Під час дистанційного освітнього процесу, використані відео-заняття або пояснення різного матеріалу (відео, дидактичні ігри або презентації), які було взято з різних джерел інтернету. Коли ви перейдете за посиланням, то ви побачите прізвище автора чи авторки, відео та канал розміщення. Дотримуйтеся безпечних правил поведінки в інтернеті.
Як називається свято?
Хто народився в Марії та Йосипа?
Що робив Ісус?
Що роблять на свято?
Як Різдво відзначаєте ви?
Тематичне заняття: Різдво Христове
Про що пісенька?
Яке свято ми сьогодні будемо відзначати?
Що ви знаєте про Різдво?
Давайте краще познайомимося з цим святом?
Що ми сьогодні відзначаємо?
Хто такий Ісус Христос?
Що він робив?
Що таке Дідух?
Які страви готують на Різдво?
Скільки всього страв готують на Різдво?
Які пісні співають на Різдво?
Гімнастика для очей
Дидактична гра: "Різдво яке?"
Дидактична гра: Загадкове Різдво"
Що робили ввечері люди?
Чи знаєте ви колядки?
Ось послухайте давню українську коядку.
Про що колядка?
Чому повинні всі радіти?
Які три свята до нас прийдуть?
Чи сподобалася вам колядка?
Підсумок. З яким святом ми сьогодні познайомилися? Як українці відзначають це свято? Які страви готують? Які пісні співають?
Корисні прогулянки
Робота з батьками
Робота з батьками
ЯКЩО У ВАШОЇ ДИТИНИ РОЗЛАДИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА. ДІЄВІ ПОРАДИ БАТЬКАМ
Насамперед необхідно усвідомити, що аутизм — це не вирок, і Ваша дитина може багато чому навчитися і знайти своє місце в цьому світі. Для цього Вашій родині та дитині потрібна допомога кваліфікованих фахівців. Основним орієнтиром розвитку дитини з аутизмом має бути різноманітне, емоційно насичене спілкування з нею батьків. Батьки мають розмовляти з нею більше, аніж зі здоровою дитиною.
• Дотримуйтеся режиму дня, оскільки діти дуже болісно сприймають будь-які дії, які виходять за рамки звичних.
• Займайтеся з дітьми щодня, тільки регулярність може принести результати. Починайте з 5 хвилин, поступово доведіть час занять до 2-3 годин на день з невеликими перервами.
• Навчайте дитину слову «стоп», адже дитина з аутизмом може не помічати, де на неї очікує небезпека – наприклад, може переходити вулицю прямо перед машиною або торкатися гарячих предметів. Якщо малюк буде знати слово «стоп», ви зможете уберегти його від багатьох травм.
• Не уникайте товариства інших дітей, дитина може відвідувати садок, проводячи в групі хоча б 2-3 години на день.
• Відволікайте малюка від безглуздих, стереотипних рухів, наприклад, за допомогою танців або стрибків на місці.
• Як можна більше розмовляйте з дитиною, навіть якщо вона залишається байдужою, мамі і татові необхідно мати на увазі, що їх крихітка потребує спілкування навіть більше, ніж інші діти.
• Не забувайте про те, що будь-яка людина іноді має потребу побути на самоті, в тому числі і діти з аутизмом. Тому потрібно зробити для малюка якийнебудь «таємний» куточок, де йому ніхто не заважатиме.
• Діти з аутизмом часто люблять кататись на гойдалках, це захоплення допоможе розвинути вестибулярний апарат дитини.
• Дотримуйтесь обережності у спілкуванні дитини з домашніми тваринами, оскільки діти по відношенню до тварин можуть бути налаштовані агресивно. Перш ніж завести домашнього улюбленця, подаруйте крихітці м’яку іграшку.
• Постійно стимулюйте інтерес дитини до зовнішнього світу. Зацікавлене виконання режимних моментів і не байдуже, лагідне ставлення до дитини, позначення емоційних станів різними звукосполученнями сприятиме емоційному «зараженню» малюка. Це, своєю чергою, поступово викликатиме в неї потребу в контакті і започатковуватиме поступову зміну дитиною свого власного емоційного (часто агресивного) стану.
• Постійно привертайте увагу дитини до своїх дій. Купаючи, одягаючи, оглядаючи тощо дитину, не мовчати і не ігнорувати дитину, а, навпаки, постійно лагідно стимулювати її до наслідування. При цьому пам’ятайте, що дитина здатна наслідувати лише те, що в загальній формі вона вже сама може зробити. Добре, коли мама співає, при цьому це можуть бути не тільки пісні: зважаючи на те, що діти з аутизмом краще реагують на музику, аніж на мовлення, варто мовленнєві прояви робити музичними, проспівувати ім’я дитини, свої коментарі, свої прохання, розповіді, похвалу тощо. А розмовляти з дитиною – спокійним (бажано навіть тихим) голосом.
• На всіх етапах встановлення контакту підбирайте безпечну дистанцію для спілкування і ненав’язливо демонструйте власну готовність до контакту.
• Під час тактильного контакту з дитиною говоріть їй про свої почуття, включаючи навіть прояви гніву на її опір. При цьому враховуйте, що дитина здатна розуміти ваші почуття і мовлення. Однак емоційні особливості малюка є перепоною процесу сприймання материнської ласки. Важливо продовжувати усувати дитячий опір такими стимулами, які для неї є емоційно надчутливими, дискомфортними (довгий поцілунок, шепіт у вухо тощо), але дуже обережно.
• Поступово залучайте дитину до гри без усіляких вимог і інструкцій лише з метою налагодження емоційно сприятливого, довірливого контакту, навіть не зважаючи на те, що дитина може не звертати на вас увагу.
• Постійно стимулюйте емоційні реакції дитини на тепло, прохолоду, вітер, барвисте листя на деревах, яскраве сонце, талий сніг, струмки води, спів пташок, зелену траву, квіти; на забруднені місця в природному довкіллі (засмічені, з неприємним запахом, брудною водою) та чисті й затишні галявини тощо. При цьому багаторазово навчайте і заохочуйте дитину використовувати відповідні жести і рухи тіла, вокалізації, недосконалі слова; схвалюйте таку її поведінку.
• Постійно пом’якшуйте недостатню або повну відсутність потреби в контактах, а також активне, часто з агресивним проявом прагнення самотності і відгородженості від зовнішнього світу. При цьому враховуйте, що діти почувають себе помітно краще, коли їх залишають наодинці. Проте приєднуйтеся до дій дитини, а потім тактовно наполягайте на спільних діях, наприклад, з предметом, яким грається дитина, з книжкою, яку «разом» читають, з мотрійкою, яку почергово складають, з м’ячем, який по черзі прокочують по підлозі тощо.
• Навчайтеся зчитувати її елементарні спроби вступати з вами в контакт і посмішкою (лагідним голосом, ніжним поглядом, обіймами, багаторазовим повторенням її імені тощо) заохочуйте дитину до продовження цього контакту. Для формування спрямованого погляду дитини на обличчя дорослого можна «ловити» її погляд, притуливши власні долоні до її скронь, зробити ними ніби шори (долоні розвернуті внутрішнім боком паралельно одна до одної), щоб дитина не могла дивитися вбік, і нахилятися таким чином, щоб очі дитини зустрічалися з очима дорослого.
• Враховуйте важливість використання різноманітного й яскравого одягу і прикрас (окуляри, капелюхи, намисто тощо), що викликатиме на себе орієнтовні реакції дитини, стимулюючи її дослідницькі дії і привертаючи її увагу до вас.
• Формуйте уявлення про поняття: рідні, близькі, знайомі, чужі люди, правила поведінки з різними категоріями людей; за можливістю, вдома облаштуйте родинний куточок, в якому помістіть фотографії та відео сімейних подій; створюйте умови для вправляння в налагодженні взаємин з людьми різного віку та статі;
• Знайомте з різними джерелами інформації (книги, журнали, телебачення, радіо, комп’ютер); показуйте їхню роль в житті людей. Сімейне читання може допомогти налагодити емоційний контакт з дитиною і прищепити їй навички соціальної поведінки. Окрім сімейного читання батьки можуть використовувати і метод спільного малювання, під час якого вони також активно описують словами все, що малюють, терпляче пояснюють дитині послідовність малювання, називають кожну деталь. Якщо дитина не хоче або не може малювати самостійно, дорослі діють її руками. При спільному малюванні батьки можуть самі намалювати, наприклад, автобус, але «забути» домалювати, наприклад, одне колесо. Вони просять дитину домалювати те, що потрібно. Подібна робота позитивно впливає на розвиток сприймання та уяви дитини, вчить її взаємодіяти з дорослими.
• Розвивайте відчуття приналежності різних предметів навколишнього середовища, здійснюючи це з урахуванням труднощів розуміння дитиною зверненого мовлення. Спочатку слід розвивати в малюка вміння обстежувати навколишнє середовище і орієнтуватися в його предметному світі. Цю роботу здійснюйте за допомогою багаторазових повторень і спираючись на коментуюче та звернене мовлення дорослого, перш за все, матері: «Подивись, це (відповідний жест) – годинник. Годинник каже: цок-цок. Де годинник?»; «Пташка (відповідний вказівний жест дорослого). Яка гарна пташка». «Де пташка? Покажи» тощо). Формуйте у дитини елементарний інтерес до іграшок та до інших, оточуючих її, предметів. Вживайте назви тих предметів, які їй добре відомі («Це – лялька. Лялька – твоя. Де твоя лялька? Покажи»).
• Діти з розладом аутистичного спектра охоче грають в такі ігри, де не потрібно говорити. Потрібно вчити дитину грати в лото, складати головоломки, пазли, викладати мозаїку, аплікації. Так може бути досягнута спільна діяльність – перший крок на шляху до спілкування та взаємодії, налагоджений контакт з малюком.
• Формуйте в дитини вміння регулювати дії при виборі предмету для ігор, отримати його в руки, використати для досягнення простого результату. При цьому за допомогою простих завдань важливо вчити дитину результативним діям. Для цього малюку, наприклад, показуйте пірамідку в зібраному вигляді. Потім на його очах знімайте і знову надягайте всі кільця на стержень пірамідки. Свої дії супроводжуйте словами: «Була пірамідка, кільця зняли – не має пірамідки. Зараз знову зберемо пірамідку. Будем кільця на стержень надягати. Ось так!» Потім знову розбирайте і збирайте пірамідку. І тільки потім пропонуйте дитині самій здійснити необхідні дії. Цю роботу можна здійснити, використовуючи природні життєві ситуації. Наприклад, коли дитина просить пити, то, поставивши перед нею тарілку і чашку, запропонуйте: «Дивися, ось чашка, а ось тарілка. Куди Марійці налити водички? В тарілочку? В чашечку? Куди? Покажи».
• Закінчуйте формування в дитини вміння регулювати свої дії тоді, коли вона зможе затримувати або хоча б відстрочувати виконання свого бажання заради іншої мети. Наприклад, маля дуже хоче гратися з м’ячем в кімнаті. У даному разі важливо, щоб дорослий нагадав дитині про те, що в кімнаті можна розбити скло у вікні. Таке пояснення-попередження, зрозуміло, може сприяти тому, що дитина утримається від задуманої гри.
Пам’ятайте! - Допомога та підтримка потрібна не лише дітям, а й батькам, треба навчитися турбуватися про своє здоров’я і самопочуття, вміти відпочивати та відновлювати сили.
- Знаходити та обирати навколо себе і дитини людей, які ставляться з повагою та прийняттям.
- Навчитися бути найкращими захисниками для своєї дитини.
- Не ховати свої почуття. Говорити, що відчуваєте, це нормально - мати суперечливі емоції.
- Спробувати направити свій гнів на боротьбу, а не проти тих, кого любите.
- Не давати діагнозу поглинути кожну годину вашого життя.
- Кожному членові сім’ї потрібна підтримка і необхідність почувати себе щасливою, наперекір обставинам.
- До того ж треба підтримувати зв’язок з групами однодумців. Не недооцінювати користь такого спілкування. Зустрічаючись з батьками дітей з РАС, ви отримуєте підтримку від сімей, які розуміють і знають ціну щоденним труднощам. Головна мета - допомогти вашій дитині стати якомога функціональнішою і дати їй навички, що дозволять безболісно вписатися в соціум. Подолання цієї проблеми - це шлях довжиною в багато років. Тому треба звертатися за підтримкою до близьких, фахівців та однодумців. Лише спільна праця дасть позитивний результат.