Екологічна освіта: як змінилися погляди українців?

Людина має найбільший вплив на довкілля серед усіх живих організмів. Питання питної води, якості повітря, переробки відходів та урбанізації стали головними викликами, які потребують негайного вирішення. Шлях людства до панівного матеріального розвитку, що базується на максимальному використанні природних ресурсів та накопиченні матеріальних благ, призвів до критичного спустошення Землі. Ми живемо у борг перед нашими нащадками, знищуючи природу заради наживи. 

Низький рівень екологічної культури минулого призвів до багатьох екологічних проблем сучасності. Тому сьогодні, коли екологічні проблеми набули глобального характеру, формування екологічної свідомості є одним із найважливіших завдань

Хоча поняття “екологічна освіта” остаточно набуло чіткого визначення у середині 1960-х, але його зародки прослідковуються  ще з початку вісімнадцятого століття з уст таких культурних діячів як Гете, Руссо, Гумбольдт, Геккель, Фрьобель, Дьюї та Монтессорі. 

Екологічні ідеї були популярні серед багатьох відомих мислителів, проте «заснування» екологічної освіти у Великій Британії приписують шотландському професору ботаніки – серу Патріку Геддесу. Багато хто вважає його першим, хто встановив важливий зв’язок між якістю навколишнього середовища та якістю освіти. Професор був піонером у методах навчання, які приводили учнів у безпосередній контакт із навколишнім середовищем. 

У 1892 році Геддес відкрив Outlook Tower у Единбурзі – особливу вежу, з якої можна було спостерігати за містом і навколишньою природою. Вежа була не просто спорудою для спостереження, а й лабораторією на відкритому повітрі. У ній проводилися різноманітні дослідження природи, а отримані знання відразу ж використовувалися в навчальному процесі. 

Ці підходи та його турбота про виховання цілісної особистості передбачили й заклали фундамент сучасної екологічної освіти. Ідеї ​​Геддеса були поширені через товариство вчителів “Le Ploy”.

Спілка вчителів-природознавців, заснована у 1902 році, відіграла велику роль у розвитку освітнього напрямку. Якщо до середини 1940-х років переважало широке поняття “вивчення навколишнього середовища", яке поєднувало географію, історію та банальне вивчення місцевої природи, то саме завдяки ініціативі Спілки виник більш спеціалізований термін "екологічні дослідження", який поступово замінив попередній.

Проте вперше поняття "екологічна освіта" виникло в офіційних документах Великобританії в 1965 році під час конференції в Університеті Кіла. Мета цієї конференції –  як зберегти природу в селах, так і навчити цього дітей. Саме тоді вперше почали говорити про "екологічну освіту" як про відокремлену галузь. 

Ця зустріч об'єднала вчителів і природолюбів, і в результаті з'явилася нова організація – Рада з екологічної освіти, яка почала свою роботу в 1968 році. Рада об’єднала зусилля тих, хто займався екологічною освітою, сприяла розвитку та популяризації екологічної освіти, а також моніторила її ефективність.

Паростки спеціалізованої екологічної освіти в Україні з’являються в 1970-х роках, колі питання охорони навколишнього середовища стало вельми актуальним для розвитку СРСР.  Після Стокгольмської конференції ОOН в СРСР були прийняті законодавчі та нормативні акти, направлені на організацію охорони та контролю стану довкілля. Все це неминуче привело до включення питань охорони навколишнього середовища у курсові та дипломні роботи. Виникли екологічні розділи в традиційних навчальних дисциплінах, а згодом й окремі спецкурси. В 1992 році з'являється нова спеціальність "Екологія", що об’єднала в собі попередні освітні програми.

Ставлення сучасної людини до довкілля можна оцінити за допомогою двох основних індикаторів: рівня екологічної культури та свідомості. Екологічна культура відображає загальне ставлення суспільства до природи, а екологічна свідомість – про особисті відносини з природою кожного.

Ми досліджували, як змінювалося ставлення українців до екологічних проблем за останні роки. Для цього команда екологів-дослідників ЛНУ проаналізувала дані соціологічних опитувань за 2015-16 роки та провела власне опитування у лютому 2024 року в якому взяли участь 139 українців віком від 18 років: 66,9% жінок та 33,1% чоловіків.

Аналіз даних свідчить про те, що українці демонструють все більшу зацікавленість в екологічних питаннях. Зокрема, значно зросла кількість людей, готових сортувати відходи, обирати екологічно чисті продукти та відмовитися від відвідування дельфінаріїв та цирків з тваринами.

Найбільш помітним є зростання готовності українців економити ресурси. Так, якщо у 2015 році бажання українців економити папір становило 0%, то у 2024 році цей показник склав 65,5%. Водночас спостерігається значне збільшення кількості людей, готових відмовитися від придбання рослин з Червоної книги України – з 26,1% опитуваних у 2015 році до 84,9% у 2024 році.

Зміна суспільної думки щодо екології знаходить своє відображення в державній політиці та бізнес-практиках. Заборона безкоштовних пластикових пакетів в супермаркетах або використання екологічних картонних трубочок замість пластикових є яскравими прикладами початку якісних змін. Прагнення України вступити до Євросоюзу та зіткнення з екологічними катастрофами, спричиненими війною, спонукатимуть й надалі владу та суспільство до активніших дій щодо захисту довкілля. Підвищення екологічної свідомості — це основний інструмент захисту довкілля та здоров'я населення.