15.02.2022 Урок №81 Тема "Капітальний ремонт масляних вимикачів "

Мета: розширити знання про виконання капітального ремонту масляних вимикачів

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Масляний вимикач — високовольтний вимикач, в якому середовищем для гасіння електричної дуги є масло. Масляний вимикач призначений для комутацій електричного струмуу в електроустановках.

Область застосування маломасляних вимикачів — закриті розподільні пристрої електростанцій і підстанцій 6, 10, 20, 35 і 110 кВ, комплектні розподільчі пристрої 6, 10 і 35 кВ і відкриті розподільні пристрої 35, 110 і 220 кВ.

Складаються з вводів, контактної і дугогасної систем, які поміщені у бак, заповнений маслом.

Масляні вимикачи для напруг 3–20 кВ бувають однобаковими (три фази в одному баку) з ручним або дистанційним управлінням, а для напруг 35 кВ — трибаковими (кожна фаза в окремому баці) з дистанційним або автоматичним керуванням. Масло ізолює фази одну від одної (у однобакових) і від заземленого корпусу бака, а також служить для гасіння дуги і ізоляції розриву між контактами у відключеному стані.

Капітальний ремонт масляних вимикачів проводиться відповідно до інструкцій заводів-виготовлювачів і експлуатаційними інструкціями по ремонту вимикачів. Весь обсяг ремонтних робіт виконується, як правило, на місці установки вимикача. Лише окремі види робіт (ремонт вводів, вбудованих трансформаторів струму і ін.) Виконуються в майстернях.

Капітальний ремонт масляних вимикачів проводять

один раз на шість – вісім років із контролем показників вимикачів із приводами в міжремонтний період.

Капітальний ремонт масляних вимикачів включає такі основні роботи:

1. відключення вимикача від шин та приводу,

2. слив масла,

3. розбирання вимикача,

4. огляд та ремонт приводного механізму, фарфорових опорних, прохідних та ізоляторів тяги, внутрішньосторонньої ізоляції, дугогасні камери, нерухомого розеткового та рухомого контактів, ізоляційних циліндрів, мастильних покажчиків, прокладок та інших деталей.

Розбирання вимикача ВМГ-10 виконують в такій послідовності:

1. виймають стрижень (вісь) 1, сочленяющаяся наконечник 4 рухомого контакту з тягою,

2. контакт відділяється від тяги,

3. відкручують наполегливі болти і циліндри 1 ,

4. знімають з опорних ізоляторів, які залишаються на рамі,

5. відкручують болти і від'єднують гнучкий зв'язок 3 ,

6. виймають рухливий контакт разом з контактною колодкою 2 і гнучким зв'язком,

7. відкручують болти фланця прохідного ізолятора, який знімають разом з кронштейном,

8. проводиться розбирання внутрішніх ізоляційних деталей циліндра

Після виконання ремонту збирання вимикача виконують в зворотній послідовності.

Запитання для самоконтролю:

1. Що таке масляний вимикач

2. Будова масляного вимикача.

3. Послідовність капітального ремонту масляного вимикача.

Домашне завдання

1. Написати конспект.

2. Відповісти на питання.

3. В.Б Атабеков. Монтаж електричних мереж і силового устаткування. с.230-232.

15.02.2022. Урок №82 Тема "Загальні відомості про реле максимального струму та мінімальної напруги."

Мета: розширити знання про апарати захисту електричних мереж.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Реле́ — це автоматичний пристрій, який при впливі на нього зовнішніх фізичних явищ стрибкоподібно приймає кінцеве число значень вихідної величини. Найчастіше — електричний комутаційний апарат, який автоматично виконує певні перемикання контрольованого ним електричного кола.

Розберемо будову найбільш розповсюджених електромагнітних реле. Тим більше, що вони дають можливість найбільш наочно зрозуміти їх принцип роботи.

· Почнемо з основних елементів будь-якого реле струму. Воно в обов’язковому порядку має магнітопровід. Причому, цей магнітопровод має ділянку з повітряним зазором. Таких зазорів може бути 1, 2 або більше – в залежності від конструкції магнітопровода. На нашому фото таких зазору два.

· На нерухомій частині магнітопроводу є котушка. А рухома частина магнітопроводу закріплена пружиною, яка протидіє з’єднанню двох частин магнітопроводу.

· При появі на котушці напруги, в магнітопроводі наводиться ЕРС. Завдяки цьому, рухлива і нерухома частини магнітопроводу стають як два магніти, які хочуть з’єднатися. Не дає їм це зробити пружина.

· У міру збільшення струму в котушці, ЕРС буде наростати. Відповідно, буде наростати тяжіння рухомого і нерухомого контактів магнітопроводу. При досягненні певного значення сили струму, ЕРС буде настільки велике, що подолає протидію пружини.

· Повітряний зазор між двома ділянками магнітопроводу почне скорочуватися. Чим менше повітряний зазор, тим більше стає сила тяжіння, і тим з більшою швидкістю контакти з’єднуються. В результаті, процес комутації займає соті частки секунди.

· Для повернення в початкове положення, сила струму в реле повинна зменшитися. Наскільки воно повинно зменшиться, залежить від так званого коефіцієнта повернення реле.

Воно залежить від конструкції, а також може налаштовуватися індивідуально для кожного реле за рахунок натягу або ослаблення пружини.

Реле напруги - це пристрої, призначені для відстеження постійного значення напруги, та відключення навантаження у разі виходу його за встановлені межі при аваріях в електричній мережі.

Реле напруги призначено для багаторазового захисту електричних споживачів від неприпустимого зниження або підвищення напруги в електричних ланцюгах. Деякі моделі здатні відновлювати роботу підключеного обладнання після усунення причин появи неприпустимої напруги в електричній мережі.

Найважливішим параметром реле напруги є швидкість відключення навантаження при виході напруги за встановлені межі.

Швидкість відключення повинна бути достатньою, щоб забезпечити безпечну роботу споживачів електричної енергії, що захищаються.

Запитання для самоконтролю:

1. Щотаке реле?

2. Для чого призначене реле струму? Принцип дії.

3. Для чого призначене реле напруги

Домашне завдання

1. Написати конспект.

2. Відповісти на питання.

3. А.М.Гуржій. Електротехніка з основами промислової електроніки. с.356-359.

15.02.2022. Урок №83 Тема "Обслуговування електровимірювальних пристроїв, апаратури сигналізації та керування."

Мета: розширити знання про обслуговування електровимірювальних пристроїв, апаратури сигналізації та керування.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Електровимірювальні прилади -- це такі технічні засоби, які виробляють сигнали вимірювальної інформації у формі, що доступна для безпосереднього сприйняття спостерігачем.

Електровимірювальні прилади можна класифікувати:

а) за родом вимірювальної величини;

б) за фізичним принципом дії вимірювального механізму;

в) за родом струму;

г) за класом точності;

д) за типом відлікового пристрою;

е) за виконанням залежно від умов експлуатації; є) за стійкістю до механічних впливів;

ж) за ступенем захисту від зовнішніх магнітних та електричних полів тощо.

Електровимірювальні прилади дають змогу вимірювати яв електричні, так і неелектричні величини. На шкалі наводиться назва приладу або початкова латинська літера одиниці, що вимірюється. За вимірювальною величиною електровимірювальні прилади поділяються на:

-- вольтметри (позначаються літерою V);

-- амперметри (А);

-- ватметри (W);

-- омметри (ї);

-- лічильники енергії (kWh);

-- фазометри (ц);

-- частотоміри (Hz) тощо.

До умовної літери може бути додано позначення кратності основної одиниці, наприклад: міліамперметр -- mА; кіловольтметр -- kV

За фізичним принципом дії розрізняють такі системи електровимірювальних приладів:

а) магнітоелектрична;

б) електромагнітна;

в) електродинамічна;

г) феродинамічна;

д) індукційна;

е)електростатична;

є) вібраційна тощо.

Зa класом точності електровимірювальні прилади класифікуються відповідно до стандартів. Клас точності позначається цифрою, котра дорівнює зведеній похибці у відсотках, що допускає прилад. Випускають прилади таких класів точності: 0,05; 0,1; 0,2; 0,5; 1,0; 1,5; 2,5; 4,0. У лічильниках електроенергії класи точності такі: 0,5; 1,0; 2,0; 2,5.

За типом відлікового пристрою електровимірювальні прилади розрізняються. В залежності від призначення прилади можуть бути:

-- показуючі;

-- реєструючі;

-- самопишучі;

-- друкуючі;

-- інтегруючі;

-- підсумовуючі.

Аппаратура сигналізації та керування — технічні засоби, що використовуються під час роботи енергосистеми: прилади та обладнання для виявлення, оповіщення й попередження про наявність небезпеки для життя людей та/або майна.

Вимірювання фізичних величин не можна виконати абсолютно точно через недосконалість методів і засобів вимірювальної техніки, а також через вплив зовнішнього середовища та залежно від індивідуальних особливостей спостерігача.

Такі відхилення характеризуються похибками засобів вимірювань. Розрізняють похибки абсолютні, відносні, приведені тощо.

Слід пам'ятати, що характеристики елементів засобів вимірювальної техніки змінюються при їх експлуатації в екстремальних умовах або агресивному середовищі. Це відбувається з двох причин: природні процеси старіння та зносу елементів засобів вимірювань, навіть якщо їх експлуатація відбувається в умовах, близьких до умов градуювання. Ці причини можна віднести до інструментального виявлення нестабільності характеристик.

Запитання для самоконтролю:

1. Що таке вимірювальний пристрій?

2. Класифікація вимірювальних приладїв

3. Класи точності вимірювальних пристроїв.

Домашне завдання

1. Написати конспект.

2. Відповісти на питання.

3. А.М.Гуржій. Електротехніка з основами промислової електроніки. с.153-160.

16.02.2022 Урок № 84. Лабораторно-практична робота: ВИВЧЕННЯ ВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ

Мета роботи: Вивчення класифікації електровимірювальних приладів, принципу дії та призначення, будови, умовних позначень на шкалі та регулювання їх механізмів.

Прилади та обладнання: зразки приладів різних систем; прилади для розбірки, викрутки, пінцети.

Теоретичні відомості

Технічні засоби, які слугують для виміру електричних величин, називаються електровимірювальними приладами.

Від вимірювальних приладів, застосовуваних в електричних колах, насамперед потрібно, щоб вони не вносили помітних викривлень у режим ланцюга. Тому електровимірювальні прилади повинні споживати мінімальну потужність і не виявляти істотного впливу на опір кола.

Електровимірювальні прилади класифікують за цілим рядом ознак.

1. За видом вимірюваної величини. Класифікація в цьому випадку проводиться по найменуванню одиниці вимірюваної величини – вольтметри, амперметри, омметри тощо.

2. За фізичним принципом дії вимірювального механізму приладу, тобто за способом перетворення електричної енергії в механічну дію рухливої частини приладу – магнітоелектричної, електромагнітної, електродинамічної.

Магнітоелектрична система. Принцип роботи заснований на взаємодії струму, що протікає по обмотці рухливої котушки, з магнітним полем постійного магніту.

Основні деталі: постійний магніт і рухлива котушка (рамка), по якій проходить струм, пружини. При проходженні струму через рамку виникає обертаючий момент, під дією якого рухлива частина приладу повертається навколо своєї вісі на деякий кут. За законом Ампера обертаючий момент приладів магнітоелектричної системи прямо пропорційний силі струму.

Електромагнітна система. Принцип роботи заснований на взаємодії магнітного поля нерухомої котушки із сердечником з феромагнітного матеріалу, внесеного в це поле. Обертаючий момент, що діє на рухливу частину приладу, пропорційний квадрату сили струму.

Основні деталі: нерухома котушка й рухомий сердечник з феромагнетика. Електродинамічна система. Принцип роботи заснований на взаємодії двох котушок (рамок), по яких тече струм. Одна з них нерухома, а інша рухлива. Переміщення котушок відносно одна одної обумовлюється тим, що провідники, по яких протікають струми одного напрямку, притягаються, а зі струмами протилежних напрямків – відштовхуються. Обертаючий момент, що діє на рухливу котушку, пропорційний добутку сили струму в рухливий Іп і нерухомої Ін котушках.

Індукційна система. Принцип дії заснований на взаємодії магнітних потоків, створюваних котушками струму й напруги з вихровими струмами, що наводяться магнітним полем в алюмінієвому диску.

3. За родом вимірюваного струму. Ця класифікація дозволяє визначити, у кола якого струму (постійного, змінного чи того і того) можна застосовувати даний прилад.

4. За класом точності. Клас точності – узагальнена характеристика, що виражається межами припустимих похибок, а також іншими характеристиками, що впливають на точність. Класи точності конкретного типу приладу встановлюють у нормативних документах. Вимоги до призначення, застосування й позначення класів точності регламентовані в ГОСТ 8.401-80 «ГСИ. Класи точності засобів вимірювання. Основні положення». Цей стандарт гармонізований з міжнародними рекомендаціями.

Загалом розрізняють дві групи характеристик електровимірювальних приладів:

- технічні характеристики, тобто знання які необхідно для визначення можливості виміру даної величини в даних умовах;

- метрологічні характеристики – знання, які необхідні для оцінки результатів вимірювань і їх похибки;

- галузь застосування, включаючи діапазони можливої зміни трьох груп величин:

а) вимірюваних;

б) тих, що впливають на вимірювання;

в) невимірюваних.

При виході однієї або декількох величин за область застосування, вимір стає або неможливим, або його похбка є дуже високою.

Основні характеристики електровимірювальних приладів можуть бути з’ясовані за умовними позначеннями.

Таблиця 2.1 Умовні позначення систем приладів (умовні позначення див. нижче в загруженому файлі)

Умовні позначення на шкалі приладів: род струму, число фаз, клас точності приладу, випробувальна напруга ізоляції, робоче положення приладу, виконання приладу залежно від умов експлуатації, категорії приладу по ступеню захисту від зовнішніх магнітних полів.

Порядок виконання роботи

1. Переглянути шкали приладів і за умовними позначками на шкалах надати їх технічну характеристику.

2. За відомим класом точності приладу розрахувати абсолютну похибку вимірювання (ΔА), відносну зведену похибку вимірювання (γзв), відносну похибку вимірювання (γ) для трьох значень напруги.

Контрольні питання

1. Які фізичні явища використовуються в електровимірювальних приладах?

2. Що називається ціною поділки приладу?

3. Що називають класом точності приладів?

4. Дайте пояснення умовним позначкам, які наносяться на шкалу приладів.

5. Як визначають шукане значення вимірюваної величини при вимірюванні?

6. Як вибираються межі вимірювання приладів?

Домашне завдання

1. Відповісти на питання.

2. А.М.Гуржій. Електротехніка з основами промислової електроніки. с.155-160.

16.02.2022 Урок №85. Інструменти, пристосування та обладнання для ремонту розподільних пристроїв.

Мете уроку: ознайомитися з переліком обладнання, інструменту та пристосувань для виконання робіт в розподільчих пристроях.

Обладнання ( якщо роботу виконують в майстерні)

1. Верстат слюсарний одномісний з підйомними лещатами.

2. Компресор повітряний поршневий загального призначення

3. Машина для згинання листів трьохвалкова

4. Прес гвинтовий ручний

5. Прес-ножиці

6. Верстат вертикально-свердлильний

7. Верстат настільний свердлильний

8. Верстат ножівковий

9. Верстат стаціонарний обпилювальний

10. Верстат точильно-шліфувальний

11. Верстат чотирьохроліковий для гнуття металу

12. Машина мийна

13. Вантажопідйомні механізми

Інструмент

1. Борідок слюсарний

2. Вороток для мітчиків і плашок

3. Головки змінні до торцевих воротків (комплект)

4. Зубило слюсарне

5. Канавочник

6. Клейма ручні буквені та цифрові (комплект)

7. Ключі гайкові (комплект)

8. Ключі гайкові розвідні

9. Крейцмейсель слюсарний

10. Круглогубці

11. Кусачки торцеві

12. Молоток дерев’яний

13. Молоток рихтувальний

14. Молоток слюсарний стальний (масою 500-600 г)

15. Молоток зі вставками з м’якого металу

16. Надфілі (різні)

17. Напилки машинні (фасонні, дискові, стержневі)

18. Напилки (різні)

19. Натяжки ручні (різні)

20. Ножиці ручні для різки металу

21. Ножиці ручні для фігурної різки металу

22. Обтискачі ручні (різні)

23. Викрутки (комплект)

24. Плоскогубці (різні)

25. Підтримки ручні (різні)

26. Рамка для ножівки ручна

27. Клуп трубний з плашками 91/2-20

28. Мітчики (різні)

29. Мітчики машинні (різні)

30. Мітчики машинно-ручні (комплект)

31. Плашки круглі (різні)

32. Полотно ножівкове для металу

33. Свердла перові (різні)

34. Свердла спіральні з конусним і циліндричним хвостовиком (різні)

35. Свердла центрувальні

36. Лампа для пайки

37. Паяльник бензиновий

38. Паяльник з періодичним підігріванням

39. Паяльник електричний 36В

40. Трансформатор знижувальний 36 В (груповий)

41. Машина ручна свердлильна (різного типу)

42. Молоток клепальний пневматичний з гасником вібрації

43. Напилок з електроприводом

44. Ножиці ручні електричні

45. Кернер

46. Лінійка металічна вимірювальна 500 мм

47. Лінійка металічна вимірювальна 1000 мм

48. Лінійка паралельна, 150 мм

49. Лінійка перевірочна лекальна

50. Міри довжини кінцеві плоскопаралельні (набори № 1; 2)

51. Мікрометр гладкий

52. Кутомір для вимірювання зовнішніх кутів

53. Кутомір для вимірювання зовнішніх і внутрішніх кутів

54. Кутник перевірочний лекальний плоский 90°

55. Кутник перевірочний (різні)

56. Рівень брусковий

57. Центрошукач

58. Рисувалка

59. Циркуль для розмічання

60. Шаблони радіусні (різні)

61. Шаблони різьбові (різні)

62. Шабери двосторонні

63. Шабери дискові

64. Шабери ручні (різні)

65. Шабери плоскі зі вставками різних розмірів

66. Шабер фасонний

67. Штангенглибиномір

68. Штангенциркуль ШЦ-1

69. Штангенциркуль ШЦ-2

70. Щупи плоскі (комплект)

Прилади і пристрої

1. Домкрат звичайний

2. Нагубники на лещата м’які (комплект)

3. Патрон свердлильний двокулачковий

4. Патрон свердлильний трикулачковий

5. Плита для правки

6. Плита перевірочна

7. Плита розмічальна

8. Підкладки перевірочні (комплект)

9. Підкладки призматичні (комплект)

10. Притискачі для труб

11. Призма для розмітки деталей під кутом

12. Пристрої для гнуття

13. Пристрої для обпилювання (рамки, копіри і інше)

14. Стійка індикаторна універсальна

15. Лещата ручні

16. Штамби для рубання і гнуття

Запитання для самоконтролю:

1. Які знаєте пристрої для виконання електромонтажних робіт?

2. Перелічити обладнання для виконання робіт.

3. Який інструмент застосовується в роботі електромонтера?

Домашне завдання

1. Відповісти на питання.

2. Прочитати В.Б Атабеков. Монтаж електричних мереж і силового устаткування. с.17-26.

16.02.2022 Урок №86 ). Тема. Організація робочого місця та вимоги безпеки під час проведення робіт з ремонту розподільних пристроїв.

Мета уроку: Вивчити організацію робочого місця. Ознайомитись з класифікацією розподільчих пристроїв. Вивчити причини травматизму і способи його попередження.

Теоретичні відомості

Робоче місце – це частина простору, пристосована для виконання робітником або їх групою свого виробничого завдання.

Робоче місце, як правило, оснащується основним і допоміжним устаткуванням: а) верстати, механізми, енергетичні

установки тощо; б) технологічним (інструмент, пристосування, контрольно-вимірювальні прилади); в) організаційним

оснащенням (столи, стільці тощо).

Робочі місця, на якому трудяться робітники електротехнічних професій, бувають різними залежно від того, які дії і

операції вони виконують: монтажні, складальні, регулювальні тощо.

Наприклад:

а) заготівку дротів для прокладки електропроводок проводять на технологічних лініях;

б) робочим місцем для намотування котушок для електричних машин і апаратів слугує намотувальний верстат;

в) багато операцій, пов’язаних з електротехнічними, виконують за слюсарним верстаком.

У всіх випадках на робочому місці повинен бути зразковий порядок: інструменти і пристосування необхідно розміщувати

на відповідних місцях, туди ж потрібно класти інструмент після закінчення роботи з ним; на робочому місці не повинно

бути нічого зайвого, непотрібного для виконання даної роботи; оснащення і організація робочого місця повинні строго

відповідати всім вимогам охорони праці, техніці безпеки, виробничій санітарії і гігієні та виключати можливість

виникнення пожежі.

Залежно від виду виконуваних електротехнічних робіт (монтаж, складання, експлуатація і інше) робоче місце повинно

бути оснащено відповідними інструментами і пристосуваннями.

Перед допуском до роботи в розподільчих пристроях слід виконати такі технічні заходи:

– відключити силові кола приводу, кола оперативного струму і кола підігріву;

– закрити і замкнути на замок засувки на трубопроводі подачі повітря в баки вимикачів або на пневматичні приводи і

випустити в атмосферу повітря, що в них є, в цьому разі спускні пробки (клапани) залишаються у відкритому стані;

– привести в неробочий стан вантаж або пружини, що вмикають комутаційні апарати;

– вивісити плакати «Не вмикати! Працюють люди» на ключах дистанційного керування і «Не відкривати! Працюють

люди» на закритих засувках.

Підніматися на електрообладнання, що перебуває під робочим тиском, дозволяється тільки в разі проведення

випробувальних і налагоджувальних робіт (регулювання демпферів, зняття віброграм, під’єднання або від’єднання

провідників від вимірювальних приладів, визначення місць витоку повітря тощо).

Під час вимикання і вмикання електрообладнання в розподільчих пристроях у разі перевірок, налагодження і

випробування присутність людей біля обладнання не допускається.

Команду на виконання операцій керівник робіт з випробування і налагодження (або уповноважений ним член бригади)

може подати після того, як члени бригади будуть відведені від електрообладнання на безпечну відстань або в укриття.

В залежності від категорії виконуємих робіт в розподільчому пристрої роботи виконуються із застосуванням засобів

загального та індивідуального захисту.

Контрольні питання.

1) Які основні вимоги пред’являються до робочого місця для виконання робіт в розподільчих пристроях?

2) Якими основними інструментами, приладами й устаткуванням повинно бути забезпечене робоче місце для виконання

робіт?

3) Дайте характеристику понять «електроустановка» і «електроприймач». Наведіть приклади електроустановок і

електроприймачів, використовуваних в побуті і на виробництві.

4) Яких правил необхідно дотримуватись на робочому місці?

5) У яких випадках людина може бути уражена електричним струмом?

6) Які захисні засоби застосовуються для попередження електротравматизму? Як ними користуватися?

Домашне завдання

1. Відповісти на питання.

2. Прочитати В.Б Атабеков. Монтаж електричних мереж і силового устаткування. с.5-9.