Ілдер Ранн-Фер

2 рівень (середній рівень) володіння одноручним мечем (зокрема, шпагою в тростині) +1 рівень до володіння зброєю через приналежність до Ордену Інквізиції. Сама тростина дерев'яна, завдовшки приблизно 1,2 метра, але насправді є ножнами для шпаги. Шпага довжиною приблизно 1 метр, лезо зроблене зі сталі, дуже легка і важить до 3-5 кг. 

Фізичні вади компенсуються гострим розумом. Вміє гарно орієнтуватися на місцевості, але має повільніші рефлекси. Попри те, що до інших персонажів він ставиться з недовірою, все ще є непоганим дипломатом. Розуміє знаки Протекторів та вміє розрізняти їх; також має глибокі знання щодо історії та політики.

Магічні навички: Колись мав стати учнем антимагії, проте життєві незгоди сталися раніше, ніж він встиг опанувати навички. Оскільки персонаж сповнений болю (сильних почуттів), наразі він не може вчитися антимагії, хоч і має до неї хист. Інших магічних здібностей не виявлено.

Ремесло: Після отриманих травм вдосконалив свої знання медицини. Ілдер не часто прибігає до них, але в критичних ситуаціях може їх використовувати. 1 рівень Лікарства.

Вміє писати та доволі навчений, колись навіть складав пісні та епоси, але давно вже не повертався до пера.

Інвентар: Один комплект одягу, колись доволі вишуканого, але потертого та зношеного з часом. Довгий темний плащ та овальний капелюх, що Ілдер частіше носить на спині, але надягає коли хоче приховати погляд чи сховатися від дощу. 

Тростина-шпага, яка частіше є допоміжним інструментом для пересування, коли починає боліти нога. В рідкісних випадках Ілдер дістає саме лезо — і хоч навички вже не ті, захистити своє життя ще вистачає сил. 

Невелика подорожня сумка: кілька саморобних сирників, кілька старих книжок, чорнильниця, імпровізований записник та мотузка. Люлька і тютюн. 

Характер персонажа: Ілдер — мовчазний, за потреби різкий у словах, але не жорстокий і не соціопатичний, скоріше, байдужий до світу. Сповнений внутрішнього білю, він більше не намагається бути воїном — проте він не забув, як і коли треба завдавати удару, хоч і нічого важче своєї маленької шаблі він вже не підійме. Створює відчуття похмурої людини, Ілдер про себе є лише нещасним та травмованим чоловіком — і через це лякає інших, але з цим він вже змирився і часто використовує собі це на користь. Доволі дипломатичний, обачний, урівноважений, хоч і є ситуації, в яких в Ілдера уривається терпець. Не має друзів і родини, від того почувається самотнім, але не може в цьому зізнатися — не через гордість, через зневагу до всього соціального інституту. 

Слабкості персонажа: досвідчені вороги можуть зіграти на його глибокій ненависті до деяких рас та істот. Фізично слабкий воїн, який більше ніколи не прославиться гучними перемогами у битвах, тож намагається уникати прямих та відкритих дуелей, особливо з магами. 

Також серед слабкостей — стара травма, в наслідок якої переодичне кульгання.

Біографія: 

Ілдер був життєрадісним та безтурботним підлітком зі Златополя, з тих родин, що віддають своїх синів на службу Богам до Інквізиції. В ордені довів, що має великий потенціал, проте не виділявся та не був обраним — лише один зі старанних учнів, що першочергово прагнули довести свою потрібність Інквізиції.

Під час навчання хлопець був слабкий в антимагії, оскільки мав запальний характер та погано концентрувався, але йому корилися місцеві турніри на шпагах, влаштовані підпільно тодішніми учнями.  

У віці 25 років Ілдеру вдалося вислідити та знищити єретика з Кліфу — випробування далося хлопцю настільки легко, що він почав хвалитися та вважати себе кращим за інших. Після Вогняної Чистки Орден одразу відрядив Ілдера у Ліренію Ная, де молодий Інквізитор мав вислідити групу дроу, що вербували ельфів на службу до Зор’Талль Усстан’ельг.

Після місяців пошуків він з кількома учнями натрапив на сліди ворожої групи у лісах Сильверену. До дроу вдалося підійти майже непоміченими, що вже було великим успіхом. Саме тоді Ілдер зробив фатальну помилку — переоцінив власні вміння, відмовився повертатися та доповідати Ордену, він разом з товаришами спробував самотужки напасти на дроу. Бійка закінчилася смертю усіх, з ким був Ілдер, а самого хлопця доставили Абісалії та віддали Ва’арахам в катівнях. 

Після років в катівнях та заточенні зламаного Ілдера почали використовувати як раба, змушуючи його служити дроу. Колишній Інквізитор ніс не лише фізичне покарання — багато ночей він пригадував смерті своїх учнів, в яких він був винен. Через деякий час свого принизливого виживання в Абіссалії хлопець познайомився з місцевою віровідступницею. Дроу, що походила від родини колишніх ельфів, завербованих у Павутинну сотню ще багато років тому, побачила споріднену душу в Ілдері — і він місяцями вмовляв її врятувати його та вивести на поверхню. Справжнім планом Ілдера, звісно, була доповідь — він вже змирився, що понесе кару за свої рішення, але ще сподівався, що Орден прийме його як героя.

Після місяців вмовлянь та маніпуляцій дроу погодилася втекти разом з хлопцем. Саме вона замовила йому тростину-шпагу — і вивела Ілдера на поверхню. Проте на волі стався останній злам чоловіка: він не пробачив своє ув’язнення жодній та жодному з послідовників Араліс і, відкинувши сумління, перерізав дроу горлянку.

З трудом діставшися стін Ордену, Ілдера не зустріли героєм — за свою провину і загублених учнів, зламаний чоловік отримав лише пропозицію навічно залишитися бібліотекарем Ордену. Навіть вбивство віровідступницю-дроу не стало аргументом: Інквізиторам було байдуже на колишнього полоненого, а уся жертва, що він переніс, не знаходила відклику у душах його колишніх товаришів.

Після тривалої реабілітації в стінах Ордену та багатомісячного лікування, медики все ж постановили — фізична міць втрачена назавжди, а болі в нозі будуть повертатися час від часу і змушуватися братися за тростину. За цей час вже 35-річний чоловік змінився остаточно: він став мовчазним, відлюдним та так само байдужим до світу, яким і він був до нього. Змінилося світосприйняття, проте ненависть до дроу не зникла нікуди. 

В стінах Ордену інші інквізитори далі Ілдеру прізвисько Кульгавий — не стільки з бажання насміхатися над чоловіком, скільки від суміші страху і жалю. А стук тростини по кам’яній підлозі став візитівкою чоловіка, коли він тихо пересувався між залами.

Ілдер став примарою Ордена — інколи він отримує дрібні відрядження, але вони не важче, ніж перевірка агентської мережі в різних частинах Імперії або вербування нових учнів в забутих селах та притулках. 

Мета персонажа: спокутати свої провини та знайти той загін дроу, що вбив його учнів та полонив його.