Харон

• Навички виживання(розвести вогонь, орієнтування на місцевості, читання карт, тощо)

  • Куховаріння(в умовах обмеженої кількості різних припасів потрібно було викручуватися)

  • Обробка туш монстрів та звичайних тварин

  • Елементарні швейні навички для починки одягу

  • Перша медична допомога

  • Плавання

  • Верхова їзда

  • Вміння читати людські сліди

  • Вмілий тактик

  • Альпінізм

 7.  Магічні навички

  • Магія темряви - Архімаг

 • Телекінез - Основи

8.  Інвентар 

Зброя

- Два одноручних меча зі сталі(по 80/5 сантиметрів клинки, 14/3 рукояті з захистом рук, вага кожного меча 1.4 кілограми)

Броня

- Набір чорної шкіряної броні під одягом(нагрудник, налокотники, наголенці, наплічники, рукавиці)

- Набір темного одягу поверх броні схожий на плащ, високі чоботи

- Маска зі сталі з травами всередині аби не так потіло лице

Рюкзак

- Камінь й кресало

- Набір для шиття

- Мішечок з грошима (147 зм 14см)

- Пальчатки гарячого дотику

- 7 метрова мотузка

- Карта місцевості Таївану

-  Ельфійська корона

- світло-сіра льнана сорочка 

- вовняна чорна туніка з довгими рукавами 

- вовняні чорні штани 

- чорний вовняний плащ з утепленим капюшоном 

- дві пари світло-сірих вовняних шкарпеток 

- чорні високі чоботи з товстою підошвою утеплені хутром 

- чорний вовняний шарф 

- чорні вовняні перчатки

- сталеві льодоступи на чоботи 

- сумка з льону 

- 2 настоянки на травах від головного болю

- 2 потужних зілля мани з посиленням на основі етеріалу

- зілля рисі на основі етеріалу

- Еліксир драконячого вогню на основі етеріалу

- бездушне зілля на основі етеріалу

Близько 10 кілометрів від сел Вейлфорд та Старфелл 

Схований за пагорбами підпільний табір створений для навчання молодого покоління магії та бойових навичок жорстокими методами

Харон майже не пам’ятає свого дитинства, хоча дуже тяжко назвати дитинством те, що відбувалося в ті часи та чомусь зараз, він знову бачить той самий табір, тих же «вчителів» та його знайомих.. минулих знайомих.

Діти сюди попадали різними шляхами, його ж викупили з сім’ї, бо це була єдина можливість прокормити інших та не закінчити голодною смертю. Так йому сказали вже в старшому віці, коли він відчайдушно рвався на пошуки сім’ї. Чому ж цей табір не знайшли? Тому, що тут дежурять маги ілюзіоністи які ховають його від зайвих очей та гарне фінансування місцевого «богача» збоченця.

Кожен день учня починався з гартування під льодяною водою, до 12 років їх навчали лише шкільній освіті та магії ти хто її мав, от тільки за кожну помилку чи провину йшло покарання, покарання болем, їх буквально дресерували як якихось тварин. Та після 12 починалось пекло, юних хлопців та навіть дівчат навчали мистецтву бою на зброї яку ті обирали самі й з якою йшли до кінця «навчання». Покарання ставали ще жорстокіші, до батога приєднувалось розпечена сталь та емоційне давління. Хоч Харон і не пам’ятає всього дитинства, але він добре пам’ятає кожен свій шрам, кожен доторк до його шкіри, кожен удар по спині.

Його навчали інтенсивніше ніж інших, бо темна магія це магія шпигунів та вбивць, тих чия робота дуже добре оплачується, тому і шрамів в нього було дедалі більше, як би він не старався.

Багато дітей просто не переживало такі навчання, хто вмирав від болі, хто сходив з розуму, хтось вчиняв самогубство. 

Цілий день учнів був прописаний, зранку гартування, потім легкий сніданок й фізичні вправи, потім навчання етикету, шкільна програма, магія, обід і на кінець дня йшли тренування ближнього бою чи стрільби та вечеря, якби жорстоко тут не було, ле годували їх добре, бо по іншому смертей було б тільки більше, сон давався 6 годин, а якщо зранку ти не встигав встати вчасно то отримував батогом.

Найстрашнішим були уроки болю, не такі часті як інші, але на них їх катували, спочатку легко, але з кожним днем градус накалявся. Напевно вони хотіли підняти больовий поріг, от тільки не з усіма це працювало. Точно невідомо чи з дитинства у Харона такий високий больовий поріг, чи це все «уроки» та біль він переносить досить гарно

- ти чому ще тут?! – голосно гаркнув старий чоловік у легкій шкіряній броні – батога захотів?! – рух рукою, свист від руху кінчика батога..

Весь в потові й жару Харон підскакує в ліжку намагаючись перевести дихання, знову цей кошмар, він до нього не приходив вже 10 років, та ось стара рана розкрилась.

Дивним було те, що він прокинувся в ліжку та і взагалі те що він прокинувся. Кімната була приємною на вигляд, хоч і біднувато обставлена, поряд з ліжком була тумба на якій лежала його маска з подряпиною на місці лівого ока. Миттю той приклав руку до свого ока, те було обережно зашите. Вже через пару хвилин Харон вийшов з кімнати й в ніс вдарив приємний запах якогось печеного м’яса, а погляд чоловіка впав на молоду дівчину що куховарила. Повільно, не роблячи зайвого шуму, він підкрався позаду та в потрібну секунду легенько ляснув по столу й мовив – а куди зникли 10 золотих з мого мішечку та рана на боку – від слів чоловіка молодиця аж підстрибнула

- Навіщо так лякати?! Гроші взяла за п-працю.. – відповіла дівчина та трішки опустила погляд

- Не знаю зустрінеш ти мене ще чи ні, та нероби такого більше – бо сьогодні я добрий, але в наступний раз можна лишитися без руки – й навіть не слухаючи тієї він зібрався та покинув будиночок кинувши в кінці «дякую»

Куди ж далі? А далі йому потрібно все таки дійти до замовника..

Головний день

В цей день Харон зміг вирватися з пут табору та його господарів, з магією темряви це було досить навіть легко, та якби чоловік попався ілюзіоністам.. його б чекало покарання від якого той міг зійти з розуму.. від якого він би точно зійшов з розуму. А далі, з його вміннями, магією, він став тим ким стає майже кожен «учень» - найманцем

З легким гуркітом чоботи вдаряють о дерев’яний стіл, а чоловік в масці потягується немов показуючи свою повну байдужість

«- знаєш, мені здається що це занадто – мовив на диво спокійний чоловік 

Перед ним, закинувши ноги на стіл й засовуючи пляшку вина до рюкзака, сидів Харон  – доки я роблю за тебе твою брудну роботу можеш навіть не заїкатися про наглість, а якщо ти про вино, то аванс – відповів найманець й широко посміхнувся під маскою

- твій язик не доведе тебе до добра, я обіцяю тобі – вже з невеликим роздратуванням говорив замовник

- всі ви так кажете, а наразі я зникаю, й дякую за обід, я надіюсь ваше о ніжніше м’ясо гарно піде під вино – насміхаючись говорив чоловік покидаючи кімнату поклонившись на кінець.

Нічого нового, знайти та вбити того хто насолив замовнику, можливо хоч цього разу це завернеться цікавою пригодою, а не рутинною роботою

12.  Мета персонажа. Кожен герой мусить мати мету, так?

Помста всім хто приклав руку до табора

Тихе й мирне життя після помсти