитини, заважають їй розвиватися і спілкуватися з однолітками. Щоб ця проблема не виникла у дитини надалі, варто почати займатися артикуляційною гімнастикою як можна раніше. Дітям двох, трьох, чотирьох років артикуляційна гімнастика допоможе швидше “поставити” правильну звуковимову. Діти п’яти, шести років і далі зможуть за допомогою артикуляційної гімнастики подолати вже сформовані порушення звуковимови.

Спочатку артикуляційну гімнастику необхідно виконувати перед дзеркалом. Дитина повинна бачити, що язик робить. Ми, дорослі, не замислюємося, де знаходиться в даний момент язик (за верхніми зубами або за нижніми). У нас артикуляція – автоматизований навик, а дитині необхідно через зорове сприйняття знайти цей автоматизм, постійно вправляючись. Не засмучуйтеся, якщо деякі вправи не будуть виходити з першого разу навіть у вас. Спробуйте повторити їх разом з дитиною, признаючись йому: “Дивись, у мене теж не виходить, давай разом спробуємо”. Будьте терплячі, ласкаві і спокійні, і все вийде. Займайтеся з дитиною щодня по 5-7 хвилин. Пропоную Вам артикуляційні вправи, якими ви будете з дитиною регулярно займатися.

Артикуляційні вправи

“Віконце”

широко відкрити рот – “жарко”

закрити рот – “холодно”

“Чистимо зубки”

посміхнутися, відкрити рот

кінчиком язика з внутрішньої сторони “почистити” по черзі нижні і верхні зуби

“Місим тісто”

посміхнутися

потьопала язиком між губами – “пя-пя-пя-пя-пя …”

покусати кінчик язика зубками (чергувати ці два рухи)

“Чашечка”

посміхнутися

широко відкрити рот

висунути широкий язик і надати йому форму “чашки” (тобто злегка підвести кінчик язика)

“Сопілочка”

з напругою витягнути вперед губи (зуби зімкнуті)

“Парканчик”

посміхнутися, з напругою оголивши зімкнуті зуби

“Маляр”

губи в усмішці

відкрити рот

кінчиком язика погладити (“пофарбувати”) піднебіння

“Грибочок”

посміхнутися

поцокати язиком, ніби їдеш на конячці

присосати широкий язик до піднебіння

“Кицька”

губи в усмішці, рот відкритий

кінчик язика впирається в нижні зуби

вигнути язик гіркою упираючись кінчиком язика в нижні зуби

“Коник”

витягнути губи

відкрити рот

процокати “вузьким” язиком (як цокають копитами конячки)

“Пароплав гуде”

губи в усмішці

відкрити рот

з напругою виголосити довгий “и-и-и …”

“Хоботок”

витягнувши вперед губи трубочкою, утворити “хобот слоника”

“Набирати водичку”, злегка при цьому прицмокуючи

“Індики бовтають”

язиком швидко рухати по верхній губі – “ба-ба-ба-ба …”

“Горішки”

рот закритий

кінчик язика з напругою по черзі упирається в щоки

на щоках утворюються тверді кульки – “горішки”

“Гойдалка”

посміхнутися

відкрити рот

кінчик язика за верхні зуби

кінчик язика за нижні зуби

“Годинник”

посміхнутися, відкрити рот

кінчик язика (як годинникову стрілку) переводити з одного куточка рота в інший

“Млинець”

посміхнутися

відкрити рот

покласти широкий язик на нижню губу

“Смачне варення”

посміхнутися

відкрити рот

широким мовою у формі “філіжанки” облизати верхню губу

“Кулька”

надути щоки

здути щоки

“Гармошка”

посміхнутися

зробити “грибочок” (тобто присмоктався Широкий язик до піднебіння)

не відриваючи мови, відкривати і закривати рот (зуби не змикати)

“Барабанщик”

посміхнутися

відкрити рот

кінчик язика за верхніми зубами – “де-де-де …”

“Парашутики”

на кінчик носа покласти ватку

широким мовою у формі “філіжанки”, притиснутим до верхньої губи, здути ватку з носа вгору

“Загнати м’яч у ворота”

“Виштовхнути” широкий язик між губами (немов заганяєш м’яч у ворота)

дути із затиснутим між губами мовою (щоки не надувати)

«Розумні ігри для дітей»

Дуже часто перед педагогами, батьками виникає питання: що потрібно робити, щоб допомогти інтелектуальному розвитку дитини? Звісно грати. Адже гра – головна «дитяча робота».

Граючи, діти не тільки знайомляться з навколишнім світом, але й успішно навчаються багатьом речам, адже гра та пізнання йдуть поряд. Головне – вибрати «правильні» ігри. Під час захоплюючої гри можна ненав’язливо розвивати творче мислення дитини, її мовлення, уяву, логіку, інтелект, пам'ять, увагу. Щоб гра-заняття була легкою і успішною, треба дотримуватись деяких нескладних правил:

ü     Планувати час для «розумних» ігор треба враховуючи мозкову активність. Наприклад, в першій половині дня найбільш успішними будуть заняття з використанням схем, цифр, букв, геометричних форм(це так звані ігри «лівої півкулі», тобто ті, де в більшій мірі бере участь ліва півкуля головного мозку). В післяобідню годину краще зайнятися творчими іграми, спрямованими на розвиток образного мислення(ігри «правої півкулі»), наприклад, незвичайним малюванням, пальчиковою гімнастикою.

ü     Обирайте гру відповідно з настроєм дитини.

ü     Враховуйте вікові та індивідуальні особливості дитини.

ü     Надавайте можливість дитині діяти самостійно.

v     Потрібно використовувати різноманітні іграшки. Адже це «знаряддя», за допомогою яких дитина досліджує оточуючу дійсність та вчиться взаємодіяти з нею. Їй потрібно зробити свою «дитячу роботу», а іграшки допомагають їй у цьому.

«Ліві» ігри.

Мозок людини складається з двох півкуль. І для розвитку кожної з них потрібен свій арсенал. Ігри для лівої півкулі допоможуть розвинути логічне мислення, математичні здібності, вміння аналізувати й робити висновки.

1.   «Геометричний ліс».

В ході цієї гри ми малюємо за допомогою дитячого конструктора. Потрібно уявити, що діти опинилися в чарівному лісі, де все складається з геометричних фігур. Наприклад, ялинка – з трикутників, тополя – з овала та прямокутника, грибочок – з півкулі та прямокутника і т.п. Ця гра не тільки знайомить дитину з геометричними фігурами, допомагає запам’ятати їх назви, але й розвиває уяву та творчі здібності малюка.

2. «Інтелектуальні можливості» кубиків.

Ця іграшка – одна із самих потрібних в розвиваючому арсеналі. Вони допомагають координувати рухи рук та очей дитини; навчають просторовим поняттям «над», «під», «зовні», «всередині»; знайомлять зі світом об’ємів та форм; навчають розрізняти кольори.

3. Фігури зі шнурівок.

За допомогою шнурівки викласти на столі будь-яку фігуру. Потім запропонувати дитині щось змінити, викласти нову фігуру, букву чи цифру. Така гра розвиває уяву дітей, допомагає їм засвоїти назви геометричних фігур, букви, цифри.

4. «Крізь отвір для ключа».

Ця гра розвиває просторову уяву малюка та вміння співвідносити частину та ціле. Для неї знадобиться малюнки, які відображають знайомі предмети, аркуші паперу, ножиці.

В аркуші паперу слід вирізати отвір у вигляді замкової щілини. Спочатку ця щілина може бути великою, згодом її величину зменшують. Треба покласти на стіл малюнок, накрити зверху аркушем паперу із «отвором для ключа». Отвір пересувається по поверхні малюнка, дозволяючи бачити тільки його частини. Завдання дитини – відгадати, який малюнок сховався за аркушем паперу.

5. « Чарівне слово».

Спочатку треба домовитись, які слова вважаються чарівними. Це можуть бути слова, що починаються на якийсь звук або слова-назви птахів, посуду, фруктів. Дорослий розповідає історію або вимовляє різні слова. Якщо дитина почує чарівне слово , вона повинна подати якийсь сигнал, наприклад, плеснути в долоні.

«Праві» ігри.

Ці ігри допомагають розвинути праву півкулю мозку, тобто творче начало, образне мислення, емоційний світ дитини.

1. «Ти – моє відображення».

Дорослий або дитина – «дзеркало», яке повинно повторювати усі рухи іншого гравця. Починати треба з повільних та простих рухів. Поступово ускладнюйте рухи, включаючи різні частини тіла, прискорюючи темп. Час від часу обмінюйтесь ролями з дитиною.

2. «Пригадай колір».

Ця гра допомагає запам’ятати різні кольори, тренувати сенсорну пам'ять та тактильне сприйняття. Добираються декілька предметів різних за кольором та формою. Дитина вивчає їх, уточнює кольори. Предмети складають в коробку чи торбинку. Завдання дитини – брати по черзі предмети з коробки (торбинки), пригадуючи, якого вони кольору.

3. «Чомучка навпаки».

В цій грі «чомучкою» виступає дорослий. Питання можна задавати за знайомими малюнками. Гра допомагає дитині навчитися сприймати просторові відносини та відносини між людьми, робити доступні їй висновки, висловлювати особисті думки і, звісно, знайомитися з оточуючим світом.

Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та мякого піднебіння. Порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.

 Таким чином, важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків.

 Починати цю роботу слід задовго то того, як дитина навчиться говорити. Велику помилку роблять ті батьки, які протягом тривалого часу продовжують перетирати своїм дітям супи, перекручують мўясо на мўясорубку. Перетираючи їжу, Ви не допомагаєте дітям, а навпаки, затримуєте розвиток рухливості артикуляційного апарату. Багато батьків скаржаться на те, що їх малюки погано жують. Їм важко зїсти такі фрукти та овочі, як морква, яблуко, огірок.

 Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату, тренувати й укріпити мўязи щок та язика небхідно обовязково давати дитині жувати такі продукти, як:

- скоринки хліба

- сухарики

- сушені фрукти (чорнослив, курагу, ізюм)

- тверді фрукти (яблуко, груша)

- тверді овочі (морква, огірок) 

-  шматочки вареного м'яса.

Часто буває так, що дитина наслідує неправильне мовлення дорослих чи однолітків. Тому намагайтеся робити так, щоб дитина чула правильне, чітке, емоційно оформлене мовлення. Слід памўятати, що від самого народження малюк навчається рідній мові. Тому слідкуйте за своїм мовленням: не говоріть швидко, чітко вимовляйте усі звуки, проявляйте емоції під час розповіді. Не “сюсюкайте” з дитиною, адже їй буде набагато приємніше, якщо Ви будете спілкуватися з нею, як з дорослою.

Недоліки звуковимови можуть виникати внаслідок слабкості мўязів язика, губ або через порушення координації рухів, що проявляється в невмінні виконувати язиком чи губами точні цілеспрямовані рухи. Тому не слід чекати, а вже у дошкільному віці потрібно проводити спеціальну артикуляційну гімнастику, яка спрямована на розвиток рухливості мовних органів, чіткості та скоординованості їх рухів.