Чим живуть нішеві українські нові медіа, що спеціалізуються на екології

Екотематичні нові медіа в Україні – це далеко не ті платформи, що стоять в авангарді інформаційного простору. Щоденно увага українського медіаспоживача зосереджена більше на новинних ресурсах, що висвітлюють актуальні події на лінії фронту, політичні домовленості між Україною та союзниками, законодавчі зміни, економічні питання, суспільні настрої та інші більш прагматичні питання. Цими темами буквально живе наше суспільство, будучи залежним від новин і подій з фронту та інших політичних рішень, адже усе, що відбувається сьогодні напряму впливатиме на наше життя завтра. Тобто будучи залежними від макроподій, на які поодинці ніяк не вплинемо, ми як реципієнти, хоча би закриваємо свою потребу в отриманні актуальної інформації. Мабуть саме тому з лютого 2022 року відчутний приріст читачів отримали новинні медіа, що активно та оперативно висвітлювали події, які розгорталися навколо нашого суспільства, зокрема воєнну динаміку. 

Так нас зараз більше цікавить сайт карти повітряних тривог, матеріали про обговорення в парламенті щодо зниження/підняття допустимого мобілізаційного віку та виділення військової допомоги Україні. Адже все це безпосередньо впливає на нас і фактично визначає наше майбутнє.

Інші теми в Україні зараз зміщені на другий план, відповідно увага масового читача не прикута до нішевих медіа. Утім такі медіа продовжують існувати, публікувати матеріали, випускати спецпроєкти, оновлювати власні рубрики та випускати медіапродукти на значущі теми. З першого погляду для пересічного читача ці теми можуть здатись другорядними, але глобально проблеми, які висвітлюють нішеві нові медіа так само впливають на наше життя. Однією з таких тем є екологічна проблематика. Враховуючи темпи розвитку суспільства, зокрема прискорення процесу індустріалізації від початку 20 століття, питання екології і дбайливості про нашу планету важливе, адже випуск продукції, яку ми щоденно споживаємо в більшості випадків шкодить довкіллю. А обсяги продуктів, що споживає наше суспільство (не лише в Україні) зростають.

Проблеми глобального потепління, викиди СО2, забруднення земель, вирубка лісів, регуляція та контроль великих виробництв, питання утилізації побутових відходів, раціональне споживання ресурсів, даних природою – ті виклики з якими зараз стикається наше суспільство, здебільшого, не усвідомлюючи цього. Тож мета вузькопрофільних медіа, що працюють у екотематиці – це усвідомлення важливості дбайливого ставлення до ресурсів та їх збереження шляхом популяризації та розкриття проблем, що є актуальними зараз, а також демонстрації шляхів її вирішення у вигляді інтеграції правильних звичок у життя нашого суспільства та впровадження необхідних законодавчих норм.

Тож серед нішевих медіа, безумовно, є свідомі редакції, які про раціональне споживання природничих ресурсів, про бажання не нашкодити екосистемі і зберегти планету для майбутніх поколінь. Попереднє речення може прозвучати доволі банально та моралістично, але про ці прості речі більшість з нас не задумується.

Медіапроєкти, що вісвітлюють екологічні проблеми, несуть у собі місію у вигляді збереження довкілля та транслюють свою позицію аудиторії. Але такі тези, як і самі вузькопрофільні медіа, здебільшого, лишаються не популярними.

«Екополітика» – це медіаплатформа про екологічну політику та екологічне життя України. Редакція охоплює різні сфери екології, публікуючи новини, що стосуються екозмін, популяризує екологічний спосіб життя та демонструє, які зміни екологічного напрямку відбуваються в Україні.

«Екополітика» висвітлює не лише позитивне у своїй ніші, а розповідає нам і про історії з позначкою мінус. Так у рубриці «моніторинг» редакція систематично випускає дайджест про щотижневі найбільші порушення в екосфері. Як правило, це найгучніші справи за певний час про шкоду довкіллю. Серед таких: незаконна вирубка лісів, забруднення земель, водойм та повітря. «Екополітика» висвітлює не тільки «свіжі правопорушення», виявивши які фігурантам справ повідомляють про підозру, а й результати судових рішень щодо таких порушень. Також редакція не постійній основі піднімає проблему шкоди довкіллю України внаслідок війни. Ресурс демонструє кількість екологічних злочинів, спричинених бойовими діями, орієнтовну суму збитків, а також сфери нашого довкілля, які найбільше постраждали. Такі матеріали подаються текстово, дублюються інфографічно та піднімається тема, що внаслідок війни в Україні (наприклад через продукти горіння, викиди в повітря яких спричинили ракетні удари) страждає також екосистема інших держав.

Рубрика «бізнес» розповідає про компанії, що працюють на ринку України і впроваджують у свої робочі процеси зміни, які позитивно впливають на наше довкілля. Або ж про ті бізнеси у яких були виявлені певні екологічні порушення. Як і попередня рубрика, цей розділ не має вектору матеріалів з позначкою «+» чи «-», скоріше тут відображається дійсність про екологічні тренди чи антитренди, інтегровані в підприємства та бізнеси різних масштабів. Рубрика розповідає і про нововведення, які з‘являються в українських виробництвах задля зниження викидів СО2 в атмосферу, і про сплату екоподатків, і про інфраструктурні зміни України та світу, покликані на збереження довкілля.

Рубрика «влада» оглядає законодавчі питання, які впроваджуються в державних комітетах, що покликані покращити екологічні вимоги, які висуваються до приватних підприємств та державних структур. Цей розділ активно обговорює законодавчі зміни абсолютно різних галузей. За 2024-й рік тут можна виділити і низку матеріалів автотематичного спрямування про повний перехід України на екостандарт «Євро-6» та заборону ввезення автомобілів з-за кордону двигунів «Євро-5» і нижче. І про довгострокові стратегії розвитку, що відповідають законодавству ЄС. І про відносини екологічного характеру між Україною та Європою та очікуваннями від Європарламенту певних кроків, щодо жорсткішої регуляції законодавства про збереження довкілля. Як і попередні розділи, ця рубрика охоплює не лише позитивні аспекти та зміни, що зараз відбуваються, але й розповідає і про негативні моменти.

Розділ «суспільство» розповідає про суспільно-екологічне життя України. Тут, як правило, висвітлюються локальні історії, іноді інтерв‘ю з авторами ініціатив. Редакція розповідає про енергоефективні будинки, а точніше про реальні кейси як ОСББ скорочують рахунки за опалення взимку; дає поради як обрати ялинку до свят без шкоди природі; про переробку сміття та про можливості утилізації небезпечних предметів побуту, які не можна викидати. Як правило, матеріали у цій рубриці інформаційного характеру про позитивний досвід раціонального використання ресурсів.

У наступній рубриці – «зелена енергетика», редакція висвітлює новини стосовно отримання електроенергії завдяки природним ресурсам. Оскільки в Україні поширені сонячні електростанції (СЕС), то найбільше матеріалів зустрічається тут саме про них. Наприклад про те, як великі бізнеси (супермаркети, АЗК, мобільні оператори) інтегрують у свої будівлі ті самі СЕС. Достатньо публікацій і про догляд/самостійне обслуговування СЕС. Рідше, але все одно зустрічається тема ВЕС (вітряних електростанцій). В Україні таких набагато менше, аніж сонячних, але все одно є бізнеси, які обирають саме встановлення ВЕСів. «Екополітика» у цій рубриці розповідає і про європейський досвід в отриманні зеленої енергетики, а також робить прогнози щодо розвитку цієї галузі у нас в найближчі роки. Час від часу тут зустрічаються і публікації практичного характеру. Наприклад, нещодавно вийшов матеріал про особливості встановлення сонячних панелей для дому. Публікація зроблена у вигляді покрокового гайду з конкретними цифрами, моделями та прикладами розрахунків. Окрім тексту, маємо зручну інфографіку. Також, у вигляді висновків, матеріал підсумовує кому і за яких умов справді буде вигідно встановлювати сонячні панелі. Статті такого плану, враховуючи блекаути, однозначно актуальні і зараз рішення щодо встановлення СЕС виглядає далеко не модним трендом, а як потенційна можливість вирішення сьогоднішньої енергокризи.

Global Green стосується світових екологічних реалій. У цій рубриці оглядаються і законодавчі екологічні зміни, і грантові проєкти, і суспільні екоініціативи зарубіжжя. Більшість матеріалів, звісно, стосуються Європи, утім є новинні огляди і маловідомих та далеких від України екологічних ринків, як Бразилії чи Кореї. Також у розділі піднімається питання співпраці різних країн у екологічному напрямку. Як і в попередніх рубриках, «Екополітика» говорить не лише про позитивні зміни в проєктах світових масштабів. Так у грудні 2024-го «Екополітика» розповіла як країни провалили ухвалення глобального договору про обмеження пластику. А в листопаді у вигляді новини редакція поширила песимістичне дослідження групи вчених у журналі Nature Communications, які прогнозують десятки мільйонів смертей через глобальне потепління, в тому числі й в Україні. Дослідження розбирає потенційні чинники смертності і приходить до висновку, що глобальне потепління нестиме у собі навіть більшу загрозу, аніж забруднення повітря. Також редакція від себе додає той факт, що зараз в Україні покращилась якість повітря, але не з проведеною екомодернізацією, а зі зниженням обсягів виробництва через війну.

У розділі «технології» редакція висвітлює ноу-хау, що стосуються екотематики. Серед останніх публікацій у цій рубриці виділимо матеріал про створення компанією Mercedes автофарби, що здатна генерувати електроенергію від сонця; про нову технологію зарядки смартфонів сонячною енергією без зарядного пристроя; про запуск в космос супутника EarthCAREа, щоб дослідити вплив хмар на клімат; а також про реальні кейси та можливості електрифікації муніципального транспорту в українських містах. Матеріали розділу «технології», здебільшого, про ентузіазм та винахідливість у концептах, що навряд чи будуть втіленими завтра у реальне життя, але і такі, на перший погляд, амбітні теми мають право на життя. Колись же технології, якими ми буденно користуємось, наприклад WI-FI чи електромобілі теж були лише концептами.

Колонка «коментарі» містить зворотній зв‘язок екоекспертів на певні питання. Тут фахівці, радники та міністри з питань захисту довкілля діляться роздумами, щодо різних тем екологічної повістки дня. Серед найсвіжіших коментарів – чому в Україні мінімальні податки на викиди СО2, про корупцію у національних парках та чому війна не повинна виправдовувати скасування оцінки впливу на довкілля.

Тож «Екополітика» вибрала для себе широкий спектр ніш у екологічному просторі та систематично його наповнює. Найчастіше на платформі можна зустріти матеріали, присвячені екосправі в Україні, як локальній, так і глобальній. Публікації текстові, не кожен, але більшість матеріалів містять інфографічні елементи, на жаль без інтерактиву.

Green Post – інформаційно-аналітичне видання, метою якого є популяризація й розвиток екокультури, законодавчих та функціональних норм екології України.

Окрім сайту, редакція видає щотижневий онлайн та друкований журнал, де висвітлює екологічні події/проблеми України.

Сайт жанрово поділений на новини, публікації, розслідування, блоги та анонси матеріалів. Тематично редакція пропонує читачеві 4 основні розділи: «агро», «еко», «енерго» і «здоров‘я», які в свою чергу діляться на вужчі підрубрики.

Оглядаючи розділ «агро», зазначимо, що тут переважають матеріали, присвячені проблемам ринку землі, реаліям українського агробізнесу, оцінкам збитків, завданим аграріям через війну та іншим суспільним і політичним питанням, стосовно проблем, пов‘язаних із сільським господарством.

Рубрика «еко» концентрується на матеріалах, де висвітлюються кліматичні проблеми, питання утилізації відходів та забруднення довкілля, зокрема піднімаються проблеми щодо ситуації у лісах і водоймах України та як процеси життєдіяльності людства впливають на фауну. Серед актуальних матеріалів, опублікованих за останній час, можна виділити підняття теми у вигляді циклу матеріалів, щодо регуляції радіоактивних відходів, про забруднення танкерами акваторій Чорного та Азовського морів, а також матеріали про моніторинг якості повітря. Здебільшого, публікації у цьому розділі – короткі новини, які оновлюються і доповнюються по мірі розвитку подій.

Розділ «енерго» знайомить читача з особливостями зеленої енергетики, викопного палива, ринку пального та питаннями енергоефективності. Найголовнішими темами грудня 2024 року стали питання припинення транзиту російського газу через Україну в Європу, перші кроки європейських країн про повний перехід на «зелену електроенергію» та ситуація з блекаутами.

Те, що виділяє Green Post від інших популярних нових медіа в Україні, що спеціалізуються на екотематиці – це рубрика «здоров‘я». Тут редакція розділяє матеріали на такі підрубрики, як хвороби, ліки, медреформу, медицину за кордоном, а також більшістю вже забуту тему про Covid-19. Публікації рубрики здоров‘я – різносторонні. Тут і про дослідження вчени взаємозв‘язків різних хвороб, і про законодавчі впровадження України щодо інклюзивності, і про плани Трампа «виведення США з ВООЗ» та покладення кінця «трансгендерному божевіллю».

Окрім сайту та журналу, Green Post заявляють про себе й у соцмережах. Редакція має Instagram акаунт, який активно веде і щоденно робить публікації в форматі сторісів та постів. Це найактивніша соцмережа проєкту на яку підписані 15 тис. осіб. Також редакція представлена й на інших платформах: YouTube, Facebook, Telegram – тут постійне оновлення контенту, але підписників небагато. Тому найбільш вдалим джерелом комунікації з соцмереж є саме Instagram.

На черзі – ще одна платформа про екологію в Україні. Це ресурс громадської організації, яка об‘єднує експертів і активістів навколо ідеї збереження довкілля через, як заявляє сама організація, вплив на прийняття рішень. Теми на повістці дня «Екодії» – цілком традиційні для українського екомедіаринку: боротьба за енергоефективність, відновлювальну енергетику, протидія зміні клімату, розвиток екологічно зрілого суспільства і регулювання сфер життя, щодо відповідності екологічних стандартів. На головній сторінці ресурс визначає свою візію та місію, а також прописує цінності команди. На цій же сторінці редакція пропонує приєднатися до проєкту та шляхом підписки на щотижневу розсилку листів, що містять актуальні екологічні новини України та світу і інформацію про поточні проєкти команди.

Як організація, «Екодія» працює зараз в наступних напрямках: це стратегія післявоєнного відновлення України, перехід на відновлювальні енергоджерела з паралельним згортанням вугільної і атомної енергетики, зменшення забруднень від транспорту, скорочення викидів парникових газів в усіх секторах економіки та адаптація до наслідків зміни клімату.

Сайт має окремий розділ публікацій, який на постійній основі оновлюється журналістськими матеріалами, що, здебільшого, стосуються тем, згаданих вище.

Публікації присвячені в основному питанням екології в межах України. Редакція розповідає про можливості покращення становища нашої планети завдяки законодавчим змінам, а також пропонує свої шляхи розв‘язання проблем завдяки заходам регуляції ринку сільського господарства, транспорту та підприємств. Серед новинних матеріалів чи анонсів, яких не так вже і багато, зустрічається достатньо аналітики, де покрокового та доступно розповідається про можливості вирішення екологічних питань сьогодення. «Екодія» на відміну від «Екополітики» та Green Post часто готує матеріали далеко не для пересічного читача, знайомство з якими вимагає мінімальної екообізнаності та розуміння термінів. Як приклад, можна навести журналістську працю з не надто зрозумілим заголовком «Як впроваджувати нітрату директиву у межах ферми та країн», присвячену розбору введення нових норм, щодо змінення підходів ведення сільського господарства та зменшити забруднення екосистеми внаслідок сільгосп діяльності. Незважаючи на те, що в матеріалі достатньо профільних термінів, він поданий у вигляді конкретної вижимки після дискусії, розбитий на блоки реальних прикладів, де описані переваги процесу та реальний досвід сусідніх країн. До тексту редакція прикріплює три відео вебінари, де ширше та наочніше охоплюється досвід агропрактики та де такі практики найефективніше застосовуються. Знову-таки, у цих відео достатньо профільних термінів, тому такий контент на «підготовлену» аудиторію. Журналістські праці такого плану навряд чи набудуть популярності і наберуть поширення серед читачів, втім це якісний приклад нішевої журналістики, яка поглиблюється у досліджувану тему і розкриває її тонкощі.

Ще одним свіжим аналітичним матеріалом можна назвати роботу, яка відповідає на питання «Чи насправді нові атомні реактори врятують енергетику України?». Тема актуальна на фоні негативної динаміки блекаутів та розуміння того, що Україні зараз вкрай важливо шукати шляхи забезпечення себе різними джерелами електроенергії. Це аналітичний матеріал, побудований у форматі питань-відповідей, який розкриває тему доречності добудови ХАЕС, створення нових енергоблоків з нуля, питання захисту АЕС та корупційні ризики, а також чи є майбутнє у нових реакторів. Матеріал розбирає виклики, з якими ми можемо зіштовхнутись в реаліях 2024-2025 років, про аналогічний досвід в Штатах. Також текст оперує конкретними цифрами і розглядає питання, яке з джерел енергії є вигіднішим для України, порівнюючи вартість електроенеогії для атомних станцій з іншими енергоджерелами (як приклад, сонячними).

Ще один профільний аналітичний матеріал, що вирізняється серед інших, опублікований на початку грудня 2024-го. Він присвячений війні, шкоді від неї довкіллю та питанню чи можна притягнути східного сусіда до відповідальності.  Редакція одразу дає спойлер – не дуже. У матеріалі піднімається питання про найбільш постраждалі сфери від війни та динаміки екологічних втрат від початку повномасштабного вторгнення. Редакція показує орієнтовну суму збитків станом на липень 2024 року за інформацією Офісу Генпрокурору (250 млрд.грн) та пояснює, чому Україна є першопрохідцем у розслідуванні таких злочинів та як на міжнародному рівні за ініціативи України ведуться обговорення щодо окремого визнання «екоциду» злочином. В статті розбираються й проблеми при розслідуваннях, у вигляді небезпеки через бойові дії під час оцінки стану довкілля певних районів. Матеріал розповідає й як виглядає процес фіксації «екоциду» з юридичної точки зору: так, в більшості випадків, щоб об‘єктивно задокументувати шкоду, нанесену довкіллю, недостатньо зробити фото/відеозвіт, натомість необхідний огляд фахівців, відбір проб, лабораторний аналіз. Також тут важливі наочність та зрозумілість викладу, для популяризації теми серед масового читача. Інфографіки, таблиці, або в цьому випадку існуюча інтерактивна мапа, що демонструє географію поширення шкод від війни і кількість конкретних випадків якнайкраще дають зрозуміти дійсність. Окремим блоком в тексті винесене й питання, щодо каховської ГЕС, а точніше знищення греблі електростанції та як ця подія негативно вплинула на навколишнє середовище «ефектом доміно», знищивши рідкісні добрива, сільські та лісові господарства, диких тварин та національні парки. Тут наводяться також і орієнтовні фінансові збитки, щодо сфер, які постраждали через підрив. Разом з цим піднімається тема міжнародного кримінального права та шляхів притягнення РФ до відповідальності, а оскільки станом на кінець 2024 року термін «екоцид» не отримав свого визначення як злочин, то і не існує підстав для судового переслідування воєнних злочинів екоциду. Разом із цим, автори публікації не дивляться лиш песимістично на нинішню ситуацію, адже в сучасній історії вже існує прецедент відшкодування державою агресором збитків за шкоду довкіллю внаслідок вторгнення Іраку в Кувейт в 1990-1991р. А оскільки зараз в Україні випадки спричиненя екологічної шкоди воєнних дій фіксуються та розслідуються в межах кримінальних проваджень у судах України – це дасть додаткову доказову базу для доведення фактів завдання шкоди в міжнародних судах. Інше ж питання, що у суді притягується до відповідальності не сама країна, а люди, які віддають накази, наслідки яких шкодять довкіллю – підкреслюють експерти у публікації.

Стилістика публікацій «Екодії» дещо відрізняється від «Екополітики» та Green Post. Журналістські матеріали, які тут виходять, як правило, аналітичного характеру. Піднімаються проблемні теми, пропонуються шляхи вирішення, залучається думка експертів. Нагадаємо, що онлайн-журналі ж Green Post ширший тематичний спектр, а крім аналітики, ресурс подає ще чимало новин. А «Екополітика» серед цих медіа є лідером по кількості публікацій та тематично, здебільшого, говорить про події в Україні.

Незважаючи на те, що екологічна тематика не є темою номер 1 в українському суспільстві і навряд чи стане такою найближчим часом, на медіа, які працюють у цій галузі, лягає відповідальне завдання у вигляді дослідження, аналізу, розуміння цього ринку та передачі цих знань читачам. Адже від стану довкілля напряму залежить наше майбутнє та майбутнє наступних поколінь. Справа в тому, що екологічних питань у суспільстві з роками стає все більше. З‘являються нові проблеми та виклики, такі як війна, наслідки якої, порівнюючи з порушеннями екологічного законодавства у вигляді локальної вирубки лісів або їзди на неекологічному транспорті, врегулювати та усунути набагато складніше. Це означає, що зараз на плечі екологічного медіаринку України лягає важива функція у вигляді трансляції і популяризації проблем на повістці дня, а також залучення громадськості, міжнародних організацій та експертів для боротьби з негативними наслідками подій сьогодення для упередження можливих катастроф.

Звучить гіперболічно, чи не так? Втім, чим раціональнішим буде суспільство (не лише в Україні), чим більше ми розумітимемо про шкоди і потенційні загрози, які спричиняємо своїми діями, тим легше зможемо зберегти екосистему в тому вигляді, яку отримали від старших поколінь. Саме тому важливо починати говорити про стан довкілля, а також поширювати практичні думки, щодо збереження навколишнього середовища.

Вузькопрофільні медіа, які говорять про екологічні проблеми і популяризують еконапрямок – це впевнений крок, для початку вирішення тих макроприродніх проблем, що постають перед нами, шляхом впровадження правильних звичок і дій як на рівні приватного життя, так і на державних/світових ініціативах. І чим більше якісних еко нових медіа з‘являтиметься, тим більше суспільство перейматиме тренди екожиття.