Леонід Глібов – найкращий український байкописець.
Л. Глібов народився 5 березня в 1827 році у селі Веселому Подолі на Полтавщині. Батько його, Іван Назарович, працював управителем маєтку поміщиків Родзянків. Леонід до школи спочатку не ходив, а вчився дома.
Учителькою його була мама Орина Гаврилівна, культурна й освічена жінка. Арифметики, латинської та грецької мов і Закону Божого навчив пан Родзянко, місцевий священник. Дуже любив Льоня слухати казки баби Одарки. Йому здавалося, що звірі й насправді думають і розмовляють, що серед них, як і серед людей, є добрі і злі, розумні й дурні, бідні й багаті.
Хлопчик ріс жвавим і веселим, йому подобалося усе гарне, понад усе любив квіти і доглядав за ними. Його навіть прозвали Королем квітів. Вітаючись з хлопцем, знайомі казали: «Здоров був, Льолику, квітчастий королику!»
З 13 років батьки віддали Леоніда навчатися до Полтавської гімназії, де почав писати вірші російською мовою. Леонід багато читав книг різних авторів, але найбільше враження на нього справив «Кобзар» Т.Шевченка. Йому дуже схотілося і собі написати щось по-українському. Тут він починає писати вірші. 1847 року в Полтаві побачила світ книжечка "Стихотворения Леонида Глебова”.
Та з радістю прийшло й лихо: Леонід захворів. Він змушений був залишити гімназію й повернутися до батьків. 1849 року вступає Глібов до Ніжинського ліцею вищих наук.
Надто нещасливо склалася для Глібова обставини. Раптово помер його батько. Довелося на цілий рік залишити навчання й знову жити в себе на хуторі. Невдовзі померла і мати. Закінчив ліцей Л.Глібов уже одруженим чоловіком і знаним байкарем у1855р.
В літературі Леонід Глібов започаткував себе в першу чергу як поет – байкар. І.Франко назвав Глібова «Найкращим українським байкописом».
В народі його називають українським Езопом. Яке незвичайне ім’я Езоп, правда? Езоп – перший грецький байкар, який прославився своїми байками на весь світ. За зразками Езопових байок складали свої твори письменники різних народів. Леонідом Глібовим було написано 107 байок, понад 50 загадок, 14 акровіршів та чимало поезії.
Леонід Іванович Глібов був справжнім другом дітей. Л. Глібов любив дітей. Він якийсь час працював учителем історії і географії. З великою радістю і захопленням читали діти байки, казки, вірші поета, які друкувалися у Львівському журналі «Дзвінок» під псевдонімом Дідусь Кенир.
Чому саме «Кенир»? Тому що псевдонім навіяний дитячими спогадами про те, що його батько купив колись собі таку співучу пташку канарку, що послухати його спів, сходились сусіди. На запитання «Куди йдете?», вони відповідали: «До Івана Кенира». Так і прозвали батька - Кенир.
За любов до співучої пташки канарки він взяв собі таке ім'я.
У дитячому журналі «Дзвінок» спеціально відводилися сторінки під загальним заголовком «Загадки і жарти Дідуся Кенира».
Хвороба серця й астма підірвали здоров'я Леоніда Івановича. Втративши зір, він продовжував писати під лінійку з лупою. Помер 10 листопада 1893року. Похований у Чернігові поблизу Троїцького монастиря. Залишив Глібов великий доробок: байки, вірші-загадки з відгадками, акровірші, які дуже подобаються дітям.
Леонід Глібов (1827— 1893) — український письменник, поет, байкар, видавець, громадський діяч.
Вірші почав писати російською мовою під час навчання в Полтавській гімназії. У 1846 році він відібрав п’ятдесят найкращих своїх віршів і на початку наступного року видав у Полтаві їх окремою книжечкою, давши їй назву “Стихотворения Леонида Глебова 1845 и 1846”. Замість похвали й позитивних відгуків у критиці, учень був викликаний інспектором гімназії І. І. Боровиковським для винесення догани за видання книжки без відома дирекції гімназії.
Глібов був двічі одружений, рідних дітей не мав (діти померли в дитячі роки). По смерті першої дружини Глібов жив сам 11 років. Всиновив сина другої дружини Олександра.
З 1861 р. він почав видавати газету «Черниговский листок»: йому доводилося бути і редактором, і автором, і коректором. Глібов-редактор порушував у газеті важливі проблеми того часу, зокрема жіночої освіти, викладання рідною мовою тощо.
Глібов був учителем Петра Антоновича Косача − батька Лесі Українки. Поетеса в дитинстві також зачитувалася його творами.
За зв’язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 р. Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено над ним поліцейський нагляд. Лише через п’ять років Глібов виклопотав посаду завідувача земською друкарнею. За п’ять років без роботи він мав удосталь часу на самоспоглядання.
За п’ять днів до смерті поет продиктував близькому приятелеві останню байку «Огонь і Гай», якій судилося стати своєрідним заповітом байкаря. Помер він на 66-му році життя від астми і хвороби серця.
Корисні посилання