Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.
У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти Українського народу. Сьогодні рашисти як спадкоємці того режиму знову коять злочини проти людяності та геноцидні дії на українській землі.
Україна внаслідок Голодомору-геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор визнаний геноцидом Українського народу.
Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям.
Голодомори в Україні
Голодомор 1921—1923 — масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом, переважно у південних областях України, в 1921–1923 роках, спричинене конфіскацією у селян і вивезенням хліба з України до Росії, Західної Європи та Америки радянською владою в Україні.
Голодомор 1932—1933 — масовий, навмисно організований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української РСР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УРСР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української РСР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
Голодомор 1946—1947 — третій голодомор, який влаштувала народам СРСР комуністична диктатура 1946–1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі. Так 1946 з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунії, у 1947—600 тисяч тонн зерна — до Чехословаччини, за тих два роки Польща отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. А в Молдові, Бессарабії й південних областях України шаленів голод.
Про Голодомор 1932–1933 років в Україні : Закон України від 28 листоп. 2006 р. № 376-V.
Про встановлення Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій : Указ Президента України від 26 листоп. 1998 р. № 1310/98.
Заголовок - "Тут немає хліба", підзаголовок - "Гарет Джонс почув плач голоду по всій Україні, яка колись була морем хліба Росії"
Голоду практично не було в регіонах, які не належали до УРСР. На карті місця найбільшої кількості масових поховань
Територією Голодомору була вся територія радянської України, а також території проживання українців за її межами - Поволжя і Кубані. Масовий голод був також у Білорусі, на Південному Уралі, в Західному Сибіру і Казахстані.
Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Одеській області, Молдові (частина якої тоді була в УРСР) та Чернігівській області.
Інститут демографії оцінює втрати населення в українських регіонах від 20% до 10% від загальної кількості.
Близько 81% загиблих від голоду в Україні були українцями, 4,5% - росіянами, 1,4% - євреями та 1,1% - поляками. Серед жертв було також багато білорусів, болгар та угорців.
Голоду зовсім не було на українських землях Галичини, Волині, Західного Поділля, які у 1932-1933 роках входили до складу Польщі, а також Буковині, яка була в Румунії.і. Голод мало торкнувся Криму, який тоді належав до РСФСР.
Одним з перших про голод в СРСР написав англійський журналіст Малкольм Магерідж у грудні 1933 року. У трьох статтях в газеті Manchester Guardian журналіст, який поїздив Україною та Кубанню, розповів про голод серед селян, пише дослідник Станіслав Кульчицький
Магерідж засвідчив масову загибель селян, однак не назвав конкретних цифр.
Після першої ж його статті радянська влада заборонила іноземним журналістам їздити по вражених голодом територіях країни.
У березні 1933 року 27-річний британський журналіст Гарет Джонс поїхав до СРСР, аби взяти інтерв'ю у Сталіна. Врешті він проїхав Україною та зафіксував жахіття, які там коїлись.
Наприкінці березня 1933 року Джонс опублікував статтю "Тут немає хліба" про голод в Україні, яку передрукували у газетах Manchester Guardian і New York Evening Post.
У 1932 році для України було встановлено нереальний до виконання план хлібозаготівель у 356 млн пудів хліба. Йшлося про повне вилучення усіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших харчів, одягу та майна як штрафу за невиконання плану.
За даними історика Станіслава Кульчицького, восени 1932 року в Україні було майже 25 000 колгоспів, яким влада висунула завищені плани хлібозаготівлі.
Попри це, 1500 колективних господарств зуміли виконати ці плани і не потрапили під каральні санкції, тому смертельного голоду на їхніх територіях не було.
В 1984 р. в США створюється спеціальна Комісія, яка розслідувала події Голодомору за словами очевидців та прийшла до висновку, що щодо українського народу було вчинено геноцид. Під впливом зовнішніх факторів керівництво Радянського Союзу у 1988 р. було вимушене визнати факт створення штучного голодомору.
Картина про геноцид українців "Рік 1933" художника Віктора Цимбала
У серпні 1932 року під приводом того, що розкуркулені селяни та "інші антисоціальні елементи" розкрадають вантажі з товарних поїздів та колгоспне і кооперативне майно, Сталін запропонував новий репресивний закон про охорону державного майна.
Закон передбачав за такі порушення розстріл з конфіскацією майна, а за пом'якшувальних обставин - 10 років ув'язнення. Засуджені не підлягали амністії.
За каральним документом закріпилася народна назва "закон про п'ять колосків", оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці.
За перший рік дії нового закону за ним засудили 150 тисяч людей.
Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932-33 рр.
Про утворення Державного музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" : розпорядж. Каб. Міністрів України від 22.04.2009 р. № 435-р // Офіційний вісник України. - 2009. - № 32. - Ст. 1080.
Меморіал жертв Голодомору навчає протистояти ненависті і порушенню прав людини. Своє діяльністю культивує захист людської гідності та демократичних цінностей і запобігає злочину геноциду, виховуючи у громадян толерантність, почуття моральної відповідальності перед викликами всім нормам права і свободам.
Меморіал жертвам Голодомору м. Харків
Комплекс складається з музею Голодомору, скульптурної композиції та зовнішніх інформаційних щитів зі світлинами жахіть Голодомору й ксерокопіями документів, зокрема секретних наказів тодішнього керівництва СРСР.
Центральне місце комплексу посідає скульптурна композиція заввишки 6 метрів, відлита з бронзи і встановлена на насипному кургані
Фотодокументи
з Колекції Кардинала Теодора Інніцира (Архів Віденської Дієцезії),
надані проф. Василем Марочком (Інститут історії України НАН України)
Жертви голоду. Харків, 1933 р.
Черги за хлібом до магазину торгзіну. Харків, 1933 р.
Дівчинка - жертва голоду. Харків, 1933 р.
Голодуючі діти на вулицях Харкова в пошуках їжі
Вимерле від голоду село на Харківщині, 1933 р.
Лелеки пролітають над палаючим полем у час масштабної російсько-української війни. Неподалік міста Снігурівки на Миколаївщині, 4 липня 2023 року
«Використання голоду і перетворення їжі на зброю – це одна з найжорстокіших форм тортур та підкорення людей. Ця дискусія проходить у дуже знаковий період в історії – 90-а річниця примусового голоду, якому Йосип Сталін піддав народ України», – наголосила конгресвумен Марсі Каптур, яка очолює групу підтримки України в конгресі США.
Вона прововела пряму паралель між Голодомором-геноцидом у 30-х роках в Україні і тим, як Росія штучно створює продовольчу кризу у світі сьогодні. Тоді Москва намагалась задушити українське селянство, а зараз тероризує увесь світ, каже Каптур.
Геноцид українців: непокаране зло обов’язково повертається
На кордоні з Україною і навколо регіонів, де був голод чергували збройні заслони. Загони НКВД оточили залізничні станції та українські міста, щоб селяни не мали змоги врятуватися там від голодної смерті. У містах жителі отримували хлібні картки й хоч якось могли вижити. Фото: Хлібна картка, Херсон, 1931
Які процеси в Україні відбувалися напередодні та після геноциду, чому Голодомори стали можливими, як нам нав'язали комплекс меншовартості, якого ми позбуваємося тільки зараз?
Багато паралелей з нашим сьогоденням, коли неспроможна перемогти на полі бою Росія хоче знищити наше населення, створивши гуманітарну катастрофу.
55 держав-членів ООН і делегація Євросоюзу підписали ініційовану Україною в ООН Декларацію до 90-их роковин Голодомору 1932–1933 років, повідомив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
«Важливо, що увага до Голодомору в ООН зростає, а кількість підписів різко зросла в порівнянні з попереднім таким документом у 2018 році… Жахи Голодомору мають служити чітким нагадуванням нинішнім і майбутнім поколінням про необхідність запобігання подібним звірствам і спробам використання продовольства як зброї, які є одними з ключових складових російської агресії проти України», – написав Кулеба у мережі X.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ розгляд питання про визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу активізувався в низці країн, і парламенти по всьому світу почали визнавати Голодомор геноцидом українського народу.
19 листопада, до 91-х роковин Голодомору, відбулась панельна дискусія «Студії Голодомору: теорія, історія, пам'ять» за участі провідних українських науковців, фахівці у темі меморіалізації, а також громадських діячів.
Захід був організований провідними установами у сфері вивчення та меморіалізації Голодомору 1932-33 років: Українським науково-дослідним та освітнім центром вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), Українським інститутом національної пам’яті, Інститутом історії України Національною академією наук України, Національним музеєм Голодомору-геноциду.
23 листопада Україна та світ вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Ми згадуємо про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.
Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.
Український інститут національної пам’яті разом з Національним музеєм Голодомору-геноциду проводитиме вшанування пам’яті вбитих голодом комуністичним тоталітарним режимом.
Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Харківська область. – Харків : Золоті сторінки, 2018. – 1023 с.
Видання - масштабний видавничий проект, який включає в себе загальнонаціональний том, 17 обласних томів та том міста Києва.
У Книзі пам'яті узагальнено сучасний стан наукових досліджень Голодомору. На основі архівних джерел та свідчень очевидців розкриваються його причини, масштаби та наслідки, публікуються реєстр архівних документів, перелік населених пунктів, мешканці яких постраждали під час Голодомору.
Енциклопедія Голодомору / М-во культури України, Нац. музей "Меморіал жертв голодомору", Асоціація дослідників голодоморів в Україні ; вст. слово Є. Нищук ; авт. передмови, текст В. Марочко. – Дрогобич : Коло, 2018. – 576 с.
Видання відтворює причини, обставини, соціально-психологічні та статистично-демографічні наслідки Голодомору-геноциду в Україні. "Е.Г." має понад тисячу статей, які стосуються персоналій, подій, явищ, термінологічного, історіографічного, демографічного, антропологічного дискурсів Голодомору.
Захаров Є. Чи можна кваліфікувати голодомор 1932–1933 років в Україні та на Кубані як геноцид / Є. Ю. Захаров. – вид. 2-ге., випр. та допов. – Харків : Права людини, 2015. – 52 с.
У цьому виданні зроблена спроба довести, що Голодомор 1932—1933 років в Україні та на Кубані має ознаки злочину проти людяності та геноциду.
Сергійчук В. І. Голодомор 1932-1933 років як геноцид українства / В. Сергійчук. – Вишгород : Сергійчук М.І., 2016. – 320 с.
У пропонованій книзі на основі архівних документів і спогадів очевидців обгрунтовується закономірність визначення голодомору 1932—1933 років в Україні геноцидом українства відповідно до конвенції ООН щодо запобігання злочинів проти людства.
Голодомор 1932–1933 років в Україні: документи і матеріали / НАН України, Ін-т історії України ; упоряд.: Р. Я. Пиріг. – Київ : Києво-Могил. акад., 2007. – 1128 с.
У книзі вміщено великий комплекс документів і матеріалів, які розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціо-гуманітарної катастрофи українського народу, інспірованої радянським політичним режимом на початку 1930-х років.
Це найповніше тематичне зібрання автентичних джерел з історії українського голодомору. Подано документи Політбюро ЦК ВКП(б) і Політбюро ЦК КП(б)У, РНК СРСР і РНК УСРР, місцевих партійних та радянських органів, установ ДПУ, суду, прокуратури, міліції; листування Й. Сталіна, Л. Кагановича, В. Молотова, С. Косіора, В. Чубаря та ін.; численні звернення селян - листи, заяви, скарги, прохання. Публікуються унікальні щоденникові записи очевидців голоду. Вміщено також матеріали зарубіжних дипломатичних представництв, організацій української еміграції, міжнародної громадськості.
Великий голод в Україні 1932–1933 років : у 4 т . – Київ : Києво-Могилян. акад., 2008.
Т. 1–3 : Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США.
Т. 4 : Звіт Конгресово-президентської Комісії США з дослідження Великого голоду 1932–1933 рр. в Україні.
4-х томне видання матеріалів Конгресово-президенської Комісії США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр. містить свідчення очевидців-емігрантів з України, що були зібрані впродовж 1983-1984 рр. за спеціальною методикою oral history і є доказом геноциду українського народу.
Видання розраховане як на науковців, так і на широке коло тих, хто цікавиться історичним минулим нашої держави.
Лапчинська Н. В. 33 запитання і відповіді про Голодомор-геноцид / [Н. В. Лапчинська ; наук. ред.: А. Л. Зінченко, О. О. Стасюк] ; М-во культури України, Нац. музей "Меморіал жертв Голодомору". – Дрогобич : Коло, 2018. – 88 с.
Науково-популярне видання, адресоване вчителям, студентам, краєзнавцям і усім, хто хоче дізнатися про передумови й політико-організаційні механізми вчинення у 1932-1933 роках злочину геноциду української нації.
Штучні голоди в Україні ХХ століття : матеріали Міжнар. конф. (Київ, 16 трав. 2018 р.) / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка [та ін.]. – Дрогобич ; Київ : Коло, 2018. – 368 с.
У матеріалах розкриваються передумови та причини Голодомору 1932-1933 років, механізми його творення та наслідки, регіональні особливості Голодомору-геноциду за матеріалами обласних архівів та свідченнями очевидців. Частина статей присвячені висвітленню штучних голодів в Україні у ХХ столітті: 1921-1923, 1946-1947 років.
Авторами матеріалів є науковці, дослідники та громадяни, які зацікавленні у встановленні історичної правди про Голодомор.
Василенко В. Голодомор 1932-1933 годов в Украине как преступление геноцида: правовая оценка / В. Василенко ; Укр. ин-т нац. памяти. – Киев : Вид-во ім. Олени Теліги, 2009. – 48 с.
У книзі витлумачені вузлові питання правової оцінки геноцидного характеру Голодомору 1932-1933 рр. в Україні в світлі конвенції ООН 1948 р. про попередження злочину геноциду та покарання за нього.
Обґрунтовується необхідність формально-юридичної оцінки Голодомору компетентними органами України для з'ясування всіх його обставин та негативних наслідків.
Голодомор 1932–1933 в Україні як злочин геноциду згідно з міжнародним правом : монографія. – Київ : Києво-Могилян. акад., 2014. – 364 с.
Розсекречена пам'ять: Голодомор 1932–1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД / [упоряд.: В. Борисенко та ін.] – Київ : Стилос, 2007. – 604 с.
Видання представляють документи радянських органів державної безпеки - Державного політичного управління (ДПУ) та Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), що містять архівну інформацію про причини, перебіг і наслідки найстрашнішої трагедії в історії українського народу ХХ століття - Голодомору 1932-1933 років.
Документи розповідають про здійснення органами держбезпеки масових політичних репресій, у тому числі й з метою приховування правди про Голодомор. Майже 70 років ці документи зберігались під грифами секретності і були недоступними для дослідників.
Голодомор 1932-1933 років: втрати української нації : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 4 жовт. 2016 р.) / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Нац. музей "Меморіал жертв голодомору" ; упоряд. Ю. Коцур ; відп. ред. Л. Гасиджак. – Київ : Вид. Олег Філюк, 2017. – 200 с.
У збірці матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції
«Голодомор 1932-1933 років: втрати української нації»
розкриваються передумови та причини Голодомору 1932-1933 років, механізм його творення та наслідки, що призвели до значних культурних, соціальних, ментальних, морально-психологічних , демографічних втрат.
Лозинський А. Близька Україна: із нью-йоркського зошита / А. Лозинський. – Харків : Березіль, 2017. – 320 с.
В основу видання лягли систематизовані відгуки на події в Україні та світі. Книга має розділ «Болісне минуле», пронизаний великою любов’ю автора до батьківського краю, бажанням допомогти рідній нації змінити ситуацію в Україні на краще.
Геноцид в Україні 1932–1933 рр. : за матеріалами кримінальної справи № 475 / НАН України, Ін-т укр. археогр. та джерелозн. ім. М. Грушевського НАН України, СБУ ; упоряд.: М. Герасименко, В. Удовиченко. – Київ : [б. в.], 2014. – 560 с.
Подані документи та матеріали, що свідчать про жахливу трагедію українського народу в XX ст. - Голодомор-геноцид 1932-1933 рр.
Основою джерельної бази збірника є матеріали кримінальної справи № 475 (судовий № 1-33/2010), які зберігаються в поточному архіві Апеляційного суду м. Києва й налічують 331 том.
Книжка містить документи про відкриття справи, свідчення очевидців, результати судової історично-правової та науково-демографічної експертиз, висновок про психічний стан людей, спричинений тривалим голодуванням, кореспонденцію іноземних дипломатів з Харкова, фотоматеріали 1932-1933 рр., постанову Апеляційного суду м. Києва з мотивувальною частиною про визнання Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом українців.
Горбуров К. Є. Голод 1946–1947 років на території півдня УРСР : монографія / К. Є. Горбуров. – Миколаїв : Вид-во ПП Шамрай П. М., 2006. – 279 с.
Перше узагальнююче дослідження з проблеми голоду 1946-1947 рр. у південному регіоні Української РСР.
На основі переважно архівних джерел автор досліджує причини, трагічну ходу, економічні, національні та демографічні наслідки голоду.
Безансон А. Лихо століття: про комунізм, нацизм та унікальність голокосту / А. Безансон ; пер. з фр. Т. Марусик. – Київ : Пульсари, 2007. – 136 с.
Марочко В. Територія голодомору 1932–1933 рр. / В. Марочко. – Київ : [б.в.], 2014. – 64 с. – (Геноцид українців. Серія "Голодомори").
У книзі в науково-популярному форматі розповідається про формування території Голодомору 1932-1933 pp. Простежено відмінності між голодом та Голодомором, процес перетворення в Україні голоду в Голодомор-Геноцид. У порівнянні з ситуацією в Україні розглянуто Голодомор на Кубані, в Казахстані та Поволжі.
Навчальний посібник є одним із перших навчальних видань, яке повною мірою висвітлює передумови, обставини та наслідки Голодомору 1932– 1933 рр. – геноциду української нації – та масових штучних голодів 1921– 1923 рр., 1946–1947 рр. в широкому історичному контексті як української, так і всесвітньої історії. Автори подають ґрунтовний фактологічний матеріал, поєднаний з аналітичним осмисленням різних аспектів злочинів комуністичного тоталітарного режиму.
Це перша публікація шістьма офіційними мовами ООН та 22 іншими мовами знаменитої доповіді Рафаеля Лемкіна про геноцид української нації, що вчинив комуністичний режим. Книжку відкриває Слово Президента України Віктора Ющенка. До статті доданий історичний вступ професора Романа Сербина та фотографія професора Рафаеля Лемкіна в товаристві ключових дипломатів ООН, які активно підтримали проект Конвенції про Геноцид.
Стасюк О. О. Становлення, формування, діяльність тоталітарної інституції уповноважених в УСРР в роки Голодомору-геноциду : монографія / О. Стасюк. – Переяслав : Домбровська Я. М., 2021. – 356 с.
Монографія розкриває процес становлення та функціонування інституту уповноважених на основі аналізу історичного матеріалу. Ототожнення структурної інституції "інститут уповноважених" з організаторами Голодомору-геноциду набуває в монографії нового бачення соціальної стратифікації радянського суспільства. Комуністичний тоталітарний режим, застосовуючи хлібозаготівлі як головний інструмент геноциду, здійснював його через функціональний інститут уповноважених. Карально-репресивні методи хлібозаготівель, насаджувані уповноваженими в українських селах і районах, розкривають суть геноциду українців.
Геноцид української нації 1932-1933/2022: свідчення / Нац. акад. прав. наук України, Міжнар. асоц. дослідників Голодомору-геноцициду , Нац. асоц. адвокатів України, Фундація Укр. Голодомору-Геноциду (Чикаго, США) ; упоряд. О. Стасюк. – 2-ге вид., допов. – Київ ; Харків : Право, 2023. – 352 с.
У виданні другому доповненому свідчення очевидців Голодомору-геноциду 1932-1933 років, вчиненого комуністичним тоталітарним режимом, із матеріалів кримінальної справи № 475 (2009 р.) і матеріалів кримінального впровадження № 22019000000000309 (2019-2022 рр.) та свідчення очевидців геноциду українців, вчиненого путінським рашистським режимом у 2022 році. Також публікуються документи, що підтверджують злочини російських режимів проти української нації та української держави.
Наукова бібліотека НЮУ ім. Ярослава Мудрого, 2024
