Лілія Стрілозір

навички: ще в далекому дитинстві батьки навчили її читати та писати. Трошки вміє танцювати, малювати та співати, хоча в останні роки Лілія хіба що малювала на вкраденому блокноті. Вміла розмалювати полум'я, проводити розвідку, готувати їжу, тощо.

Фізичні навички:  Лілія дуже добре володіє коротким луком, вона в цьому професіонал(3 рівень).

Магічні навички: 

володіє передбаченням, хоч в не усвідомлює це. за життя цей дар декілька раз спас її, і вона довго думала над цим. але, вирішила, що це лише вдача та інтуїція. Поки що вона не вміє повноцінно користуватись цим даром, але, можливо, це лише питання часу...

Володіє телекінезом на рівні новачка(3 рівень), та лікувальною магією на рівні основ (1 рівень).

Світловий шар

Ремесло: за своє життя Лілія трошки навчилась полювати (1 рівень мисливства),  а також доля змусила її красти (крадій 2 рівня).

Інвентар: короткий ельфійский лук, який подарував їй один старець на кінці свого життя. Мав довжину в 130 см. та був вироблений якимось невідомим майстром з дерева стародавнього дуба. Колчан з стрілами, наконечники яких зазвичай були залізними, але, іноді вона мала і стріли зі сталевими наконечниками. Маленький кінжал, який Лілія взяла з тіла згорівшого батька. Він був з якісної сталі, та мав на собі гравірування якогось чарівного дерева. Він був не довгим, 16 см з рукояткою, а важив приблизно четверту кілограма. Також, вона мала срібний кулон, що когось належав її матері. Він мав форму сердечка з маленьким червоним каменем посередні. Прикраса була не дуже дорогою, але дуже цінною та важливою для самої Лілії.  Чорні бавовняні штани  (трохи закороткі).

три пари зимових шкарпеток

24 стріли зі сталевим наконечником

Стріла самопалка 5 шт

2 бавовняних штанів (коричневі і сірі)

високі шкіряні чоботи з хутром всередині

теплі шкіряні рукавички

Біла сорочка з лльону

2 туніки з льону (біла та червона)

2 теплі бавовняні кофти (сіра та зелена)

чорна сорочка з льону

зелений светр

синій шарф

теплий коричневий плащ

Зілля темнобачення  

Оскирський віскі 0,5 пляшка (2 шт)

195 зм 26 см

• Обручка-смикайло

• Зілля водного дихання

Слабкості: дівчина боїться темряви. Вона ненавидить спати, бо їй сняться кошмари. Кожну нічь вони зводять її з розуму. Але, Лілія звикла з цим жити, звикла житти з біллю на своєму серці. Її розум не дуже спокійний та сконцентрований. Ельфійці треба багато над цим працювати. 

Характер: частіше с першого погляду серйозний та спокійний, іноді трошки грубий. Аона готова відстоювати свої цілі, ідеї та ідеали, незважаючи на силу і статус свого опонента, готова сперечатися зі старшими за віком і статусом. Трошки сором'язлива, іноді, з людиною яка стала достатньо близькою може побути дитиною. Віддає перевагу мирному розв'язанню конфліктів, але завжди готова застосувати силу, заради досягнення своїх цілей. Завжди готова протягнути руку тому, хто потребує допомоги та заслуговує на неї. Вона не раз крала за своє життя, але кожну крадіжу вона згадувала як гріх, гріх перед самою собою. Часто почувається розгубленою, особливо після сна та занурення в свої роздуми. Лілія продовжує нести тягар минулого в собі, бо їй нема з ким його розділити.

Біографія: У тихому ельфійському містечку, де зірки розливалися на небі як кришталеві сльози, народилася маленька дівчинка на ім’я Лілія. Вона була звичайною дитиною, за якою піклувалися батько та мати, що дуже любили її. Матеріального багатства у їхньому житті було не багато, але душевного тепла та родинного затишку - вдосталь. Кожен вечір після вечері батько розповідав їй казки про далекі краї, а мати навчала робити вишивку й готувати смачну їжу.

Але, дитинство Лілі обірвалося однією фатальною ніччю, коли жахливий дракон своїм гнівним вогнем спалив все її містечко, її рідний дім. В житті маленької Лілії не залишилось нічого. Пожежа, що забрала життя її батьків, поставила пекучий слід в серці дівчинки. Вони врятували її, сховавши в останню хвилину в глибокому, кам'яному підвали. Те, Лілія побачила після нападу, було досі найстрашнішим в її житті.

Дівчинка зрозуміла, що світ несправедливий і замість того, щоб плакати й голосно проклинати долю, вона встала на шлях до злочинного світу.

Лілія стала кишеньковою крадійкою, стрімко підвищуючи свою вправність у викраденні погано захищених матеріальних цінностей. Це стало для неї не лише способом забезпечення себе, але й мантрою свободи від болю та страждань минулого.

Її очі відбивали вогник страху та впертості, а її рухи були легкими, як тінь, що зникала у міжпросторі. У своїх розбійницьких подорожах вона відчувала, як смак кари й помсти розплескується в її серці, нагадуючи про кров її батьків, що вискочила з-під кігтів монстра.

Так минали дні і роки, а дівчинка продовжувала свій відкритий танець зі злом, неначе нічний туман, що обгортає світ у свої обійми. Та серед холодної темряви її серце все ще спрагло добра й справедливості, а іноді просило і любові, яку ніхто не давав самотній Лілі. Вона іноді відчувала, ніби весь світ відвернувся від неї.

І так, серед мрій про забуття щастя й помсту дракону, її життя перепліталося як тканина, де на кожному вузлику стоїть відданість минулому й тягар майбутнього. Чи знайде вона світло в цій темряві? Чи зігріє її серце теплом любові? Віддаймо це на розсуд долі, що плете свої безмежні нитки через час і простір.

Йшли роки, злоба нікуди не дівалась, але з тим і не покращувалось життя дівчини, що трохи підростала з роками в житті дрібних крадіжок. Дуже часто вона допомагала бідним, віддаючи свої "честно зароблені гроші".

За ці довгі роки вона самостійно навчилась стріляти з лука. А ось основам телекінезу та лікувальної магії її навчив один маг, котрого вона врятувала від медведя. Дідусь був занадто старий, щоб врятувати себе, але ще чомусь навчити іншого він зміг.

У 73 роки Лілію ледь не вбила зграя гоблінів, але один старець не дав цьому трапитись, знищив нападників. Декілька тижнів вона пробула під його дахом, очікуючи, поки доволі важка рана від стріли затягнеться. Вона досі згадує ті дні як одні з найкращих. Прощання було сумним, але Лілії треба було йти, вона не хотіла жити в когось на шиї. На пам'ять старець їй подарував короткий, якісний ельфійський лук, яким вона досі і користується.

Лілія продовжувала подорожувати від міста до міста, залишаючись що разу там на пару років, але так і не знаходячи для себе затишного куточка.

З часом в голові ельфійки лунала думка покінчити з крадіжками, але вона просто зрозуміла, що не знає як прожити інакше.

Наразі, Лілія почала навчатись мисливству. Саме там, де не було дозволів на полювання. Це приносило невеликий дохід, але все ж чесний. Навчаючись володіти мисливськими прийомами, вона поступово відкривала для себе нові горизонти та можливості. Вона ще не покінчила з крадіжками, і не схоже що це може статись скоро.

Мета: Лілія не знала, задля чого вона живе. Не було жодного створіння, для якого її життя мало хоч якусь ціну. Але, вона мріяла вбити того дракона, що знищив її містечко та вбив батьків...