Оптичні прилади
Око людини представляє собою складну оптичну систему, яка за своєю дією аналогічна оптичній системі фотоапарата.
Промені світла від предмета, заломлюючись на межі повітря – роговиця, проходять далі через кришталик (лінзу зі змінною оптичною силою) і створюють зображення на сітківці. Роговиця, прозора рідина, кришталик та скловидне тіло утворюють оптичну систему, оптичний центр якої розташований на відстані близько 5 мм від роговиці. При розслабленому очному м’язі оптична сила ока наближено дорівнює 59 дптр, при максимальному напруженні м’язу – 70 дптр.
Основна особливість ока як оптичного інструменту полягає у можливості рефлекторно змінювати оптичну силу очної оптики в залежності від положення предмету.
Здатність ока пристосовуватися до різної яскравості спостережуваних предметів називають адаптацією.
Таке пристосування ока до зміни положення предмету, який спостерігається, називається акомодацією.
Найменшу відстань, на якій око бачить предмет, практично не напружуючись, називають відстанню найкращого зору.
Для людини з нормальним зором ця відстань дорівнює приблизно 25 см.
Нормальний зір
Фокус F оптичної системи ока у спокійному стані розташований на сітківці.
На сітківці утворюється чітке зображення віддалених предметів. Відстань найкращого зору – приблизно 25 см. Саме на цій відстані людина з нормальним зором тримає книжку. Фокусна відстань нормального ока становить приблизно 1,71 см.
Короткозорість
Фокус F оптичної системи ока у спокійному стані розташований перед сітківкою.
На сітківці утворюється розмите зображення предметів. Відстань найкращого зору менша від 25 см. Короткозора людина читає книжку, наближуючи її до очей.
Далекозорість
Фокус F оптичної системи ока у ненапруженому стані розташований за сітківкою.
На сітківці утворюється розмите зображення предметів. Відстань найкращого зору більша за 25 см. Далекозора людина читає книжку, віддаляючи її від очей.
Короткозорість коригується окулярами із розсіювальними лінзами.
Далекозорість коригується окулярами зі збиральними лінзами.
Оптична система – сукупність оптичних елементів, створена для формування пучків світлових променів або для одержання зображень.
Відношення кута зору, отриманого за допомогою оптичного приладу, до кута зору неозброєного ока на відстані найкращого зору називається кутовим збільшенням приладу.
Лупа
або збільшувальне скло (від фр. loupe, буквально — «наріст») – оптичний прилад (збиральна лінза або система лінз) для розглядання дрібних деталей. Використовується у багатьох областях людської діяльності, у тому числі у біології, медицині, археології, банківській і ювелірній справі, криміналістиці, при ремонті годинників та радіоелектронної техніки, а також у філателії, нумізматиці та боністиці.
Мікроскоп
— прилад для розглядання дрібних, невидимих для неозброєного ока, предметів у збільшеному зображенні. Хід променів в мікроскопі відбивається від дзеркальної поверхні нижче спостережуваного об'єкта, проходить крізь досліджуваний об'єкт, входить до об'єктів мікроскопа, збільшується за рахунок лінзи і окуляра, і тоді ми побачимо збільшене зображення. А окуляром ми регулюємо чіткість.
Для спостереження віддалених об’єктів (планет, зір) в астрономії використовують телескопи, які бувають двох основних видів.
Рефлектори
Рефлектори – відбиваючі телескопи, принцип дії яких ґрунтується на використанні дзеркального, відбиваючого об’єктива.
Одними з найбільших у світі телескопами-рефлекторами є два телескопи Кека, розташовані на Гаваях.
Рефрактори
Рефрактори – лінзові телескопи, в яких, як і в мікроскопі, використовуються дві системи лінз.
68-см рефрактор Венской обсерватории
Оптичні прилади
Фотоапарат — прилад для фіксації оптичного зображення на спеціальному носії (зазвичай фотоплівці або у формі комп'ютерного файлу на електронній карті пам'яті).
Проектор – світловий прилад, що дозволяє за допомогою джерела світла проектувати зображення об'єктів на поверхню, розташовану поза приладом – екран.
Перископ – оптичний прилад, що дозволяє спостерігати за об'єктом, що знаходиться у горизонтальній площині, яка не збігається з горизонтальною площиною ока спостерігача.
Лазер — пристрій для генерування або підсилення монохроматичного світла, створення вузького пучка світла, здатного поширюватися на великі відстані без розсіювання і створювати винятково велику густину потужності випромінювання при фокусуванні.
Теодоліт — прилад для вимірювання кутів (горизонтальних і вертикальних) на місцевості.
Відеокамера — електронний кінознімальний апарат, пристрій для отримання оптичних образів об'єктів за допомогою зйомки на світлочутливому елементі, пристосований для запису або передачі зображення в русі.
Радіотелескопи та радіоінтерферометри
Дуже великий масив (англ.Very Large Array, VLA) — радіотелескоп-інтерферометр, Нью-Мексико, США.
Радіотелескоп – астрофізичний прилад для приймання електромагнітного випромінювання космічних об'єктів у діапазоні частот від десятків МГц до десятків ГГц і дослідження його характеристик: координат джерел, просторової структури, інтенсивності випромінювання, спектру і поляризації.
Радіоінтерферометр ВСРТ в обсерваторії Вестерборк (Нідерланди)
Радіоінтерферометр — інструмент для радіоастрономічних спостережень з високою кутовою роздільністю.
Радіоінтерферометри використовуються для вимірювання тонких кутових деталей в радіовипромінюванні неба. Зокрема, за їх допомогою отримують особливо точні координати і кутові розміри астрономічних об'єктів, а також радіозображення небесних тіл з високою роздільною здатністю.
Обсерваторія (від лат. observo — спостерігаю, уважно стежу) — наукова установа, в якій за допомогою особливих інструментів виконують астрономічні (астрономічна обсерваторія), магнітні (магнітна обсерваторія), сейсмологічні, метеорологічні та інші спостереження, а також обробляють одержані результати.
Космічна обсерваторія: телескоп Габбл на орбіті
Головна астрономічна обсерваторія НАН України
Антенна решітка радіотелескопа УРАН-2 Полтавської гравіметричної обсерваторії
Обсерваторія Роке-де-лос-Мучачос, телескоп Вільяма Гершеля, Ла-Пальма