Робота з батьками

Дебати про те, чи потрібно говорити з дитиною «про це», не вщухають на форумах та соціальних мережах, можливо, з часів появи інтернету. Противники «секспросвіту» справедливо помічають, що він може викликати занадто ранній інтерес до статевого контакту, але зважають, що делікатна бесіда здатна позбавити підростаюче покоління багатьох проблем і помилок.

Чи потрібне сексуальне виховання?

У Нідерландах серед підлітків зафіксовано найнижчий рівень вагітностей та захворювань, що передаються статевим шляхом у світі. Найперші знання про статеві питання юні голландці отримують у віці від 4 до 7 років. Дошкільникам та школярам демонструють навчальні мультфільми, а старшокласники вивчають сексуальне виховання як розділ біології.

У статеве виховання вводять із третього класу, а Франції — з восьмого. А от у країнах Африки дітей ніколи не навчали цьому предмету, допоки африканці не зіткнулися з епідемією ВІЛ. Завдяки просвітницькій роботі Червоного Хреста африканські школярі теж почали отримувати необхідну базу знань про СНІД та вагітність.

Дитячий лікар-уролог медичного центру “ОН Клінік Харків (Дитяче відділення)” Рой Наталія В'ячеславівна каже:

“Статеве виховання допомагає дітям освоїти правила гігієни за інтимними місцями. Дитина молодшого віку повинна щодня доглядати своє тіло і розуміти, навіщо вона це робить, старшого — дотримуватися правил гігієни під час і після сексу. Як правило, не всі батьки навчають цих речей, за що діти можуть розплатитись своїм здоров'ям”.

Розмежовуємо поняття

Статеве виховання — це складова загального виховання дитини, тому проблема статевого виховання є актуальною в межах основних напрямів освітньої роботи. Процес соціалізації дитини вказує на необхідність роботи щодо її статевого виховання вже в дошкільному віці. Звісно, на наступних вікових етапах розвитку дитини така діяльність потребує продовження.

Також статеве виховання — це система психолого-медико-педагогічних заходів щодо виховання у батьків, дітей та підлітків адекватного ставлення до питань статі. Вона містить питання стилю одягу і манер поведінки, мовлення хлопчиків і дівчаток, їх взаємин і прав, типових ігор і захоплень тощо. Основним завданням статевого виховання є те, щоб хлопчики усвідомлювали себе хлопчиками, чоловіками, а дівчатка — дівчатками, жінками, а також, щоб вони адекватно поводилися у взаєминах між чоловіком і жінкою.

Сексуальне виховання — це ставлення людини до свого тіла, сексуальності та сексуальних стосунків. Натомість сексуальна просвіта є частиною сексуального виховання, що передбачає поширення знань у цій сфері.

Чому батькам складно проводити статеве виховання своїх дітей?

З погляду психології цілком нормально те, що батько відчуває труднощі у поясненні своїй дитині влаштування статевої системи людини. Деколи простіше розповісти про це чужим, ніж рідним дітям (наприклад, племінникам або дітям друзів). Справа в тому, що так спрацьовують психологічні захисти від інцесту. Батько не хоче нічого знати про сексуальність його дитини. А також, дитині, що виросла, неприємно дізнаватися щось про сексуальне життя батьків. Це зумовлено природою. Але пояснювати треба і тому треба долати себе.

Мета статевого виховання

Виховати цілісну особистість жінки та чоловіка, здатних адекватно усвідомлювати та переживати свої фізіологічні та психологічні особливості, встановлювати оптимальні відносини з людьми свого і протилежної статі у всіх сферах життя.

Завдання статевого виховання

1. Сприяти гармонійному розвитку молодого покоління;

2. Сприяти зміцненню шлюбу і сім’ї.

Роль сім’ї в статевому вихованні

Сімейне виховання зачіпає найпотаємніші сторони життя дітей, які не будуть зачіпатися в громадському вихованні.

Сім’я виховує всім чином свого життя.

Найбільшу роль в статевому вихованні дівчаток і хлопчиків грає особистий приклад батьків. Гріш ціна красивим словам, якщо закінчивши повчання синові, чоловік накинеться на дружину з грубостями. При статевому вихованні хлопчиків і юнаків треба не забувати про необхідність підтримувати чоловічий авторитет. Неприпустимо, щоб дружина критикувала при дітях дії батька, принижувала його, навіть якщо заслужено. Син засвоює, дивлячись на батька, свою лінію поведінки, в тому числі й з особами протилежної статі, а для дочки батько – можливий ідеал майбутнього чоловіка.

Якщо сім’я спільно планує і проводить дозвілля, якщо діти бачать згоду і дружбу між батьками – це і є найкраща форма рішення на практиці питань статевого виховання дитини.

У віці 7-9 років відбувається «розкол» взаємин між хлопчиками та дівчатками, підвищується інтерес до представників своєї статі. У сім’ї в цей період хлопчики тягнуться до батьків, а дівчатка – до матерів. Щирі довірчі бесіди, спільні заняття «чоловічими» і «жіночими» справами зближують дітей та батьків, дають поштовх до відвертих розмов, допомагають дітям ділитися з дорослими своїми потаємними таємницями та мріями.

Із чого розпочати статеве виховання

Дитина, яка отримала своєчасне та адекватне статеве виховання і перейняла позитивний приклад подружньої поведінки своїх батьків, що базується на повазі, добрі, ніжності, у підлітковому віці матиме відповідні моральні критерії, що дадуть їй змогу оцінювати певні ситуації та уникати невиправних помилок.

Саме тому бесіди про наближення статевого дозрівання дитини батькам варто проводити у дошкільному віці. Окрім того, фізичні та фізіологічні зміни, такі як розвиток молочних залоз, початок менструації в дівчаток та полюції в хлопчиків, можуть з’явитися ще до 10 років. Тож батьки мають знати фізіологічні особливості статевого розвитку дитини, щоб уміти розрізняти нормальні зовнішні прояви статевої системи і відхилення від норми.

Нормальним в сексуальному (статевому) розвитку хлопчика до 1 року є ерекція — напруження статевого члена. Її появу зазвичай зумовлює подразнення рефлексогенних ділянок статевих органів перед сечовипусканням або в разі запалення. У віці 2–3 років ерекція частішає.

Дитині дошкільного віку слід роз’яснити елементарні гігієнічні навички і правила. Адже важливо, щоб вона здійснювала туалет зовнішніх статевих органів і, водночас, не фіксувала надто багато уваги на цій процедурі — сприймала її так само природно, як миття рук або чищення зубів.

Окрім того, створення в сім’ї здорової атмосфери, сповненої взаємної поваги і любові, дасть змогу дитині зрозуміти, як варто будувати взаємини на принципах поваги і рівності.

Складніше сформувати здорову атмосферу, коли дитина виховується у співзалежній родині. 80 % дівчаток зі співзалежних родин обирають собі у партнери залежних чоловіків. Дізнайтеся, як практичний психолог може допомогти такій дитині.  

Усвідомлення статевої приналежності відбувається на таких етапах:

• коли дитина замість «Дай Саші» чи «Дай Катюші», починає говорити «Дай мені», тобто, коли вона вперше про себе скаже «Я», що означає, вона вже усвідомлює себе як хлопчика або дівчинку

• до 1,5–2 років, коли дитина здатна запам’ятати і визначити приналежність до статі

• у віці 4–6 років, коли дитина засвоює зовнішню модель поведінки представників своєї статі та намагається поводитися відповідно. 4-річний син може заявити мамі таке: «Ця куртка дівчача, тому я її не носитиму!»

• у віці 4–5 років, коли формується стійке уявлення про те, що «Я — дівчинка» або «Я — хлопчик», відбувається усвідомлене розуміння поведінкових норм та вибір відповідних до статі ролей в сюжетно-рольових іграх

• у віці 7–8 років, якщо батьки займаються статевим вихованням дитини, у неї з’являється своя лінія статевої поведінки, що відповідає моральним і фізичним нормам та вимогам. Ця лінія проявляється під час вибору ігор та в манері спілкування з протилежною статтю.