Тавор 

6. Навички

6.1. Фізичні навички

Грамота; Бальні танці, Верхова їзда, Плавання, Ремонт одягу, Догляд за зброєю, Військова підготовка: тактична медицина, стрілкова,  тактична та стратегічна підготовка, читання і створення карт місцевості, орієнтування на місцевості, зв’язок між підрозділами через зашифровані повідомлення, мітки, звукові сигнали і таке інше, безшумне пересування, фізичне тренування в польових умовах, облаштування позицій, особливості маскування, шпигування і розвідка, тощо).

Володіння зброєю

Фейський лук - 3 рівень.

6.2. Магічні навички

Геомантія - Майстер
Аеромантія  -  Новачок
- Телепортація

6.3 Ремесло

Лікарська справа 2 рівень

Менестрель 1 рівень

7.  Інвентар 

87 золотих 85 срібних 3 мідних лісових жетона

Комплект військової форми 

Мундир капітана

1 рубашка (стара)

3 рубашки (темнозелена з коротким  рукавом, бордова, чорна з птахом)

3 брюк

Дощовик

Берці

Шкіряне взуття

теплі вовняні штани 

зимові берці на хутрі 

вовняні шкарпетки собі, Амі і Саф 

вовняні рукавички теж собі і усім трьом дівчатам 

Вовняний светр для себе 

два вовняних шарфи для дівчат 

буханка хліба (3см)

мішечок копченого м'яса кролика (500г) 

трохи сиру (200г) 

мішечок горіхів (200г) 

мішечок сушених фруктів  (250г)

кілька морквин 

кожному по пиріжку з м'яом 

Аптечка:

[ ножиці

Пов'язки та бинти (2 мотка) - для перев'язування ран

спирт - для дезінфекції ран

голки з нитками

Дерев'яні шини - для фіксації переломів

Шкіряний ремінь - для іммобілізації кінцівок

Пінцет - для видалення осколків або заноз

Оцет - для дезінфекції та як антисептик

Мед - для загоєння ран та антисептичного використання

Сіль - для приготування сольових розчинів для промивання ран

Трав'яні мазі - для зняття болю та запалення

лікарські трави:

М'ята перцева - для заспокоєння шлунку та лікування нудоти.

Імбир - для зняття нудоти і поліпшення травлення.

Ромашка - заспокійливе та протизапальне.

Часник - як антибактеріальний засіб.

Календула - для лікування ран і порізів.

Подорожник - для загоєння ран.

Шавлія - для антисептичного полоскання горла.

Гвоздика - знеболювальне 

Женьшень - для відновлення після операцій

Розторопша - для підтримки функцій печінки.

Звіробій - для лікування ран та покращення настрою

Валеріана

Бобівник ]

3 склянки настійки з гвоздики (знеболювальне)

1 склянка розторопші (Підтримує функцію печінки і допомагає виведенню токсинів)

1 склянка настоянки з картоплі і спирту (антисептик, і засіб проти запалювання шкіри, і ліки від деяких шлункових захворювань)

Середнє зілля мани х4

Середнє зілля зцілення х1
Еліксир Морозного Дотику

Зілля невидимості

сіль (для готування) 

Предмети гігієни (мило, зубний порошок, щітка)

Щітка для чищення одягу

Бурдюк з водою

• Ніж (овальний переріз рукояті,  двостороннє заточення,  ширина клинка 3 мм, довжина 1см, вагою  декілька грамів )

• Довгий рекурсивний лук з дикорослого в'яза (довжина 10см, вага 1-2 г)

• Стріли зі сталевим накінечником у вигляді довгих голок, змащені отрутою (20 шт.,  довжина 4 см)

• 2 сталевих одноручних меча, довжина 7 см

Бутиль з отрутою (2 шт.)

Сагайдак з застібкою

Два товстих блокноти з записами та канцелярське приладдя.

Флейта

Сережка - артефакт: Протизаплідник 5го рівня з модулем вимкнення. 

• Книга магії з геомантії

8.  Характер персонажа (Не менше 100 слів)

Тавор досить суперечлива особистість. Він знаходиться  на етапі самостійного перевиховання, коли ставить під питання все,чому його навчали і у що він вірив. Через це інколи може переривати себе на півслові, вибачатись, а після деяких  роздумів сказати цілком протилежне. З оточуючими поводиться офіційно - доброзичливо. Він звик знаходитись  в оточенні бойових товаришів, але після зради йому важко довірити комусь свою спину, тож зазвичай розраховує лише на себе.

Намагається захищати справедливість і заступатись за слабких, але не завжди діє рішуче. Надає перевагу спочатку поговорити, щоб з’ясувати всі деталі ситуації і мотиви обох сторін, що нерідко викликає нерозуміння зі сторони учасників конфлікту.

Не зважає на насмішки з боку інших рас щодо його розміру чи фізичної сили, знаючи що більшість з них він міг би легко перемогти своєю магією. Не прибігає до насилля без необхідності, якщо це не стосується ельфів або радикально налаштованих фей (до обидвох відноситься підозріло і знаходиться в бойовій готовності, коли ті поблизу). Довіряє фактам, а не словам, надає перевагу чіткому плану дій замість імпровізації. Перш ніж діяти, прораховує в голові ймовірності, їх вірогідність і можливі  наслідки. На самоті чи коли не залучений в активну розмову - зазвичай пише в своєму блокноті. В основному це роздуми над тими доктринами і постулатами, яких він притримувався більшу частину життя. Чоловік намагається переосмислити їх зі сторони, враховуючи свій новий досвід. 

Важко засинає через те, що багато думає і аналізує перед сном та має дуже чуткий сон. Через виховання фанатично ставиться до чистоти одягу, але в той самий час відчуває себе більш вільним, коли має не надто охайний вигляд. Це його перші маленькі кроки, аби позбутись старих звичок.

9.  Слабкості персонажа. У кожного вони є, так?

Ненавидить воду. Шарахається від неї як кіт.

Не впевнений у своїх моральних орієнтирах, в багатьох питаннях його рішучість можна похитнути і схилити на іншу сторону.

Як і всі феї слабкий фізично.

10.  Біографія (Не менше 500 слів)

Тав народився в досить незвичайній общині фей. Її членами були радикали, що були віддані ідеї повернути свій дім, який відвоювали ельфи у їх предків. Змалечку феям втлумачували, що ельфи то найбільше зло, якого треба не те що остерігатись, його треба винищити. Більшість общини складалась із військових, основна маса яких були шпигунами і диверсійними загонами.

Тавор зростав у сім'ї військового. Мами він не пам'ятав, а усі розмови щодо неї були чомусь заборонені. Його батько був талановитим стратегом. Саме він був автором масштабної ідеї по виманюванню дракона і спрямовування його на ельфійські міста. Хоч план і не втілили в життя через нестачу ресурсів і робочої сили, та все ж він був визнаний спільнотою як гідний. 

Виховання хлопця було жорстким і не терпіло помилок, заперечень чи неслухняності. Життя фея швидко набуло єдиної мети – щоб батько ним пишався. Він навчився прораховувати кожен крок і обирати оптимальну стратегію, аби досягати найкращих результатів. Девізом батька Таві було “перший або ніякий”, що дуже тисло на його сина і змушувало того постійно працювати на межі своїх можливостей. 

Хлопця часто мучила тривога, коли щось йшло не за планом, коли він розумів, що може десь провалитись. 

Він повинен був відповідати ідеалам власного батька. Завжди убраний як на весілля, з бездоганною репутацією і постійними успіхами на поточному місці розвитку. 

Такий тиск не залишав Таві простору для особистих роздумів щодо свого призначення чи формування власних принципів і ідеалів. Він просто сліпо підкорявся наказам батька і слідував його настановам.

Завершивши навчання, він вступив до шпигунського загону, де досить швидко себе проявив, завдяки здатності  прораховувати купу різних варіантів подій. Швидко завоювавши довіру капітана, був не раз відправлений в поодинокі місії, в ході виконання яких довів свою професійність і відданість справі. Не пройшло і року, як Тавор був нагороджений званням капітана окремого шпигунського загону.  

Одні з розвідданих, які здобула його команда, вказували на місцеположення групи ельфів, які знаходились у небезпечній близькості до табору общини. Було прийнято рішення їх ліквідувати і як для планування операції,  так і її очолення був обраний Тавор, як талановитий капітан і власне той, завдяки кому ця операція взагалі планується.

Була підібрана ударна група з інших фей, які більше спеціалізувались на магічних атаках, аніж на шпигунстві. За час підготовки, Таві намагався наладити з ними спілкування, аби краще дізнатись які  вони особистості, їх сильні та слабкі сторони аби врахувати це у своїй стратегії. І такою ж важливою метою була довіра, щоб вони могли прикрити одне одному спини. Тож за недовгий час вони стали справжніми товаришами, або так здавалось самому Таві. 

Протягом планування операції, до нього декілька разів приходив один з членів його команди із дивними сумнівами щодо рівня загрози від тих ельфів і доцільності самої операції. Подібні думки викликали у Тава явне незадоволення і скептицизм.

“Що значить “рівень загрози”? Вони ельфи - цього достатньо! Вони зло, яке притаїлось у нас під боком  і ми не маємо іншого вибору, як захищатись. Інакше не сьогодні-завтра вони зроблять з нашою общиною те саме, що віки тому зробили з нашими предками!”

Можливо Тавор й дозволив би собі поглянути на ситуацію під іншим кутом, спробував би обмізкувати доводи свого підопічного, але на нього тисли ті самі очікування батька і його непохитний наказ здобути успіх у цій операції.

Остання їх розмова з тим феєм завершилась тим, що Тавор вийшов із себе, накричав на підлеглого і пообіцяв відправити того під трибунал, якщо почує ще хоч слово проти майбутньої операції. 

Все ж виключати хлопця з команди капітан не хотів, адже той був кмітливим і багатообіцяючим гідромантом. Руйнувати кар’єру такого ефективного солдата було б втратою.

Пізніше вони мали ще не одну дружню розмову і Тав думав, що конфлікт вичерпано, а хибні домисли  солдата приборкано. 

Нарешті тижні підготовки були завершені і настав день операції. Капітан врахував все: ефект неочікуваності, декілька обманних маневрів, пастки, спланував і відпрацював з командою чіткі дії кожного мага на різні випадки. 

Все повинно було бути ідеально, як і зазвичай з планами Тава. Але все пішло не так.

Ельфи були попереджені, пастки були погано замасковані, а деякі взагалі не спрацювали, здавалось що вороги знали кожен їх крок. Капітану доводилось імпровізувати, вигадувати на ходу маневри і роздавати інструкції, але на диво всі учасники його гурту постійно робили елементарні помилки. Нічого не працювало. Тавор не відступав до останнього, не бажаючи повертатись до батька з провалом, але все ж, коли варіантів не залишалось, скомандував відступ. Та коли його з усіх сторін оточила вода і він був замкнений у водяній тюрмі - капітан нарешті зрозумів, чому провалився. Зрадники. Вся його команда була проти цієї операції. Їх переконав той хлопець? Чи вони з самого початку все це спланували? Визвались брати участь у операції аби зірвати її? У самого капітана на той момент вже  не залишилось мани, він витратив все, намагаючись прикривати їх помилки. Намагаючись врятувати їх життя від рук жорстоких ельфів. І був обведений круг пальця. Тав намагався вирватись з останніх сил, та мав справу з тим самим талановитим гідромантом, який намагався переконати його відмінити операцію.  Зараз його очі чомусь були наповнені жалем.

“Мені шкода, капітане. Я намагався вас врятувати. Я справді хотів би ще раз випити з вами. Але ви самі обрали сторону. І я теж.”

Тавор хотів було відповісти все що думає про зрадника, його очі палали люттю, але вода все сильніше стискала йому груди. Він усвідомлював свою поразку і опустивши голову та стиснувши кулаки, просто закричав, випускаючи залишки затриманого повітря. Його вбивала не тільки вода, а й це відчуття безпорадності, поразки і невиправданих очікувань свого батька. Зараз йому здавалось, що він заслужив таку смерть за те, що дозволив себе обдурити. Певно його батько вважав би так само. 

Втрачаючи свідомість, він дивився на своїх вже колишніх підлеглих. Було дивно бачити смуток в їх очах, дивно бачити як вони востаннє віддавали йому честь.

Не менш здивованим Тавор був, коли прийшов до тями. Живий, хоч і безсилий. Його тіло було значною мірою поранене протягом передньої бійки, крила пошкоджені. Таке траплялось не раз і під час шпигунських операцій, хоч і не в таких масштабах, та для капітана це завжди було прийнятною шкодою, яку нівелюють цілителі, коли він повернеться. На диво його рани були перебинтовані, хоч і не надто вправно. Були зроблені якісь незграбні компреси і припарки, а його імпровізоване ліжко, схоже, було зроблено зі шкарпетки? 

Хтось знайшов і врятував його, хтось іншої раси, судячи з розміру шкарпетки і хтось, хто не володів цілительськими здібностями. Він лише молився, аби це був не ельф. Та його найгірші страхи справдились. Дуже скоро до кімнати зайшла ельфійка. Хоч це і була маленька дівчинка, її поява змусила Тава підскочити на місці івиставити в її сторону руки, готуючись скористатись своєю магією. Але він одразу скрутився і впав на коліно від сильного болю, що пронизала його  поранене тіло. Дівчинка чомусь зраділа і побігла кликати своїх батьків з радісними вигуками,  що фей прокинувся. 

Йому знадобилась секунда, аби зрозуміти, що через поранення він навіть не може літати, тож зрозумівши, що зараз сюди прийдуть дорослі ельфи, переборюючи біль побіг до місця схованки десь серед речей господарів, де знову втратив свідомість.

Коли вдруге прокинувся, почув нарікання ельфійської жінки, що намагалась знову накласти йому припарки. Тав було запустив в неї камінь, зазвичай спрямований у правильне місце і з достатньою силою  навіть маленький камінчик міг оглушити чи навіть вбити ворога. Але через те що він був знесилений і поранений - камінь лише трохи задів щоку жінки і дав зрозуміти, що фея знов при тямі. 

“Дивлюсь сили до тебе повертаються, що вже магію використовуєш? Тебе декілька днів мучила лихоманка, ми боялись, що не виживеш.”

Зраджений бойовими товаришами та врятований найзлішими ворогами. Він не міг збагнути, навіщо ті демонічні створіння, якими зображувались ельфи в його общині, могли врятувати його. Що вони планують з ним робити? Не маючи жодного уявлення як його лікувати, бачивши його капітаном спланованої на них атаки, ця ельфійка все ж сидить і намагається своїми величезними пальцями накласти маленькі бинти на його рани. Що за дурний сон. Окрім того він повинен був повернутись до своїх і попередити, що в їх рядах зрадники. Щойно зможе літати.

В цій хатинці жила велика сім’я ельфів. Не група диверсантів, а звичайна сім’я. За Тавом доглядала жінка, яка, схоже, була мамою тієї малої. Інші члени родини постійно заговорювали до нього, якось підбадьорювали, про щось запитували, щось жартували. Тав не надто слухав. Перші декілька тижнів він не сказав ні слова. Їсти теж почав не скоро, підозрюючи, що в запропонованій їжі може бути отрута, хоча це і не підлягало логічному поясненню. Ельфи не одразу зрозуміли, чому той відмовляється, адже фей мовчав. А тоді мала дівчинка сіла поряд з ним, поставивши поряд свою тарілку і продовжуючи з неї їсти. Переконавшись, що мала ельфійка спокійно їсть ту кашу, Таві і собі потроху почав брати з її тарілки.

Пройшов може місяць, відновлення було довгим. Жінка знала медицину,вміла лікувати хвороби і подібні поранення, але ніколи раніше не стикалась з лікуванням фей. Капітан уважно слідкував за кожним кроком ельфів, але з жахом для себе поступово усвідомлював, що його підлеглі були праві, ця сім’я не становила жодної загрози. А що як вся його робота - помилка? Що, як вони відрізняються від своїх предків? Це не звільняє ельфів від вини за те, що вони продовжують жити на фейських землях. Але чи достатньо цього для повного винищення  таких от сімей? 

Без постійного контролю і впливу батька, Тав нарешті почав роздумувати над справедливістю того, чому його вчили та піддавати сумнівам ті “істини”, що раніше здавались непохитними.

Мало помалу він почав розмовляти із своєю лікаркою і дізнаватись більше про їх роодину,  потім його таки примусила до розмови її дочка і з часом він вже сміявся з усіма за одним столом.

Найбільше часу капітан проводив з ельфійкою. Вони часто обговорювали лікарські відмінності між  лікуванням фей і людей. Хоч Тав знав лише основи польової  медицини, лікарка, в нагороду за допитливість, вчила його  більш поглибленим знанням про діагноз різних хвороб, лікарські трави та інші  методи лікування.

Він не надто бажав проводити час з дитиною, та все ж доводилось, коли всі інші ельфи були зайняті денними справами. Хоча у дівча він теж знайшов чому навчитись. Вона показала йому як зробити власну флейту і навчила основам гри.

Фей залишався з ними ще довго після одужання. Йому була незнайома і приємна така родинна атмосфера, яка панувала у цьому домі, окрім того він не знав, чи хоче він повертатись до свого батька. Тав був впевнений, що той не прийме від нього жодних виправдань цієї  родини і в кращому  випадку змусить виправити свою помилку і знов напасти на цих ельфів. 

Від голови сім’ї він дізнався, що перед нападом їх попередили саме його підлеглі і що вони пообіцяли зам’яти цю операцію і знищити її плани, а спланувати подібну ж без Тава - буде дійсно важко. “Схоже вони вже тоді вирішили мене вбити”. Тавор розумів, що це доволі логічний крок, та все ж думки про зраду досі відкликались гіркотою.

Він не міг змусити себе піти на співпрацю із своїми колишніми підопічними. І так само не міг повернутись до свого колишнього життя, усвідомивши несправедливість такого відношення до усіх ельфів. Тавору не залишалось нічого іншого, як покинути общину і знайти іншу  мету у  своєму житті.

11.  Мета персонажа. Кожен герой мусить мати мету, так?

Знайти своє місце в житті. 

Встановити свої моральні орієнтири і принципи.

Знайти вірних бойових товаришів, яким зможе довіряти.