Каліста

1. Каліста Марадор / "Відлюдниця"

2. Інфернал

3. 52 роки

4. Віросповідання - Каліста вірить в існування усіх основних божественних істот і не соромиться згадувати їх у тих чи інших сферах життя, адже кожен бог несе заступництво у певних сферах. Проте не дивлячись на те що згадує, у світлих богів та не просить нічого для себе вважаючи їх ворожою стороною.

5. Зовнішність

Впевнена постать що вкрита шрамами, це кожна з її помилок що закарбовані на тілі мов руни на камені. Лукава посмішка, погляд відкритий, слова лицемірів зустріне іронії сповнений лик. Ти можеш жадати її убити, проте не почуєш страждальний крик. Вона чекає, вона навіть впевнена, що станеться те чому бути дано і сидить спокійно смакуючи на темних устах червоне вино.

Зріст - 189 сантиметрів з рогами.

6.Фізичні навички - за рахунок своєї допитливості жінка добре ерудована та вміє добре аналізувати ту чи іншу інформацію та оцінювати ситуацію (хоч і не завжди цим користується йдучі на поводу у своїх бажань). Каліста освоїла базові шкільні навички що дозволяє їй на години занурюватися у книжкові безодні в пошуках інформаційних скарбів.  Має добре розвинуті побутові вміння та практичні навички виживання в польових умовах. Будучі лікарем довгий час вміє находити ті чи інші рослини та обробляти їх. А як хоббі  Марадор захоплюється гончарством створюючи час від часу неказисті фігури та який ніякий посуд.  Будучі Відлюдницею особистість непогано обізнана у моментах будівництва та вміє приміняти прості навички на практиці щоб залатати де інде стіну, облаштувати простір столом та іншою простою дерев'яною мобеллю, були б тільки на те інструменти та матеріали.

Володіння кинджалами - [3 рівень]

Магічні навички - магія ілюзій [майстер]

Ремесло - лікарська справа [3 рівень]

7.Інвентар

60 золотих та 25 срібних монет

• Пошарпаний сувій

Одна чорна сукня з чорної шкіри та вставок бавовни, закритого типу з драпіруванням та розірвати подолом щоб маскувати під цим видом одягу шкіряні чорні крила власниці. Два однакових чорних комплекти в які входять: топ з горловиною та наплічниками, спідниця, спіднє. Чорні балетки з навколощиколотковим ремінцем та твердій підошві. Теплий зимовий плащ коричневого кольору з великим капюшоном. Сірники, записна книга, грифель, чорнильниця, перо писаря, мотузка, ласкутки старої понівеченої тканини, наплічна коричнево-чорна сумка і такого ж кольору невелика торбочка що закріплюється на поясі. Металева фляга, два комплекти столової утворі з заліза. Інструменти для обробки лікарських рослин. Карта місцевості. Молоток, лопата, сокира, дерев'яне відро, цвяхи, зубило, пила, декілька стамесок для більш дрібної роботи, шліфувальний камінь. Мішок, декілька пучків лікувальних рослин. Артефакт "золотий писк моди".

  Шість кинжалів із нержавіючої сталі. Три з них по 25см разом з рукояткою, вага по 155 грами. Три з них по 20см разом з рукояткою, вага по 124 грами.

 Безумно усе своє майно жінка не носить з собою зберігаючи нажите в руїнах старої церкви що розкинулася в серед гір Королівства Селестор.

8. Характер

Хтось цінує сімейні узи, хтось тих хто б'ється з вами плече до плеча, проте Каліста більш усього цінує дійсно вмілих ворогів. Не тих хто сліпо без роздуму йде на смерть розділяючи усе на чорне та біле. Не тих хто закривши очі не здатний обмірковувати і чути думку інших. Ні. Вона до нестями закохана у тих хто стає ворогами по життю змушуючи Відлюдницю думати, оцінювати та розвиватися. Тих хто здатний тонко спаскудити ваш день і змусити гадати як вийти з утворених обставин. Тих хто зіграє з вами в шахи запропонувавши келих отрути від якої ви місяць будете шукати спасіння вивчаючи та досліджуючи усі можливі трави та їх властивості аби не покинути цей світ. Аби жити, жити в відчувати що ти дихаєш, що шум вітру глушить думки а холод змушує німіти пальці.

   Створена для знищення, проклята десятиріччями назад вона не відчуває статевого потягу, не бажає залишити після себе когось, але відчайдушно бажає жити. Жити і пізнавати інших істот, причини їх дій і що змушує їх розвиватись. Що спонукає цих лицемірних створінь поверхні діяти так а не інакше. Вони ж хочуть її знищити за її позицію, за її походження. Проте більшість рас поверхні нічим не кращі за неї. Вони часом жорстокі та бездушні до своїх же. Вбивають хоч і кажуть що кожен має право на життя. Лицеміри що обирають лише те що комфортно їх упередженням, відсторонюючись від того що не підходить їх позиціям. За це Каліста сповнена іронії та відрази що найменш до половини живих істот. Та спокійно прийме ніж у спину та встромить його сама. Вона знає причину свої дій, і знає що ці причини є у інших. Єдині версти істот яких та не чіпає своєю кровожерливістю: це діти, адже вони ще не обрали свій життєвий шлях; жінки при надії, адже вони носять під серцем нове життя і віддають частину свого здоров'я та часу який не повернути на те, щоб хтось мав можливість дихати і прожити це саме життя. І остання каста це цілителі та лікарі які навіть при поразках істот дають їм можливість на другий шанс. Бо ж мертві не владні нічого зробити. Виправити, скоїти, знищити, ти не зможе нічого якщо життя обірветься.

9.Слабкості

І все б було добре якби не метеозалежність що вибиває Калісту з колії. Різка та значна зміна температури, грози та бурі, все це змушує інферналу переживати мігрені, шум у вухах та запаморочення. Останнє особливо небажане для особи що так пристрасно любить літати. При чому пов'язана ця любов з жадобою до свободи і можливості в будь який момент вчухнути на всі 360°. Від того Відлюдниця почувається себе погано і тривожно якщо закрита в приміщеннях. Її охоплює стан вразливості та бентежності якщо будь як скуті чи поранені значною мірою її крила. Це може доводити її до паніки, збою концентрації та нудоти від нервового стану який вона досі не навчилася брати під контроль. Багато бігати ця особистість також не воліла б, бо з віком  Каліста все частіше стала помічати біль у колінах при таких активних навантаженнях, та розібратися з цим у інфернали досі не доходять руки.

10. Біографія

Густий сірчаний запах, огортаюча темрява і нескінченний галас. Ці спогади такі далекі, десь в закутках свідомості. Але ж вони такі стійкі мов кров на льні, їх пам'ять залишає при собі як сліпий тростину. Не гаснуть у свідомості і обриси старшою сестри що йдучі у верхній світ забрала малу Калісту із собою геть з Інфернії. Може було й не доречно брати до групи шпигунів та диверсантів молоду особистість якій ледь стукнуло повноліття, проте жадоба Марадор допомагати сестрі та бути їй подібною змусила групу інферналів взяти з собою і її через портал відрізаючи дівчині шлях назад. Та вона не шукала його. Сповнена гордості за доручені справи від сестри, втомлена від постійних тренувань коли рідна кров вчила її обходитися зі зброєю. Все це навіть не давало дівчині часу замислитися над бажанням повернення Скільки часу пройшло, зараз Відлюдниця навіть не скаже де її родичка та чи жива вона. Адже для сестри та інших членів групи та померла. Чи жалкувала колись інфернал про скоєне? Зовсім ні. Зустрівши одного разу двух некроманток що були частиною культу дівчина по новому подивилися на живих істот зажадавши дізнатися їх, зрозуміти їх дії. Група не відпустила б молоду істоту і тоді разом з новими подругами Каліста підлаштувала свою смерть змусивши більше ніколи себе не чекати.  Вивчаючи живих істот, їх наміри та подоби інфернал все більше впевнювалася що їх відрізняє лише фізична оболонка. Так та не суперечила що половина істот дійсно більш цінували інших, їх кордони і права. Проте половину Відлюдниця не могла відрізнити від свого народу порівнюючи їх дії, ідеї та бажання. Вони хотіли того ж, але антагоністами світу робили її народ. Смішно тай годі, так думала особа що з часом пристосовувалася, ховаючись під магією ілюзії яку вивчала у наставників некромантів, щоб вижити у верхньому світі. Адже після своєї "смерті" та залишилася в культі що прийняв інферналу допомагаючи їй зрозуміти реалії нового місця і даючи умови щоб розвиватися. Будучі молодою та пристрасною Каліста зблизилася з одним із некромантів що також мав за плечима знання ілюзій в яких Марадор бачила своє спасіння. Чим тіснішими ставали їх стосунки тим більше часу чаклун приділяв навчанню Калісти даючи їй те, щоб могло заховати інфернала від інших.Та породу не проп'єш і риси характеру інфернал тягнулися з нею на протязі всього життя раз у раз ставлячи його під загрозу. Так блакитноока бестія бажаючи вгризатися в це життя зубами все більше поринала у місцеву медицину переймаючи лікарський досвід аби не дивлячись ні на що, вижити. Вижити і пробути у свідомості ще один день. День в який та могла зустріти нових ворогів. Доба в яку вона могла дізнатись про ще одну істоту і чим вона апелює в своїх діях. 24 години  які б пройшли за польотами над безкрайнім небом десь подалі від материку. Та це все настало для Калісти вже згодом. Адже лише покинувши культ та стала більше подорожувати та досліджувати інші раси набагато глибше ніж коли була прив'язана до однієї місцевості. Так в одному селищі Відлюдниця вдалося познайомитися зі старою цілителькою до якої дівчина ходила під ілюзорною личиною людської панянки. Допомагаючи жінці з хатніми справами та доглядом за онуком Каліста вчилася у сивої селянки лікувальній справі переймаючи усе що могла вичіпити з її настав. Будь якою ціною, щоб не сталося. Це було питання життя і смерті для інфернали і та не збиралася його впустити. Живучі в лісі біля села Каліста споглядала як росте онук наставниці за яким наглядала і вивчаючи як міняється світогляд дитини жінка навчалася разом із ним, пробуючи те що намагався дослідити дитячий мозок. Так вони обидва захопилися гончарством ліплячи усілякі фігурки і щось що нагадувало посуд. Вимазані та щасливі жінка з дитиною знайшли для себе захоплення у якому разом проводили час допоки Каліста не вирішила покинути селище розуміючи що той стає важко постійно ховатись у лісі близь села і варто шукати собі свою власну домівку далеко від людей. Хоч покидати живих той було і прикро. Адже все це було так бажано для істоти що кожен раз ставила під сумнів усі поняття живих істот і те що вони в нього вкладали. Калісті до манії було цікаво знищити всі ті поняття якими живі спрощували життя. Вона подумки нищила навіть те в що вірила сама і те що було для неї фундаментом. Злі, погані, добрі, все це було так відносно а отже, чи реальне воно було взагалі? Чи дійний час і те як його вимірювали? Бо ж перебували вони лише в одному моменті. Відлюдниця любила читати книжки і оцінювати в них думки інших, обожнювала спілкування з тими, хто протилежний її позиціям, чути як вони бачать та сприймають це світ. Хоча власних гостей, які б прибули на спілкування а не з жадобою прикінчити її у Калісти доволі мало. Життя одиначки на руїнах минулої церкви доволі тихе і спокійне в ті моменти коли у вас не летить подарунок від піроманта чи стріли ярих лицарів. Часом жінка навіть радію що в місці якому та живе зберігся підвал в якому ховається від вельми відчайдушних, хоча ненависть істоти до закритого простору і змушує ненавидіти усіх живих кому кістка в горлі стала від її існування. Переселилися б на одинокі острови, та від них за харчами довго літати та й живих тоді зовсім рідко побачиш. Тож доля інфернали уживатися з живими які бачити в живих її не хотіли. І час від часу ж і допікають так що наслідки їх "госювання" не спекатись хоч як що не роби. Адже прокляття по причині якого та байдужа до потягу Каліста й досі з себе не вивела. Хоча й не сказати що то заважає.