Шаорр Віверре

6. 

6.1 Акробатика:

• різноманітні танці

• жонглювання п'ятьма предметами одразу

• ходіння на руках

• колесо

• сальто вперед і назад 

• ходіння на ходулях  

• балансування

• гнучкість 

• спритність

Володіння зброєю: 

• непогано користується кинджалами: метання  у ціль при виступі, захист життя. 2 рівень 

• Вміє читати і писати. 

• Розбирається у мапах. 

6.2

• Магія ілюзії. Майстер. Під час виступу може занурити глядачів у чари, наповнити розповідь образами, що робить його одним з найкращих менестрелів. 

• Портал. Поки що лише для нього самого разом з конем. 

6.3 Менестрель 2 рівня. Сам складає пісні, вірші, розповіді, непоганий актор. Окрім співів, танців і декламування, може розважити гостей танцями, жонглюванням тощо. 

• Тваринництво 1 рівень.

7. 

•Велика сумка з двома лямками аби носити її за плечима.

• Флейта і  лютня у чохлах. 

•Три зміни одягу: чорний, синій і бежевий для виступів.

• Теплий плащ, підбитий хутром.

• Десять кульок для жонглювання, десять різнокольорових кілець. 

• Мізекордія (кинджал милосердя) у халяві чобота. Кинджал з металу, невеличкий, довжиною 15 см чого достатньо аби вбити, якщо знати куди бити. Руків'я також металеве, здається одним цілим з лезом, нарада відсутня, руків'я спеціально щільно оплетене шкіряною смужкою для зручності. Вага цього "ножичка" приблизно 0,3 кг саме через матеріал. 

• Змінна "парадна" пара чобіт з м'якої шкіри, без підборів. Годяться саме для виступів. 

• Акробатичне червоно-чорне тріко.

• Два срібних персні.

• Один золотий. 

• Два золотих ланцюжка.

• Медальйон з зображенням матері.

• 95 золотих, 38 срібних, 20 мідних у шкіряному мішечку-гаманці.

• Торба з вівсом для коня.

• Добротне сідло, збруя. 

• Седельна торба

• Два шкіряних бурдюка для води. Кожен приблизно на 2 літра. 

• Бритва, щітка для волосся, шматок мила, відріз тканини.

• Пара лікувальних настоянок. Одне від похмілля на п'ять порцій. Інше зцілююче. На два прийоми.

• Медальйон у вигляді кульбаби.

• Казанок чавунний на 2 літра.

• Топірець кухонний. Сталевий. Розміром: довжина руків'я 25 см, довжина топорища 15 см. Вага приблизно 1 кг. 

• Дві ковдри. Вовна. 2м на 1,5м

• Невеличка шкіряна сумочка в якій є по одній дозі наступних зіль:

1. Інфернальний розкіш

2. Зілля невидимості

3. Афродизіак

4. Зілля туману

5. Зілля привиду

6. Сонне зілля

7. Зілля німоти

8. Зілля зміни голосу

• Має чорного жеребця Муху. А кінь має паскудний характер і не визнає нікого, окрім господаря. 

8. Характер складний. Шао досить амбітний, вважає себе розумнішим за інших. І, звісно що талановитішим. Звик покладатися на себе, тому рідко заводить друзів. Полюбляє самотність, бо ремесло змушує до виступів перед великою аудиторією, що виснажує. Акуратист і педант. Ненавидить запізнюватися і тих, хто запізнюється. Не буде спілкуватися з тим, хто здасться йому дурним і "недалеким". З підозрою відноситься до жінок. Хоч і не гребує провести ніч-другу з багатою леді заради протекції або дорогих подарунків. Любить якщо не розкоші, то точно зручність і гарні умови.

Справедливість, у першу чергу, має стосуватися його самого. Частіше за все, не влізе до вуличної бійки. Не слід чекати "джентльменських" вчинків. Шаорр береже себе, своє обличчя і життя. Ніколи не закохувався. Не вірить у кохання з першого погляду або у його безкорисливість. Не любить дітей і собак. Але неймовірно любить котів. Талановитий співак, поет, актор. Любить бути у центрі уваги. 

9. Занадто самовпевнений і нахабний, що може провокувати конфлікти. Не дуже сильний фізично. Понад усе боїться бути нікому не потрібним, зайвим. Боїться висоти до оніміння ніг. Абсолютно не вміє плавати тому присутній страх глибини, що легко переростає у паніку.

10. Дитинство і навіть початок життя для Шаорра не були ні легкими, ні радісними. Він народився занадто далеко від великих міст, і занадто близько до тяжкого селянського побуту, городів, полів, коров'ячого та свинячого навозу, важкої праці і надто суворого дотримання правил і традицій, до неприйняття усього нового, до скотського відношення до жінок і дітей, до місця де й досі вважали їх чи не робочою худобою, що й права голосу не має і мати не може.

Саме народження Шао було практично дивом. Спочатку на великій сімейній раді Арно Віверре, суплячи важкі сиві брови, практично видушив з себе, сплюнув на запилючене подвір'я дозвіл не губити невинну душу. Бо боги не одобрюють таке. І кожне життя важливе. Не те щоб Арно сильно почитав богів. Але був в нього страх, що ті спалять обійстя, якщо заподіяти шкоду ще ненародженій дитині. І молодша донька  Іветт, що тільки но ступила у соковитість своїх шістнадцяти років, тільки но визріла тілом, привертаючи погляди сусідських хлопаків пишною красою і довгими косами, тільки но дала батькам надію на те, що можна буде вдало, з вигодою віддати її заміж, отримати ще одні робочі руки у вигляді її чоловіка, і ці мрії одним махом перекреслила. Перекреслила тим, що відтепер носила під серцем свого первістка. Первістка, зачатого на копиці духмяного сіна, під яскравими зорями, танучи у гарячих обіймах ледь знайомого красеня, що вкрав у ті дні не лише шматок її серця, а й квітку невинності, пішовши далі мандрувати світом, не знаючи, що полишив дівчину і власну дитину у цій глушині.

Він народився хворобливим дитям. З світлими, майже срібними кучерями. Тоді як усі його родичі були темноволосі і відрізнялися завидним здоров'ям. Дитина отримала ім'я Шаорр, що означало "золотий" і, звичайно ж, прізвисько "байстрюк", яким вперто називав його дід, відкрито зневажаючи і одвічно вказуючи на те, що змушений годувати і дати дах над головою цьому зайвому роту виключно через свою "доброту". 

Вся сім'я підозрювала, що Іветт могла стріти батька дитини лишень на ярмарку під час свята весни. І точно була впевнена, що той з племені савоїв. Тільки ті мали світле волосся і таку статуру. Не переплутаєш.

Іветт, що перенесла важкі роди, до кінця оговтатися не змогла. Зів'яла, змарніла. Важка праця і постійні кпини не сприяли тому аби жінка міцно стала на ноги і одужала. Тому довго вона не затрималася на цьому світі. Пішла у засвіти коли Шао заледве виповнилося три рочки.

 Авжеж, що він не міг замінити працівницю, яку повсякчас намагалися ще й спихнути заміж аби позбутися сорому. Хлопчик лишився сам на сам зі своїм горем. Ніхто й не думав його втішати. Годували, якщо не забували, зате надто щедро насипали штурханів і пригощали лайкою.  Якщо хворів, мали надію, що не помре. А як помер би, то й руки б їхні лишилися чистими.

Малий пас гусей, годував курей, носив, що накажуть, першим був "куди відішлють".

Усе змінилося в один день. Він не був сонячним або незвичним. Накрапав набридливий дощ, затягнувшись на добу, небо затягли низькі сірі хмари, осінь вже поповзла полями й лісами, притягла з собою холод, мряку і наблизила зиму, нагадала про комори, про близьке прибирання городів та полів, про стрижку баранів і прядиво. 

Шао втік до саду, маючи намір поласувати пізніми яблуками, що ще лишилися на деревах. Поки зайняті інші були, перекриваючи поспіхом покрівлю на корівнику. То й на нього уваги не звертали. Рідке везіння. Тим часом повз поселення проїжджав мандрівний цирк, поспішаючи на ще один ярмарок.

Кілька потріпаних часом і вітрами повозок, що поскрипували колесами, коні, криті брудними попонами, сумні й задумливі люди на передках возів, що зрідка цокали язиками, підганяючи тварин швидше перебирати ногами. Артисти забрали хлопчика з собою. Думали, що вкрали у роззяв-родичів. А насправді врятували малому життя. Він це відчув навіть своїм маленьким розумом і серцем.

Шао тоді було вже п'ять. І він чудово знав своє ім'я, прізвище, прізвисько і місце у цьому світі, на яке постійно вказував дід. А виявилося, що старий брехав. Бо світ був набагато більшим аніж сільський закуток. І поля змінювалися лісами. І міста були більшими аніж кілька домів, і люди, виявляється, могли навіть сміятися, жартувати і любити його. І він, як виявилося, був гідний цієї любові.  Циркачі навчили Шаорра багатьох ремесел. Жонглювання, трохи фокусів, основним з яких було щезання монет з гаманців і кишень глядачів. Та до крадіжок Шао виявився абсолютно не здатним, так і неопанувавши цього ремесла. Акробатиці, основам догляду за тваринами, основам вольтажу і  виїздки на імпровізовану арену. Виявилося, що хлопчик має неабиякий талант до співів і музики. Найбільш він полюбив флейту і лютню. Дуже скоро вже сам складав нехитрі пісеньки, виступаючи перед публікою. Шао отримав власний номер. І публіка сприймала його доброзичливо, аплодуючи. Шаорр повірив у власні сили ще більше. Впевнився, що він здатен змінити себе, що він не просто байстрюк, що даром жере хліб, а що він, у першу чергу, людина. Що праця може дарувати не лише мозолі на руках і хвору спину, а задоволення і гроші.

Трохи пізніше фокусник, що мав магічні здібності, розгледів їх і у хлопчика. Так у 10 років Шао почав вивчати чари. Матео Йоркіс був непоганою людиною. Чарівником був ніяким, але душу мав чудову, розуміючи, що у хлопчика має бути інше майбутнє аніж бродячий занюханий цирк. Саме тому він залишив Шаорра у Селесторі. Залишив по-тихому, не повідомивши про те власника. Бо знав, що той не відпустить юнака. Віверре вже приносив непоганий дохід у спільну касу. 

Матео лишив хлопця у свого давнього друга Патріціо Гварнері. Той володів невеличкою книжною лавкою у Маговці і непоганою магією ілюзій. Так Шаорр отримав новий дім, прийомного батька і вимогливого вчителя. 

Шао був старанним учнем і помічником. І він став дійсно гарним сином. Патріціо радів, споглядаючи яким той росте. Радів його успіхам, його розуму і вмінням, радів, що хлопець, нарешті, отримав щось настільки добре і світле у своєму житті. Старий дуже хотів аби юнак потрапив до академії магів, відкладав для цього кошти. Та не встиг. Роки, на жаль, узяли своє. Прийомного батька не стало. Поховавши "тата Пата", Шао продав лавку, залишив собі кілька книжок, купив усе необхідне для мандрів і вирішив заробляти на життя ремеслом менестреля. Віверре виповнилося двадцять.

Авжеж, юнака не одразу прийняли і визнали. Та талант у Шаорра був безсумнівно. Таким чином молодик став заробляти непогані гроші, а магія ілюзій, яку він не забував розвивати, допомогла йому у виступах. Слава потроху побігла вперед, і Шаорра стали запрошувати не лише до постоялих дворів, а й на різні свята до багатих будинків.  Віверре став сміливіше мріяти про інші висоти. Наприклад, до визнання його майстерності навіть при дворі. Авжеж, кортіло виступити і перед імператором. Але Віверре розумів, що ніхто не потерпить мага.

Життя єдине і хотілося б його зберегти. 

11. Досягти визнання і відомості. Молодий чоловік не проти пригод, що точно принесли б йому вигоду.