КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД

Перші рисунки, близькі до сучасних прямокутних проекцій, зустрічаються на стінах давніх храмів і палаців Єгипту та Ассирії. За часів Стародавньої Греції та Риму для побудови зображень також використовувалися прямокутні та центральні проекції на одну площину. Зодчі Київської Русі створили такі всесвітньо відомі пам'ятки архітектури, як Софію Київську, Золоті ворота, які й зараз викликають захоплення. Правила будівництва були викладені в "Будівельному статуті" (1020 р.) Ярослава Мудрого. Там же були наведені зображення, побудовані за проекційним принципом. Новий період розвитку нарисної геометрії починається в епоху Ренесансу, коли з розквітом архітектури та живопису особливого значення набуває перспектива.

Кресленики зодчих Київської Русі не збереглися, хоча є підстави вважати, що майстри користувалися схематичними рисунками. Винятковий інтерес становить кресленик будови, виконаний гострим предметом на лесовому ґрунті при будівництві Десятинної церкви в Києві. Окремі види проекцій використовувалися в техніці до кінця XVIII cт., коли в 1799 р. з'явилася загальновідома «Geometrie descriptive» Гаспара Монжа (1746-1818).

Завдяки активній праці передових кафедр України встановився етап розвитку нарисної геометрії, який можна назвати етапом геометричного моделювання, або прикладної геометрії, коли за заданими умовами та вимогами формуються оптимальні геометричні моделі майбутнього виробу. Істотний внесок у цю справу зробили українські вчені — Л.М.Куценко, В.М.Найдиш, B.C.Обухова, A.B.Павлов, О.Л.Підгорний, А.М.Підкоритов, I.A.Скідан, В.М.Корчинський, В.Є Михайленко, В.В.Ванін, С.М.Ковальов та інші.