Лорелей

1.  Лорелей, Лорелея, Лора

2. Сирена

3. 18

4. Культ богів Таваїна, та найбільше шанує Ліорина.

5. Має витончений овал обличчя з м’якими рисами. Виразні миндалевидні очі, які трохи здивовано дивляться на світ та довге хвилясте волосся. В залежності від настрою, волосся та очі Лори змінюють свій колі. Так, для прикладу в себе вдома або перебуваючи у зоні комфорту, її волосся стає білявим, а очі блакитними. Опинившись на материку та в незнайомому середовищі, намагається виглядати дорослішою ніж є і змінює кольори на темніші. Шкіра дівчини бліда та ніби майже прозора, дбайливо зберігається Лорою від вітру та сонячного проміння під одягом. Її статура струнка та тендітна. З хвостом сирени, тіло Лорелей досягає 180 см, та на суші і з ногами, зріст дівчини не високий, всього лише 154 см.

6. Має базові шкільні навички. Лора – прекрасний плавець, здатна долати великі відстані за короткий проміжок часу. Через втрату голосу Лорелея досконало освоїла мову жестів. Вона використовує її для спілкування із сиренами та іншими істотами, які здатні розуміти цю мову. Вміє створювати примітивні карти. Вміє танцювати, гарно малює. Знається у перлах та тонкощах сімейної справи.

6.1. -

6.2. Гідромантія – 5 рівень + Телепортація

6.3 Менестрель – 3 рівень

7.  Проста тканинна сумка через плече, у якій і носить більшість речей.
Три легенькі світлі сукні, прикрашені мереживом, чобітки з м’якої шкіри та кілька пар м’яких шкарпеток, кілька комплектів спідньої білизни, довгі пальчатки, довжиною по лікоть, шкіряний пасок, стрічки для волосся.
На плечах в сирени завжди довгий синій плащ з великим капюшоном, під яким сирена і ховається від вітру та сонця.
Має срібні, прикрашені перлами, прикраси з дому – каблучка, сережки, браслет та намисто. Браслет, срібне сплетіння, прикрашене білими перлами та місячним каменем представляє собою артефакт з модулем «Пошук води» і малим маназберігачем.
Великий бурдюк з водою, на три літри, з ремінцем, який дає змогу носити його через плече.
В сумці також має воскову свічку, кремінець, кухонний ніж для продуктів (дерево+залізо, довжина леза – 15 см, вага – 100 гр), загорнутий у рушник, гребінець, баночка зі зволожувальною маззю, слабке зілля мани (3 флакончика), записник та графітова паличка.
Дбайливо загорнутою у м’яку тканину, Лора зберігає свій найцінніший скарб – пан-флейту, прихоплену з рідного дома.

98 зм

8.  Лорелея не любить привертати до себе увагу і, навіть у комфортній компанії, часто відчуває себе сторонньою. Сирена сповнена ніжністю та турботою до інших. Вона не бажає завдати болю нікому, навіть Селені, незважаючи на їхні складні стосунки.
Лора довгий час відчувала себе в клітці — спочатку через суперництво з сестрою, потім через турботу батьків, що стала для неї надмірною. Вона прагне відчути смак свободи і самостійно будувати своє життя.
Через роки порівнянь із Селеною, Лорелея часто сумнівається у власних силах. Вона не завжди вірить у себе, навіть коли проявляє хоробрість. В її душі часто точиться внутрішня боротьба між бажанням діяти і страхом перед невдачами.
Хоча Лора не прагне бути в центрі уваги, її рішення покинути дім і поринути в незвідане перетворилось у твердий виклик тим, хто ставив її у рамки або сумнівався в її можливостях.
Лорелея часто занурюється у власний внутрішній світ, наповнений мріями, спогадами та фантазіями. Її приваблює краса в усьому: природі, мистецтві, людях. Лорелея — справжній митець. Її любов до музики безмежна, водночас музика стала для неї одним з небагатьох способів самовираження.

9.  Через слабке здоров'я Лорелея швидко втомлюється на суші. Її шкіра чутлива до сонця й сухого повітря. Німа, не може вичавити з себе ані звуку.
Після того, як її дихальні шляхи були пошкоджені під час хвороби, вона чутливо реагує на гучні звуки, які асоціює з болем і дискомфортом.
Як мешканка водного світу, Лорелея боїться великих висот і падіння. Їй важко перебувати на високих гірських схилах або навіть на високих будівлях.

10.  Лорелей родом з невеличкої, але затишної морської общини, розташованої на сході від островів Перлинок. Її батьки займалися вирощуванням перлин на власній фермі. Дівчинка була молодшою з їх двох доньок-близнючок. Її старша сестра, яку звуть Селеною, була наче дві краплі води схожа на сестру. Дівчата не були близькими, з перших років життя між ними ніби існувало суперництво, сестри ніби змагались одна з одною і намагались одна одну перевершити у всьому – у навчанні, хатніх справа, навіть змагались за увагу батьків. Кожна сестра, для своїх років, мала блискучі успіхи у навчанні. Ні Селена ні Лорелея не могли собі дозволити оступитись хоч на крок щоб не дати іншій себе перевершити.
Хто знає, скільки б це тривало і в що б вилилось якби в свої сім років, Лорелея не перенесла б важке захворювання, яке вразило її дихальну систему, в особливості вуха і горло. Дівчина втратила слух на два місяці і зовсім не могла говорити. З часом, одужуючи, слух повернувся, але Лора лишилась навіки німа. Життя сирени змінилось докорінно, важко було прийняти нові реалії, змиритись з ними і пристосуватись. Однак, батьки не втрачали надії. Оточили молодшу дівчинку турботою, водили до лікарів і усіма силами намагались облегшити життя. Сімейний клімат змінився і поки Лорелея купалась в увазі та турботі рідних, Селена почала відчувати себе забутою та непотрібною. Дівчина закинула навчання, стала замкнутою, та й часта почала викидати всілякі бунтарські виклики – то нагрубить, то вкраде, то втече і не вертатиметься до самої ночі. Відносини між сестрами так само псувались. Селена ставала грубішою до молодшої сестри, дорікала їй за те, що вся увага дістається лише їй. Та коли їй виповнилось 16 років, взагалі втекла з дому.
Не можна сказати, що все, що відбувалось з Селеною, не зачіпало сестру. Та що вона могла вдіяти? Насправді, вона і сама мріяла хоч на день помінятись з нею місцями, вирватись з під опіки батьків, що душила і мучила її, хотілось говорити, співати, кричати про все, що творилось у її серці. Через слабке здоров’я більшість часу вона проводила вдома на фермі, рахувала перлини, навчалась, читала книжки і мріяла побачити далекі землі, які були в них описані. Та найбільше Лорелея любила разом з іншими сиренами плавати до рифів, неподалік від островів. Там, вмостившись на скелях, Лорелея вчилася грати на духових інструментах у кількох вчителів. Поки інші сирени співали, вона грала. Спритно перебираючи пальцями по своєму інструменту, видавала чарівну мелодію, імпровізувала. Звичайна флейта чи пан-флейта, свирель, бансурі, окарина, сопілка, чи, навіть дудочка – з роками вона освоїла все. Музика стала для неї одним з небагатьох способів самовираження, способом за допомогою звуку виразити все те, що відбувалось у її душі.
Лорі було вісімнадцять років, коли несподівано додому повернулась Селена. Як виявилось, весь цей час, поки батьки шукали її та сходили з розуму, сирена подорожувала Спекотним морем та Таваїном. Вона з гордістю розповідала про свої пригоди, про місця, в яких побувала, про нових знайомих, та й розпитувала як родина жила тут без неї. Слухаючи про те, як важко батьки переживали розлуку з нею, Селена ніби насолоджувалась. Ніби нарешті вона отримала усю ту увагу, якої їй не вистачало все дитинство.
Сестра мало змінилась, вона все так само продовжила дорікати Лорелеї, та тепер все більше розповідала про побачене у мандрах і про те, що Лора ніколи не наважиться зробити те, що і вона – не посміє, а якщо і посміє, то батьки точно не дозволять. І ці слова справді чіпляли Лорелей, мучили її серце, змушували жадати так само відправитись на материк і пізнати світ.
Та в решті, вона наважилась прийняти найбільш доленосне рішення у своєму житті і відправитись у мандри, як і Селена.
Батькам Лорелея повідомила, що відправиться погостити до тітки, яка жила в общині, зовсім близько до материка. І справді, направилась тут. Живучі з тіткою та її родиною, дівчина все мовою жестів розпитувала про життя та звичаї людей, про те, як жити на поверхні, які традиції і що взагалі відбувається у світі. Та за три дні, не попрощавшись, Лорелея зникла з будинку, лишивши після себе лише лист з вибаченнями для батьків.
Опинившись на материку, сирена поспішила відправитись на захід, ніби боялась, що її будуть переслідувати. Тому й хотілось опинитись якомога далі від рідного моря. Перші дні виявились найскладнішими. Шкіру немилосердно обпікало повітря, вітер і сонце, а на двох ногах вона ледве шкандибала. Ніжні ніжки швидко стерлись, кожен крок перетворився а муки. Так, зустрівши на своєму шляху кентаврійський клан, Лорелея стала молити про допомогу. Дівчина подумки шкодувала про своє рішення, та поки не була готова здатись та ганебно повернутись додому до Селени. Кентаври допомогли дівчині, та все ж намагалися зрозуміти, що змусило сирену опинитись так далеко від рідного моря. Лора лише хитала головою, та все показувала, що не може говорити. Вилікувавши ноги дівчини та нагодувавши, кентаврійський клан більше нічим не біг допомогти, лише запропонували відкрити для неї портал. Одна зі старійшин клану переконувала дівчину вказати на карті звідки вона родом, щоб її повернули додому. Лорелея наважилась чергову брехню і тремтячим пальцем вказала на західне море, неподалік від Роузфорду. Так, сирена опинилась на західному узбережжі, за тисячі кілометрів від рідної домівки. Тут її точно не знайдуть і вона зможе почати свої дослідження з чистого листа.

11.  Дослідити світ, довести собі і сестрі, що вона здатна на сміливі вчинки.