1. Дитина попросила почитати їй улюблену казку, оповідання чи вірш. Перш ніж виконати прохання, запропонуйте їй знайти сторінку, на якій розміщений твір. Згадайте з дитиною казки чи оповідання, в назвах яких є цифри, наприклад: «Вовк і семеро козенят» (брати Грімм), «36 і 6 котів», «36 і 6 собак» (Галина Вдовиченко), «Сьома донька» (Василь Сухомлинський), «Десять робітників» (Михайло

Коцюбинський) та ін.

2. Поскладайте разом з дитиною іграшки від найменшої до найбільшої чи навпаки. Обовʼязково озвучуйте напрямок їх розміщення: «Постав, будь ласка, іграшки зліва направо від найменшої до найбільшої».

3. Пограйте з дитиною у гру «Чим пахне цифра?». На аркуші паперу клеєм-олівцем напишіть цифру. Відтак запропонуйте дитині насипати на контури зображення подрібнену улюблену спецію, назвати цифру і спецію.

4. Під час спостережень за деревами запросіть дитину полічити: кроки до дерева; листочки на гілочці; пташок, які сидять на дереві. Запитайте: скільки листочків лежить під деревом, а скільки на гілочці; який листок більший; у який бік хиляться гілки, коли дме вітер, — вправо чи вліво. Запропонуйте викласти листки від більшого до меншого чи навпаки, справа наліво чи зліва направо.

5. Метайте шишки, а потім умовною міркою, наприклад гілочкою, визначте, хто далі кинув. Виміряйте глибину калюжі чи висоту снігу. Для цього використовуйте палицю, на якій крейдою зробіть позначку.

6. Запропонуйте дитині знайти найвище дерево, обійняти найтовще; виміряти мотузкою товщину дерева та прикласти її до умовної мірки (лінійки); викласти з листків велике й маленьке кола, найдовшу, найкоротшу доріжку; порівняти за висотою найближчі дерева. Також — роздивитися годівнички. Запитайте, з яких  геометричних фігур вони складаються; які розташовані далі, а які ближче.

7. Запропонуйте дитині завершити такі речення:

 Якщо стіл вищий за стілець, то стілець … нижчий за стола.  

Якщо восени холодніше, ніж влітку, значить влітку … тепліше, ніж восени.

 Якщо два більше від одного, то один … менше від двох. 

 Якщо Катя вийшла з квартири раніше за Сергійка, то Сергійко вийшов … пізніше за Катю.

 Якщо річка глибша, ніж струмочок, то струмочок … мілкіший, ніж річка.

 Якщо сестра старша за брата, то брат … молодший за сестру.

 Якщо хліб дорожчий за батон, значить батон … дешевший за хліб.

Більше ідей — у посібнику Ірини Терещенко «Навчаємо дітей математики». Його розроблено в межах проєкту ЮНІСЕФ «Забезпечення безперервності навчання та розвитку дітей дошкільного віку в умовах кризи в Україні», який реалізувала Асоціація працівників дошкільної освіти за підтримки МОН.

Навчіть дітей найпростіших способів контролювати емоції. Запропонуйте:

• потримати в руках щось холодне;

• подмухати на долоньку, щоб відчути тепло подиху;

• стискати в руках антистресову іграшку, ґудзик, шнурочок на одязі.

Бережіть дітей від травмування. Для цього:

• створіть безпечний простір без погроз і залякувань;

• перебувайте поруч із дітьми та допомагайте їм.

Поради наведено із парціальної програми для дітей середнього дошкільного віку «Дбаємо

про емоції — мову серця. Програму розроблено в межах проєкту Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) «Покращення доступу до послуг дошкільної освіти в умовах надзвичайних ситуацій та раннього відновлення в Україні», який реалізує Асоціація працівників дошкільної освіти за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України.

2. Реалізуйте технологію «Стіни, стеля та підлога, що говорять». Завдяки цій технології можна перетворити укриття в освітнє середовище. Стеля, підлога, стіни мають заохочувати та стимулювати дітей до різних ігрових дій, наприклад:  пройти шляхом, заданим відбитками ніжок певного кольору, які намальовані на підлозі, або по казковому лабіринту;  «прочитати» схеми з геометричних фігур на стіні або відшукати малюнки загадок — усе що креативні дорослі підготували, намалювали чи розвішали.

Ось кілька прикладів реалізації цієї технології:

3. Створіть локації для вільної гри, де діти матимуть змогу гратися за інтересами,  де може виникнути та розгорнутись вільна гра за особистою ініціативою дітей,

завдяки якій вони втілюють свої задуми, діють за своїми планами та уявленнями про реальне життя. Вільна гра — це творча ініціатива дітей, а з боку дорослого — делікатна підтримка.

4. Організуйте театралізовану діяльність. В укритті доцільно використовувати ті види театрів, які можна легко розмістити в ньому та які займають небагато місця:

настільний, фартушковий, фланелеграфовий, ляльковий, тіньовий. Театр і діяльність, що з ним пов’язана, навчає дітей помічати, цінувати прекрасне в усьому,

що нас оточує.

5. Проводьте рухливі ігри. Це можуть бути розминки, руханки, малорухливі ігри, рухливі ігри з конструктором LEGO чи спортивні ігри. Якщо умови укриття дозволяють, можна проводити спортивні заходи за участю інструктора з фізичного виховання.

6. Пропонуйте дітям бізіборди, конструктори, пазли та настільні ігри. Дошкільник — невтомний дослідник, якому необхідно все знати, все розуміти та у всьому розібратися. Саме гра для дошкільників — найважливіший спосіб дослідити світ. А допоможуть їм у цьому бізіборди, різні види конструкторів, настільно-друковані та дидактичні ігри.

Примітка. Запропоновані технології та форми роботи — із порадника для вихователів Оксани Гури «Ефективні форми роботи з дітьми в укритті». Порадник розроблено в межах проєкту ЮНІСЕФ «Забезпечення безперервності навчання та розвитку дітей дошкільного віку в умовах кризи в Україні», який реалізувала Асоціація працівників дошкільної освіти за підтримки МОН.

 Після розігрування обговоріть сценки. Запитайте у дітей:  чи розпізнали вони емоції учасників сценок;  чи завжди легко розпізнати емоції інших;  чи можна одну й ту саму емоцію виразити по-різному; чи знають вони персонажа мультфільмів, який підвищує голос, коли сердиться або мовчить і надуває щоки, коли ображається.

Вправа «Термометр»

Мета: навчити називати свою емоцію, розповісти, що емоції можуть бути різними за інтенсивністю.

Матеріали: вирізаний з картону термометр із позначками від одного до десяти, які починаються зі світлого і закінчуються інтенсивним червоним (для кожної дитини).

Хід. Вправу можна виконувати індивідуально з дитиною чи в невеликій групі. Наведіть дитині приклад якоїсь ситуації й попросіть її уявити себе в ній. Дитина називає емоцію, яку відчуває, і показує на термометрі наскільки інтенсивною буде її емоція.

Приклади ситуацій:

•  Ти малював(-ла) картину, але зображення вийшло не таким, як хотів(-ла). 

•  Тебе запросили на день народження.

•  Твій найкращий друг переїхав у будинок, розташований поруч із твоїм, і тепер ви будете сусідами.

•  Твій товариш дражнить тебе, називаючи образливими словами.

•  Тобі купили іграшку, про яку ти давно мріяв(-ла).

•  Ви з друзями по черзі каталися на скейті, але під час прогулянки почалася тривога і ти не встиг(-ла) покататися.

Вправа «Що робити з гнівом»

Мета: навчити дітей розпізнавати та долати гнів.

Хід. Покажіть дітям фрагмент відео або розкажіть історію, наприклад, про те, як котика відштовхнули ногою чи як тварина застрягла у пластику через те, що люди викидають сміття у непризначених для цього місцях.

Обговоріть з дітьми, що гнів виникає тоді, коли є несправедливість, жорстоке поводження, коли нас хтось пригнічує, не називає на імʼя, а чіпляє прізвисько. Разом із гнівом зʼявляються розчарування, образа. Відтак запитайте у дітей:

 Чи відчули ви гнів, коли переглядали відео?

 Це приємне відчуття чи ні?

 Якщо ви прикриєте очі та спробуєте знайти гнів, то в якій частині тіла він знаходитиметься?

Після цього поміркуйте з дітьми, як справлятися з гнівом.

Вправа «Як справлятися зі смутком»

Мета: вправлятися з дітьми в розпізнаванні та доланні смутку.

Хід. Розкажіть історію або покажіть дітям відео, що у них викличе смуток, наприклад, про те, як дитина загубила улюблену іграшку чи про те, як на малюнок, над яким художник довго працював, вилилася фарба й зіпсувала його.

Поставте дітям такі запитання:

 Як ви розпізнаєте смуток з-поміж інших емоцій?

 Які відчуття викликає смуток?

 Ці відчуття приємні чи ні?

 З якою частиною тіла повʼязуєте смуток?

Обговоріть з дітьми їхні відповіді. Розкажіть дітям, що якщо розслабитися й зрозуміти причину смутку, а також знати, як можна розв’язати проблему, то смуток зменшується, а потім зникає. Попросіть дітей розповісти про події з їхнього життя, коли вони засмучувались. Запитуючи про причини цього смутку, обговоріть з дітьми його цінність і користь.

6. Приймаєте дитину — поцікавтеся в батьків про стан її здоров’я та візуально визначте, чи не хвора вона. Дітей з ознаками інфекційного захворювання не приймайте.

7. Завершили приймати дітей, хвіртку та ворота слід зачинити.

Ці рухи слід виконувати з максимальним напруженням м’язів. Після них слід максимально розслабитися, тому скажіть дітям, що наближається вечір, квіти закриваються й лягають відпочивати. Нехай вони виконають відповідні рухи.

Гра-перевтілення «Млин»

(для дітей від чотирьох до пʼяти років)

Покажіть дітям іграшковий млин. Розкажіть, як люди в давнину із зерна робили борошно. Покажіть, як завдяки руху повітря крутився вітряк. Нехай діти по черзі спробують розкрутити вітряк іграшкового млина.

Відтак попросіть дітей рухами показати, як працює вітряк. Вони розводитимуть руки у сторони, розмахуватимуть ними по колу вперед або назад, поступово збільшуючи темп.

Потім скажіть, що вітряк зупинився чи зламався. Нехай розслаблять руки, порухають ними неконтрольовано.

Дихальна вправа «Мандрівники»

(для дітей від трьох до пʼяти років)

Попросіть дітей сісти за столи, одне навпроти одного. Біля кожної дитини — тварини-оригамі: жабка, коник-стрибунець, пташка тощо.

Попросіть дітей по черзі без допомоги рук, склавши губи трубочкою й повільно вдихаючи та видихаючи, перемістити тварин на інший бік столу за допомогою 1—3 вдихів-видихів. Це тварини мандрують. 

Зосереджуючись на диханні, діти вчаться бути в моменті та бути уважними під час діяльності.

Вправа «Як ми зайчика ловили»

(для дітей від трьох до пʼяти років)

Запропонуйте дітям спіймати сонячного зайчика — накрити його долонею. Діти можуть зробити по декілька спроб. Зайчик завжди опинятиметься на долоні, а не під нею.

Оскільки руками зайчика не спіймати і в долоньку не заховати, то запропонуйте спіймати його очима. Для цього потрібно тримати голову статично, не повертати в різні сторони та стежити за зайчиком тільки очима. Діти стежать за рухом сонячного зайчика. Коли він зупиняється, то продовжують на нього дивитися й кажуть: «Спіймали».

Після цього продовжуйте гру. Нехай зайчик стрибає ліворуч-праворуч, вгору-вниз, по колу. 

Після вправи підсумуйте, що сонячного зайчика неможливо втримати в руках, але можна спіймати очима і впустити всередину себе, щоб стало тепло й весело. Коли нам сумно, можна згадати про сонячного зайчика.

Дихальна вправа «Незвичайний більярд»

(для дітей від трьох до пʼяти років)

Для цієї гри вам буде потрібний дитячий більярдний стіл чи невеликий стіл, обтягнутий тканиною, із чотирма лузами на кутах і жолобами по краях; легкі пластикові кульки.

Згрупуйте дітей у кілька команд. Розкажіть їм правила гри. Кожна з команд має подихом загнати якомога більше кульок у лузу. Діти заганяють кульки по черзі, маючи одну спробу на кожного гравця. При цьому вдих має бути глибоким, але не занадто, а видих повільним і тривалим.

Виконуючи дихальні вправи, діти стають більш налаштованими на своє тіло та внутрішні відчуття. Це допомагає їм краще розуміти свої емоції, фізичний стан і потреби.

3. Заздалегідь невідомо, хто з ким опиниться у групі, а отже, хто стане лідером. Щоразу склад груп унікальний. Вихователь не передбачить, не запрограмує, не спланує діяльність дітей — і це шанс для кожної дитини проявити себе. До того ж це розвиватиме її самостійність. Так створюємо умови, у яких виявляється прихований потенціал дошкільників.

4. Доки одна підгрупа зайнята з вихователем, інші діти можуть знайти в освітньому середовищі цікаве заняття для себе чи об’єднатися в пари / команду / підгрупи для спільної діяльності за власним вибором чи пропозицією вихователя.

5. Під час роботи в постійних і тимчасових мікрогрупах (ігрових командах) зменшується дистанція між дітьми. Вони вчаться знаходити підходи одне до одного, відкривають у собі терпимість і бачать її користь для справи, якою зайнята команда.

6. Що відчуває дитина, коли мусить працювати у групі з дитиною, з якою їй, можливо, не дуже комфортно взаємодіяти? Вона знає, що так вирішив вихователь і що так буде постійно. А коли вибір не залежить від вихователя, а випадковий, причому щоразу інший, — немає відчуття «приреченості» і залежності від волі вихователя.