Кілі Лайвсей

Навички.

Вміє писати та читати. Також, ще дитиною навчився рахувати, розуміти, яка година наразі та базовим діям для виживання.

Їздить верхи на коні, швидко бігає, без проблем залазить на дерева, розпалює вогонь. Іноді виходить щось приготувати, але зазвичай його їжа виходить на смак не дуже.

 Фізичні навички.

Баселард – перший рівень.

Короткий лук (Рефлексивний лук) – другий рівень. 

  Магічні навички.

Магія ілюзій – Учень.

Ще і ранньому дитинстві, після того, як Кілі знайшов стару книгу про магії, він виявив дивне явище – якщо зосередитися, то можна створювати легкі звуки, на кшталт приглушеного співу птахів чи тихих стуків. Таким чином, він спочатку намагався налякати чи заплутати свого брата, щоб потім десь в сторонці посміятися з цього. Але потім, як й очікувалося, його помітили за цим заняттям.

Спочатку пояснили, що з проста й без підготовки таке краще не робити. А через деякий час, після десятків, а може й сотень проханнь, йому дали дозвіл навчатися магії ілюзій у справжнього майстра.

  Ремесло.

Нажаль, в Кілі майже не було змоги вчитися якимось ремеслам. Єдине, що він має, то це перший рівень лікарської справи.

  Інвентар.

Базовий одяг (сорочка, широкі штани, взуття, ремінь); плащ середньої довжини; чорні рукавиці; баселард (близько 27 сантиметрів повна довжина: рукоятка довжиною 10 сантиметрів, зроблена з темного зебрана і лезо 17 сантиметрів); короткий лук зроблений з звичайного дубу й пофарбований в темно-коричневий колір (129 сантиметрів довжиною); сагайдак зі стрілами (усього 14 штук з стальним наконечником); трохи води із собою; поширений вид лікувальної рослини (для зменшення болі); броша у вигляді черепа оленя; підвіска з плоским металевим оком, подарована братом; мішечок із монетами (10 золотих, 17 срібних, 23 мідних).

  Характер персонажа.

Ще з самого дитинства, ельф був прудким й активним. Звісно, з віком він став спокійніше, але любов до пригод ще десь глибоко є.

До незнайомих людей він намагається відноситися ввічливо, однак винятки є. По-перше, в нього є невеликі проблеми з довірою. Тим паче, якщо людина занадто добра до нього. По-друге, іноді йому просто важко контактувати з кимось, наприклад, якщо він відчуває деякий страх до них або, якщо вони занадто агресивні. Він просто намагається поводитися спокійно, але всередині у нього буря емоцій. Попри це, якщо Кілі вже знає людину, йому легко вдається співчувати їй, бо він має емоційну емпатію. Якби в нього був вибір: пройти повз чи допомогти, то він би допоміг, хоч й із сумнівами.

До себе юнак відноситься трішечки по іншому. Він, звісно, не вимагає з себе багато чого, але достатньо самокритичний. Якщо в нього щось не виходить, що раніше виходило завджи – він одразу намагається зрозуміти, що не так.

Трішки необережний, трішки неохайний. Друге можна зрозуміти по його вигляду, наприклад по нерозчесаному волоссю. Також забути щось, упустити або зламати якусь річ – для його є базовим досвідом. 

  Слабкості персонажа.

На таке питання, Кілі відповів би, що має безглуздий страх - павуки. Й це правда, він не відчуває страху до будь яких комах, але павуки... все ж чимось йому завадили.

Однак глибоко в душі, він має набагато більшу слабкість. Він боїться полюбити когось, навіть платонічно. Він завджи намагається уникати близькості з іншими створіннями, а якщо все одно зближується - одразу ставить емоційний бар'єр. Бо ще з раннього дитинства, йому майже кожен день нагадували, що він прийшов прямісінько з аду. Що він – вбивця, а вбивць, таких, як він не люблять.

Він вбив жінку, яка дала йому можливість прийти у цей світ, вбив чоловіка, який приносив їжу в його дім, дозволив вмерти свому рідному брату. Усі, кого він любив – мертві.

Ніколи не бився на мечах по справжньому, тому не має досвіду у цьому.  Також, як і більшість ельфів, через їхню статуру погано б'ється голіруч.

  Біографія

;; (Аміас - старший брат Кілі).

Сто двадцять один рік назад померла неймовірно розумна ельфійка, народжуючи свого сина. Сто двадцять один рік назад народився Кілі, назавжди втрачаючи любов від свого батька, через те, що 'вбив свою матір'.

Хотів би хлопчисько вірити, що це не його провина, але що поробиш, коли все життя тобі тільки це й вселяють.

Хоч й дитина світла, безмежно співчутлива й добра - вона все одно винна. Батько був не єдиним, хто так вважав. В поселенні знаходилися ельфи, які мали таку ж саму думку, опираючись тільки на перекручені плітки. Як там не було, старший син цієї сім'ї впевнено давав зрозуміти своєму братові, що такі припущення не є логічними й в нього інша точка зору. Що він – назавжди відкрита, міцна фортеця для Кілі. Й ельф це бачив та глибоко в душі був вдячним.

Ще декілька років після народження Лайвсея, чоловік намагався слідкувати за розвитком своєї дитини, але потім це стало обов'язком Аміаса. Він доволі швидко звик до цієї ролі й став для Кілі не тільки братом, а ще й заміною батька та матері. Він вчив молодшого майже усьому: як їсти, пити, ходити та інші дії, яким повинно вчитися мале дитя.

Через деякий час, батько взагалі перестав звертати увагу на другого сина, окрім моментів, коли той шетався аж надто близько. Або коли хтось з сусідів приходив пожалітися на нього й розповісти, що той вже встиг наробити. Тоді й ненависть до хлопчика почала зростати.

Кілі, незважаючи на деякі свої характеристики, був жвавою та активною дитиною. Він не міг сидіти на одному місці, завджи бігав, стрибав, високо залазив на дерева і гуляв у лісі глибше, ніж йому було дозволено. Таким чином, він регулярно отримував якісь травми, враховуючи його шрам на обличчі.

В сім років Аміас навчив його читати й писати, тож хлопчисько такі вміння марно не витрачав. Ночами, коли вже в небі не залишалося й натяка на сонячне проміння, він пролазив у велику, стару бібліотеку, неподалік від їхнього дому й шукав якісь цікаві книжки. Ціль була в тому, щоб навчитися чомусь незрівнянному для його віку й почути схвалення від батька. Але спроби розвиватися в одному напрямку дуже швидко зрушили, коли на очі потрапила книга про магію ілюзій. Без роздумів, він прийшов туди наступної ночі, вже щоб навчитися цієї загадкової навички, а не тим, чим він планував.

Самому йому, звісно, мало чому вийшло вивчити. Єдиною насолодою було жартувати над старшим братом, робивши тихі звуки, ніби хтось стукає у двері чи ходить біля вікон. Аміас – не бовдур й вже швидко зрозумів, що це не хто інший, як його брат.

Відвести його до майстра було майже не можливо. Тож вміючи добре брехати, Аміас розповів батькові, як він 'різко зацікавився магією' й що заняття 'не дешеві'. Гроші, які він отримав, він віддав майстру, який без проблем міг би навчити Кілі цієї магії.

Тривала така схема, до поки старшого сина не попросили показати якусь ілюзію на спільній вечері з іншою родиною. Тоді й сталася перша серйозна сварка, яку молодший запам'ятав надовго.

Коли Лайвсею вже виповнилося сімнадцять, Аміас почав водити його на тренування з довгим луком разом із собою. Спочатку все йшло не так, як планувалося. Ельф завджи відволікався й не міг запам'ятати навіть базові речі. Але через деякий час, коли він почав приділяти більше уваги до цієї справи, то все почало виходити дуже швидко й добре. Згодом, він сам навчився користуватися кинджалом й рефлексивним луком.

Вранці, на вісімдесятиріччя смерті прекрасної ельфійки, холодне тіло її чоловіка знайшли у спальні в ліжку. Воно лежало вкрите лише легким покривалом із витонченими, ельфійськими візерунками із срібних ниток. Чоловік вирішив скоїти самогубство лише після стількох років...

Тіло знайшов Кілі. Вираз його обличчя спотворився в німому шоці, а тіло застигло. Серце ніби перестало битися на десяток секунд, перш ніж Аміас зайшов до кімнати і побачив ту саму картину.

Він так й ніколи не відчув любові від батька. Тож чого його серце так ниє?

Кілі відчував, як скніє. Але ще більшим було почуття провини. Його батьки мертві, а все через нього. Принаймні він так вважав.

Не зважаючи на інші обставини, він звик до нового способу життя, бо цей не сильно відрізнявся від минулого. Щоправда, грошей поменшало – ситуацію рятував його брат, як завжди. Але Кілі й не було потрібно багато, їжі та води йому вистачало.

Після його першої сотні років майже нічого не змінилося. Правда, через деякий час, він вирішив почати працювати. Він вчив малих дітей читати, писати та деяких навіть стріляти з луку за невеличкі гроші. Клієнтів було не так багато, не всі довіряли юнаку, але згодом все стало краще.

Але не встигла зажити одна рана, як він отримує іншу.

Був весняний, сонячний день. В лісі було спокійно, хоч й в поселенні ходили плітки про якусь групу людей, які проходили скрізь нього. А що Кілі? А Кілі нічого. З віком, він почав ігнорувати такі плітки. Якщо вони звідкись прийшли – то звідти й вийдуть.

Він повільно проходив між деревами та каменями, спілкуючись про щось неважливе із своїм братом. Про сьогоднішнє сонце, про сусідів, про працю. Ельф відходить від старшого усього на метрів двадцять та вистачає хвилини, щоб почути свист стріли та зникаючі, віддалені голоси. Він біжить назад, але Аміас вже лежить на спині й в грудях його стріла.

Перед смертю він чітко промовив тільки те, що завджи буде поруч. А руку поклав на свою підвиску з металевим оком, яку хотів віддати братові. Але стріла в серці, знаєте, трішки завадила. (Хоча ельф все одно забрав підвіску).