Міравель Зоріалле

6.1. Фізичні навички: Одноручні мечі 2 рівень. Кинджали 1 рівень.

Вміє битись зброєю в обох руках.

6.2. Магічні навички: Магія ілюзій, майстер (5 рівень), Телепортація. 

6.3 Ремесло: Лікарська справа 3 рівень. 

7. Інвентар:

Статки: 50 срібних жетонів.

Одяг: 3 комплекта білизни. 3 комплекта шкарпеток. Коричневі брюки з вовни. Червона сорочка з шовку. Куртка кольору хакі. Шкіряні берци. Оливкова однотонна хустка. Шкіряний ремінь з срібною пряжкою. Білі тонкі рукавички з шовку. 

Зброя: Одноручний меч з вузьким і гострим лезом, загальною довжиною 4,8 см, зі сталі, на обох сторонах леза був напис “Воля і Честь”. Руків’я виготовлене з дубового дерева, вирізьблене і лаковане. Різьба мала хрести як центральний елемент а також візерунок дуба і його коріння. Руків’я було однакове з обох сторін, воно мало срібні вставки. Пофарбована в темно-коричневе шкіра покривала рукоятку. Сталевий помел був прикрашений сріблом, виготовлений під руку Міравель. Піхви меча було виготовлено з дубового дерева, обтягнута шкірою і скріплений сталлю. Верх був сталевим. Ремінь з міцної шкіри і закріплений сталлю. Можливо, цей меч – найдорожча річ для Міравель. Виготовлена для неї зброя була подарована батьками на повноліття.

 Сталевий кинджал розміром 2 см. На лезі біля самої рукоятки, по цетру, з обох сторін, зображена хмарка. Зазвичай знаходиться або на поясі Міравель, або під одягом, або на стегні, або в чоботі. 

Прикраси: Маленькі срібні сережки у формі хрестів. Тонке срібне кільце. Срібний кулон з тоненьким ланцюжком і самим кулоном у формі що зображає іскру. 

Для переноски речей: Шкіряний наплічник пофарбований барвником в чорний, з срібною фурнітурою і позолоченим замком. Маленька шкіряна сумочка для особистих речей (гроші, карти, тощо.). Маленький шкіряний підсумок з медикаментами, що можна прикріпити двома ременями до рюкзаку, легко поміщається в наплічник. Маленький мішечок для їжі. Окремо 2 ременя на які закріплює речі.

Особисті речі: шкіряний мішечок для грошей, блокнот, олівці, карта Селестору намальована від руки картографом, пергамент, малесенька в’язана фіолетова жабка з червоними, ніби інфернальними крильцями, що зазвичай висіла на сумочці за петлю. Гребінець. Малесеньке кругле дзеркальце зі срібла, що закривається кришечкою. 

Зілля: Слабке зілля зцілення, Слабке зілля мани, Клей Айрай.

Медикаменти: Ножиці. Пінцет. Маленький ніж з заліза, 1 сантиметр. Голки. Нитки. 2 мотка бинтів. Баночка оцту. Баночка спирту. Баночка меду. Баночка солі. Шматок чистої тканини. Баночка з маззю для лікування ран, склад: смалець, бджолиний віск і живиця.

Їжа: Жменя сушеного м'яса. Жменя сушених грибів. Жменя сушених фруктів. Баночка з медом. Маленький бурдюк з водою. Пляшка напівсолодкого червоного вина.

Інші речі: шматок вугілля вирізаного в циліндр і загорнутого в 2 слої паперу і шматок тканини, шкребка для леза, гральні карти.

 Житло: Має власну кімнату в великому батьківському домі. Дім представляє собою двох поверховий дерев’яний маєток з горищем і ділянкою прямо перед домом. Кімната Міравель знаходиться на другому поверсі будинку. Вона була просторною за розмірами і затишною за наповненням. Темне дерево, з якого створена кімната освітлювалось через віконце. Кімнату від світла зазвичай закривали темні штори, а освітлювала люстра зі свічами, або настільна лампа, що стояла або на письмовому столі біля вікна, або на тумбочці біля широкого ліжка Міравель. Свої речі вона зберігала у шафі, особисті в тумбочці. Найважливіше ховалось в металевий, маленький схованок під дошками, під ліжком. На підлозі стелився темно-червоний килим. Біля письмового столу висіла полиця з книжками власниці, напроти ліжка картина, їх намальована фарбами община зі сторони. На вході в кімнату стояла полиця для взуття. Рав любила, коли її кімната була чиста та прибрана.

Речі, що є в домі: Комплет офіцерської форми Чорного Гамбіту. Темно-зелені брюки з льону. Біла сорочка з шовку. Червона довга сукня з довгими рукавами з шовку. Чорні шкіряні чоботи. Чорний тонкий шарф. Чорна накидка. 3 комплекта білизни. 3 комплекта шкарпеток. Біла піжама. Плюшевий павук чорного кольору. Срібна тіара.

8. Характер персонажа: Міравель відкрита в своїх емоціях. В звичайних умовах каже те, що думає і так, як відчуває. Може повередувати в жарт, або справді заявити про те що їй не подобається, часто не в самій серйозній формі. Зростання в заможній родині і офіцерське виховання навчило поважати чесність, сміливість, самоповагу і честь. Однак заради чогось вищого, наприклад життя, готова поступитись своїми принципами. Намагається судити інших по вчинках, а не власних упередженнях.  Признає, що в світі діє право сильного, однак ніколи без необхідності не образить слабшого. Рав не кровожерлива, вона не любить забирати чужі життя, але заради справедливості готова пролити кров, якщо іншого шляху не буде. Якщо загроза повисне над дорогою їй феєю чи дитиною, може стати дуже злою і жорстокою. Признає жорсткі методи покарання за справді важкі злочини. а Рав врівноважена, дуже сильно любить себе і поважає, її важко по справжньому розізлити. Прислухається до добре сформульованої думки, але не буде сприймати образи до себе. Міра мислить від найгіршого, тож в житті вдається побачити багато чого справді хорошого.

9. Слабкості персонажа: Міравель не на 5 капель, але і не надто витривала до алкоголю. Як нап’ється, почне любити сама і захоче щоб любили її, може полізти обійматись, але нічого більше. Втрата того, до кого вона встигла прив'язатися, навіть недовго знайомого товариша, може вибити її із колії на певний час. Гіперемпатія до дітей. Міра може ризикнути собою заради чужого життя і своєї честі, але у випадку з дітьми це рішення буде безкомпромісним. Філофобія в легкій формі. Дівчина насправді боїться закохатись і може почати нервувати якщо таке станеться. Фізично слабка як будь-яка фея.

10. Біографія: Міравель народилась в заможній родині, сім’ї Зоріалле, в общині “Долина Тіней”. Батько й мати були лідерами “угрупувань” її общини, Чорного Гамбіту і Сумеркових Іскор відповідно, тож дитинство, м’яко кажучи, обділеним не було. За останні 30 років община Міри пройшла шлях від бандитської діри до воєнізованої общини, що не так давно стала знаходитись під владою однієї родини, сім’ї Зоріалле. 30 років тому між 3 бандами, Чорний Гамбіт, Сумеркові Іскори і  Колючі Листя розпочалась кривава різанина, багряна ніч, під час якої загинуло дуже багато фей, особливо серед лідерів угрупувань. Після підписаного пакту “трьох крил” банди чітко розділили зони впливу між собою, однак за наступний десяток років змінилось чи не мало. Маркус, син лідера Гамбіту, Родеріка, вбив свого батька і зайняв його місце. Колючі Листя зайняв двоюрідний брат вбитого Родеріка після смерті минулого лідера під час пограбування. В Іскрах влада встигла перейти природнім шляхом від мати до доньки. Бабуся Міри розуміла, що не зможе керувати так само як і раніше, тож відійшла від справ, залишившись в Іскрі як маг-майстер. Після заручення Маркуса і Анабель справи в долині почали поступово покращуватись. Оскільки общиною керувала одна родина, було набагато простіше приймати важливі рішення. Наразі “банди” залишились більше формальністю, і фактично є різними організаціями однієї общини, що виконують різні задачі.

Дівчинка зростала в люблячій родині. Не дивлячись на жорсткість її батьків, вдома завжди були теплі відносини. Вона мала старшого на 4 роки брата, Алістера, і на 2 роки старшу сестру, Евелін. Мати й батько не так часто мали вільний час, але все одно намагались провести більше часу зі своїми дітьми. Вони зробили, мабуть, найголовніше, навчили своїх дітей дружити. Міра ніколи не плакала, навіть будучи дитиною, зате багато сміялась. В родини були можливості її навчати. З дитинства Міравель вже вміла читати і писати, знала правила етикету і просто слухалась батьків і брата з сестрою. З нею часто займались фехтуванням і вона мала непогані успіхи як на свої роки. Магії навчатись для неї було ще цікавашіше. Тренування були виснажливими, не рідко дівчині становилось погано від перенавантажень. Зазвичай вона мала 5 тренувальних днів на тиждень. Фізичним навчанням займався батько, а магічним мати. Під час зайнять батьки не дуже жаліли доньку, бо “робота окремо, особисте окремо”. Міра часто балувалась магією ілюзій, але ніколи не робила нічого страшного чи неприємного. Вона відчувала емоційно як важко батьку і матері, і не хотіла давати їм нових приводів сумувати, навпаки намагалась допомогти чим могла, часто, наприклад, виконуючи роботу по дому. Над братом і сестрою Міра жартувала ілюзіями дуже часто. Якщо сестричка могла хіба затіскати до втрати свідомості, то брат все ж міг знайти для неї не менш веселе покарання. Дівчина знала, що місце батько дістанеться Алістеру, а місце мати Евелін, але її це не те щоб хвилювало. Вона розцінювала це як “наша родина мала” а не як “мене обділили”, тож ніколи і не заздрила. Все одно батьки намагались щоб діти відчували себе однаково важливими. В 6 років, коли Міра знов прийшла додому з роздертими колінами і посмішкою на обличчі, мама не стала допомагати донці. Вона показала, як це зробити самій. Мати хотіла щоб її дитина вміла допомогти собі, а можливо і комусь іншому. Вона частенько розповідала, як треба доглядати за ранами, щоб вони загоїлись, а не згнили. Тоді мати вперше намалювала щось на її крилі. Маленьку тіару на правому крильці, а потім квітку, а потім пташку. Тато на початку був не дуже радий таке бачити, все ж самовільні малюнки в них не були прийняті, але з тих пір він звик, а Міравель частенько малює собі щось маленьке і просте на крильці. Згодом почала це робити і просто ілюзією. Потім з роками Міра почала вивчати медицину не у матері, а у лікарів. Її вчини надавати першу допомогу, зупиняти кровотечу, діставати неприродні предмети з тіла, тощо. Багато разів вона приходила в лікарню як мед. сестра, щоб навчитись більшому.

Вчила теорію, робила прості ліки і вже сама навчалась практично робити прості хірургічні операції.  В 8 років батько вперше взяв Рав з собою на полювання. Просто щоб вона подивилась, як це. Міравель було не по собі від того, як в очах жабки поступово згасало життя. Маркус і до цього розповідав, що світ жорстокий, і треба просто прийняти його правила, щоб жити. А зараз він буквально показав те, що доводиться робити для смачної вечері своєї родини. Вже зовсім скоро після цього батько змусив Рав добити птаха власними руками. Вона тримала меч, заглиблений в плоть живої істоти. Він тремтів від тремтіння м’язів жертви, фея відчувала як від її рук проходить смерть. Червонокрила боялась, що це буде страшно, що можливо не пробачить себе ніколи за вбивство. Але це було так просто, так.. ніяк. Просто дія, яку треба виконати, щоб гмати змогу жити далі. Маркус і хотів, щоб вона відчула це. Дівчині знадобився час, щоб прийняти вбивство живої істоти, але вона відійде від цього. Коли Рав виповнилось 11 років, Алістер вперше взяв її  на полювання. Вона вчилась тихенько підкрадатись до тварин під захистом ілюзії, наносити один точний, смертельний удар і одразу створювати безпечну дистанцію з твариною, поки та не помре, але що правда виходило далеко не завжди. Частенько і Евелін полювала разом з ними. Іноді вдавалось вполювати звіря покрупніше. Тоді зліталось багато фей щоб поділити тушу вбитого звіра. Частенько родина Зоріалле проводила банкет від свого імені. Як правило на свята і в урочисті дати. З 12 років Міравель почала приймати участь у війскових навчаннях. Оскільки курсант це як солдат, а не офіцер, вчилась тактиці веденню бою і фехтуванню, а також використання своїх магічних навичок в бойових цілях. У 13 Рав вперше пішла на самостійне полювання. Вона питала у мисливців, де можна знайти маленьких птахів, жаб чи інших маленьких тварин. Міра любила заманити хижу тварикну в зручне для себе місце і положення ілюзією феї. Що правда, якось ледве вже сама не влучила у рот лисиці, коли намагалась нанести удар. Явно переоцінила свої сили, але все обійшлась легким переляком, безумною посмішкою і схвильованими батьками. Міра мала достатньо товаришів, але лише пару фей однолітків могла назвати своїми друзями. Але і це вже взагалі-то достатньо багато! Не дивлячись на свою любов весело провести час, Авель ніколи не пропускала зайнять і тренувань. Вона ненавиділа фізичні тренування з батьком, хоча обожнювала займатись фехтуванням. Бувало, що дівчина просто падала від втоми і лежала деякий час, поки в очах і голові було темно. Більше їй подобалось займатись магією і фехтуванням, ніж цим. В 16 років Міра вже частіше і частіше покидала дім. Принцесі довелось власними очима переконатись в жорстокості світу. То пташка хоче в дзьоб спіймати, то кіт напригнути і лапками роздерти. То глупінька дитина захоче собі нового друга в банку, то дорослий ельф візьме віник і спробує прибити настирливу комаху. Авель швидко стала обережнішою. Вона частіше використовувала магію ілюзій, щоб сховатись від потенційних загроз. В 17 років Міравель Присвоїли звання лейтенанта. Тепер під керівництво їй давали воїнів, зазвичай 4-6 пар крил, переважно розвідників. Феї, якими вона керувала були досвідченішими за неї. Міравель часто слухала свої підопічних і сама багато чому навчилась. Декілька раз мала прояви неповаги в свою сторону із-за свого віку, але з часом це закінчилось із-за нормального відношення Міри до своїх людей. Вони відпрацьовували особисті навички, такі як фехтування, використання магії, домедична допомога, і тактичні: формації, розвідка, штурм, штурм будинків, швидкі рейди, стройова підготовка, вибір, займання і часто облаштування позицій, тощо. За помилки і проступки своїх людей особисто приймала відповідальність, оскільки вважала що завжди винуватий начальник. За помилки не карала, однак вимагала запобіганню їх повторення. В общині офіцерами ставали або представники знатних родин, або, бувалі солдати що показали виключний талант. Все ж до війни з ельфами треба було готуватись, тож і не тільки феї з заможних родин могли стати більше ніж найманцями.

Наразі община займалась нападами на окремі групи озброєних ельфів, як мисливці чи найманці і захистом територій навколо общини від бандитів і мисливців на фей. З часом Міра вирішила що хоче більше подорожувати. Побачити багато інших общин, людські міста, темні ліси й широкі ріки, звісно в вільним від роботи час.  В той рік на неї напали два фея в Вейлфорді. Вона не знала їх намірів, хочуть вони її просто пограбувати чи чогось гірше. На щастя дізнаватись не довелось, феї вдалось обхитрити їх і самій стати охотницею. Ролі можуть помінятись місцями надто швидко. Для Рав це не пройшло безслідно, вона довго приймала ці два вбивства, але була дуже вдячна родині, що вони підготували її до того, що таке може статись. Принцеса провела два місяці в общині без вилазок. 18 років, дівчина все ще переживала скоєне. Вона не хотіла вбивати. Чи правильно вона вчинила? Чи варто було просто втікти? Лише розмови з членами родини давали їй зрозуміти що вона все зробила правильно. В одну тиху, зимню ніч фея просто гуляла по лісу, літаючи між гілками і стволами дерев. Було відносно далеко від общини. Міравель почула дитячий плач. Не встигнув подумати, вона полетіла в сторону звуку. В гілках дерева вона знайшла хлопчика 8 років, що виглядав дуже погано. Зняв з себе пальто, фея швидко накинула його на дитину і перевірила стан його здоров’я. Ран не було, однак вже були видні явні признаки гіпотермії, також він виглядав дуже ослаблим. Міра дотягнула бідну дитину до дому, де зігріла і накормила його. Хлопчик не говорив день, два. Намагався, але нічого не міг з себе видавити. Рав і не мучала бідолаху, їй було важливіше щоб постраждала дитина не постраждала ще сильніше. Матильда, подруга Міравель і маг вогню з Іскри, через декілька днів прийшла з питанням до дівчини. Вона хотіла забрати дитину собі, бо вони з чоловіком ніяк не могли завести дитину. Авель була не проти, вона знала що так дитині справді буде краще. Матильда трохи доросліше, в неї був люблячий чоловік, а сама Рав не вважала що була готова піклуватись про дитину. З тих пір хлопчик на ім’я Альвін все ще нічого не зміг сказати про своє минуле, лише їхній телепат допоміг дізнатись, що у хлопця на очах птахи вбили його батьків. Рав завжди купує йому щось смачненьке коли приходить в гості до Матильди. Коли він обрав друїдизм Рав стало навіть легше, до цього вона думала що в голові дитини може бути лише повний мрак. 19 років, не так багато часу пройшло з її дня народження. Дівчині пощастило мати можливість справді святкувати це свято. Просто ще один привід провести час разом з родиною. В одну ніч Міравель гуляла зі своїми підлеглими. Особисте окремо а робота окремо, враховуючи що за час служби її люди стали їй друзями. Вона і її компанія почули крик і звуки боротьби зі сторони головної скарбниці. На порозі їх вже зустріли тіла, а в самому приміщенні невідома їм група облич. Зав’язався ближній бій і зовсім скоро вони зрозуміли, що опинились в меншості. Рав відчула як її підлеглі просто штовхнули її за свої спини, закрив від ворога собою. Ніби вже зовсім скоро всередину увірвались два відділення Гамбіту, але було майже пізно. З живиш лишилась лише Рав, що встигла отримати лише легкий поріз на самому початку бою. Кров і тіла перемішались на підлозі, було нестерпно боляче не бачити життя на обличчях тих, кого вона так довго знала. Рана в животі виявилась найменшим потрясінням для дівчини, її то маги вилікували як і не бувало. А життя друзів вже не повернеш. Як згодом дізналась Міра, в общину проникли через телепортацію декілька десятків озброєних фей, багато хто з них були магами. Нападники швидко опинились в меншості, однак дехто встиг телепортуватись, захопивши з собою Евелін, що була без свідомості на цей момент. Вдалось взяти одного фея живим, але важко пораненим. Розуміючи своє становище вони майже нічого не казав. Завдяки телепату вдалось дізнатись про “Пік”, якесь місце де вони базувались що знаходилось скоріш за все в скелях, про його незадоволення новими порядками і “раніше було краще”. Про Джода Варна, майора Гамбіту, що зник декілька років тому і що наразі, схоже, є лідером нападників.

Місцезнаходження піку залишилось невідомим. Полонений помер за декілька хвилин. Наступний день почався з трауру і завершився ним. Серед загиблих були і звичайні феї що просто жили тут, в тому числі і діти. Сорок три жертви за одну ніч. Батько сказав що набере їй людей під підпорядкування, але Міра відмовилась, вона не була готова дивитись на те, як феї до яких вона прив’язалась гинуть. Принаймні зараз, дівчині потрібен був час. Їй вдавалось жартувати перед останнім прощанням з батьками, хоча на серці було нестерпно боляче. Зараз Міра збиралась почати самостійні пошуки сестри, про що і повідомила родині. Рано вранці вирушить через телепорт по партнерським общинам, сподіваючись дізнатись про це хоч щось.

11. Мета персонажа: Знайти винуватців в нападі на общину, повернути сестру, помститись. Прожити хороше життя.