Існують два види матерії — речовина і поле. Обидва існують реально, а не являють собою певну «модель», призначену для того, щоб пояснити ті чи інші фізичні явища.
Магнітне поле, яке змінюється, не тільки діє на рухомі заряджені частинки й намагнічені тіла, а й створює електричне поле. Такого висновку дійшов свого часу М. Фарадей.
Джеймс Клерк Максвелл (1831-1879) — англійський фізик і математик, творець класичної електродинаміки, один із засновників статистичної фізики
Керуючись принципом симетрії, видатний англійський фізик Джеймс Максвелл висунув підтверджену згодом гіпотезу про те, що не тільки змінне магнітне поле створює електричне поле, а й змінне електричне поле створює магнітне поле. Відповідно до цієї гіпотези електричні та магнітні поля завжди існують разом і немає сенсу розглядати їх як окремі об’єкти. Тобто існує єдине електромагнітне поле, а електричне та магнітне поля — це дві складові (дві форми прояву) електромагнітного поля.
Електромагнітне поле — вид матерії, за допомогою якого здійснюється взаємодія між зарядженими тілами і частинками та намагніченими тілами.
Дехто з вас може не погодитися з висновком Максвелла, адже добре знає, що, наприклад, біля нерухомого зарядженого тіла існує тільки електричне поле, а біля нерухомого постійного магніту — тільки магнітне поле. Проте згадайте: рух і спокій залежать від вибору системи відліку.
Таким чином, твердження, що в даній точці існує тільки електричне (чи тільки магнітне) поле, не має сенсу, адже не вказано систему відліку. Разом із тим ми ніколи не знайдемо систему відліку, відносно якої «зникли» б обидві складові електромагнітного поля, адже електромагнітне поле є матеріальним.
Проаналізувавши всі відомі тоді закони електродинаміки, Дж. Максвелл суто математично отримав фантастичний на той час висновок: у природі мають існувати електромагнітні хвилі.
Електромагнітна хвиля — це поширення в просторі змінного електромагнітного поля.
Спробуємо уявити, як утворюється та поширюється електромагнітна хвиля. Візьмемо провідник, в якому тече змінний струм. Як відомо, біля будь-якого провідника зі струмом існує магнітне поле. Магнітне поле, створене змінним струмом, теж є змінним. Згідно з теорією Максвелла змінне магнітне поле має створити електричне поле, яке теж буде змінним. Змінне електричне поле створить змінне магнітне і т. д. Отже, одержимо поширення коливань електромагнітного поля — електромагнітну хвилю. Частота ν цієї хвилі дорівнює частоті, з якою змінюється сила струму в провіднику, а провідник зі змінним струмом є джерелом електромагнітної хвилі.
Змінний струм — це струм, сила якого періодично змінюється: з часом значення сили струму то збільшується, то зменшується; змінюється й напрямок струму
Схематичне зображення механізму поширення електромагнітної хвилі
Аналогічно тому як механічна хвиля може відірватися від свого джерела (згадайте поширення хвилі від кинутого у воду камінця), електромагнітна хвиля теж може відірватися від свого джерела і почати самостійно поширюватись у просторі.
Цікаво, що деякі електромагнітні хвилі «подорожують» у Всесвіті майже з початку його існування!
За теорією Максвелла, джерелом електромагнітної хвилі може бути будь-яка заряджена частинка, що рухається з прискоренням (тобто частинка, яка весь час змінює швидкість свого руху або за значенням, або за напрямком, або одночасно і за значенням, і за напрямком). Якщо ж частинка нерухома або рухається з незмінною швидкістю, біля неї існує електромагнітне поле, але електромагнітну хвилю частинка не випромінює.
Випромінюванням електромагнітних хвиль супроводжуються й деякі процеси, що відбуваються всередині молекул, атомів, ядер атомів (теорія таких процесів — квантова теорія — була створена в XX ст.).
Дж. Максвелл висунув слушне і сміливе на той час припущення: світло є різновидом електромагнітних хвиль. Учений не лише виявив природу світла, а й передбачив існування та властивості різних видів електромагнітних хвиль.
Світло — електромагнітні хвилі. Частота цих хвиль змінюється приблизно від 4 • 1014 Гц (червоний колір) до 7,5 • 1014 Гц (фіолетовий колір)
Максвелл був глибоко переконаний, що електромагнітні хвилі існують реально. Лише через 10 років після його смерті електромагнітні хвилі вперше експериментально зафіксував німецький фізик Генріх Герц. Він скористався простим пристроєм, який називають вібратором Герца. Цей пристрій є відкритим коливальним контуром.
Генріх Рудольф Герц (1857 року — 1894 року) — німецький науковець.
Перший отримав електромагнітні хвилі, існування яких теоретично передбачено Максвеллом. Дослідження властивостей електромагнітних хвиль, проведені Герцом, показали, що ці хвилі підлягають тим самим законам, що й світлові. Цим відкриттям підтверджено електромагнітну теорію світла.
Схематичний перехід від замкнутого коливального контуру до відкритого показано на малюнку. У закритому коливальному контурі потрібно поступово розсовувати пластини конденсатора одночасно, зменшуючи їх площу і кількість витків котушки. Фактично, закритий коливальний контур перетворюється у прямий відрізок провідника.
Для збудження коливань у такому контурі за часів Герца робили так. Провідник розрізали посередині, залишаючи невеликий проміжок, який називають іскровим.
Потім обидві частини провідника заряджали доти, доки між ними не проскакувала іскра, коло замикалося і у відкритому контурі виникали коливання.
Коливання в контурі затухаючі, оскільки контур має опір і, крім того, енергія витрачається на випромінювання електромагнітних хвиль. Після того як коливання припиняються, джерело знову заряджає обидва провідники до настання пробою іскрового проміжку і процес повторюється.
Щоб отримати незатухаючі коливання у відкритому коливальному контурі, його з’єднують з коливальним контуром спеціального приладу - генератора, який є джерелом незатухаючих коливань.
Герц не лише одержав електромагнітні хвилі, а й вивчив їхні властивості. Він установив, що електромагнітні хвилі:
відбиваються від провідних предметів (кут відбивання дорівнює куту падіння);
заломлюються на межі з діелектриком;
частково поглинаються речовиною і частково розсіюються нею та ін.
Електромагнітні хвилі поширюються у просторі зі швидкістю с, яка дорівнює 300 000 км/с.
Відстань, на яку переміщується електромагнітна хвиля за час, що дорівнює одному періоду коливань, називають довжиною хвилі.
Контрольні запитання
1. У чому полягає гіпотеза Дж. Максвелла?
2. Дайте означення електромагнітного поля, назвіть його складові.
3. Наведіть приклади, що підтверджують відносність електричного та магнітного полів.
4. Як утворюється електромагнітна хвиля? Які об’єкти можуть її випромінювати?
5. Які фізичні величини характеризують електромагнітну хвилю? Як вони пов’язані?
6. Які властивості електромагнітних хвиль було встановлено в ході дослідів Г. Герца?
Вправа
1. Електромагніт підіймального крана живиться постійним струмом. Визначте:
в якому випадку електромагніт створює для оператора крана й електричне, й магнітне поля: а) електромагніт не рухається; б) електромагніт переносить вантаж;
в яких випадках електромагніт випромінює електромагнітні хвилі: а) в момент замикання кола; б) в момент розмикання кола; в) коли електромагніт, рухаючись рівномірно, переносить вантаж; г) коли нерухомий електромагніт тримає вантаж.
2. Визначте довжини електромагнітних хвиль для світла фіолетового та червоного кольорів. Розгляньте два випадки: світло поширюється а) у вакуумі; б) у склі (показник заломлення скла для світла червоного кольору дорівнює 1,64, для світла фіолетового кольору — 1,67).