Українська мова
(1 група)

25.09.2025

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В РЕЧЕННЯХ, УСКЛАДНЕНИХ ЗВЕРТАННЯМИ ТА ВСТАВНИМИ СЛОВАМИ

Вітаю! Продовжуємо повторення вивченого про просте речення.

1.     Інтелектуальна розминка

-         Яке речення називають простим?

-         Чим воно може ускладнюватися?

-         Звертання – це …

-         Звертання має форму …

-         Вставними називаються …

-         Вставні слова виражають …

-         Звертання, вставні слова в реченні …

-         На письмі звертання і вставні слова …

ЧИ ВСІ ЗМОГЛИ  ПРИГАДАТИ МАТЕРІАЛ І ДАТИ ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ?

Запишіть у зошит число й тему уроку.

Пригадаймо!!!

Звертання – це слово або сполучення слів, які називають особу або предмет, до якого звертається мовець.

У вимові звертання виділяється паузою, на письмі комами чи знаком оклику. Звертання не є членом речення. Воно буває поширеним і непоширеним.

Звертання може знаходитися на початку, в середині і в кінці речення.

Наприклад: Мамо, я тебе люблю. Україно! Ти для мене диво. І ти, людино, повір у себе. Зашуми весною, зелен луже.

Звертання може бути виражене:

- кличною формою іменника: Що, братику, посіяв, те й пожни!

- прикметником, ужитим у значенні іменника: Будь щаслива та здорова, чорноброва.

Запам'ятайте! Звертання не є членом речення.

На початку речення звертання виділяється комою, а при окличній інтонації –  знаком оклику; у середині речення - комами з обох боків.

Наприклад: Земле, радій і цвіти! Оживи, козацька славо, у бандурних струнах. Привіт тобі, прекрасний ранку!

Запам'ятайте! Не відокремлюються комами слова о, ой, якщо вони виступають в ролі підсилювальної частки при звертанні: Ой братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький. О земле втрачене, явися.

2.   Робота з таблицею «Відомості про звертання»

Що означають

Як виражаються

Роль у реченні

Приклади

Особу, до якої

звернене

мовлення,

рідше - клички тварин або

назви неістот. Можуть означати уособлені явища

дійсності.

Іменниками у кличному

відмінку або

у формі називного

відмінка, а

також іншими

частинами

мови в значенні іменника, іменними

сполученнями.

Не бувають

членами речення, а лише ускладнюють

їх.

Поезіє, красо моя,

окрасо, я перед тебе

чи до тебе жив? (В.Стус)

Мово! Пресвятая

Богородице мого

народу! 3 чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, від зорі

і місяця народна (К.Мотрич).

Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!(Д. Білоус)

3.     Складання опорного конспекту « Кличний відмінок»

У кличному відмінку однини іменників I відміни вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю;

-о мають іменники твердої групи:  Ганно, книжко;

-е мають іменники м’якої й мішаної груп: воле, земле, Ілле, душе;

-є мають іменники м’якої групи після голосного та апострофа: Софіє,сім’є.
-ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: матусю, доню.

У кличному відмінку однини іменники ІІ відміни чоловічого роду мають закінчення -у (-ю), -е.

-у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик-, -ок-, -к-), іншомовні імена та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий:  батьку, синку,  Джеку, Фрідріху, товаришу, слухачу;

-ю мають іменники м’якої групи:  Віталію, Грицю, краю;

-е мають безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м’якої групи із суфіксом -ець, а також деякі іменники мішаної групи: Богдане, друже, козаче, орле, чумаче, шевче.

                            Практичне завдання

1.Визначте в реченнях звертання, випишіть їх, укажіть,  поширені чи непоширені вони.

1. Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, тілько камінь має (С. Воробкевич). 2. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко). 3. Україно! Ти для мене диво! (В. Симоненко). 4. Мій краю рідний, Україно! Шумлять гаї, цвітуть  сади.  Живи,   воскресла   Батьківщино,   у  чарах  дивної  краси! (Р. Свистун). Колискова Материнська ніжна мово! Мово сили й простоти, – Гей, яка ж прекрасна Ти! (Іван багряний). Я без тебе, мово, — без зерна полова,

Соняшник без сонця, без птахів діброва. Як вогонь, у серці я несу в майбутнє Незгасиму мову, слово незабутнє! ( Ю.Рибчинський)

Вставними є такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки, як - от:

-        Виражає упевненість або невпевненість у тому, про що повідомляється: безперечно, звичайно, може, мабуть, зрозуміло, дійсно, певне (певно), здається, боюся, сподіваюся, очевидно та ін.: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось (Л. Костенко).

-        Указує на порядок думок, послідовність їх викладу: по-перше, по-друге, до речі, таким чином, наприклад, отже, виходить, нарешті та ін.: Будинок готелю був, по-перше, високий і міцної старовинної кладки, а по-друге, наріжний.

-        Дає емоційну оцінку повідомлюваному: на щастя, на жаль, на нещастя, дивна річ та ін.: Шкода, той час не вернеться ніколи.

-        Вказує на джерело думки, характер висловлення: мовляв, взагалі, іншими словами, можна сказати, так би мовити, як кажуть та ін.: А що ж, по-твоєму, чинити маємо.

-        Етикетні формули: здрастуйте, на добраніч, будь ласка, прошу, перепрошую та ін.: Підкажіть, будь ласка, як пройти на площу Ринок.

Запам'ятайте! Вставні конструкції не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні.

Вставними або ні (залежно від контексту) бувають слова:

Кажуть, може, звичайно, здається, видно, правда, можливо, навпаки, справді, очевидно, безперечно, нарешті, зрештою, певно, на щастя, виходить та ін.  Наприклад:

Коні, кажуть, сліпнуть у шахтах. (Кажуть - вставне слово).

Кажуть люди, кажуть, що я файна дівка. (Кажуть -  присудок).

У реченні вставні слова виділяються комами. Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони не виділяються комами. Наприклад: Десь далеко, мабуть, глухо гули гармати. Десь далеко, мабуть під Черніговом, глухо гули гармати.

Якщо при вставних словах є сполучники, які до них належать, то вони виділяються разом зі сполучником: А може, власне, і не в тому справа.

Зверніть увагу! Не є вставними і не виділяються комами такі слова: ніби, нібито, немовби, все-таки, адже, от, тільки, принаймні, навіть, між тим, за традицією, буквально, якби, майже, при тому, при цьому, часом, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як: Злива тривала майже годину.

Запам’ятайте! Вставні конструкції беруть у дужки, рідше відокремлюють з обох боків за допомогою тире.

Наприклад: Улітку під вербою біля хати (як добре, що скінчилася зима) княгиня почала дітей навчати. Улітку під вербою біля хати - як добре, що скінчилася зима - княгиня почала дітей навчати.

7. Робота із таблицею «Групи вставних слів і словосполучень за значеннями» 

ЩО ВИРАЖАЮТЬ

ВСТАВНІ СЛОВА

ПРИКЛАДИ

1. Упевненість, невпевненість, сумнів, передбачення тощо

Безумовно, безперечно, без сумніву, дійсно, звичайно, правда, певна річ,здається, певно, мабуть, видно, може, може бути, очевидно тощо

І я був неправий, звичайно.

2. Емоційну оцінку повідомлюваного (радість, задоволення, жаль, здивування, незадоволення тощо)

На  радість, на щастя, на жаль, як на біду, як навмисне, на сором, дивна річ тощо

Шкода, ми втрачаємо прекрасного солдата.

3. Оцінку фактів з погляду їх звичайності

Як водиться, як завжди, було, бувало тощо

Отак, бува, німі вітри ячать, гойдаючи небес ясну колиску.

4. Вказівку на зв'язок  думок, послідовність викладу

По-перше, по-друге, нарешті, зрештою, інакше кажучи, наприклад, проте, однак, навпаки, отже, таким чином, значить, виходить тощо

Ніжність, наприклад, описати математично не можливо.

5. Вказівку на способи оформлення думок, на експресивний характер висловлювання

Словом, правду кажучи, сказати правду, признатися по правді, ніде правди діти, грубо висловлюючись тощо

Хоч, правду кажучи, юнак у душі не вважав спів за професію.

6. Вказівку на джерело повідомлення

З погляду, на думку, за повідомленням, як кажуть, каже, мовляв, як відомо, як указано, по-твоєму, по-моєму, по-вашому тощо

На його думку, ситуація набуває загрозливого характеру.

7. Активізацію уваги слухача або читача

Знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте тощо

А завтра ж у мене, знаєш, важливі справи вмісті.

                                    ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Відновіть  деформований зміст виловлювання, уставивши в нього найбільш вдалі вставні конструкції з дужок.

1. Учених дуже цікавить, чому немає гранітної оболонки на дні океанів.

2. (Може, можливо, мабуть) вона була розірвана у ті часи, коли величезний праматерик, з якого утворилися всі сучасні материки, розповзався по поверхні Землі.

3. А (може, можливо, мабуть), (як уважають деякі дослідники, на думку деяких дослідників, як думають деякі дослідники, як здається деяким дослідникам), якимсь небесним тілом, силами тяжіння від Землі було відірвано чималий шмат її поверхні й з нього утворився супутник Землі Місяць?

4. (Може, можливо, мабуть), були й інші якісь причини. (Так чи інакше, інакше кажучи, іншими словами), гранітної оболонки на дні океанів немає.

5. Тут лежать, (може, можливо, мабуть), базальти.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1.Вивчіть теоретичний матеріал, поданий вище.

2.Випишіть  у зошит речення зі звертаннями та вставними словами.

- Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу  (В. Симоненко).

- Рідна мати моя, ти ночей не доспала  (А. Малишко).

- Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Шевченко)

- Спи мій малесенький, пізній-бо час (Леся Українка).

- Кажуть, весь поміст у пеклі

   З добрих замірів зложився.

- Він у нас одважний лицар,

  Врешті, він знайомий пана.

- Може, в руках невідомих братів

  Станеш ти кращим мечем на катів (Леся Українка).

- Либонь, не знаєш собачого життя  мого? (Л. Глібов)

3. Перегляньте відеопояснення для кращого розуміння теми.