Електромагнітні хвилі
Електромагнітна хвиля — це процес поширення в просторі електричних і магнітних полів, що періодично змінюються.
Зміна електричної та магнітної компоненти в плоскій електромагнітній хвилі.
Джерелом електромагнітної хвилі може бути тільки пристрій, у якому створюються електромагнітні коливання високої частоти.
Електромагнітна хвиля як процес поширення електромагнітного поля насамперед характеризується вектором напруженості Е та вектором магнітної індукції В. Будь-яка хвиля періодична і в часі, і в просторі, тому ці величини періодично змінюються і з часом, і зі зміною відстані від джерела хвилі.
За теорією Максвелла вектори Е і В перпендикулярні як до напрямку поширення хвилі, так і один до одного, при цьому вони одночасно досягають максимального значення й одночасно перетворюються на нуль. Отже, електромагнітна хвиля — це поперечна хвиля.
Електромагнітна хвиля, як і механічна, характеризується періодом і частотою коливань, довжиною та швидкістю поширення.
Швидкість поширення електромагнітної хвилі — це відстань, на яку поширюється електромагнітна хвиля за одиницю часу.
Швидкість поширення електромагнітних хвиль у вакуумі є сталою й дорівнює швидкості світла у вакуумі.
Довжина хвилі — це відстань, на яку поширюється електромагнітна хвиля за час, що дорівнює періоду; або: відстань між двома найближчими точками в просторі, в яких коливання вектора напруженості (вектора магнітної індукції) відбуваються однаково.
Генріх Рудольф Герц (нім. Heinrich Rudolf Hertz; 22 лютого 1857 року — 1 січня 1894 року) — німецький вчений.
Досліди Герца показали, що електромагнітні хвилі відбиваються від провідника, заломлюються на межі з діелектриком, можуть інтерферувати, огинати перешкоди, їх можна поляризувати. При цьому відбивання, заломлення, інтерференція й дифракція електромагнітних хвиль відбуваються за такими самими законами, що й для світла. Таким чином, Герц підтвердив висновок Максвелла про електромагнітну природу світла.
Властивості електромагнітних хвиль
Електромагнітні хвилі частково поглинаються, проходячи через діелектрик та поблизу провідників.
Електромагнітні хвилі повністю відбиваються від провідних тіл та частково відбиваються від діелектриків. При цьому кут падіння дорівнює куту відбивання.
У діелектрику швидкість поширення хвилі зменшується, хвиля «гальмується», тому електромагнітні хвилі заломлюються під час переходу з вакууму в діелектрик.
Електромагнітні хвилі огинають перешкоди, розміри яких порівнянні з довжиною хвилі — дифракція хвиль.
Унаслідок накладання електромагнітних хвиль спостерігається посилення або послаблення густини енергії електромагнітного поля у даній точці — інтерференція хвиль.
Дошка lino для спільної роботи «Електромагнітні хвилі»
Дошка для спільної роботи
Фізичні основи сучасного телекомунікаційного зв’язку
Радіо (від лат. radio — випромінюю) — загальна назва методів безпровідного передавання та отримання інформації за допомогою електромагнітних хвиль радіочастотного діапазону.
Передавання інформації здійснюють у системах радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, радіокерування, активної радіолокації тощо. В системах пасивної радіолокації, пеленгації і подібних здійснюють тільки отримання інформації.
Принцип радіозв’язку ― передавання інформації за допомогою електромагнітного поля.
Радіозв'язок використовує сигнали радіочастотного діапазону, тобто частот, що набагато перевищують частоти акустичних сигналів. Тому для здійснення передачі акустичні сигнали накладать на високочастотну основу, здійснюючи модуляцію, а при прийомі демодулюють, відтворюючи початковий сигнал.
Для передачі звуку електромагнітні коливання модулюють (змінюють амплітуду або частоту)
Амплітудна модуляція ― зміна амплітуди високочастотних електромагнітних коливань за законом електричних коливань низької частоти.
Демодуляція (детектування) ― виділення в приймачі низькочастотних коливань з високочастотних.
Принципова схема сучасного радіотелефонного зв'язку
Основні етапи одержання й перетворення радіосигналу:
Генератор незатухаючих електромагнітних коливань створює високочастотні коливання, частота яких дорівнює власній частоті коливань коливального контуру.
Високочастотні коливання модульовано коливаннями переданого повідомлення.
Отримані модульовані коливання підсилюються й подаються в передавальну антену, що випромінює електромагнітні хвилі в навколишній простір.
Досягнувши приймальної антени, електромагнітні хвилі збуджують у ній високочастотні коливання.
Слабкі високочастотні коливання підсилюються й подаються в детектор.
Після детектування з модульованих коливань виділяються коливання низької частоти, які посилюються й перетворюються у звук.
З розвитком електроніки крім передавання аналового сигналу стали використовувати також цифровий формат кодування — виникло цифрове радіо. Такий формат дозволяє, серед іншого, записувати й зберігати радіопередачі на електронних носіях інформації, передавати їх через Інтернет тощо.
Подібними принципами послуговуються, крім власне радіо, також інші засоби безпровідного радіозв'язку, наприклад телебачення, яке втім вимагає для кодування зображення вищих частот, мобільні телефони, WiFi тощо.