Олефен

6.2. Магічні навички

Магічні навички: відсутні.

6.3. Ремесло:

Менестрель — 3 рівень

Лікар — 2 рівень

7. Інвентар:

Лютня дерев'яна (склад: ялина, вишня, ебоніт, струни з кишок тварин, довжина 70 см., вага 1,5 кг), сопілка з бузини (30 см), льняний наплічний мішок, кресало у формі літери U, набір для шиття (циганська голка, наперсток, ножиці), набір для письма (перо, шило, чорнильниця, тканина для промакання, лінійка, пісочниця з пудрою, олівець) сувої (3 листи пергаменту), сталевий меч у піхвах на поясі (90 сантиметрів з руків’ям, вагою 1,5 кілограмів), сталевий ніж у піхвах на поясі (25 сантиметрів, вага 300 гр.), сталевий ніж у чоботі (25 сантиметрів, вага 200 гр.), звичайний складний ніж зі сталі у мішку (10 сантиметрів, вага 150 гр.), фляга шкіряна, дерев'яна ложка з клену захована в чоботі, дерев'яна миска, набір для гоління (бритва, точильний камінь), запасні струни, набір для ремонту та виготовлення простих музичних інструментів (стамеска, долото, молоток, пилка, кліщі) старі карти, окуляри з однією дужкою, згорнутий плащ, 43 золотих і 46 срібних монет. Горшечок з медом (200 гр.) Лікувальні трави (м’ята – 180 гр., ромашка (150 гр.) подорожник (100 гр.) кора дуба (150 гр) Швизаг лісовий (200 гр.) Зіркоцвіт (200 гр.) лимонна вербена (150 гр.) женьшень (200 гр) , пелюстки ромашки (150 гр) корінь імбиру (150 гр.) соларін (150 гр) рожевий мухомор (100 гр) спирт (50 гр)

Мило загорнуте в пергамент

Свічка

Зілля 1 рівня: Зілля Тверезості (3 шт.)

Середнє зілля зцілення (2 шт)

Маленька чорно-біла кицька Алітія. Звикла сидіти на плечах у Олефена. Інколи зникає, щоб вполювати мишу, але завжди повертається. Олефену здається, що вона розмовляє із ним.  Частіше всього таке трапляється після тривалого періоду запою.

Особистий щоденник Георга 

8. Характер персонажа 

Олефен живе з постійним почуттям провини перед тими, кого вбив, і перед близькими, яких відштовхнув. Алкоголь — його спосіб не бачити жахливих снів і приглушити докори сумління.  Він постійно мучиться від пам'яті про дружину, яка вірила в його здатність стати кращим, але вже померла. Його пісні про біль, про те, як складно пробачити себе але такі пісні він рідко виконує на публіці.  Він уникає насильства, але якщо доводиться — діє рішуче й безжально, тому що запускається механізм, який він не завжди може контролювати. Олефен носить у собі гіркоту та розчарування, спричинені втраченими можливостями, зруйнованими стосунками з усіма жінками, які намагалися зав’язати із ним серйозні відносини. Саме тому він уникає самотності і якщо нікого поруч немає, то розмовляє з кицькою. Проте якщо поруч з’являються люди, він веселішає і справно відпрацьовує роль жартівливого  ловеласа. 

Олефен ніжно прив’язаний до своєї чорно-білої кішки Алітії, хоч часто каже зворотнє.

9. Слабкості персонажа:

Ненавидить море й усе, що з ним пов’язане. Боїться померти з голоду. Не витримує жіночих сліз. Боїться собак. Поступово втрачає голос. Має відчутні проблеми з алкоголем, тому часто «чує» як його супутниця – чорно-біла кицька розмовляє з ним. Олефен переконує себе, що просто навчився читати її думки. Після переламу, ліва рука повністю не розгинається у лікті.

10. Біографія:

Народився в Королівстві Селестор. Дитинство провів на березі моря. Рибачив із батьком, полюбляв слухати його побрехеньки про піратське минуле. Проте одного разу прийшли солдати і батька повісили — побрехеньки виявилися правдою.

Щоб прогодувати матір, Олефен приєднався до шайки контрабандистів, але їхній корабель перекинувся, і він деякий час виживав на острові, де довелося голодувати. Саме тоді у нього вперше з’явилися галюцінації, які будуть докучати йому все життя. Через місяць його підібрав корабель, на якому він провів рік, прикутий до весел.

Ще за рік, цей корабель взяли на абордаж пірати. Олефен пристав на пропозицію приєднатися до їхнього екіпажу, тому що небезпідставно підозрював, що вона не передбачає відмови. 

На морі навчився грати на музичних інструментах. Вивчив багато пісень, переважно з піратського фольклору але тоді ж відкрив у себе талант до співу.

Поступово навчився основам лікарської справи. Після жорстких сутичок, у корабельного лікаря завжди багато роботи і у нього вистачало матеріалу щоб попрактикуватися та поступово набути необхідних навичок.

За п’ять років Олефен поміняв кілька кораблів. Залишив за собою довгий кривавий слід і сумну славу під іменем Шалений Крук. Взяв участь у багатьох походах але великих статків не заробив. Йому навіть довелося поплавати під вітрилами сумнозвісного Кривавого Спрута, у якого служив в абордажній команді, доки за власним виразом, «не знудився». 

Насправді, все відбулося трохи інакше. Під час одного бою, Олефена Шаленого Крука викинуло за борт. Перед тим як знепритомніти, він прив’язав себе паском до уламку мачти. На цій мачті він провів у відкритому морі біля тижня. Її носило серед інших уламків караблетрощі, тому вдалося змайструвати пліт, на якому він заприсягся, що якщо не помре від спраги та голоду, то назавжди відмовиться від вбивств. На сьомий день його підібрав купецький корабель.

Зав'язавши з піратством, Олефен деякий час не знав, як застосувати свої таланти. Поки випадково не приєднався до мандрівної театральної трупи. Спочатку виконував фонову музику в оркестрі під час вистав. Потім спробував себе в акторській грі. Грав героїв-коханців, користувався прихильністю публіки. Легковажно заводив любовні інтрижки, але ніде надовго не пускав коріння. Аж до того часу, як закохався в звичайну сільську дівчину. Тоді кинув трупу й пізнав, що таке тихе подружнє щастя з дружиною та донькою.

Дружина вміла вгамувати його буйний норов. Їй вдалося переконати свого чоловіка, що тільки чесним життям та важкою працею можна спокутати колишні гріхи. Проблема полягала в тому, що його постійно тягнуло до колишнього життя. Олефен був хорошим співаком і музикантом і знав це. Він постійно докоряв дружині, що заради неї, відмовився від слави та веселого життя. Фермерська робота виснажувала його, не приносила радості. Він постійно підробляв на весіллях і різних гулянках, де все більше і більше зловживав алкоголем. Якось він поїхав до міста, а коли повернувся — побачив, що село спалили розбійники.

Кілька місяців Олефен шукав цю банду. Коли знайшов, то… приєднався до неї та промишляв розбоєм. Він знав, що порушує присягу, яку склав у відкритому морі, помираючі на плоті від спраги. І знав, що ніколи собі цього не пробачить. Піратські навики згадалися дуже швидко. Він брав участь у жорстоких вбивствах, пограбуваннях, а також нападах на жінок та дітей. Так він втерся у довіру. Коли була можливість, він рятував невинних людей, плекаючи свою Велику Помсту. А потім вичекав вдалий момент і коли розбійники валялися п’яні, перерізав їх всіх як свиней. Але не відчув ні радощі, ні полегшення. Тому що його дружина не бажала б цього.  

З тих пір він нікого не вбивав, покладаючись на важкий кулак. 

Полегшення принесло те, що він називав «гастролі». Після втрати родини він почав писати пісні. Пісні були не дуже вишукані, але простим людям подобалися, і певний час Олефен навіть став впізнаваним і популярним — у масштабах сільських ярмарків. Зазивали, в яких викликали акторів на сцену, навіть називали його «Солодкий голос Селестора».

Проте час бере своє. Його голос уже не той, що був колись. Олефен узяв собі прізвисько Каркун, тому що «Солодкий голос Селестора», на його думку, звучало надто іронічно. Подумки він сам себе часто називає Каркуном. Голос не той, сили не ті. У бійках йому доводиться більше покладатися на здатність тримати удар, ніж бити самому.

11. Мета персонажа.

Олефен досі не вірить, що він – старий бродяга, який не спроможний жити осіло. Його мета – одружитися та жити тихим спокійним життям фермера. Він свято переконаний, що рано чи пізно, саме так закінчить своє життя – серед купи веселих дитинчат. Але спочатку він має заробити грошей, щоб купити ферму. А для цього потрібно всього кілька вдалих «гастролей».