Хосе

6.2 Магічні навички: Некромантія, майстер(+1 рівень від Організації).

6.3 Ремесло: крадій - 2

7. Інвентар: Малі ножі, мішечок із 17 зм 97 см, невелика сумка (ширина-28см, висота-15см; зроблена з шкіри темного кольору), шкіряний ремінь, у піхвах якого зберігаються ножі (матеріал: шкіра), стегновий ремінь з піхвами (2 на 2 стегна, матеріал: шкіра) та маленькою кишенею(9х9см), ремінь на поясі для Одноручного меча Таваїну; 700 г в'яленого м'яса, котушка ниток, саморобний факел

Кількість ножів: 6,

Вага кожного приблизно 200 грам, 

Довжина кожного: 13 см. 

Матеріал кожного: сталь.

Матеріал руків’я кожного: потерте темне дерево.

Три ножі на одне стегно, три на інше.

Цю шістку Хосе називає Зграєю, яка завжди напоготові.

Основний меч, Одноручний меч Таваїну(ховається в піхвах на поясі): довжина: 75 см. 

Матеріал: сталь. 

Вага:  1 кг

Одяг: на початку рольової буде одягнена в чорну вовняну туніку, наверх легка чорна кофтина (яка застібається на три ґудзика, але часто розстебнута) з рукавами, штани чорні з простим кроєм із грубого полотна (з двома кишенями розташованими внизу, ближче до чобіт), які мають ще ремінь, що вільно спадає, зручні чобітки з застібками/ремінцями, чорні гольфи.

8. Характер: замкнена від усього світу, самотня та хитра завдяки чарівнику. Замкнена — дитя замкнулося в собі дуже давно. Це пов'язано з втратою близької людини, яка була єдиним провідником у несправедливі реалії. Усе життя Хосе переслідували зради, тому кожну наступну людину, яка опиниться на шляху, перевіряє на міцність своїми провокативними та колючими жартами. Вони можуть бути болючими, але дуже дієвими. Хосе чудово знає про це. Жарти, насмішки та глузування можуть переходити всі межі. Ви можете повідомити це, та вас послухають лише за умови, що ви чимось цінні та корисні Хосе. В інших випадках вас проігнорують і продовжуть. Якщо ж вам пощастило зблизитися з Хосе, то її жарти стануть дещо м'якшими. Але сварки повсюду лишаються й вони будуть гострими. Хосе не завжди зможе прийти до вас із вибаченнями, однак якщо ви стали її сенсом життя, то вітаю - вам відкриється тендітна та крихка душа цієї дівчина. Хосе доволі рішуча, однак стаються моменти, коли вона підгинає хвіст і тікає. Зазвичай це місії, що хоча б трохи будуть натякати на воду поряд або ж якщо Хосе розуміє, що вона не переможе супротивника. У другому випадку вона віджартовується та тікає. 

9. Слабкості персонажа: солодке, напад із спини (ненавидить це), усі водойми (не вміє плавати та страшенно боїться річок, ставків і всього, де є хоча б натяк на воду чи глибину), розмови про родину, вада зору - короткозорість.

10. Біографія: Хосе кинули під двері монастирю у самий розпал дощу, щільно огорнувши в пелюшки. На ту ніч їй був усього один рік. 

Здавалося, що ця система не для неї: косі погляди, коли Хосе тільки починала досліджувати світ, тихі шикання та фиркання в її бік, коли мала дівчина була надто активною та постійно потрапляла в біди. Її розум був надто живим, а язик - надто довгим і гострим. Вона набридала старшим, задаючи купу й море запитань через що ті ігнорували її. Поволі Хосе розуміла, що її не сприймають серйозні, ігнорують і роблять вигляд, що тієї не існує. Це боляче відображалося на ній. Для малої дитини це було великим стресом і знаком, що треба придушити в собі допитливість до цього світу. Із часом вона й почала замикатися в собі, ставитися до всіх оточуючих із холодом,який колись був радістю. Новий характер підлітка призвів до її бажання змінити своє середовище. Чому так? Її не чують, а навпаки завантажують роботою та ігнорують. Через це Хосе мовчки виконували це все, а потайки огризалася.

Єдиним вогником надії на краще була Ліу. Вона мала теж не кращу репутацію через ваду слуху. Хосе потоваришувала з нею, коли одного разу їх обидвох поставили в куток у якості покарання. Вони заговорили, а після цього й почали дружити. Дівчата завжди мріяли потрапити до навчання до когось із чарівників, щоб стати могутніми та привести до ладу цей монастир, що після себе лишив пам'ятні сліди в їхньому житті. Та це лише дитячі мрії.

 Одного ранку до монастиря завітала команда фермерів, яким необхідні були додаткові руки. Поспілкувавшись із дітьми, вони обрали небагатьох, серед яких була Ліу. Критеріями вибору були: бажання допомагати, чемність, уміння малювати та базові знання пошиву, а решті навчать. Без прощань, без пояснень вони пішли.

Усередині Хосе тоді щось надломилося, адже вона теж вивчала багато чого, але її не помітили. 

Хосе вирішила більше не чекати й не довіряти. Озброївшись знову допитливістю і важким характером, дівчина почала дражнити, провокувати наставниць, поволі ламаючи правила. Вона всім своїм видом кричала, що не буде надалі миритися з їхніми правилами, демонструючи свою присутність і свою думку. Одного вечора вона все таки догралася. У черговий раз допитуючись до старшої діви, та не стерпіла та вдарила малу Хосе, а після вигнала з монастиря. Дівчинка лишень насупилася, подумавши, що то був жарт, але терпіння старших вичерпалося давно й вони готові розпрощатися з проблемою. Та вони вигнали її геть, полишили помирати на самоті. Хосе спочатку розгубилася, але невдовзі змирилася з такою долею і пішла, куди ніс вітер.

Коли Хосе вигнали з храму, вона змогла прибитися до шайки безпритульників, що тинялися містом, бо ж у групі вижити набагато легше - це швидко усвідомлюється та вкладається в пам’яті.

Хосе пристосували до шахрайських схем, які сплановувала шайка. Вони навчили її зрізати гаманці та лишати непоміченою серед натовпу. Хоса швидко привчилася до махінацій із крадіжками, що це стало частиною її життя. Та одного разу дещо змінилося.

У черговий раз прокрадаючись крізь юрбу людей, Хосе простягнула руку задля вихоплення невеличкого артефакту, та власник устиг спіймати її за за’ясток. Хосе було впіймано в перший раз, тому вона й не тямила що робити.

Однак чарівник, яким і був власник артефакту, не здав дівчину. Він запропонував їй угоду, що вона виконає кілька послуг для нього, а він натомість даватиме срібні монети. Очі Хосе миттєво загорілися від такої спокусливої пропозиції та вона погодилася, хоч із дрібкою сумнівів. Дівчині діватися було нікуди. Та й заробити кілька срібняків ніколи не була проти.

Далі йшли послуги за послугою, викрадання за викраданням. А там чарівник дозволив лишатися на ніч, їсти та більшість часу проводити в нього вдома. Через певний час місії ставали дедалі складнішими, тому заради цього чарівник навчив Хосе новим прийомам. На прикладах щільно замкнених дверей він демонстрував легке відмикання замків, цим самим вкладаючи знання в юну голову Хосе. До цих уроків також додалися уроки базам магії: плетіння сіток, як направляти ману, заклинанням та прокляттям. Хосе не втрачала часу та й сама намагалася вчитуватися в складні “ієрогліфи” в книгах. Чарівник сміявся з цього, та допомагав. Вони іноді потайки використовували вивчені прокляття на вартових, забавляючись їхніми гикавками та кашлями, які раптово з’являлися після магії. Хосе це здавалося кумедним і дещо цікавим, тому вона продовжувала вчитися. Сама того не розуміючи, Хосе дійшла рівня некромантії. Чарівник пояснив, що вона вже фактично є порушницею закону, тому так легко піти від нього не зможе. Хосе й не бажала йти, знаючи, що її тут нагодують, приголублять і закутають у теплий плед. Згодом їхні стосунки переросли з натягнутих до більш м’якших. Хосе дедалі рідше кидала в нього голки провокативних жартів аж поки не перейшла до більш дружніх і не таки образливих. Через це їхня взаємодія скидалася на доньку з батьком  , але не настільки теплі, щоб називатися цілісною сім’єю. Вони щодня контактували, але лише для спільного обіду чи вечері, навчання. Решту часу кожен проводив окремо. Однак між ними відчувалася прив’язаність, від якої Хосе всіляко відмовлялася, адже в минулому разі з Ліу вона втратила подругу, а тут може втратити єдину хорошу людину. Тому Хосе не скорочувала дистанцію, а лишалася найманою викрадачкою артефактів і тощо. 

Щодо артефактів. Половину речей чарівник беріг у себе, а решту продавав на чорному ринку або ж знайомим магам-однодумцям. він отримував хороші кошти, які ділив із Хосе. Хосе ж купувала собі різні штуки по типу зброї, гарних прикрас або їжу, які вважалися дуже дорогими. Або ж вона відкладала їх під дощечку, що була під ліжком. Там вона змогла облаштувати дрібний сховок, куди складала срібняки та золоті монети ,які траплялися.

Чарівник знав, що на силі магії далеко не проїдеш, тому попрохав знайомого колишнього бійця навчити Хосе основам володіння зброєю. Авжеж, той не погодився, але чарівник пообіцяв, що зпише борг на 50 відсотків (сума грошей, що була позичена в чарівника) із бійця, якщо навчить Хосе. Воїн криво поглянув на дивакуватого старого, а той лишень кинув щось на кшталт:” вона стане мені набагато кориснішою”. Воїн погодився.

Перші спроби були невдалими, як і другі, і треті, і четверті…щоразу, коли вона тримала дерев’яний меч, то безглуздо махала ним у повітрі, поки тренер глузував і збивав її з ніг. Кожного вечора дівчина завалювалася до будинку чарівника з кров’ю на пальцях від тримання руків’я та ран. Він же турботливо перев’язував її руки, повторюючи, ніби мантру, слова підтримки. Та вона не здавалася, коли тренер продовжував глузувати, коли крім чарівника в неї ніхто не вірив, коли гарячі сльози пекли щоки щоночі.

Диво сталося одного вечора. Мандрівник узяв ученицю з собою в подорож до сусіднього міста. Саме в цей час він спав у возі, а Хосе підміняла його. Вона сонно схилила голову, не відпускаючи з рук мотузку, до якої був закріплений кінь. Аж раптом звідкілясь з’явилися бандити. Вони стрибнули на воз, поваливши дівчину. Сама  того не розуміючи, Хосе зорієнтувалася та вдарила мечем, із яким вона не ладнала. На допомогу прийшов тренер, що теж їхав разом із ними. Тоді вперше він похвалив її, коли напад нарешті було придушено лезом у горло бандитів.

Після повернення додому, не без поранень, Хосе продовжила тренування.

Малими ножами Хосе навчилася користатися якраз таки на уроках воїна. Він казав, що краще навчитися такими дрібними, а вже потім переходити до одноручної зброї. Закінчивши навчання з малими клинками, коли Хосе вже вміла швидко висмикувати їх, обертати, влучати в ціль і тощо, вони перейшли до навчання Таваїнським мечем. На малі ножі пішов рік із хвостиком років, а на меч дещо більше: рік. Але це не допомогло їй стати професіоналом, тому далі тренувань із дерев’яним мечем вона нікуди не йшла. Самій Хосе легше вправлятися з дрібними ножами, які немов мізерні голочки та пазурі можуть впиватися в супротивника та й вони для неї спритніші та блискавичніші.

Після тієї події з бандитами, чарівник вирішив домовитися через знайомого, аби вони прийняли Хосе до Каравану Смерті. Спочатку до неї ставилися скептично, але з часом почали сприйняти її як рідну.

11. Мета: Прагне довести, що вона варта чогось більшого, аніж зневаги та осуду. Стати самостійною фігурою в своєму житті, а не чиєюсь тінню. Коли подорослішає, то піде від чарівника, адже не планує далі бути маріонеткою. Заздалегідь накраде гроші та втече.