Садал Поркеті

8. На перший погляд, він безтурботний хлопчина проживаюший у лісі своє вічне життя. Він постійно жартує веселитися та іноді знущається. Здається що він єдиний з "Щитів" хто не страждає від вампіризму... 

Але насправді він дуже сильно ненавидить себе та перебуває у депресії через своє минуле. Своє буття вампіром він вважає прокляттям, таких як він бридкими чудовиськами, і дуже сильно страждає через буття вампіром.

Він одягає маску веселого, дратівливого, самозакоханого хлопця аби до нього не відчували співчуття... аби його не жаліли...

він цього не заслуговує.

Зі свого людського життя в нього лишилася дуже велика пристрасть до золота. Тому час від часу він займається торгівлею. Також дуже любить золоті прикраси та дрібнички. На жаль від пристрасті до золота він не може позбутися. Хоч і ця пристрасть нагадує про його минуле життя він намагається її позбутися... Але блиск золото надто сильно вабить його...

За своїм вампірським прокляттям він зобов'язаний пити кров. Як би це не було йому огидно... Але він намагається не пити кров невинних людей. Тому постійно шукає злочинців. Хоча все одно огиду від споживання крові він відчуває.

Про своє минуле він не розповідає. Зазвичай віджартовується або просто бреше. Якщо приходиться спілкуватися з людьми він тримає дистанцію і не підпускає до себе.

До того ж, на його думку, він най нікчемніший з "Щитів"... Бо коли ті радісно біжать в обійми Протекторів аби відчути солодкі обійми смерті... Він дуже сильно боїться її. Тому при зустрічі Протекторами він тікає не озираючись. За своє життя він боротимеця... яким би жахливим воно не було і скільки страждань воно не приносило...

Як Садал каже: "Я бачив як помирають люди. Це страшно. Тому я боюся смерті."

Садал також вважає себе проклятим тому, що усі дорогі йому люди або залишили його самого або мертві. 

Хоч він і вважає себе проклятим на буття вампіром він сам на це погодився. Він заслуговує на страждання.

Така розплата за його гріхи.

9. Легко відволікти золотою прикрасою, вогонь, Протектори, срібна зброя, часник, глибоко віруючи люди, денне світло, дерев'яний кілок, вогнепальна зброя. Коротше усі слабкості вампірів.

10. Біографія

Усе почалося 100 років тому. Він жив у великому домі зі своєю матір'ю, вітчимом, старшим братом, та молодшою сестрою. Тоді він був злою та розбещеною мразотою. Матір та вітчим його дуже любити й часто балували, постійно дарували золоті прикраси та коштовності (ось звідки в нього така любов до золота). На жаль з батьками він поводив себе як остання скотина. Він постійно вимагав від них неможливого та якщо цього не отримував, то кричав на них та психував. На зло їм він ніколи не стригся та постійно відрощував довге волосся.

Він був дуже глибоко ображений на матір. Тому, що до того як вийти заміж за вітчима вона забрала його і старшого брата у рідного батька і втекла в обійми іншого. До того у дитинстві він був сином звичайного лікаря. Тоді вони були набагато щасливіші... Але одного разу багатий чоловік випадково зустрівся з його матір'ю. Вітчим закохався у матір та вмовив її розвестись з чоловіком і одружитись з ним, так вона і зробила забравши дітей. Батько не витримавши цього повісився.

С тих пір він буквально знущався з матері та вітчима. Старший брат хоч теж був засмучений через рідного батька не підтримував Садала у знущаннях.У дитинстві вони були не розлий водою, але після нового маминого одруження значно видалились один від одного. Брату не подобалося що Садал знущається з матері (на вітчима було чхати) тому він намагався її захищати. Садал вирішив що брат його зрадив, і це привело що вони постійно сварились через матір. Не дивлячись на те що старший син захищав маму, вона всеодно завжди ставала на бік Садала і карала старшого сина. Іноді їх суперечки ледь доходили не до бійок.

Коли народилася молодша сестра Садал так само був не дуже приязно налаштований до неї. Але дівчинка підкорила його серце повністю. Вона була маленькою зірочкою яка так само тягнулась до нього. Здається сестра була тоді єдиним членом сім'ї з якою в нього не було конфліктів.

Хоч Садал і мав тоді кепський характер не можна було не помітити його дуже привабливу зовнішність і на диво великий інтелект. Красою та привабливістю він пішов у матір, він приваблював багато дівчат (іноді й хлопців). Він все ще був ображений на матір, але його не турбувало те що вони були однаково красиві, для нього він був значно красивіший за матір і не цурався казати що він значно красивіший за неї, а та з віком втрачає усю свою красу.

Жінка лише посміхалась і приймала знущання...

Коли Садалу було 5 років рідний батько почав читати йому медичні книжки та розповідати про лікарські рослини. Він бачив в синові велику зацікавленість у цій справі. Коли батька не стало він вирішив що продовжить вивчати медицину і стане таким самим лікарем як і його батько. Окрім золотих прикрас він вимагав у батьків ще медичні книги (навіть ті яких ще навіть у продажі не було) і настояв на тому щоб він почав поглиблено вивчати медичну справу. С часом він почав експериментувати над травами та робити з них ліки, мікстури, і інше.

У 18 хлопець почав відчувати що за ним стежать...

Де б він не був, у наскільки закритій кімнаті не знаходився, постійно відчував на собі погляд.

Це лякало і дратувало через що він почав ще більше зриватися на родину (окрім сестри).

У 19 років він познайомився з чоловіком який змінив усе його життя...

Красивий та розумний чоловік з червоними очима за 30 років. Він приставився як професор медицини який помітив в Садала талант до цієї справи й запропонував стати його учнем. Садала ця пропозиція чесно не зацікавила, але чоловікові все ж вдалося переконати його.

Його звали Марконі, його знання у медицині були справді неймовірними. Садал старанно навчався під його керівництвом. Здавалося що чоловік знав усе що стосувалося медицини ще з давніх часів. Разом з цим здавалося що чоловік постійно через щось страждає та сумує...

Навчання вони проводили у ночі, Марконі це пояснював тим що в день у нього дуже багато важливих справ, але навчати хлопця він всеодно хоче тому виділяє на це час в ночі.

Вчитель допоміг йому стати м'якшим до матері та зблизитись з братом. Звісно повністю лід не розтанув і деякі сварки з братом та образи матері лишились, але вже траплялись вони рідше.

Коли йому виповнилося 20 років Садал святкував його у барі зі своїми друзями і познайомився з нею.

Моргана... Неймовірно красива та чаруючі жінка...

Довге, хвилясте чорне волосся, фарфорова шкіра, та червоні вабливі вуста, і гіпнотично гарні червоні очі...

Садал дотепер ненавидить себе за те що закохався в неї.

Вона спершу не звертала на нього уваги, але дізнавшись про те що в нього досить багата сім'я вона проявила свою зацікавленість. Хоч вони та дуже рідко (і лише в ночі) зустрічались та близько до себе вона не підпускала Садалу цього було достатньо.

Одного разу дівчина настояла на тому аби він запросив її до свого дому. І він "закоханий дурень" з радістю це зробив. Але у ту ніч коли він привів Моргану у свій дім, брат вирішив терміново з ним поговорити. Садал лишив Моргану з батьками і сестрою пішов з братом.

Старший брат повів Садала на могилу їх батька і там він відкрився йому. Він розповів про свої почуття та оцінив старання Садала і м'якшу поведінку, він відмітив що їх батько ним би пишався. У ту ніч вони стали ближчими...

Але коли вони повернулися до дому вони застали Моргану з усіма їх коштовностями та трупами їх матері, вітчима та сестри. Саму Моргану він ледь впізнав... Вся вона була у крові, чаруючі очі стали сяяти страшним червоним вогнем, а вуста розповзлися у божевільній усмішці яка показувала  вампірські ікла.

Брат відштовхнув Садала та крикнув, щоб той тікав. Ноги самі тоді повели його як найдалі від будинку доки брат бився з тим чудовиськом.

Те що відчув Садал у той момент неможливо передати... Жах, сум, гнів і усе змішалося в одне.

Він отямився лише перед будинком свого вчителя.

Коли він розповів усе Марконі його реакція була дивною. Він про щось глибоко задумався і не реагував на прохання про допомогу. Але через хвилину чоловік взяв Садала за руку і повів назад до його будинку. По дорозі він розповів йому що Моргана як хлопець вже зрозумів була вампіром, а конкретно "Мечем". 

"Я теж вампір... Але не такий як вона... Я "Щит" і я є вічним страждальцем, я намагаюся допомагати людям лікуючи їх, але це ніколи не змиє мої гріхи та не заглушить мої страждання через буття кровопивцею." 

Ця новина ще більше підкосила Садала, але добило його не це...

Коли вони прийшли до його дому вони побачили що дім горить яскравим полум'ям. А перед будинком лежав труп брата Садала.

Це його вбило остаточно...

Він підійшов до мертвого брата та міцно обійняв його давши волю сльозам.

Тепер у нього нікого не лишилося.

Коли його відносини з родиною тільки почали становитися теплішими.

Коли брат відкрився йому та знищив стіну між ними...

Він усе втратив...

Якби він не привів Моргану сюди, якби не закохався в неї, усього цього не було б.

Вчитель сумно поклав руку на його плече.

"Я розумію як тобі боляче... Це диво що ти зміг втікти від неї, твій брат добре постарався...

Я маю тобі ще в дечому зізнатися. Мій пан сказав що мені настав час знайти собі обраного на перетворення. Я отримав дозвіл і знайшов тебе. Аби знайти її тобі будуть потрібні неймовірні сили. Тому я пропоную тобі такі ж сили як і в неї. Чи згоден ти стати вампіром?"

Міцно притискаючи до себе бездиханне тіло Садал навіть не дивився на вчителя.

"Я можу відмовитись?"

"Ні"

"Якщо я погоджусь, то буду страждати як і ти?"

"Так."

В останні подивившись на мертвого брата Садала поклав його на землю і повернувся до вчителя

"Я згоден."

Ретуал перетворення був дуже болючим для хлопця, але він цього заслуговував.

Коли він отямився наступного дня він вже не був людиною.

Марконі усе детально розповів про вампірське життя та страждання "Щитів".

Також пообіцяв бути завжди поруч...

Але на наступний день зник.

Садала вже нічого не тримало тут тож пі покровом ночі він втік у ліси міста Інро де проживає на цю мить у глибокій хащі якомога далі від людей.

11. Мета персонажа.

Як таку мету він не має... він має бажання...

Він хоче знайти свого вчителя якщо той ще живий.

І поглянути в мертві очі Моргани.