Увага!!!

Відповіді на запитання записуйте в робочому зошиті, зробивши запис теми та дати уроку, або надсилайте на електронну адресу dan14051986@gmail.com

Опрацюйте істороичні джерела та дайте відповіді на запитання до них.

1. Історик О. Сенявський про характерні ознаки «нової радянської людини»:

«Я виділив би три основні ознаки «нової людини». Насамперед, це безмежна відданість вищій цілі, що полягає у побудові комунізму. По-друге, перехід від ідеї до дії, «нова людина» не мрійник, а діяч і практик. По-третє, «нова людина» виступає представником маси чи класу, який через неї здійснює свій ідеал. «Нова людина» аж ніяк не одинак ... вона відчуває зв'язок з колективом, що незримо стоїть за нею. Цей колектив називається «партія», «клас» чи навіть «весь радянський народ». Тому «нова людина» виконує не свою власну, а неодмінно і велику, «загальну» справу. Окрім цієї «загальної справи», вона не має інших, особистих, відособлених інтересів. Загальне для неї стає особистим».

Запитання

1. Чому дослідник бере у лапки визначені ним риси «нової людини»?

2. Яку людину намагалась формувати влада?

2. Політвиховання дітей

Політична просвіта як процес ознайомлення дітей з політикою більшовицької партії в таких галузях як економіка, соціальне питання, культура тощо, переконання їх у правильності цього курсу у 1929-1939 рр. розумілось владою як одна з найважливіших умов соціалістичного будівництва. Найбільш популярними формами політосвітньої роботи стали політінформації, політбої, політвікторини та вивчення постанов партії та уряду з їхнім обговоренням на зборах.

Дитина, на думку більшовицьких лідерів, не бачила на власні очі класової боротьби, не «пам’ятала поміщиків та заводчиків, що знущалися з трудового народу». На цьому робився наголос як на недоліку. Але провідники дитячого руху кривили душею – саме цей «недолік» легко виправлявся відповідним вихованням, пропонуванням дітям більшовицької картини минулого. Ідеологам було на руку, що дитина не могла за допомогою власного досвіду порівняти умови життя до революції та після, оцінивши успіхи більшовиків. Вона мусила просто вірити владі. Тому дуже важливим елементом формування дитячих уявлень стала антитеза «тоді і тепер», що навіть не потребували розшифровки під час згадувань у текстах, звернених до дітей.

Українські поети старанно створювали такі образи минулого у дитячій пресі:

«Навіть важко уявити, –

А були ж на світі діти,

Що не відали ніколи

Ані ясел, ані школи,

Ані саду, ані парку,

Ані парашута хмарки.

...Діти вже дорослі стали

Це – батьки і наші мами»..

За допомогою подібних перебільшень формувались в дитячій уяві страшні картини минулого. Один зі шкільних вчителів історії на сторінках журналу «Піонервожатий» (1938 р.) так сформулював покладені на нього партією обов’язки: «навчити наших дітей палко любити чудову радянську дійсність і так само палко ненавидіти прокляте минуле».

Запитання

1. Чому, на вашу думку, важливу увагу приділяли політвихованню дітей?

2. Навіщо дітям нав’язували думку про погане «тоді» і хороше «тепер»?

3. Які форми і методи використовували для виховання дітей.

3. Роль студенства у побудові світлого майбутнього

Повсякденне життя студентської молоді 1920–1930-х рр. характеризується підвищеною участю у різноманітних кампаніях радянської влади, ударництвом і жертовністю заради побудови великого світлого майбутнього. Ці риси слугували гарантіями пролетарського статусу, необхідного для отримання освіти, вони були проявом беззастережної відданості ідеям партії, доказом істинної віри в побудову соціалізму. Саме студенти, як найбільш організована і мобільна соціальна група, стали зручним об’єктом і відносно підготовленим суб’єктом впровадження в життя політики більшовиків. Особливо це стосується цілеспрямованої участі в антирелігійній роботі, ліквідації неписьменності серед широких народних мас, модернізаційних процесах. Атеїстична робота була обов’язковою для вишів, ігнорування її кваліфікувалася як «класовий злочин». У всіх навчальних закладах засновувалися гуртки безбожників, а молодь досить часто залучалася до антирелігійних кампаній, особливо напередодні чергових церковних свят.

Запитання

1. Як ви вважаєте, чи легко тоді було студенту отримати вищу освіту?

2. Що для цього потрібно було робити?

4. Повсякденне життя радянської людини

Із листа селянина с. Стайки на Київщині до газети «Колективна нива» (1930 р.)

Я, син твердоздатчика дяка слов’янської общини Терещенка Якова Кузьмича, зрікаюся назавжди свого батька як куркуля, ворожо настроєного проти радянської влади. Прошу опублікувати це в пресі. Микола Терещенко.

Запитання

1. Чому син відмовляється від батька? Чому свою відмову автор листа просить опублікувати в газеті? Під впливом чого молода людина прийняла таке рішення?

2. Як вчинок Терещенка співвідноситься з ідеалом «нової радянської людини»?

Зі спогадів члена делегації англійських шахтарів про відвідини Донбасу

Ряди нових жител, побудованих уже при радянській владі, не можуть загладити враження злиденності. Ці будиночки, «котеджі», як їх гордо називають більшовики, побудовані без усякої любові і комфорту. Ми зайшли в один такий будиночок, у кожній з його трьох кімнат мешкали робітничі родини. Сплять, мабуть, покотом на підлозі, бо ніяких ліжок ми не помітили. У куті, замість ікони, портрети вождів.

Зі спогадів Є . Горової, мешканки Києва

У 1934 р. столицю України перенесли з Харкова до Києва. Переїжджали і всі республіканські установи і з ними «Заготзерно», де начальником планового відділу працював батько. Так ми опинилися у Києві. Влітку ми жили у Пущі-Водиці. Пам’ятаю дерев’яну дачу, зелену ділянку, ставок. Наприкінці літа переїхали до міста у новий будинок. Ми опинились у гарній трикімнатній квартирі. У дворі була розташована будівля, у якій знаходилися: їдальня з домашніми обідами, пральня, тощо — елементи соціалістичного побуту.

Запитання

1. До яких соціальних верств належали сім’ї, про які йдеться у документах?

2. Порівняйте житлові умови цих сімей. Чи існувала в СРСР пропагована комуністами рівність?

Враження французького письменника А. Жида про візит до СРСР

Улітку майже всі ходять у білому. В одязі виняткова одноманітність. Обійшов магазини уздовж і впоперек, і від верху до низу. Товари, за винятком деяких, зовсім непридатні. Можна навіть подумати, що тканини, речі спеціально виготовляють непривабливими, аби їх купували тільки у разі крайньої потреби ... усе виглядає жахливо.

Запитання

1. Як оцінюють повсякденне життя радянської людини іноземці – англійські шахтарі, французький письменник?

2. Чи можна довіряти цим свідченням? Чому?

Домашнє завдання

Опрацюйте § 26 за підручником «Історії України», 10 клас, О.І.Пометун та створіть таблицю