велика історія ЯпоніЇ

Японія краї великої історії.

Японська імперія: Японія почала війну, маючи на меті повалення китайського центрального уряду Ґоміньдану та встановлення прояпонських режимів на території Республіки Китай. Проте, нездатність Японської імперії привести війну в Республіці Китай до бажаного закінчення, сполучене зі все несприятливішими торговельними обмеженнями Заходу, приводило до великих потреб Японської імперії в натуральних ресурсах, які були в Малайзії, Індонезії та Філіппінах, які були під контролем Великої Британії,Нідерландів та США відповідно. Японська стратегія опанування цих ресурсів привела до атаки на Перл-Гарбор та відкритті Тихоокеанського театру військових дій Другої світової війни.

онфлікт бере свій початок у Японсько-китайській війні 1894—1895 років, в якій Китай, керований маньчжурською династією Цін, був розгромлений Японською імперією і згідно з Сімоносекським договором був вимушений віддати Тайвань та визнати незалежність Кореї.

Династія Цін перебувала на межі краху через внутрішні революційні виступи та експансії інших країн, тоді як Японська імперія стала великою державою завдяки ефективним заходам в ході модернізації. Республіка Китай була проголошена в 1912 році в результаті Сіньхайської революції, що повалила династію Цін.

У 1915 році Японська імперія опублікувала «Двадцять одну вимогу», просуваючи свої політичні та комерційні інтереси в Республіці Китай. Після Першої світової війни Японська імперія придбала німецьку сферу впливу в Шаньдуні. Китай під управлінням республіканського уряду в Пекіні перебував в стані роздробленості та не міг чинити опір іноземній експансії. В1926–1928 роках партією Гоміньдан (Китайською націоналістичною партією) був організований так званий Північний похід. Північний похід проходив по території Китаю, очищаючи його від конкурентів Ґоміньдану, поки не був зупинений у Шаньдуні силами пекінського уряду, підтриманого японцями, які намагалися перешкодити армії Ґоміньдану об'єднати Китай під своєю владою. Кульмінацією даних подій став Цзінаньський інцидент в 1928 році. У тому ж році правитель Маньчжурії Чжан Цзолінь був вбитий у зв'язку з ослабленням співпраці з японцями. Услід за цими подіями ґоміньданівський уряд Чан Кайші досяг своєї мети — об'єднання Китаю. Це сталося в 1928 році.

івнічний похід об'єднав Китай лише номінально — громадянські війни між колишніми воєначальниками та гоміньданівськими фракціями ламали цю єдність. До того ж, китайські комуністи бунтували проти центрального уряду. Внаслідок цього, китайський центральний уряд відволікався на громадянські війни та більше переймався внутрішніми проблемами ніж опором зовнішнім ворогам. Така ситуація призводила до незначного опору японській агресії. У 1931 році, внаслідок Мукденського інциденту, Японіявторглася в Маньчжурію. Після п'яти місяців боротьби, в 1932 році, в Маньчжурії був встановлений прояпонський режим — держава Маньчжоу-ґо. Не маючи можливості кинути виклик Японській імперії безпосередньо, Республіка Китай попросила допомоги у Ліги Націй. Ліга провеларозслідування після якого засудила Японську імперію за вторгнення в Маньчжурію та виключила Японію з Ліги Націй. З другої половини 1920-их років і впродовж 1930-их мирне урегулювання було основою політики світової спільноти, і жодна з держав не бажала добровільно зайняти активнішу позицію.

Японські війська атакують Велику Китайську стіну (1933 рік)

За Мукденським інцидентом послідували безперервні конфлікти. У 1932 році китайські та японські солдати зустрілися в короткій війні, так званий«Інцидент 28 січня». Ця війна привела до демілітарізації Шанхая, в якому китайцям було заборонено розміщувати свої військові сили. У Маньчжоу-ґо йшла тривала кампанія по боротьбі з антияпонськими добровольчими арміями. У 1933 році японці атакували район Великої Китайської стіни, в результаті чого отримали контроль над провінцією Жехе та створили демілітаризовану зону між Великою Китайською стіною та районом Пекін-Тяньцзінь. Метою японців було створення буферної зони між Манчжоу-ґо та китайським націоналістським урядом, столицею якого був Нанкін.