Щитовник - Цвіте така рослина всього лише один раз на рік напередодні святкування дня Івана Купала. Вважається, що людина, яка встигла в цю ніч зірвати квітку, зуміє пізнати всі таємниці світу і відшукати скарби.

У складі щитовника присутні безліч компонентів, які мають лікувальні властивості. Зокрема, рослина сприяє правильному формуванню і зміцненню скелета. Крім того, вона нормалізує роботу центральної нервової системи, покращує метаболізм. У народній медицині листя і кореневища використовують для усунення шкірних захворювань і ран. Ще одна корисна властивість - здатність знищувати паразитів (глистів).

Болотні іриси - Ірис болотний - це не тільки чарівна квітка. Завдяки унікальному хімічному складу, він знайшов широке застосування в медичній практиці. У лікувальних цілях найчастіше використовують корінь рослини. Його застосовують як внутрішньо, у вигляді цілющих настоїв та відварів, так і зовнішньо.

Корінь ірису в народній медицині цінується як ефективний заспокійливий, відхаркувальний, обволікаючий, протипухлинний, знеболюючий, ранозагоювальний і помірно проносний засіб. Крім цього, він має антибактеріальну, протизапальну і протигрибкову дію.

Їжачі голівки - Рослини поширені у вологих районах помірних, арктичних чи гірських областей Євразії, Північній Америці, Північній Африці. Рослина неглибоких боліт, ставків і струмків. Рослини забезпечують харчування і покриття для диких тварин і водоплавних птахів. Види використовують як декоративні рослини, особливо для садових ставків.

Жабурник - Жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae), род. Жабурникові (Hydrochariaceae).

Водяна рослина, цвіте у липні-серпні невеликими білими квітами з трьома пелюстками. Наявність жабурника у наших озерах робить їм честь – адже у брудному, екологічно неблагополучному середовищі він майже не зустрічається; також здатен накопичувати радіоактивні речовини. З жабурника готують настій, що має заспокійливі, в'яжучі та протизапальні властивості.

Рдесники плаваючі - Кореневище має бульбоподібні потовщення, що містять запасні поживні речовини. Місцеве населення Сибіру й Далекого Сходу з давніх-давен збирає ці корені для їжі. Споживають сирими або запеченими у попілі, на деревному вугіллі. Смак сирого кореневища рдесника нагадує смак земляного горіха, а печеного — смажених їстівних каштанів.