Безсмертне слово поета як основа народної пісні і Державного Гімну України

Кримінальний кодекс України з постатейним коментарем, висновками Верховного Суду України /        упоряд. С. Г. Туманов. Харків : Право, 2019. 792 с.

Стаття 338. НАРУГА НАД ДЕРЖАВНИМИ СИМВОЛАМИ

Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України – карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6-ти місяців або позбавленням волі на строк до 3-х років.

Якимович Б. З. Україна та українці: події далекі і близькі = Ukraine and ukrainians : events of the past and present : вибр. пр. /         Б. Якимович ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка та ін. Львів : Ін-т українознавства, 2014. 1085 с.

До збірника вибраних праць відомого історика Богдана Зіновійовича Якимовича увійшли наукові та науково-популярні статті з історії України, української воєнної та військової історії, національної символики, вексилології, франкознавства та чайковськіяни, культурології, термінології, вибрані рецензії, доповіді, відгуки, виступи, які охоплюють 1972-2012 рр.

Книжка підготована до 60-річчя від дня народження автора та 40-річчя написання першої наукової праці й адресується всім, кого цікавить рідна історія та культура.

Банах В. М. Постать о. Михайла Вербицького в історико-культурній спадщині Львова. Історико-культурна спадщина: проблеми збереження і популяризаці : тези IV Міжнар. наук.-практ. конф., 21–22 квіт. 2017 р. Львів, 2017. С. 5–8.

Постать о. Михайла Вербицького є знаковою в контексті націєтворчих процесів в Україні у ХІХ столітті. Його професійна композиторська діяльність є сполучною ланкою між двома найвидатнішими постатями української класичної музики – Д. Бортнянським та М. Лисенком. Врешті, саме завдяки музичній обробці о. М. Вербицьким написаного П. Чубинським у 1862 році на засланні в Архангельську віршованого тексту «Ще не вмерла Україна», молодий український національний рух отримав важливий символ в боротьбі за свободу й державність.

Бермес І. Вербицький і музичний романтизм. Актуальні питання гуманітарних наук. Дрогобич, 2015.

Вип. 13. С. 71–79.

У статті зроблено спробу розкрити особливості ствердження засад романтизму в українській національній музиці на прикладі творчої спадщини М. Вербицького. Оскільки питання індивідуального стилю композитора та прояв у ньому романтичної естетики ще не було предметом окремого дослідження , визначено провідні концепти ранньо-романтичного світобачення митця. Увага до людської особистості, її духовного світу знаходять переломлення у зацікавленні фольклорною сферою, пріоритеті певних жанрів, музично-виразових засобах.

Бермес І. Л. Михайло Вербицький: штрихи до творчого портрета композитора (до 200-річчя від дня народження). Культура України. Харків, 2015. Вип. 50 : Серія: Мистецтвознавство. С. 4–14

Висвітлено головні етапи життя і творчості Михайла Вербицького — «будителя народного духу в Галичині» (І. Франко), — чиє ім'я тільки в період незалежності Української держави стало предметом уваги науковців. Охарактеризовано творчий доробок композитора, розглянуто музичні артефакти за жанрами, виявлено їхні стильові особливості. Виокремлено проблематику музичнопубліцистичної спадщини митця, особливості його педагогічної діяльності. Визначено місце і роль М. Вербицького в становленні національної композиторської школи, означено внесок у розвиток української музичної культури.

Букало Н. Михайло Вербицький як збирач народних текстів. Вісник Львівського університету. Серія: Мистецтво. 2012. Вип. 11. С. 184–202

Текстологічний аналіз та часткове реставрування фольклорних записів, здійснених М. Вербицьким та опублікованих за системою нотування П. Бажанського, дає підстави вважати їх цілком достовірними, а їхнього автора – одним із піонерів вітчизняної музичної фольклористики.

Зелінський О. Славень України «Ще не вмерла» – вершина патріотичної творчості Михайла Вербицького. Українська музика. 2015. № 1/2. С. 142–155.

В статті аналізується український Державний Гимн «Ще не вмерла» на тлі інших творів Михайла Вербицького, що мають виразний патріотичний характер («Мир Русинам», «Хто за нами», «Наша пісня», «Не чужого ми бажаєм», «Згадка», «Заповіт»). Дослідження проводиться в хронологічному аспекті й ув'язується з суспільнополітичними процесами, що впливали на світоглядні позиції Вербицького. Підкреслюється невипадковість звернення композитора до тексту Чубинського, який можна вважати тогочасним маніфестом боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Косаняк Н. Невідомі руковиси музичних творів Михайла Вербмцького (із фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника). Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника. Львів, 2013. Вип. 5. С. 527–539.

Подано нотографічний огляд нововиявлених рукописів музичних творів Михайла Вербицького, що ґрунтується на текстологічному й археографічному дослідженні кожної одиниці зберігання, з метою введення їх у науковий обіг.

Костюк Н. Богослужбова творчість Вербицького: можливості оновлення критеріїв оцінки в культурно-стильовому контексті. Українська музика. 2015. №1/2. С. 156–168.

Богослужбова творчість Михайла Вербицького — тема, що, не зважаючи на значний обсяг здійснених досліджень, потребує подальшого вивчення. Зокрема, потребує детальнішого розгляду проблема співвідношення естетичних і стилістичних засад його Літургії та окремих піснеспівів із взірцями у доробку Дмитра Бортнянського в зв'язку з необхідністю уточнення масштабності їх впливу, врахуванням ролі регіональних (галицьких) церковноспівочих традицій (зокрема — самолівки) та вже здійснених здобутків Перемишльської школи.

Важливим фактором, що забезпечив суттєву деталізацію поширених на сьогодні уявлень, є аналіз зауважень композитора щодо сучасної йому галицької музичної творчости, базових для нього і важливих з точки зору розуміння ним закономірностей церковно-музичної стилістики. Літургічна творчість М. Вербицького насичена знахідками й прийомами, що згодом набувають значення усталених формул авторського мислення.

Новакович М. Танцювальність в оркестрових творах М. Вербицького як характерна ознака "Віденської ідентичності". Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені

М. В. Лисенка. Львів, 2017. Вип. 40: Музикознавчий універсум. С. 7–18.

У статті порушується проблема ідентичності галицької музичної культури першої половини ХІХ століття. Перебуваючи протягом тривалого часу під владою імперії Габсбургів, українське населення Галичини творило свою культуру послуговуючись інтелектуальними та мистецькими здобутками панівної австрійської нації. Ця думка знаходить підтвердження у симфонічній творчості М. Вербицького, оскільки композитор відчував себе приналежним до «високої» австрійської культури.

Слід зазначити ще й симпатії Вербицького до військової музики, бо використання військових музичних інтонем є переконливим доказом, що і «висока», і побутова культура Відня мала досить серйозний вплив на формування його музичного світогляду.

Осадця О. Матеріали до бібліогафії писань про Михайла Вербицького за роки незалежності. Українська музика. 2016. № 2. С. 131–147.

Після багатьох років забуття і заборон спадщини отця Михайла Вербицького починаємо глибше усвідомлювати як яскравий символ питомої української культури, виплеканої національновизвольними змаганнями доби «весни народів». Пропонуємо бібліографію писань і видань його творів за останні 25 літ, тобто роки нашої Незалежности, доповнену публікаціями 1990 року, важливими з оглядку на те, що саме тоді вперше вдалося уточнити місце і дату його народження.

Бібліографія охоплює узагальнюючі праці з історії української музики, наукові монографії, статті в книгах, збірниках, газетах, журналах, енциклопедичну та іншу довідкову літературу, джерельні публікації, бібліографічні огляди, рецензії, тощо. Включено також публікації музичних творів композитора із зазначенням наукового апарату (вступні статті, біограма, редакторський коментар). Матеріали розміщено за хронологією. в межах одного року – за абеткою авторів чи заголовків публікацій. Бібліографічний опис здійснено за принципами, що склалися в часописі «Українська музика», зорієнтовані на давніші українські моделі та сучасні західні. Матеріали в переважній більшості підготовані de visu.

Попович О. Солоспіви Михайла Вербицького. Українська музика. 2015. № 3. С. 56–61.

Вербицький М. М. увійшов в історію української музики передусім як провісник професіоналізму, про що свідчать новаторські риси його хорової та театральної музики. Його солоспіви відіграли значну роль в розвитку західноукраїнської камерно-вокальної творчости, заклали основи жанру в цій сфері музичної культури.

Сенченко Л. І. Михайло Вербицький – видатний хоровий діяч в Західній Україні (до 200-річчя від дня народження). Сенченко Л. І. Авторський збірник статей з проблем хорознавства. Мукачево, 2018. С. 22–26.

У статті розглянуто передумови розвитку хорової музики в Галичині та творчість М. М. Вербицького, як важлива сторінка в історії розвитку вітчизняного музичного мистецтва.

Загайкевич М. П. М. М. Вербицький : нарис про життя і творчість / М. Загайкевич. Київ: Держвидав образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1961. 48 с.

Книга присвячена композитору, видатному прогресивному діячу української культури першої половини ХІХ ст. - Михайлу Вербицькому. Він плідно працював у різних галузях мистецтва і створив ряз талановитих хорових, оркестрових, музично-драматичних композицій. Його творчість мала особливо велике значення для культури західноукраїнських земель. 

Загайкевич М. П. Михайло Вербицький: Сторінки життя і творчості / М. П. Загайкевич, ред. Ю. Ясіновський; НАН України, Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича. Лвів : Місіонер, 1998.  145 с.: іл.  (Історія української музики ; вип. 4: Дослідження).

Монографія Марії Загайкевич присвячена авторові національного гімну, композитору Михайлу Вербицькому (1815-1870), одному з піонерів музичної творчості в Галичині. Він є автором церковних творів, музики до театральних вистав, хорів, слоспівів, інструментальних і симфонічних жанрів. 

Погрібний А. Г. Поклик дужого чину : статті. Портрети. Силуети. Наближення. Публіцистика / А. Погрібний ; вступ. сл. В. Г. Дончика, П. П. Кононенка ; упоряд. Г. Г. Погрібна.  Київ : Просвіта, 2009.  680 c.  (Бібліотека Шевченківського комітету).

До книжки відомого літературознавця, доктора філол. наук, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка А. Погрібного (1942-2007) увійшли його літературно-теоретичні, історико-літературні та публіцистичні праці.  Чимало місця відведено й мало вивченим постатям української літератури М. Венгера, П. Кузьменка, М. Вербицького, В.Леонтовича та ін. Більшість історико-літературних розвідок вченого написана на основі архівних матеріалів. 

Бєлікова В. В. Історія української музики. Музично-педагогічна та творча діяльність провідних композиторів Західної України другої половини ХІХ - першої половини ХХ століть : навч. посіб. для студ. муз.-пед. ф-тів ВНЗ / В. В. Бєлікова. - 2-е вид., перероб. й доп. - Кривий Ріг : КДПУ, 2008. - 121 с.

Навчальний посібник “Історія української музики: Творча діяльність провідних композиторів Західної України другої половини XIX - першої половини XX століття” є результатом досвіду, накопиченого багаторічною педагогічною діяльністю викладання лекційного курсу з історії української музики на музично-педагогічному факультеті Криворізького державного педагогічного університету.

 Матеріал посібника висвітлює музичну творчість, педагогічну та громадську діяльність таких провідних музикантів західного регіону України, як М. М. Вербицького, І.І. Воробкевича, А. Вахнянина, С. П. Людкевича. 

Соловей Л. Отець Михайло Вербицький – композитор, громадський діяч, автор гімну "Ще не вмерла Україна і слава і воля" // Актуальні питання гуманітарних наук. 2015. Вип. 14. С. 101-110.

У статті розглянуто різновекторні сторони життя, творчості, діяльності митця у контексті української музичної культури Галичини. На основі аналізу здійснено констатацію осягнення значимості його діяльності у різних галузях, не тільки як композитора та священника, а й як одного з найсвідоміших культурних діячів Галичини середини XIX ст. та автора національного гімну "Ще не вмерла Україна"

Ясіновський Ю. Михайло вербицький і його доба // Українська музика 2015. № 3. С. 44-55.

Композиторська спадщина отця Михайла Вербицького в історичній ретроспекції: минуле, cучасне, майбутнє.