Якщо рядок довгий, його можна розбити на частини та розмістити на різних рядках коду. У цьому випадку весь рядок полягає в круглі дужки, а її окремі частини - у лапки:

Якщо ж ми хочемо визначити багаторядковий текст, такий текст полягає в потрійні подвійні або одинарні лапки:

Рядок може містити ряд спеціальних символів – керуючих послідовностей або escape-послідовності. Деякі з них:

\ : дозволяє додати всередину рядки слєш

\' : дозволяє додати до рядка одинарну лапку

\" : дозволяє додати всередину рядка подвійну лапку

\n : здійснює перехід на новий рядок

\t : додає табуляцію (4 відступи)

Використовуємо деякі послідовності:

Консольне виведення програми:

Хоча подібні послідовності можуть допомогти в деяких справах, наприклад, помістити в рядок лапку, зробити табуляцію, перенесення на інший рядок. Але вони також можуть заважати. Наприклад:

Тут змінна path містить певний шлях до файлу. Однак всередині рядка зустрічаються символи \n, які будуть інтерпретовані як керуюча послідовність. Так, ми отримаємо наступний консольний висновок:

Щоб уникнути подібної ситуації, перед рядком ставиться символ r

Python дозволяє вставляти у рядок значення інших змінних. Для цього всередині рядка змінні розміщуються у фігурних дужках {}, а перед усім рядком ставиться символ f :

І ми можемо звернутися до окремих символів рядка за індексом у квадратних дужках:

Індексація починається з нуля, тому перший символ рядка матиме індекс 0. А якщо ми спробуємо звернутися до індексу, якого немає в рядку, ми отримаємо виняток IndexError. Наприклад, у разі вище довжина рядка 11 символів, тому його символи матимуть індекси від 0 до 10 символів.

Щоб отримати доступ до символів, починаючи з кінця рядка, можна використовувати негативні індекси. Так, індекс -1 представлятиме останній символ, а -2 - передостанній символ і так далі:

Працюючи з символами слід враховувати, що рядок - це незмінний (immutable) тип, тому якщо спробуємо змінити якийсь окремий символ рядка, ми отримаємо помилку, як у наступному випадку:

За допомогою циклу for можна перебрати всі символи рядка:

При необхідності ми можемо отримати з рядка не лише окремі символи, а й підрядок. Для цього використовується наступний синтаксис:

• string[:end]: вилучається послідовність символів починаючи з 0-го індексу за індексом end (не включаючи)

• string[start:end]: вилучається послідовність символів починаючи з індексу start за індексом end (не включаючи)

• string[start:end:step]: вилучається послідовність символів починаючи з індексу start за індексом end (не включаючи) через крок step

Використовуємо всі варіанти отримання підрядку:

Однією з найпоширеніших операцій із рядками є їхнє об'єднання чи конкатенація. Для об'єднання рядків застосовується операція додавання:

З об'єднанням двох рядків все просто, але що, якщо нам треба скласти рядок та число? У цьому випадку необхідно привести число до рядка за допомогою функції str() :

Тому рядок "1a" умовно менший, ніж рядок "aa". Спочатку порівняння йде за першим символом. Якщо початкові символи обох рядків є цифрами, то меншою вважається менша цифра, наприклад, "1a" менше, ніж "2a".

Якщо початкові символи представляють алфавітні символи у тому самому регістрі, то дивляться по алфавіту. Так, "aa" менше, ніж "ba", а "ba" менше, ніж "ca".

Якщо перші символи однакові, до уваги беруться другі символи за їх наявності.

Залежність від регістру який завжди бажана, оскільки по суті ми маємо справу з однаковими рядками. У цьому випадку перед порівнянням ми можемо привести обидва рядки до одного з регістрів.

Функція lower() наводить рядок до нижнього регістру, а функція upper() - до верхнього.

Для отримання довжини рядка можна використовувати функцію len() :